№ 757/38720/14 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 757/38720/14

провадження № 61-14418св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник відповідача - Тузова Владислава Олександрівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року

у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С.,

Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яке надалі змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), про розірвання договорів депозитних вкладів, стягнення коштів (вкладів й нарахованих відсотків)

за договорами депозитних вкладів та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що 06 жовтня 2009 року, 06 квітня

2010 року і 09 березня 2011 року між нею і банком укладено вісім договорів депозитного вкладу, згідно з якими в регіональному відділенні банку, яке знаходиться у м. Ялті філія Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк», їй було відкрито рахунки, відповідно до яких вона передала банку грошові кошти в розмірі: 155,95 євро, 311,25 дол. США, 31,50 євро, 78,00 дол. США, 16 000,00 грн, 7 792,64 дол. США, 3 108,24 євро та

74 707,00 грн, для їх розміщення на депозитних рахунках банку, строк вкладів - 12 місяців із зобов`язанням банку нараховувати відсотки на суму вкладу за обумовленою ставкою.

Зазначала, що додаткові угоди між нею та відповідачем не укладалися, строк дії договорів закінчився. Вказувала, що вона неодноразово зверталася до банку із заявою про повернення їй вказаних сум депозитних вкладів, проте отримувала відмови.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- розірвати договір від 06 жовтня 2013 року № SAMDN01000707862033 (вклад «Приват-вклад»), укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»,

і стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі 23,69 євро;

- розірвати договір від 06 жовтня 2009 року № SAMDN01000707861821

(вклад «Приват-вклад»), укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»,

і стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі 24,74 дол. США;

- розірвати договір від 06 жовтня 2009 року № SAMDN80000707862553 (Вклад «Копилка»), укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»,

і стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі 3 389,23 євро.

- розірвати договір від 06 жовтня 2009 року № SAMDN80000707862983 (вклад «Копилка»), укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі 13 578,50 дол. США.

- розірвати договір від 06 квітня 2010 року № SAMDN80000710077015 (вклад «Копилка»), укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»,

і стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі

15 4551,26 грн.

- розірвати договір (заяву) на оформлення вкладу «Стандарт» зі щомісячною виплатою процентів від 09 березня 2011 року

№ SAMDN25000714645435, укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»,

і стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі 79 135,02 грн.

№ SAMDN25000714644495, укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі 3 139,11 євро.

№ SAMDN25000714645213, що укладений між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк»,

і стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь вклад у сумі

7 897,16 дол. США.

- стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»(далі - ТОВ «ФК «Фінілон»).

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2015 року скасовано.Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Розірвано договір від 06 жовтня 2013 року № SAMDN01000707862033 (вклад «Приват-вклад»), що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк»

та ОСОБА_1 , і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь

ОСОБА_1 вклад у сумі 23,69 євро.

Розірвано договір від 06 жовтня 2009 року № SAMDN01000707861821

(вклад «Приват-вклад»), що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь

ОСОБА_1 вклад у сумі 24,74 дол. США.

Розірвано договір від 06 жовтня 2009 року № SAMDN80000707862553 (вклад «Копилка»), що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ,

і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі

3 389,23 євро.

Розірвано договір від 06 жовтня 2009 року № SAMDN80000707862983 (вклад «Копилка»), що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ,

і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад в сумі 13 578,50 дол. США.

Розірвано договір від 06 квітня 2010 року № SAMDN80000710077015 (вклад «Копилка»), що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 ,

і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі

154 551,26 грн.

Розірвано договір (заяву) на оформлення вкладу «Стандарт» зі щомісячною виплатою процентів від 09 березня 2011 року № SAMDN25000714645435, що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі 79 135,02 грн.

Розірвано договір (заяву) на оформлення вкладу «Стандарт» зі щомісячною виплатою процентів від 09 березня 2011 року № SAMDN25000714644495, що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , і стягнуто

з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі

3 139,11 євро.

Розірвано договір (заяву) на оформлення вкладу «Стандарт» зі щомісячною виплатою процентів від 09 березня 2011 року № SAMDN25000714645213, що укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі 7 897,16 дол. США.

Відмовлено ОСОБА_1 в її позовних вимогах до ПАТ КБ «ПриватБанк» про відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 квітня 2016 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Серебрякової І. В. задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 17березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2016 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 61-9969св18).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року у складі судді Демидової С. О. у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження розміру вкладів, заборгованості за вкладами та відсотках. Надана позивачкою довідка виготовлена 23 травня 2014 року, а згідно з нормативними актами Національного банку України з 06 травня 2014 року діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» припинена. Із заявою до банку про розірвання депозитних договорів позивачка не зверталася,

а заява про можливість переведення депозиту з Автономної Республіки Крим до м. Києва не є вимогою про розірвання договорів, а тому у банку не виникло зобов`язання щодо повернення вкладів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року змінено в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження

№ 61-18487св20).

Постанову Верховного Суду мотивовано тим, що встановивши факт укладення між ОСОБА_1 і банком договорів банківського вкладу, проведення операцій по відкритих рахунках, суд апеляційної інстанції не врахував, що позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права

у зв`язку з блокуванням банком її рахунків, відкритих на підставі договорів банківських вкладів, та неможливістю користування грошовими коштами, які розміщені на цих рахунках, зокрема відмовою банку від переведення депозитів з АР Крим до м. Києва. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що банк заперечував з різних підстав проти позову, зокрема зазначав, що у зв`язку з переведенням боргу за вказаними договорами банківських вкладів АТ КБ «ПриватБанк» не несе зобов`язань за такими договорами. Суд апеляційної інстанції, зазначивши про передчасність заявлених позовних вимог, розглянув справу, яка тривалий час перебувала на розгляді в суді, формально, не звернув уваги на те, що право позивачки залишилось незахищеним, а застосування позасудової процедури розірвання договорів банківських вкладів відповідно до умов цих договорів призведе лише до повторного звернення позивачки до суду, невиправдано тривалого вирішення спору по суті, отже, дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позову з формальних підстав.

При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вказівки, які містяться у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2019 року скасовано і ухвалено нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

та ОСОБА_1 , і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь

ОСОБА_1 вклад у сумі 23,69 євро.

Розірвано договір від 06 жовтня 2009 року № SAMDN01000707861821

ОСОБА_1 вклад у сумі 24,74 дол. США.

і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі

3 389,23 євро.

і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад в сумі 13 578,50 дол. США.

і стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі

154 551,26 грн.

з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у сумі

3 139,11 євро.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що довідка від 23 травня 2014 року № 31725800 про наявність у ПАТ КБ «ПриватБанк» відкритих на ім`я позивача рахунків та наявність на них грошових коштів є належним доказом у справі, оскільки ця довідка видана ще до припинення діяльності підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим і повноважною на те особою. Невиконання ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх договірних зобов`язань щодо своєчасного і належного повернення банківських вкладів (грошових коштів) за спірними договорами є порушенням умов цих договорів. Відповідач не довів суду, що його дії щодо неповернення грошових сум за спірними договорами відповідають вимогам укладених договорів або закону, тому вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання спірних договорів та стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів на її користь підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з банку на її користь 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди, яка спричинена їй

в результаті невиконання договірних зобов`язань за спірними договорами, апеляційний суд вважав, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду,

АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині постанова Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року не оскаржується, а тому в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував того, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача.

Вказує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вважає, що апеляційний суд не надав жодної оцінки доказам, наявним

у справі, які свідчать про відсутність зобов`язання у банку перед позивачем та неналежність відповідача у цій справі.

Тобто, позивач не надав суду ані оригіналів договорів, ані оригіналів платіжних документів, на підставі яких можливо встановити та підтвердити факт зарахування коштів на депозитні рахунки. Копія довідки, виданої Кримським регіональним управлінням ПАТ КБ «ПриватБанк» 23 травня

2014 року № 31725800, не є належним доказом у справі.

Таким чином, відсутнє порушене право позивача, оскільки позивач не звертався до банку (до моменту звернення з позовом до суду)

з вимогою щодо розірвання договору та повернення йому коштів у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц (провадження № 61-43404св18), від 13 травня 2021 року у справі № 757/38720/14-ц (провадження № 61-18487св20).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір № SAMDN01000707862033 (вклад «Приват-вклад»), згідно з яким позивачка передала банку кошти у сумі 155,95 євро строком

на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Процентна ставка за вкладом - 6 % річних.

06 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір № SAMDN01000707861821 (вклад «Приват-вклад»), згідно з яким позивачка передала кошти у сумі 311,25 дол. США строком на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок

№ НОМЕР_2 . Процентна ставка за вкладом - 6 % річних.

06 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір № SAMDN80000707862553 (вклад «Приват-вклад»), згідно з яким позивачка передала кошти у сумі 31,50 євро строком на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок

№ НОМЕР_3 . Процентна ставка за вкладом - 12,25 % річних.

06 жовтня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір № SAMDN80000707862983 (вклад «Приват-вклад»), на підставі якого позивачка передала кошти у сумі 78 дол. США строком на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок

№ НОМЕР_4 . Процентна ставка за вкладом - 12,25 % річних.

06 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір № SAMDN80000710077015 (вклад «Копилка»), згідно з яким позивачка передала кошти у сумі 16 000,00 грн строком на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок

№ НОМЕР_5 . Процентна ставка за вкладом - 19,25 % річних.

09 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір (у вигляді заяви) № SAMDN25000714645435 на оформлення вкладу

з щомісячною виплатою процентів, згідно якого позивачка передала кошти у сумі 74 707,00 грн строком на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_6 . Процентна ставка за вкладом - 14 % річних.

09 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір (у вигляді заяви) № SAMDN25000714644495 на оформлення вкладу

з щомісячною виплатою процентів, згідно якого позивачка передала кошти у сумі 3 108,24 євро строком на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_7 . Процентна ставка за вкладом - 7,5 % річних.

09 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»

(в регіональному відділенні, яке знаходилося в м. Ялта АР Крим) укладений договір (у вигляді заяви) № SAMDN25000714645213 на оформлення вкладу

з щомісячною виплатою процентів, згідно з яким позивачка передала кошти у сумі 7 792,64 дол. США строком на 12 місяців. Для внесення суми вкладу банком було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_8 . Процентна ставка за вкладом - 8,5 % річних.

Згідно з пунктом 1 цих договорів депозитних вкладів строк дії вкладів -

1 (один) рік. Відповідно до пункту 9 (пункту 3) - у випадку, якщо по закінченню строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 договорів. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

Відповідно до пункту 6 (пункту 10) зазначених договорів сторони мають право на дострокове розірвання договору відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це другу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу з ініціативи клієнта, клієнту повертається сума вкладу та виплачуються проценти, нараховані по ставці вкладу, за фактичний строк користування вкладом.

Згідно з пунктом 14 спірних договорів при укладенні договорів банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку та відтворення відтиску печатки банку технічними печатними засобами.

На підставі договорів депозитних вкладів банк видав ОСОБА_1 ощадні електронні книжки та відкрив особові рахунки, грошові кошти внесено позивачкою на рахунки на підставі платіжних доручень та квитанцій, додатків до договорів-доручень.

05 травня 2014 року позивачка звернулась до Голосіївського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій просила зняти обмеження з її рахунків та вивести їх з АР Крим на обслуговування до інших відділень банку на материковій території України.

Також 06 травня 2014 року ОСОБА_1 надіслала лист до Національного банку України (далі - НБУ) з проханням розглянути її питання щодо розблокування рахунків та виведення балансу до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Києві.

Згідно з пунктом 5 Постанови Правління НБУ від 06 травня 2014 року

№ 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», - банки, в тому числі

і ПАТ КБ «ПриватБанк», зобов`язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території АР Крим і м. Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 , що у зв`язку з окупацією території АР Крим, припинено діяльність українських банківських установ на цій території, а також банк зазначив, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення прав і свобод людини і громадянина на окупованій території у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Відповідно до довідки Кримського регіонального управління

ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 травня 2014 року № 317225800 ОСОБА_1 має у банку рахунки, на яких станом на 23 травня 2014 року знаходяться грошові кошти: рахунок № НОМЕР_9 - 24,75 дол. США; рахунок

№ НОМЕР_10 23,69 євро; рахунок № НОМЕР_11 - 3139,11 євро; рахунок

№ НОМЕР_12 - 7897,16 дол. США: рахунок № НОМЕР_13 - 79 135,02 грн; рахунок № НОМЕР_14 - 154 551,26 грн; рахунок № НОМЕР_15 - 3 389,23 євро; рахунок № НОМЕР_16 13 578,50 дол. США. Довідка підписана начальником департаменту з координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління, підпис якого завірений малою печаткою банку.

№ 19.0.0.073-883, що адресоване НБУ, - фактично діяльність відокремленого підрозділу припинена 02 червня 2014 року.

Листом від 10 червня 2014 року № 47-606/29372 НБУ повідомив

ОСОБА_1 , що всі питання, які виникають унаслідок укладених договорів, вирішуються сторонами, а у випадку недосягнення

домовленості - у судовому порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з вимогами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за

№ 1256/8577, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною першою статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За частиною другою статті 1060 ЦК України банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (частина перша статті 1074 ЦК України). Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (частина перша

статті 1075 ЦК України).

Відповідно до пункту 1.2 вказаного Положення договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

У пунктах 52, 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 січня 2013 року у справі «Золотас проти Греції» Суд зазначає, що на підставі

статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним

з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави.

Враховуючи практику застосування ЄСПЛ поняття «власність», до неї слід також віднести грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Невиконання зі сторони відповідача обов`язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком порушення зобов`язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном - грошовими коштами в іноземній валюті, яке захищене частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з зазначених норм права, відповідальність ПАТ КБ «ПриватБанк» за вкладами його клієнтів не обмежується виключно відповідальністю його відповідної кримської філії. Таку відповідальність несе ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Тому відповідні доводи банку у судах попередніх інстанцій є безпідставними.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 травня 2014 року № 317225800 ОСОБА_1 має у банку рахунки, на яких станом на 23 травня 2014 року знаходяться грошові кошти: рахунок № НОМЕР_9 - 24,75 дол. США; рахунок № НОМЕР_10 23,69 євро; рахунок № НОМЕР_11 - 3139,11 євро; рахунок

№ НОМЕР_12 - 7897,16 дол. США: рахунок № НОМЕР_13 - 79 135,02 грн; рахунок № НОМЕР_14 - 154 551,26 грн; рахунок № НОМЕР_15 3 389,23 євро; рахунок № НОМЕР_16 13 578,50 дол. США. Довідка підписана начальником департаменту з координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління, підпис якого завірений малою печаткою банку.

Згідно з повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» про фактичне припинення діяльності відокремлених підрозділів філії «Кримське регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк» від 03 червня 2014 року № 19.0.0.073-883, що адресовано НБУ, - фактично діяльність відокремленого підрозділу припинена 02 червня 2014 року.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду 13 травня 2021 року (провадження № 61-18487св20), встановивши наявність в ПАТ КБ «ПриватБанк» відкритих на ім`я позивача рахунків та наявність на них грошових коштів, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 23 травня 2014 року № 31725800, яка видана ще до припинення діяльності підрозділів ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим і повноважною на те особою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання спірних депозитних договорів та повернення коштів, внесених на спірні депозитні рахунки.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ПАТ КБ «ПриватБанк» доказів того, що начальник департаменту з координації роботи з клієнтами Кримського регіонального управління не мав підписувати цю довідку чи якихось інших доказів в спростування цієї довідки суду не надав. Крім того, умовами спірних договорів, що укладені між позивачкою та банком, передбачено, що баланс за вкладами позивачка може дізнатися через систему «Приват24»,

в банкоматах і таке інше.

Отже, АТ КБ «ПриватБанк», визнавши внесення грошей на депозитний рахунок тане повертаючи кошти, які належать на праві власності позивачу, порушило положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

АТ КБ «ПриватБанк» вказує, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між банком та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір про переведення договору, відповідно до якого останнє стало боржником за спірними договорами банківських вкладів.

Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 520 ЦК України передбачає, що у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, яка має намір стати боржником. Звідси, боржником або особою, яка висловила намір стати боржником, кредитору може бути запропоновано здійснення заміни боржника, або сам кредитор може запропонувати здійснити заміну боржника. В будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода: а) боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; б) третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов`язків боржника; в) кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або

в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Крім того, згідно зі статтею 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора

у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідач не надав, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12 81 ЦПК України, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за спірними договорами банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження № 14093св20),

від 22 вересня 2021 року у справі № 757/64382/17 (провадження

№ 61-9229св21) та від 10 листопада 2021 року у справі № 757/50904/17-ц (провадження № 61-9151св21).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк