№ 757/35520/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 757/35520/16

провадження № 61-34317 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - товариства з обмеженою відповідальністю «Українські медійні системи», Інформаційне агентство «Главком»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє на підставі доручення в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року в складі судді Москаленко К. О. та на постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2018 року в складі колегії суддів Кулікової С. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Українські медійні системи», ІА «Главком» і з уточненням позовних вимог просив:

- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації, інформацію, яка розміщена в мережі Інтернет на веб-сайті ІА « Главком » в статті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за посиланням [ ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме :

«...і разом з ОСОБА_1 вони висунули орендарям нові умови, вимагаючи оплати готівкою...»;

«...а протокол за підписом голови зборів ОСОБА_1 та секретаря зборів ОСОБА_6 є підробкою. Утім, для державного реєстратора Васильківського району Київської області ОСОБА_7 підробленого протоколу виявилось достатньо, щоб зареєструвати зміни»;

«Так шляхом фальсифікації відповідних обставин та підроблення документів останній позбувся свого бізнес партнера Володимира Крикунова і одноосібно заволодів майном» (далі - інформація);

- зобов`язати ТОВ «Українські медійні системи» та ІА «Главком» у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати в мережі Інтернет на веб-сайті ІА « Главком» [ http://glavcom.ua] інформацію під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_5» шляхом опублікування резолютивної частини цього рішення суду без будь-яких коментарів у такий же спосіб, яким була поширена інформація;

- зобов`язати ТОВ «Українські медійні системи» та ІА «Главком» у місячний строк з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити з сайту « Главком » в мережі Інтернет статтю, розміщену за посиланням [ ІНФОРМАЦІЯ_6, яка містить інформацію.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІА в мережі Інтернет « Главком » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 ] розміщено статтю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якій ідеться, зокрема, про позивача.

ОСОБА_1 указував, що автор статті використовує твердження та словосполучення, які є недостовірною інформацією, носять негативний зміст та спрямовані на порушення його особистих немайнових прав.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б доводили, що викладена в репортажі інформація щодо позивача є цілеспрямованими діями, здійсненими з метою принизити його честь, гідність чи ділову репутацію.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року- без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23 квітня 2018 року представник позивача подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року та на постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІА « Главком » у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 ] розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 », у якій містяться, зокрема, такі фрази:

«...і разом з ОСОБА_1 вони висунули орендарям нові умови, вимагаючи оплати готівкою...»;

«Так шляхом фальсифікації відповідних обставин та підроблення документів останній позбувся свого бізнес партнера ОСОБА_5 і одноосібно заволодів майном».

На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 1201610001000315 від 24 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 206-2 КК України, в ході якого встановлено, що протягом березня-травня 2016 року службові особи реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, зокрема ОСОБА_4 вчиняли незаконні реєстраційні записи в ЄДРЮОФОПГФ про зміну директора, склад учасників та розмір статутного капіталу ТОВ «НВП «Світло», що призвело до зменшення частки у зазначеному товаристві ОСОБА_5 з 64% до 36% і подальше протиправне відчуження нерухомого майна товариства.

На час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002478 від 02 серпня 2017 року за підозрою державного реєстратора відділу державної реєстрації управління з питань економіки та власності Васильківської міської ради Київської області ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, в рамках якого на підставі рішення суду його відсторонено від посади та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, й хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Обґрунтованим є висновок судів, що висловлювання «...і разом з ОСОБА_1 вони висунули орендарям нові умови, вимагаючи оплати готівкою...» є оціночним судженням і не завдало шкоди честі та гідності позивача.

Установивши, що прокуратурою здійснюється досудове розслідування за фактом внесення запису в реєстр на підставі підробленого протоколу загальних зборів за підписом ОСОБА_1 , про який ідеться в оскаржуваній фразі «...а протокол за підписом голови зборів ОСОБА_1 та секретаря зборів ОСОБА_6 є підробкою. Утім, для державного реєстратора Васильківського району Київської області ОСОБА_7 підробленого протоколу виявилось достатньо, щоб зареєструвати зміни» та у фразі «Так шляхом фальсифікації відповідних обставин та підроблення документів останній позбувся свого бізнес партнера ОСОБА_5 і одноосібно заволодів майном», суди зробили правильний висновок, що така інформація не підлягає спростуванню.

З урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не довів, що поширена інформація є недостовірною, а оціночні судження, висловлені автором у статті « ІНФОРМАЦІЯ_2 », не підлягають спростуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 липня 2019 року в справі № 161/4827/17 (провадження № 61-30218св18).

Правильним є також висновок апеляційного суду, що доводи апеляційної скарги про наявність факту порушення особистих немайнових прав позивача, яке знайшло відображення у його суб`єктивному сприйнятті поширеної про нього негативної інформації, колегія суддів не вважає обґрунтованими, оскільки поширення інформації, яка не є недостовірною, незалежно від суб`єктивного сприйняття її особою, не тягне відповідальності за її розповсюдження суб`єктами інформаційної діяльності, які діють в межах Закону України «Про інформаційні агентства».

Аргументи касаційної скарги є аналогічними за змістом до аргументів апеляційної скарги й не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстнацій.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє на підставі доручення в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук