№ 757/42452/20-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 757/42452/20

провадження № 61-2416св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Дугіновим Дмитром Андрійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів, стягнення процентів, 3 % річних та пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позов обґрунтований тим, що 13 травня 2013 року ОСОБА_1 уклала

з Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», договір банківського вкладу № SAMDN25000735106844, за яким передала банку

41 333,68 доларів США.

18 липня 2013 року позивачка уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», договір банківського вкладу

№ SAMDNFF000736586268, за яким передала банку 30 000,00 доларів США.

№ SAMDNFF000736586283, за яким передала банку 31 000,00 доларів США.

У зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки позивачки були заблоковані банком, нарахування відсотків припинено.

З метою отримання доступу до належних позивачці коштів та нарахованих за ними відсотків вона неодноразово зверталася до банку із вимогами поновити їй доступ до рахунків, але ці вимоги банком не виконані.

24 листопада 2017 року відповідачем отримано заяву позивачки від 17 листопада 2017 року про розірвання депозитних договорів, видачу вкладів, нарахованих відсотків за вкладами.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського Апеляційного суду від 07 лютого

2019 року та постановою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року, у справі

№ 754/16095/17, позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладів

з ненарахованими відсотками, пенею та відсотками за прострочення за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844 у розмірі 61 107,06 доларів США; за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 у розмірі 42 223,89 доларів США; за договором від 18 липня 2013 року

№ SAMDNFF000736586283 у розмірі 43 631,36 доларів США.

24 січня 2020 року присуджені судом кошти (у гривневому еквіваленті) зараховані в порядку примусового стягнення на рахунок ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що у справі № 754/16095/17 відсотки за договорами стягнуті за період до 31 липня 2018 року, а договори є діючими до моменту їх фактичного виконання, ОСОБА_1 просила стягнути відсотки за договорами за період

із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року, а саме: 3 005,88 доларів США - відсотки за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844;

3 557,26 доларів США - відсотки за договором від 18 липня 2013 року

№ SAMDNFF000736586268 та 3 675,84 доларів США відсотків за договором

від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283. Також просила стягнути 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року, а саме:

924,89 доларів США за договором від 13 травня 2013 року

№ SAMDN25000735106844, 1 333,97 доларів США за договором від 18 липня

2013 року № SAMDNFF000736586268 та 1 378,44 доларів США за договором

від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283. Крім того, просила стягнути

з відповідача пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року,

у загальному обсязі 245 400,00 доларів США.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 :

- за договором від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844:

3 005,88 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня

2020 року; 924,89 доларів США - 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року

до 23 січня 2020 року; 500 000,00 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року;

- за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268: 3 557,26 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року;

3 557,26 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня

2020 року; 1 333,97 доларів США - 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року

до 23 січня 2020 року; 300 000,00 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року;

- за договором від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283: 3 675,84 доларів США - відсотки за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року;

1 378,44 доларів США - 3 % річних за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня

2020 року; 300 000,00 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 16 жовтня 2019 року до 23 січня 2020 року.

Рішення мотивоване тим, що оскільки договори не розірвані, вклади не повернуті, тому відсотки за договорами мають нараховуватись до дня повернення вкладу

(24 січня 2020 року). Також законними та обґрунтованими є вимоги щодо стягнення 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України. Крім того, підлягає задоволенню вимога про стягнення пені за період до дня фактичного виконання зобов`язання, але її розмір підлягає зменшенню, оскільки значно перевищує розмір сум утримуваних коштів.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду

м. Києва від 13 вересня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення відсотків за договорами банківських вкладів:від 13 травня 2013 року

№ SAMDN25000735106844, від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 та

від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283, за період із 01 серпня 2018 року до 23 січня 2020 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення вимог позивачки про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за неохоплений першим судовим рішенням період неповернення суми вкладів до дня фактичного виконання зобов`язання за договорами банківських вкладів. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за договорами банківських вкладів, оскільки позивачка розірвала договори, тому відсутні підстави для стягнення відсотків за вкладами за межами строку договорів. Права позивачки у цій справі підлягають захисту в передбачений законом спосіб, тобто шляхом стягнення 3 % річних на підставі статті 625

ЦК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Дугінова Д. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні відсотків та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року

у справі № 175/2329/18.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Встановлені судами обставини

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником АТ КБ «ПриватБанк», укладено три депозитні договори, а саме:

- депозитний договір від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844 (вклад «Стандарт на 12 мес»), за умовами якого ОСОБА_1 внесла грошові кошти

у сумі 20 800,00 доларів США, відсоткова ставка встановлена 9,75 % річних;

- депозитний договір від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 (вклад «Депозит Плюс на 12 мес.»), за умовами якого ОСОБА_1 внесла грошові кошти у сумі 30 000,00 доларів США, відсоткова ставка встановлена 8 % річних;

- депозитний договір від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283 (вклад «Депозит Плюс на 12 мес.»), за умовами якого ОСОБА_1 внесла грошові кошти у сумі 31 000,00 доларів США, відсоткова ставка встановлена 8 % річних.

17 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій просила розірвати договори від 13 травня 2013 року

№ SAMDN25000735106844, від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268,

від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283 та видати належні позивачу кошти та нараховані за ними відсотки, проте вказане звернення, яке отримано відповідачем 24 листопада 2017 року, залишене без відповідного реагування.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду

м. Києва з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому просила стягнути

з відповідача на її користь за договором від 13 травня 2013 року

№ SAMDN25000735106844, 41 333,68 доларів США - сума вкладу; 14 982,89 доларів США - ненараховані відсотки за період із 13 березня 2014 року до 28 листопада 2017 року; 277,45 доларів США - ненараховані відсотки за період із 29 листопада 2017 року до 31 липня 2018 року; 3 378,99 доларів США - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 29 до 30 листопада 2017 року; 134,05 доларів США - 3 % річних за період із 29 листопада 2017 року до 31 липня 2018 року, всього 61 107,06 доларів США. Стягнути за договором від 18 липня 2013 року

№ SAMDNFF000736586268: 30 000,00 доларів США - сума вкладу; 9 073,97 доларів США - ненараховані відсотки за період із 18 лютого 2014 року до 28 листопада 2017 року; 201,37 доларів США - ненараховані відсотки за період із 29 листопада 2017 року до 31 липня 2018 року; 2 344,44 доларів США - пеня

у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 29 до 30 листопада

2017 року; 604,11 доларів США - 3 % річних за період із 29 листопада 2017 року до 31 липня 2018 року. Всього 42 223,89 доларів США. Стягнути за договором

від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586283: 31 000,00 доларів США - сума вкладу; 9 376,44 доларів США - ненараховані відсотки за період із 18 лютого

2014 року до 28 листопада 2017 року 208,08 доларів США - не нараховані відсотки за період з 29 листопада 2017 року до 31 липня 2018 року; 2 422,59 доларів США - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 29 до 30 листопада

2017 року; 624,25 доларів США - 3 % річних за період із 29 листопада 2017 року до 31 липня 2018 року, всього 43 631,36 доларів США.

2019 року та постановою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року, у справі

№ 754/16095/17, позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладів

№ SAMDNFF000736586283 у розмірі 43 631,36 доларів США.

24 січня 2020 року присуджені судом кошти (у гривневому еквіваленті) зараховані, у рамках примусового стягнення, на рахунок позивачки.

Правове обґрунтування

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та

в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72

ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту)

з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту)

з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними

і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).

Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником

і банком (пункт 3.3 Положення № 516).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункти 1.8 та 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція № 492).

Відповідно до пункту 5 постанови Правління Національного банку України

від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків

і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, що унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, зокрема відповідної Кримської філії ПАТ КБ «ПриватБанк».

За змістом положень статей 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника

з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові. Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України

у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Апеляційний суд, встановивши, що рішенням Деснянського районного суду

м. Києва від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Київського Апеляційного суду від 07 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду

від 23 вересня 2019 року, у справі № 754/16095/17 припинено договірні зобов`язання та стягнуто суми вкладів та нараховані відсотки, дійшов обґрунтованого висновку про те, що після розірвання договорів у банку відсутні підстави для нарахування відсотків за вкладом. Права позивачки як вкладника

в період виконання судового рішення про стягнення сум неповернутих вкладів підлягають захисту шляхом стягнення 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України та частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Твердження заявниці про те, що відсотки за договором банківського вкладу повинні нараховуватись до дати фактичного повернення вкладів, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки Верховним Судом сформовано усталений підхід за яким, після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих. Виплата передбачених статтями 1061 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються. Тому положення статті 1061 ЦК України до правовідносин, які виникли після рішення суду, яким припинено договори вкладу, не застосовуються. (Див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17).

У касаційній скарзі заявниця зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року

у справі № 175/2329/18.

У справі № 175/2329/18 встановлено, що одним судовим рішенням депозитні договори розірвано, цим же рішенням суду стягнуто на користь вкладника відсотки за депозитом, нараховані до моменту розірвання договорів, тобто до моменту постановлення судового рішення про розірвання договорів.

Водночас, у справі, яка переглядається у касаційному порядку, позивачкою заявлені вимоги про стягнення відсотків за депозитами після припинення договірних зобов`язань. Припинення договірних зобов`язань відбулось в результаті вирішення вимог позивачки у справі № 754/16095/17. У справі № 175/2329/18 наведеній заявником як приклад неоднакового застосування норм права встановлені інші фактичні обставини, ніж у справі, що переглядається, а тому висновок у цій справі не може бути прикладом неоднакового застосування норм матеріального права, який підлягав врахуванню при постановленні оскаржуваного рішення.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні

у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення правового висновку, викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), є необґрунтованими.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Дугіновим Дмитром Андрійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний