Постанова

Іменем України

17 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 757/35254/20-ц

провадження № 61-21162св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Київська міська рада, Головне управління Національної поліції в м. Києві,

треті особи: Закрите акціонерне товариство «Город-Сад», Товариство з обмеженою відповідальністю «Печерськ-Інвест»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року в складі судді Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікова С. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Печерське УП ГУНП у м. Києві), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ), Міністерства фінансів України, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - ГУ НП в м. Києві) та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути солідарно з Державного бюджету України та Київської міської ради на її користь майнову шкоду в розмірі 98 160,06 євро (що еквівалентно 3 236 337,18 грн згідно з курсом НБУ станом на 10 березня 2021 року), 97 993,06 євро компенсації завданої моральної шкоди (що еквівалентно 3 230 831,19 грн згідно з курсом Національного банку України станом на 10 березня 2021 року).

На обґрунтування вимог зазначала, що у травні 2007 року уклала із ЗАТ «Город-Сад» два договори про участь у Фонді фінансування будівництва, за умовами яких вона передала в довірче управління грошові кошти на користь управителя ЗАТ «Город-Сад» з метою отримання у власність двох квартир, розташованих на АДРЕСА_1 .

Зобов`язання за договором виконані нею належним чином, сплачено 100 % вартості об`єктів інвестування, однак житловий будинок взагалі не був побудований, оскільки рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в короткострокову оренду на користь ТОВ «Аллонж» було визнано незаконним судовим рішенням.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року в справі № 756/9482/15-ц розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 27/80, укладений між нею та ЗАТ «Город-Сад». Стягнуто з відповідача на її користь сплачені за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 27/80 грошові кошти у сумі 292 535,80 грн, три проценти річних за період із 01 січня 2008 року до 30 листопада 2015 року у сумі 69 511,31 грн. Розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 28/80, укладений між нею та ЗАТ «Город-Сад», стягнуто на її користь сплачені по договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 28/80 грошові кошти у сумі 302 695,80 грн, три проценти річних за період з 01 січня 2008 року до 30 листопада 2015 року у сумі 71 925,50 грн.

Вказане судове рішення не може бути виконане у зв`язку з відсутністю відомостей про наявність будь-якого майна у ЗАТ «Город-Сад».

Вона неодноразово зверталася з листами до правоохоронних органів з приводу відкриття кримінального провадження щодо посадових осіб та учасників ЗАТ «Город-Сад», які приєднанні до кримінального провадження № 12912110060001492 від 28 грудня 2012 року.

Постановою слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві від 30 вересня 2015 року вказане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. В подальшому вказана постанова була скасована, а матеріали кримінального провадження № 12912110060001492 направлені прокурором для організації подальшого досудового розслідування.

Лише у червні 2018 року її повідомлено про визнання потерпілою у вказаному кримінальному провадженні, а 14 вересня 2018 року слідчим СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві вручено відповідну пам`ятку потерпілого, однак інших активних дій щодо розслідування кримінального провадження не вчиняється.

Незаконність дій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України полягає в порушенні вимог законодавства та незаконній видачі ЗАТ «Город-Сад» 21 жовтня 2005 року ліцензії на діяльність, внаслідок чого були створені умови для протиправної діяльності цього товариства.

Факт незаконності дій Київської міської ради щодо прийняття рішення від 21 квітня 2005 року № 312/2887 «Про передачу ТОВ «Аллонж» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 » встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2009 року в справі № 16/238.

Оскільки внаслідок протиправних дій відповідачів їй заподіяно майнову та моральну шкоду, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з безпідставності позовних вимог. Позивач не довела, що внаслідок протиправної поведінки відповідачів їй була заподіяна майнова та моральна шкода.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Оскільки їй було завдано шкоду внаслідок прийняття Київською міською радою незаконного рішення від 21 квітня 2005 року № 312/2887 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Аллонж» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 », а також вчинення протиправних дій та бездіяльності службовими особами Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, то держава та відповідний орган місцевого самоврядування будуть нести солідарну відповідальність щодо відшкодування майнової та моральної шкоди.

Факт незаконності вищевказаного рішення Київської міської ради було встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 17 вересня 2009 року в справі № 16/238, яке набрало законної сили.

Обставина незаконності статусу будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , та подальше невиконання ЗАТ «Город-Сад» своїх зобов`язань щодо передачі інвесторам житла свідчить про істотність порушення договорів про участь у Фонді фінансування будівництва і є обґрунтованою підставою для відшкодування завданих їй збитків як інвестору. Вона позбавлена можливості у повній мірі реалізувати своє право на відшкодування завданих зибтків у зв`язку з відсутність у ТОВ «Город-Сад» майна та грошових коштів на рахунках.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

15 червня 2022 року справа № 757/35254/20-ц надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявила клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки Верховний Суд розгляд справи здійснює у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а необхідності виклику учасників справи для надання пояснень не встановив, тому в задоволенні цього клопотання слід відмовити.

Міністерство фінансів України та ГУ НП в м. Києві направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення. Також просили поновити строк на подачу відзиву з огляду на введення в Україні воєнного стану та отримання ухвали про відкриття касаційного провадження після закінчення визначеного строку на подачу відзиву.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Міністерство фінансів України та ГУ НП в м. Києві та продовжити строк для подачі відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 травня 2006 ОСОБА_1 уклала із ЗАТ «Город-Сад» два договори про участь у Фонді фінансування будівництва № № 28/80 та 27/80, за умовами яких ОСОБА_1 на підставі повного визнання нею правил Фонду фінансування будівництва об`єкта, спорудження якого планується в АДРЕСА_1 , дала згоду на участь у Фонді фінансування будівництва, передала кошти управителю у довірче управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування та встановила обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель прийняв кошти на рахунок Фонду фінансування будівництва у довірче управління з подальшим використанням коштів Фонду фінансування будівництва у порядку, визначеному Правилами Фонду фінансування будівництва.

Об`єктом інвестування за цими договорами є квартири № 121 площею 71,7 кв. м та № 131 площею 74,2 кв. м. Запланована дата вводу об`єкта інвестування в експлуатацію - IV квартал 2007 року.

Згідно із довідкою ЗАТ «Город-Сад» від 10 червня 2008 року № 25/17-10/06/08, 13 червня 2006 року ОСОБА_1 сплатила 100 % вартості об`єктів інвестування в розмірі 595 231,60 грн.

Зокрема, згідно зі свідоцтвом про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» по об`єкту інвестування - квартирі № 121 площею 71,7 кв. м, позивачка сплатила грошові кошти на загальну суму 292 535,80 грн, дата внесення коштів 13 червня 2006 року.

Відповідно до свідоцтва про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» по об`єкту інвестування - квартирі № 131 площею 74,2 кв. м, ОСОБА_1 сплатила кошти на загальну суму 302 695,80 грн, дата внесення коштів 13 червня 2006 року.

Забудовником об`єкта будівництва на АДРЕСА_1 було визначено ТОВ «Аллонж».

На час укладання договорів ЗАТ «Город-Сад» мало ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на право здійснювати діяльність із залучення коштів фізичних осіб - установників управління майном для фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю. Строк дії ліцензії закінчився 01 листопада 2008 року.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року в справі № 756/9482/15-ц, яке набрало законної сили, розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 27/80, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Город-Сад». Стягнуто із ЗАТ «Город-Сад» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 27/80 грошові кошти у сумі 292 535,80 грн, три проценти річних за період із 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року у сумі 69 511,31 грн. Розірвано договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 28/80, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Город-Сад». Стягнуто з ЗАТ «Город-Сад» на користь ОСОБА_1 сплачені по договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 травня 2006 року № 28/80 грошові кошти у сумі 302 695,80 грн, три проценти річних за період з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року у сумі 71 925,50 грн.

Крім того, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року в справі № 756/7792/19 стягнуто із ЗАТ «Город-Сад» на користь ОСОБА_1 1 842 301,33 грн інфляційних втрат.

Суди встановили, що ЗАТ «Город-Сад» зазначені судові рішення не виконало, грошові кошти ОСОБА_2 не повернуло

Позивачка неодноразово зверталася із заявами до правоохоронних органів, зокрема Генеральної прокуратури України, прокурора міста Києва, Печерського УП ГУНП у м. Києві щодо діяльності ЗАТ «Город-Сад», ТОВ «Печерськ-Інвест», Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, порушення кримінальних проваджень за частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 202, частиною третьою статті 365 КК України, та залучення її в якості потерпілої в кримінальному провадженні № 12012110060001492.

Відповідно до листів Печерського УП ГУНП у м. Києві від 19 лютого 2016 року, 07 березня 2018 року, 11 червня 2018 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012110060001492 доручено слідчому СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві Калієвській М. О., яке триває, ОСОБА_1 визнано потерпілою у вказаному кримінальному провадженні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2009 року в справі № 16/238 визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 21 квітня 2005 року №312/2887 «Про передачу ТОВ «Аллонж» земельної ділянки для будівництва житлового будинку з приміщеннями соціально-громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 », з якого вбачається, що вказане рішення органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-19», а тому підлягає визнанню незаконним.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтями 1173 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 1166 1167 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173 1174 ЦК України, є завдана шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішення Оболонського районного суду від 26 липня 2016 року в справі № 756/9482/15-ц та від 19 лютого 2020 року в справі № 756/7792/19 не виконані, та фактично виконані не будуть у зв`язку із відсутність у ЗАТ «Город-Сад» грошових коштів та майна. Бездіяльність службових осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві призвела до затягування досудового розслідування кримінального провадження № 12912110060001492.

Внаслідок прийняття Київською міською радою незаконного рішення, а також вчинення протиправних дій та бездіяльності службових осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві їй завдано майнову шкоду в розмірі суми коштів, внесених до Фонду фінансування будівництва, суми інфляційних втрат, а також моральну шкоду.

Тривале невиконання рішення суду внаслідок відсутності у боржника грошових коштів не може напряму ототожнюватися із завданою позивачу майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника. Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів.

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідачів їй завдана моральна шкода.

Сам факт тривалого досудового розслідування кримінального провадження № 12912110060001492, в якому позивачку визнано потерпілою, не свідчить про протиправність дій службових осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та завдання моральної шкоди ОСОБА_1 .

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд касаційної скарги з повідомленням сторін у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко