Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 757/32098/20-ц

провадження № 61-1129св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Офіс Генерального прокурора,

третя особа - Національне антикорупційне бюро України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України на постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року заступник Генерального прокурора ОСОБА_5. в листі на адресу Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширив, серед іншого, наступну недостовірну інформацію про позивача: «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач зазначає, що поширена відповідачем інформація є негативною за своїм змістом, нічим не підтвердженою, не відповідає дійсності та завдає шкоди честі, гідності, діловій репутації позивача.

В оспорюваному листі відповідач у стверджувальній формі повідомляє про вчинення позивачем кримінально караних діянь. Оскільки, як підтверджує сам відповідач, ОСОБА_1 на час поширення оскаржуваної інформації не перебував у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного, то поширення інформації про його причетність до злочину є грубим рушенням презумпції невинуватості, гарантовану статтею 62 Конституції України. Отже, оспорювані висловлювання відповідача є порушенням також пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції. Саме такої позиції дотримується ЄСПЛ «Кузьмін проти Росії» (2005 р.). Суд у своєму рішенні про прийнятність скарги на порушення частини 2 статті 6 Європейської Конвенції відзначив, що презумпція невинуватості мала б утримати Генерального прокурора РФ від ствердження про вину заявника у вчиненні злочину у своєму наказі про його звільнення з посади відразу після порушення кримінальної справи і до вирішення її судом.

Посилаючись на статті 91 269 277 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив:

визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію позивача інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_8 року заступником Генерального прокурора ОСОБА_5. в листі на адресу ЄСПЛ, в частині фрагментів:

фраза 1 «ІНФОРМАЦІЯ_1» до ЄСПЛ (стор. 3);

фраза 2 «ІНФОРМАЦІЯ_2...» (стор. 3);

фраза 3 «ІНФОРМАЦІЯ_3» (стор. 4);

фраза 4 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (стор. 6);

фраза 5 «ІНФОРМАЦІЯ_4» (стор. 10);

фраза 6 «ІНФОРМАЦІЯ_5» (стор. 10);

фраза 7 «ІНФОРМАЦІЯ_6» (стор. 12);

фраза 8 «ІНФОРМАЦІЯ_7» (стор. 14).

Зобов`язати відповідача протягом семи днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 року заступником Генерального прокурора ОСОБА_5. в листі на адресу ЄСПЛ, в частині зазначених фрагментів шляхом розміщення на офіційній сторінці відповідача в мережі інтернет https//www/gp.gov.ua/ резолютивної частини рішення суду у цій справі із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» - і зберігати таке розміщення резолютивної частини рішення суду не менше тридцяти календарних днів; а також направити на адресу ЄСПЛ офіційний лист із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_9» та виклавши резолютивну частину рішення суду у цій справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суд м. Києва від 17 травня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Національне антикорупційне бюро України про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - закрито.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що поширення в листі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5 інформації щодо наявності ознак складу кримінальних правопорушень в діях ОСОБА_1 було спрямоване на виконання завдань кримінального провадження, а тому, позовна заява ОСОБА_1 стосується обставин, які виникли у кримінальному процесі, підлягає встановленню та доказуванню/спростуванню саме в кримінальному процесі та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року, скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з метою захисту честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Оспорювана позивачем інформація була викладена у листах до ЄСПЛ з проханням позбавити ОСОБА_1 імунітету, як члена сім`ї судді ЄСПЛ з метою виконання завдань кримінального провадження та виконання усіх етапів кримінального процесу. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що позивач ні на час звернення відповідача з листом, ні на час розгляду даної справи не є учасником кримінального провадження, а направлені відповідачем листи не є процесуальними документами, вчиненими в порядку Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не є учасником кримінального провадження, мова не йде про докази отримані в рамках такого провадження, дане звернення не є таким, що здійснено в рамках КПК України. А отже правовідносини у даній справі є відмінними від правовідносин, що були предметом розгляду Верховного Суду у справах, на які здійснено посилання судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

У січні 2022 року Національне антикорупційне бюро України подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що за результатами здійснення детективами Національного бюро досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 зібрані докази, які з точки зору сторони обвинувачення були підставою для повідомлення ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Водночас згідно з частиною другою статті 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. З огляду на викладене, клопотання до ЄСПЛ про зняття імунітету з ОСОБА_1 подано Офісом Генерального прокурора відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, обґрунтовані виключно на відомостях, зібраних детективами Національного бюро у кримінальному провадженні № 52017000000000361, та направлені виключно з метою досягнення завдань кримінального провадження. При цьому подальше листування між ЄСПЛ та Офісом Генерального прокурора здійснювалося виключно в межах вказаного кримінального провадження з метою виконання процедур Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи у вирішенні питання імунітету ОСОБА_1 . У постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16- ц, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18 Верховний Суд висловив позицію, що цивільне судочинство не може використовуватися для надання оцінки процесуальної діяльності учасників кримінального провадження (зокрема, слідчих, прокурорів), доказам, зібраним у кримінальному провадженні незалежно від статусу позивача у кримінальному провадженні. Таким чином, оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена без врахування правових позицій Верховного Суду, які висловлені у зазначених постановах, а тому апеляційний суд помилково скасував ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року про закриття провадження у справі.

У лютому 2022 року Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані частина друга статті 1, частина друга статті 6 КПК України, статті 15 та 16 ЦК України, а також не дотримано норми статті 19, пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказані норми застосовані без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №333/6816/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц та від 25 листопада 2020 у справі №760/16924/18. Апеляційним судом не враховано, що питання про достовірність відомостей, що містяться у матеріалах кримінального провадження та у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, з урахуванням пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 та правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 583/3294/16-ц, не може розглядатися в порядку цивільного судочинства та викладені відомості не можуть вважатись недостовірними в розумінні статті 277 ЦК України. Здійснюючи свої повноваження сторони обвинувачення, прокурор виконує завдання кримінального провадження. У зв`язку з цим у порядку цивільного судочинства неприпустимим є спростування даних, які містяться в клопотанні про обрання запобіжного заходу, інших процесуальних документах та виступах сторін кримінального провадження в судовому засіданні. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, прокурора врегульовано відповідними положеннями статтями 303 - 307 КПК України. Жодних судових рішень, якими би було встановлено незаконність дій Офісу Генерального прокурора, його посадових та службових осіб при направленні листа до ЄСПЛ, про недостовірність якої стверджує позивач, не існує, тому правильним є висновок суду про те, що надісланням відповідних листів заступниками Генерального прокурора України, вчинені процесуальні дії, які виходять з їх повноважень та спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, що узгоджується з нормами КПК України та не порушує будь-яких особистих немайнових прав позивача.Інформація, викладена у листі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5. ґрунтується на матеріалах досудового розслідування, яке проводиться детективами Національного антикорупційного бюро України.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження суд першої інстанції правильно виходив з того, що поширення в листі заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5. інформації щодо наявності ознак складу кримінальних правопорушень в діях ОСОБА_1 було спрямоване на виконання завдань кримінального провадження. Позовна заява ОСОБА_1 стосується обставин, які виникли у кримінальному процесі, а відтак, підлягає встановленню та доказуванню/спростуванню саме в кримінальному процесі та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач зазначає, що Шостий протокол до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи є частиною кримінального процесуального законодавства України, здійснення кримінального провадження щодо другого з подружжя судді ЄСПЛ потребує позбавлення його імунітету, а отже направлення листа заступником Генерального прокурора України до ЄСПЛ про зняття з ОСОБА_1 імунітету з метою здійснення щодо нього кримінального провадження відбувалось в межах кримінально-процесуальних процедур, отже позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора має на меті не захист начебто порушених його цивільних прав, а оцінку обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, що суперечить завданням цивільного судочинства. Також відповідач вказав, що оскільки на ЄСПЛ покладено право позбавлення чи не позбавлення імунітету осіб, які ним користуються, рішенням ЄСПЛ від 06 липня 2020 року відхилено прохання про позбавлення імунітету позивача, яким він користується у зв`язку із імунітетом дружини судді Ганни Юдківської, обраної до Суду від України, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні про підозру не повідомлялося.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного антикорупційного бюро України у справі № 757/32098/20-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У квітні 2022 року справа № 757/32098/20-ц надійшла до Верховного Суду.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора у справі № 676/197/20-ц.

Ухвалою Верховного суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалах Верховного Суду від 21 січня 2022 року та від 25 квітня 2022 рокузазначено, що наведені у касаційних скаргах доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційні скарги містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що предметом спору у вказаній цивільній справі є визнання недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію позивача інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_8 року заступником Генерального прокурора ОСОБА_5. в листі на адресу ЄСПЛ, та її спростування в частині фрагментів.

При цьому, судом встановлено, що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №52017000000000361 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною п`ятою статті 191 КК України (організація заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі), частиною третьою статті 209 КК України (відмивання доходів) в діях ОСОБА_1 .

З аналізу зібраних під час досудового розслідування матеріалів, зокрема документів, показань свідків, висновків експертів, у детективів Національного бюро виникли підстави для повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень.

Дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є суддею ЄСПЛ, тому відповідно у позивача наявний імунітет, передбачений статтею 1 Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи 1996 року.

У зв`язку з цим, з метою позбавлення ОСОБА_1 імунітету до вручення йому повідомлення про підозру заступником Генерального прокурора України Чумаком В. В. 12 лютого 2020 року скеровано до ЄСПЛ відповідний лист з проектом повідомлення про підозру.

У відповідь на лист ЄСПЛ від 04 травня 2020 року № 66874601ММ заступником Генерального прокурора України ОСОБА_5 надіслано додатковий лист, в якому викладено підтвердження об`єктивності наданої раніше ЄСПЛ інформації щодо обґрунтованості підстав для повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом (частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, приватного права чи інтересу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частина перша статті 255 ЦПК України).

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина перша статті 256 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 пред`явив вимоги про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не є учасником кримінального провадження, а направлені відповідачем листи до ЄСПЛ не є процесуальними документами, вчиненими в порядку КПК України. За таких обставин, апеляційний суд зробив обгрунтований висновок, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, підлягає скасуванню.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційних скарг про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18, з таких підстав.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), зроблено висновок, що «…у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом». Згідно фактичних обставин, встановлених судом у справі № 757/4403/16-ц у цьому кримінальному провадженні 04 листопада 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), зроблено висновок, що «ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України)».

У пункті 26 цієї постанови зазначено, що «САП у касаційній скарзі вказує на те, що позивач - обвинувачений у кримінальному провадженні - вживає заходи для визнання неналежними та недопустимими у тому провадженні доказів шляхом подання позовів за правилами як цивільного судочинства у справі № 333/6816/17, так і адміністративного судочинства у справі № 808/3230/17, яку Велика Палата Верховного Суду розглянула 20 березня 2019 року».

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року справі № 760/16924/18 (провадження № 61-14643св19), зроблено висновок, що «у справі, що переглядається: позов пред`явлений для спростування набуття позивачем статусу підозрюваного та спростування факту про повідомлення особи про підозру в кримінальному провадженні і відповідні відносини не є цивільними й не стосуються майнового чи немайнового цивільного права або інтересу позивача».

Тому висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16- ц, від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення, оскаржене судове рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційних скарг покладається на осіб, які подали касаційні скарги.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Національного антикорупційного бюро України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук