ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

м. Київ

справа № 757/4220/20-ц

провадження № 61-9188св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання протиправним рішення щодо припинення ділових відносин та розірвання договорів банківських рахунків.

Позов обґрунтований тим, що протягом 2010-2019 років між ним та АТ КБ «Приватбанк» укладені договори про відкриття карткових рахунків, на виконання яких відповідач емітував та видав йому банківські картки.

23 грудня 2019 року він отримав від АТ КБ «Приватбанк» повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта на підставі статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Йому було запропоновано звернутися до будь-якого відділення банку для перерахунку залишку коштів на рахунок, відкритий в іншому банку.

АТ КБ «Приватбанк» безпідставно встановило йому неприйнятно високий рівень ризику, незважаючи на те, що він не вчиняв будь-яких протиправних дій, які могли бути підставою для відмови в банківському обслуговуванні.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин існування реальної чи потенційної загрози використання банку для відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, чи фінансування тероризму. Законодавство не передбачено відмову банку від договору в односторонньому порядку без належного обґрунтування.

АТ КБ «Приватбанк» не дотримався строків зупинення фінансових операцій, оскільки блокування рахунків за будь-яких умова можливе максимально на 2 дні, а у разі блокування правоохоронними органами - на один місяць.

Просив: визнати протиправним рішення АТ КБ «Приватбанк» про припинення ділових відносин та розірвання договорів банківських рахунків; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» не перешкоджати йому в користуванні рахунками, що відкриті на його ім`я, а саме: угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_1 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_2 ; угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_3 ; угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_4 ; угода SAMDNWFC00054034521 від 06 вересня 2019 року рахунок НОМЕР_5 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_6 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_7 ; угода SAMDNWFC00039978738 від 10 січня 2018 року рахунок НОМЕР_8 ; угода SAMDNWFC00039978738 від 10 січня 2018 року рахунок НОМЕР_9 ; угода SAMDN30000038297023 від 25 листопада 2010 року рахунок НОМЕР_38; угода SAMDNWFC00047608389 від 11 грудня 2018 року рахунок НОМЕР_10 ; угода SAMDNWFC00029341606 від 13 вересня 2016 року рахунок НОМЕР_11 ; угода SAMDNWFC00029341606 від 13 вересня 2016 року рахунок НОМЕР_12 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_13 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_14 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_15 ; угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_4 ; угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_1 ; угода SAMDNWFC00038897054 від 18 листопада 2017 року рахунок НОМЕР_16 ; угода SAMDNWFC00048884343 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_17 ; угода SAMDNWFC00036769670 від 18 серпня 2017 року рахунок НОМЕР_18 ; угода SAMDNWFC00038897064 від 18 листопада 2017 року рахунок НОМЕР_19 ; угода SAMDNWFC00041061878 від 01 березня 2018 року рахунок НОМЕР_20 ; угода SAMDNWFC00048831185 від 01 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_21 ; угода SAMDNWFC00038897065 від 18 листопада 2017 року рахунок НОМЕР_22 ; угода SAMDNWFC00048884344 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_23 ; угода SAMDNWFC00056377954 від 02 грудня 2019 року рахунок НОМЕР_24 ; угода SAMDNWFC00048884345 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_25 ; угода SAMDNWFC00048884336 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_26 ; угода SAMDNWFC00048884342 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_27 ; угода SAMDNWFC00038104201 від 12 жовтня 2017 року рахунок НОМЕР_28 ; угода SAMDNWFC00048831909 від 01 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_29 ; угода SAMDNWFC00048831909 від 01 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_30 ; угода SAMDNWFC00048884353 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_31 ; угода SAMDNWFC00056031233 від 19 листопада 2019 року рахунок НОМЕР_32 ; угода SAMDNWFC00048772074 від 30 січня 2019 року рахунок НОМЕР_33 ; угода SAMDNWFC00045869894 від 28 вересня 2018 року рахунок НОМЕР_34 ; угода SAMDNWFC00048884354 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_35 ; угода SAMDNWFC00056155102 від 25 листопада 2019 року рахунок НОМЕР_36 ; угода SAMDNWFC00055998495 від 18 листопада 2019 року рахунок НОМЕР_37 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року позов задоволено.

Визнано протиправним рішення АТ КБ «ПриватБанк» про припинення ділових відносин та про розірвання договорів банківських рахунків з ОСОБА_1 .

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» не перешкоджати в користуванні рахунками (шляхом розблокування), що відкриті на ім`я ОСОБА_1 , а саме: угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_1 ; угода SAMDNWFC00038897054 від 18 листопада 2017 року рахунок НОМЕР_16 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_2 ; угода SAMDNWFC00048884343 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_17 ; угода SAMDNWFC00036769670 від 18 серпня 2017 року рахунок НОМЕР_18 ; угода SAMDNWFC00038897064 від 18 листопада 2017 року рахунок НОМЕР_19 ; угода SAMDNWFC00041061878 від 01 березня 2018 року рахунок НОМЕР_20 ; угода SAMDNWFC00048831185 від 01 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_21 ; угода SAMDNWFC00038897065 від 18 листопада 2017 року рахунок НОМЕР_22 ; угода SAMDNWFC00048884344 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_23 ; угода SAMDNWFC00056377954 від 02 грудня 2019 року рахунок НОМЕР_24 ; угода SAMDNWFC00048884345 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_25 ; угода SAMDNWFC00048884336 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_26 ; угода SAMDNWFC00048884342 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_27 ; угода SAMDNWFC00038104201 від 12 жовтня 2017 року рахунок НОМЕР_28 ; угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_3 ; угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_4 ; угода SAMDNWFC00048831909 від 01 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_29 ; угода SAMDNWFC00048831909 від 01 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_30 ; угода SAMDNWFC00054034521 від 06 вересня 2019 року рахунок НОМЕР_5 ; угода SAMDNWFC00048884353 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_31 ; угода SAMDNWFC00056031233 від 19 листопада 2019 року рахунок НОМЕР_32 ; угода SAMDNWFC00048772074 від 30 січня 2019 року рахунок НОМЕР_33 ; угода SAMDNWFC00045869894 від 28 вересня 2018 року рахунок НОМЕР_34 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_6 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_7 ; угода SAMDNWFC00048884354 від 04 лютого 2019 року рахунок НОМЕР_35 ; угода SAMDNWFC00039978738 від 10 січня 2018 року рахунок НОМЕР_8 ; угода SAMDNWFC00039978738 від 10 січня 2018 року рахунок НОМЕР_9 ; угода SAMDN30000038297023 від 25 листопада 2010 року рахунок НОМЕР_38; угода SAMDNWFC00056155102 від 25 листопада 2019 року рахунок НОМЕР_36 ; угода SAMDNWFC00047608389 від 11 грудня 2018 року рахунок НОМЕР_10 ; угода SAMDNWFC00029341606 від 13 вересня 2016 року рахунок НОМЕР_11 ; угода SAMDNWFC00029341606 від 13 вересня 2016 року рахунок НОМЕР_12 ; угода SAMDNWFC00055998495 від 18 листопада 2019 року рахунок НОМЕР_37 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_13 ; угода SAMDNWFC00006249946 від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_14 ; від 23 червня 2014 року рахунок НОМЕР_15 ; угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_4 ; угода SAMDNWFC00006249946 угода SAMDNWFC00019109277 від 06 серпня 2015 року рахунок НОМЕР_1 .

Рішення суду мотивоване тим, що всупереч принципу змагальності цивільного судочинства під час блокування рахунків позивача відповідач не довів обґрунтованість та правомірність блокування рахунків, відкритих на ім`я позивача, як і не надав доказів на підтвердження звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні дії ОСОБА_1 у строки, передбачені законом.

Під час розгляду справи суд не встановив обставин проведення спеціально уповноваженим органом аналітичної роботи, збирання додаткової інформації, її обробки та перевірки чи прийняття цим органом рішення про продовження строку зупинення фінансових операцій.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки дії відповідача щодо блокування рахунків більш ніж на 7 днів, тобто поза межами строків, визначених частинами першою-п`ятою статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», є неправомірними та такими, що порушують права позивача.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій

Суди розглядали справу неодноразово.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення АТ КБ «ПриватБанк» про припинення ділових відносин та про розірвання договорів банківських рахунків, зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» не перешкоджати в користуванні рахунками, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 , відмовлено.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення АТ КБ «ПриватБанк» про припинення ділових відносин та про розірвання договорів банківських рахунків, зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» не перешкоджати в користуванні рахунками, що відкриті на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що позовні вимоги щодо рахунків, відкритих на ім`я фізичної особи-підприємця, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що враховуючи приписи статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», норми якого є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, зокрема шляхом розірвання договорів, у разі настання визначених ними обставин.

У судовому засіданні відповідач надав колегії суддів для огляду витяг з Програми управління комплаєнс-ризиками фінансового моніторингу та висновок напрямку «Фінансовий моніторинг» щодо встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику, які розроблені і визначають критерії ризиків фінансового моніторингу. З цих документів випливає, що банк встановив ризиковість фінансових операцій позивача, які наражають на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу.

Отже, АТ КБ «ПриватБанк» припинив в односторонньому порядку договірні відносини з позивачем, здійснюючи функції фінансового моніторингу, покладені на нього законодавством України.

Тому суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині тих карткових рахунків, які відкриті на ім`я ОСОБА_1 як фізичної особи.

Водночас Київський апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги в частині договорів про відкриття та обслуговування карткових рахунків, укладених між банком та позивачем як фізичною особою-підприємцем, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки їхній розгляд віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постановою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Водночас доказів отримання судової повістки ОСОБА_1 , а також використання судом апеляційної інстанції інших засобів зв`язку для інформування позивача про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 20 вересня 2022 року (день ухвалення апеляційним судом оскаржуваного судового рішення), у матеріалах справи немає.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року скасовано.

У задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення АТ КБ «ПриватБанк» щодо припинення ділових відносин та про розірвання договорів банківських рахунків, зобов`язання банку не перешкоджати у користуванні рахунками, що відкриті на ім`я ОСОБА_1 відмовлено.

Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення АТ КБ «Приватбанк» про припинення ділових відносин та про розірвання договорів банківських рахунків, зобов`язання банку не перешкоджати у користуванні рахунками, що відкриті на ім`я ФОП ОСОБА_1 , закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що позовні вимоги стосовно рахунків, відкритих на ім`я фізичної особи-підприємця, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Мотиви ухвалення постанови Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року аналогічні мотивам, викладеним в постанові Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 761/40546/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 216/4901/15-ц; суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; не дослідив зібрані у справі докази; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У матеріалах справи немає доказів доставки та отримання повісток про виклик заявника до суду апеляційної інстанції в судове засідання 17 травня 2023 року.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 5 частин першої та пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд, надаючи оцінку доводам касаційної скарги, першочергово надає оцінку доводам щодо порушення судом норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частини третя - шоста, восьма статті 128 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.

Згідно з частиною другою статті 130 ЦПК України розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Під час нового розгляду справи, направленої до суду апеляційної інстанції постановою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року, ухвалою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року справу призначено до розгляду з викликом учасників справи.

ЄСПЛ зауважував, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення від 21 травня 2015 року у справі «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, пункт 70; рішення від 08 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, пункт 8).

Принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 червня 2006 року у справі «Кайя проти Австрії», заява № 54698/00, пункт 28; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України», заява № 7460/03, пункт 26; від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України (№ 2)», заява № 38789/04, пункт 23).

У матеріалах справи немає доказів отримання судових повісток ОСОБА_1 , направлених йому судом апеляційної інстанції на електронну адресу (т. 2, а. с. 202, 209), а також використання апеляційним судом інших засобів зв`язку для інформування позивача про дату, час і місце судових засідань, призначених на 29 березня та 17 травня 2023 року.

Отже, у матеріалах справи немає доказів вручення судових повісток позивачу про розгляд справи судом апеляційної інстанції, зокрема і 17 травня 2023 року, коли суд ухвалив судове рішення по суті.

Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України вказує на те, що правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Крим того, правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, провадження № 61-13667сво21).

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції належно не виконав процесуальний обов`язок з інформування ОСОБА_1 про розгляд справи, процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи в суді апеляційної інстанції стосовно позивача порушені через неналежне повідомлення про дату і час розгляду справи.

За встановлених обставин у цій справі, суду апеляційної інстанції необхідно вирішити питання про розгляд справи з належним повідомленням (викликом) сторін відповідно до вимог цивільного процесуального закону.

Оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, немає підстав для оцінки інших доводів касаційної скарги.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська