№ 757/42/19-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/42/19-ц

провадження № 61-13681св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Міністерство закордонних справ, Генеральна прокуратура України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства закордонних справ, Генеральної прокуратури України про захист честі, гідності і ділової репутації.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 березня 2016 року, 06 березня 2017 року, 11 січня 2018 року та 10 липня 2018 року Посольство України в Канаді надіслало до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади листи, у яких містилась інформація про те, що він підозрюється у кримінальних провадженнях і стосовно нього проводяться розслідування.

Вказує, що інформація, викладена у цих листах, є недостовірною, негативною і такою, що підлягає спростуванню, оскільки жодних розслідувань чи процесуальних дій щодо нього у період надсилання листів не проводилося, він не перебував у статусі підозрюваного і всі претензії правоохоронних органів до нього були зняті як необґрунтовані, що підтверджується численними відповідями всіх правоохоронних органів України та довідкою Департаменту інформаційних технологій МВС України.

Таким чином, посилаючись на те, щопоширення недостовірної інформації відповідачами завдало значної шкоди його репутації, оскільки призвело до збереження обмежувальних заходів (санкцій) щодо нього, які були застосовані Урядом Канади 05 березня 2014 року, просив визнати недостовірною і такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію викладену в листах Посольства України в Канаді від 15 березня 2016 року, від 06 березня 2017 року, від 11 січня 2018 року та від 10 липня 2018 року на підставі інформації, наданої Генеральною прокуратурою України, до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, та зобов`язати Міністерство закордонних справ України з метою спростування недостовірної інформації надіслати лист Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, в якому повідомити про прийняте у цій справі судове рішення з викладенням його резолютивної частини протягом десяти календарних днів з дня набрання таким рішенням законної сили.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною і такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію викладену в листах Посольства України в Канаді на підставі інформації, наданої Генеральною прокуратурою України, до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, а саме:

У листі від 15 березня 2016 року № 6114/22-012-21 наступного змісту:

«…наразі проводяться два розслідування, пов`язані з ОСОБА_1 : він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем (Кримінальний кодекс України, ст. 191 п. 3); Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність…пана ОСОБА_1 , до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 р.р., а також в організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей (Кримінальний Кодекс України, ст. 27 п.3, ст. 365 п. 3, ст. 115 п. 1, 5, 12).

…Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім`я пана ОСОБА_1 повинно залишатися у Списку до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна)».

У листі від 06 березня 2017 року № 6114/22-012-17 наступного змісту:

«…наразі проводиться два розслідування», пов`язані з ОСОБА_1 : він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем; Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність …пана ОСОБА_1 , до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 рр., а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей.

Розслідування за двома справами тривають зараз. Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім`я пана ОСОБА_1 повинно залишитися у Списку до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна), SOR/2014-44».

У листі від 11 січня 2018 року № 6114/22-012-2 наступного змісту:

«…наразі проводяться два розслідування, пов`язані з ОСОБА_1 : він підозрюється у незаконному збагаченні через зловживання службовим становищем (розслідування проводиться Національним антикорупційним бюро України); Генеральна прокуратура України підтверджує про причетність …пана ОСОБА_1 , до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 р.р., а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей.

Розслідування за двома справами, у яких може брати участь ОСОБА_1 , тривають зараз, а дія рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року не поширюється на них. Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім`я пана ОСОБА_1 повинно залишатися у Списках до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб, оскільки заморожування його активів сприятиме компенсуванню шкоди, яку було нанесено злочинами, до яких може бути причетний ОСОБА_1 ».

У листі від 10 липня 2018 року № 6114/22-012-70 наступного змісту:

«Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000000209 за фактами загроз народним депутатам України, зловживання владою одного з керівників Адміністрації Президента України, а також привласнення коштів Київського національного університету та Київського та Київського національного економічного університету на загальну суму 137 639, 02 грн, можливого привласнення сум незаконних виплат колишнім співробітником Адміністрації Президента України в особливо великих розмірах (незаконне збагачення), підробка підпису пана ОСОБА_1 у нотаріально засвідченій довіреності невстановленою особою, підробка рішень 3-го Всеукраїнського Конгресу представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, якими затвердили трьох членів Вищої ради юстиції та їх подальше використання на підставі пункту 1 статті 346, п. 1 ст. 364, п. 3 ст. 191, п. 3 ст. 368-2, п. 1, 3, 4 ст. 358, п. 1 ст. 353 Кримінального Кодексу України.

Пан ОСОБА_1 може бути притягнутий до відповідальності за цим кримінальним провадженням після проведення всіх необхідних слідчих дій.

Рішенням Генерального прокурора України від 30 листопада 2017 року слідчим Національного антикорупційного бюро України було доручено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004815 про те, що в період з липня 2011 р. по 31 грудня 2013 р. посадова особа, яка займала посаду Радника Президента України - начальника Головного управління із судової реформи і судової системи, а пізніше - Радника Президента України, отримав незаконні виплати на загальну оціночну суму 26 млн грн (в особливо великих розмірах) на підставі п. 3 статті 368-2 КК України».

Зобов`язано Міністерство закордонних справ України з метою спростування недостовірної інформації надіслати лист до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади, в якому повідомити про прийняте у цій справі рішення суду з викладенням його резолютивної частини протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання таким рішенням законної сили.

Стягнуто в рівних частках з Міністерства закордонних справ України, Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536, 80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час поширення оспорюваної інформації позивач не мав процесуального статусу в жодному кримінальному провадженні та не мав стосунку до жодних кримінальних правопорушень, а тому поширена відповідачами інформація про наявність підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, яка фактично є твердженням про його причетність до кримінальних проваджень або кримінальних правопорушень, є недостовірною і такою, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації, оскільки створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій на території України, що, у свою чергу, призвело до збереження обмежувальних заходів (санкцій) щодо нього, застосованих Урядом Канади 05 березня 2014 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року Генеральна прокуратура України через свого представника Орленка А. О. звернулася до Верховного Суду з касаційноюскаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що у лютому 2016 року до Генеральної прокуратури України надійшов лист Міністерства закордонних справ України від 11 лютого 2016 року, де зазначалось про надходження до Посольства України в Канаді ноти канадського зовнішньополітичного відомства зі зверненням від імені Уряду Канади щодо подальшого перебування у санкційному списку колишнього високопосадовця ОСОБА_1 . У подальшому надійшло ще три листи аналогічного змісту.У відповідь на ці листи Генеральна прокуратура України повідомила інформацію, яка повністю відповідала дійсності, при цьому у відповідях, надісланих після 01 березня 2016 року, немає будь-яких посилань чи тверджень про те, що позивач є підозрюваним (підозрюється), обвинуваченим чи підсудним у будь-якому кримінальному провадженні. Водночас суди, дослідивши листи посольства, не зважили на відмінності між їх змістом і відомостями, наведеними у листах Генеральної прокуратури України, жодної мотивованої оцінки їм не надали та безпідставно зазначили, що у них поширено недостовірну інформацію щодо позивача.

Більше того, оскільки листи Генеральної прокуратури України не були предметом оскарження у цій справі, зазначена в них інформація недостовірною не визнавалась і жодних вимог до Генеральної прокуратури України позивач не пред`являв, підстав для задоволення позову до Генеральної прокуратури України не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 серпня 2019 року справа № 757/42/19-ц надійшла до Верховного Суду.

29 серпня 2019 представник позивача ОСОБА_4 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

05 вересня 2019 року представник Міністерства закордонних справ України Доманчук О. П. також надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у зв`язку із зверненням Міністерства закордонних справ Канади Міністерство закордонних справ України запитало у Генеральної прокуратури України інформацію щодо кримінального переслідування ОСОБА_1 , а також позицію цього органу стосовно перебування позивача у санкційному списку.

Враховуючи запит канадської сторони, а також отриману від Генеральної прокуратури України інформацію, Посольство України в Канаді надіслало до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади чотири ноти щодо позивача, а саме: від 15 березня 2016 № 6114/22-012-21, від 06 березня 2017 № 6114/22-012-17, від 11 січня 2018 № 6114/22-012-2, від 10 липня 2018 № 6114/22-012-70.

У ноті Посольства України в Канаді від 15 березня 2016 року № 6114/22-012-21 вказано, що «згідно з інформацією, отриманою від Генеральної прокуратури України, наразі проводяться два розслідування, пов`язані з ОСОБА_1 : він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем (Кримінальний кодекс України, ст. 191 п. 3); Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність… пана ОСОБА_1 до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 рр., а також в організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей (Кримінальний Кодекс України, ст. 27 п. 3, ст. 365 п. 3, ст. 115 п. 1, 5, 12).

Обидва згадані розслідування тривають зараз. Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім`я пана ОСОБА_1 повинно залишатися у Списку до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб (Україна), SOR/2014-44».

Встановлено, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Міністерства закордонних справ України від 09 березня 2016 року № 610/6144-994-38, в якому зазначено: «…МЗС України отримало в Генеральній прокуратурі України такі роз`яснення. Управлінням спеціальних розслідувань Головного слідчого управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201400060000228 від 21 січня 2014 року… за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.

У межах кримінального провадження перевіряються відомості про причетність вищих посадових осіб держави, у тому числі колишнього заступника Глави Адміністрації Президента України ОСОБА_1 до організації перевищення влади та службових повноважень працівниками правоохоронних органів під час протидії протестним акціям, що призвело до настання тяжких наслідків.

…Головне слідче управління Генеральної прокуратури України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні державним майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, яке полягало у заволодінні ним державними коштами у сумі 137 639 грн у період з 02 квітня 2010 року по 20 лютого 2014 року під час здійснення викладацької діяльності в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Київському економічному університеті імені Вадима Гетьмана.

Досудове розслідування у кримінальних провадженнях триває. Зважаючи на викладене, Генеральна прокуратура України на даний час не вбачає підстав щодо виключення ОСОБА_1 із канадського нормативно-правового акту - Freezing Assets of Corrupt Foreign Officials (Ukraine) Regulations - FACFOR».

У ноті Посольства України в Канаді від 06 березня 2017 року № 6114/22-012-17 вказано, що «згідно з інформацією, отриманою від Генеральної прокуратури України, наразі проводиться два розслідування, пов`язані з ОСОБА_1 : він підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем; Генеральна прокуратура України підтверджує інформацію про причетність ряду службовців державних і правоохоронних органів, у тому числі пана ОСОБА_1 , до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 років, а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей.

Встановлено, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Генеральної прокуратури України від 27 лютого 2017 року № 14/5-30437-14 та листа Міністерства закордонних справ України від 02 березня 2017 року № 620/6144-994-30дск.

Лист Генеральної прокуратури України від 27 лютого 2017 року № 14/5-30437-14 мав такий зміст:

«…Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року за фактами погроз народному депутату України ОСОБА_5 , зловживання владою службовою особою Адміністрації Президента України, заволодіння у період з 02 квітня 2010 року по 20 лютого 2014 року грошовими коштами Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 112, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 у період з 2010 по 2014 роки обіймав посади першого заступника та заступника Глави Адміністрації Президента України - керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента, його імовірна причетність до вчинення вищевказаних злочинів також перевіряється».

У ноті Посольства України в Канаді від 11 січня 2018 року № 6114/22-012-2 вказано, що «згідно з інформацією, отриманою від Генеральної прокуратури України, наразі проводяться два розслідування, пов`язані з ОСОБА_1 : він підозрюється у незаконному збагаченні через зловживання службовим становищем (розслідування проводиться Національним антикорупційним бюро України); Генеральна прокуратура України підтверджує про причетність ряду службовців державних і правоохоронних органів, у тому числі пана ОСОБА_1 до зловживання владою, що призвело до численних жертв і смертей під час мирних протестів в Україні зимою 2013-2014 років, а також до організації умисних вбивств, вчинених у спосіб, що є небезпечним для великої кількості людей.

Розслідування за двома справами, у яких може брати участь ОСОБА_1 тривають зараз, а дія рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 лютого 2017 року не поширюється на них. Тому Генеральна прокуратура України продовжує вважати, що ім`я пана ОСОБА_1 повинно залишатися у Списках до Положень про заморожування активів корумпованих іноземних посадових осіб, оскільки заморожування його активів сприятиме компенсуванню шкоди, яку було нанесено злочинами, до яких може бути причетний ОСОБА_1 ».

Встановлено, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Генеральної прокуратури України від 08 грудня 2017 року № 14/2/1-30473-14 та листа Міністерства закордонних справ України від 10 січня 2018 року № 620/6144-600-30 стосовно ноти канадського зовнішньополітичного відомства із зверненням від імені Уряду Канади щодо подальшого перебування у санкційному списку ОСОБА_1 .

У листі Генеральної прокуратури України від 08 грудня 2017 року № 14/2/1-30473-14 зазначено:

«…Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201400060000228 від 21 січня 2014 року. Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004815 (27 листопада 2017 року виділено з кримінального провадження № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року) за фактами можливого одержання у період з липня 2011 року по 31 грудня 2013 року колишньою службовою особою, під час перебування на посадах радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента неправомірної вигоди в особливо великих розмірах (незаконне збагачення) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України.

З огляду на те, що ОСОБА_1 у період з 2010 по 2014 роки обіймав посади першого заступника та заступника Глави Адміністрації Президента України - керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, Радника Президента України - керівника Головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента, його імовірна причетність до вчинення вищевказаних злочинів також перевіряється».

У ноті Посольства України в Канаді від 10 липня 2018 року № 6114/22-012-70 вказано, що «управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000000209 за фактами загроз народним депутатам України, зловживання владою одного з керівників Адміністрації Президента України, а також привласнення коштів Київського національного університету та Київського національного економічного університету на загальну суму 137 639, 02 грн, можливого привласнення сум незаконних виплат колишнім співробітником Адміністрації Президента України в особливо великих розмірах (незаконне збагачення), підробка підпису пана ОСОБА_1 у нотаріально засвідченій довіреності невстановленою особою, підробка рішень 3-го Всеукраїнського Конгресу представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, якими затвердили трьох членів Вищої ради юстиції та їх подальше використання на підставі пункту 1 статті 346, п. 1 ст. 364, п. 3 ст. 191, п. 3 ст. 368-2, п.п. 1, 3, 4 ст. 358, п. 1 ст. 353 Кримінального Кодексу України.

Рішенням Генерального прокурора України від 30 листопада 2017 року слідчим Національного антикорупційного бюро України було доручено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004815 про те, що в період з липня 2011 року по 31 грудня 2013 року посадова особа, яка займала посаду Радника Президента України - начальника Головного управління із судової реформи і судової системи, а пізніше - Радника Президента України, отримав незаконні виплати на загальну оціночну суму 26 млн грн (в особливо великих розмірах) на підставі п. 3 статті 368-2 КК України».

Суди встановили, що Посольство України в Канаді направило вищенаведену ноту Уряду Канади на підставі листа Генеральної прокуратури України від 19 червня 2018 року № 14/2/1-18вих18 та листа Міністерства закордонних справ України від 22 червня 2018 року № 620/6144-600-665 стосовно ноти канадського зовнішньополітичного відомства із зверненням від імені Уряду Канади щодо подальшого перебування у санкційному списку ОСОБА_1 .

У листі Генеральної прокуратури України від 19 червня 2018 року № 14/2/1-18вих18 повідомлено, що «…Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100000000209 за фактами погроз народному депутату України ОСОБА_5 , зловживання владою службовою особою Адміністрації Президента України, заволодіння у період з 02 квітня 2010 року по 20 лютого 2014 року грошовими коштами Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на загальну суму 137 639, 02 грн …за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 346, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 368-2, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 1 ст. 353 КК України.

Питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні може бути вирішене після проведення усіх необхідних слідчих (розшукових) дій».

Постановою Генеральної прокуратури України від 01 березня 2016 року закрито кримінальне провадження № 42014100000000209 від 06 березня 2014 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України, у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення його винуватості і вичерпані можливості їх отримання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 3, 32 Конституції України людина, її честь та гідність визнаються найвищими соціальними цінностями і кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, та у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідачами у справі про захист честі, гідності чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

У випадку коли інформація була поширена автором з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, зі змісту нот Посольства України в Канаді, які були направлені до Департаменту закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади 15 березня 2016 року, 06 березня 2017 року, 11 січня 2018 року та 10 липня 2018 року, відомо, що позивач підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень і щодо нього ведуться розслідування.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частина перша статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України)).

У пункті 10 частини першої статті 3 КПК України зазначено, що кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Пунктами 19, 25 частини першої статті 3 КПК України визначено учасників кримінального провадження, якими з боку захисту є: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Частиною першою статті 42 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Статтею 25 КПК України передбачено, що в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування.

За приписами частин другої, третьої статті 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення такій особі обов`язково здійснюється повідомлення про підозру (пункт 3 частини 1 статті 276 КПК України).

Аналізуючи наведені норми закону, можна дійти висновку, що стверджувати про початок здійснення досудового розслідування чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо лише в разі, коли така особа перебуває у статусі підозрюваного чи обвинуваченого (підсудного).

Висловлювання щодо причетності особи, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, до вчинення злочину, який розслідується, свідчить про порушення особистих немайнових прав цієї особи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що на час направлення Посольством України в Канаді вищевказаних нот єдине кримінальне провадження щодо позивача було закрито, повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких інших кримінальних правопорушень стосовно нього складено не було і, відповідно, про підозру йому повідомлено не було. Тобто ОСОБА_1 на час поширення оспорюваної інформації не перебував у якому-небудь процесуальному статусі в жодному кримінальному провадженні, що підтверджується численними відповідями правоохоронних органів України, довідками Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України та не спростовано відповідачами під час розгляду справи.

Таким чином, встановивши, що поширена відповідачами інформація про пов`язаність позивача з будь-якими кримінальними провадженнями або кримінальними правопорушеннями не відповідає дійсності, суди дійшли правильного висновку про те, що вона є недостовірною і такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування недовіри до нього необмеженого кола осіб і створює уявлення про те, що він причетний до протиправних дій на території України, а тому обґрунтовано задовольнили позов.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що Генеральна прокуратура України не є належним відповідачем у цій справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки встановлено, що підставою для направлення спірних листів Посольством України в Канаді стала інформація, надана Генеральною прокуратурою України, а тому Генеральна прокуратура України, як особа, яка є джерелом поширеної інформації, є належним співвідповідачем за заявленим позовом.

Також колегія суддів відхиляє твердження Генеральної прокуратури України про те, що інформація, викладена в її листах, відповідала дійсності, оскільки встановлено, що в силу вимог статті 81 ЦПК України жодних доказів на підтвердження таких обставин Генеральна прокуратура України не надала.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення у цій справі відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Статтею 395 ЦПК України(як в редакції, чинній начас подання касаційної скарги, так і в редакції, чинній на даний час)передбачено право учасників справи подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, який має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

У встановлений в ухвалі суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження строк, Міністерство закордонних справ України надіслало відзив на касаційну скаргу Генеральної прокуратури України, в якому просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову до Міністерства закордонних справ України, що не відповідає статті 395 ЦПК України, згідно з якою, як зазначено вище, у відзиві зазначаються заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги, а не навпаки - підтримання її та виклад власних вимог.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що суд касаційної інстанції не має повноважень переглядати судові рішення у цій справі за поданим Міністерством закордонних справ України відзивом, а з окремою касаційною скаргою на судові рішення або із заявою про приєднання до касаційної скарги Генеральної прокуратури України Міністерство закордонних справ України до Верховного Суду не зверталося.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов