Постанова

Іменем України

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 757/44003/19

провадження № 61-19011св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю.,Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «Сітібанк»,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назар Васильович,

стягувач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сітібанк» на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Суханової Є. М., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У березні 2020 року Акціонерне товариство «Сітібанк» (далі - АТ «Сітібанк») звернулося до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. (далі - приватний виконавець Павлюк Н. В.), просило визнати неправомірними дії приватного виконавця під час винесення постанови від 24 лютого 2020 року про зняття арешту з коштів (ВП № 61232057), в частині залишення арештованими коштів банку у розмірі 39 227,76 грн, які перебували на рахунку № НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві «Укрексімбанк» (далі - АТ «Укрексімбанк»); визнати незаконними дії приватного виконавця Павлюка Н. В. щодо направлення 24 лютого 2020 року платіжної вимоги до AT «Укрексімбанк» на зазначену суму 39 227, 76 грн, на підставі чого 26 лютого 2020 року грошові кошти були безпідставно списані з рахунку НОМЕР_1 в AT «Укрексімбанк»; зобов`язати приватного виконавця Павлюка Н. В. повернути АТ «Сітібанк» безпідставно отриману суму у розмірі 39 227,76 грн.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 05 лютого 2020 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В. проголосила вступну та резолютивну частини рішення у справі №757/44003/19-ц, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту міжнародного банківського обслуговування комерційних операцій AT «Сітібанк» з 19 липня 2019 року; стягнено з AT«Сітібанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 201 167, 97 грн та судовий збір - 5 779, 24 грн.

12 лютого 2020 року AT «Сітібанк» стало відомо про відкриття приватним виконавцем Павлюком Н. В. виконавчого провадження ВП №61232057 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року № 757/44003/19-ц та винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про поновлення на посаді, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про арешт коштів боржника.

У частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту міжнародного банківського обслуговування комерційних операцій AT «Сітібанк» з 19 липня 2019 року банк згідно із статтею 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) здійснив негайне добровільне та самостійне виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплатив середній заробіток.

Внаслідок незаконних дій приватного виконавця Павлюка Н. В. арештовані кошти безпідставно списані з рахунку банку, що призвело до подвійної сплати банком суми обов`язкових податків та зборів.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця Павлюка Н. В. при винесенні постанови від 24 лютого 2020 року про зняття арешту з коштів (ВП № 61232057), в частині залишення арештованими коштів АТ «Сітібанк» у розмірі 39 227,76 грн, які перебували на рахунку № НОМЕР_1 в AT «Укрексімбанк». Визнано незаконними дії приватного виконавця Павлюка Н. В. щодо направлення 24 лютого 2020 року платіжної вимоги до AT «Укрексімбанк» на суму 39 227,76 грн, на підставі чого 26 лютого 2020 року кошти безпідставно списані з рахунку НОМЕР_1 в AT «Укрексімбанк». В іншій частині скарги відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що суми, які суд визначає для стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеному у рішенні суду, підлягають нарахуванню роботодавцем під час виконання відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу для виплати працівнику, тому виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Задовольнивши скаргу, суд дійшов висновку, що під час виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року АТ «Сітібанк» в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку сплачено усі необхідні податки та збори, тому їх повторне стягнення призведе до подвійної відповідальності боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу приватного виконавця Павлюка Н. В. задоволено частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року в частині задоволення скарги АТ «Сітібанк» на дії приватного виконавця Павлюка Н. В. скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні скарги АТ «Сітібанк» про визнання неправомірними дій приватного виконавця Павлюка Н. В. при винесенні постанови від 24 лютого 2020 року про зняття арешту з коштів (ВП № 61232057), в частині залишення арештованими коштів АТ «Сітібанк» у розмірі 39 227,76 грн, які перебували на рахунку № НОМЕР_1 в AT «Укрексімбанк», визнання незаконними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н. В. щодо направлення 24 лютого 2020 року платіжної вимоги до AT «Укрексімбанк» на суму 39 227,76 грн, на підставі чого грошові кошти були 26 лютого 2020 року безпідставно списані з рахунку НОМЕР_1 в AT «Укрексімбанк».

Ухваливши нове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував, які розрахунки навів у своєму рішенні Печерський районний суд м. Києва від 05 лютого 2020 року, чи підлягає вказана сума до стягнення з урахуванням податків, чи без врахування податків, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення скарги в цій частині.

Вважаючи, що рішення суду є незрозумілим, суд апеляційної інстанції зазначив, що сторони можуть звернутись до суду із заявою про роз`яснення рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року АТ «Сітібанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, просило її скасувати в частині скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року щодо задоволення скарги на дії приватного виконавця Павлюка Н. В., залишити в силі ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

АТ «Сітібанк» зазначає, що рішення суду є зрозумілим та не вимагає роз`яснення. Врахувавши вимоги податкового законодавства та судової практики під час виконання рішення суду, заявник, як податковий агент, здійснив відповідні вирахування та сплату податків з суми 201 167,97 грн (середнього заробітку за час вимушеного прогулу), решта суми 161 940,21 грн, після вирахування та сплати податків та зборів, сплачена на рахунок виконавця та надані копії платіжних доручень про сплату податків та зборів. Листом від 21 лютого 2020 року банк повідомив приватного виконавця про повне виконання рішення суду, надав копії платіжних доручень з обґрунтуванням сплачених обов`язкових податків та зборів.

24 лютого 2020 року приватний виконавець Павлюк Н. В. видав постанову про зняття арешту з коштів банку, крім коштів в межах суми стягнення 39 227,76 грн, тобто на суму сплачених заявником податків і зборів, відповідно до вимог податкового законодавства, направив до АТ «Укрексімбанк» платіжну вимогу на зазначену суму, яку АТ «Укрексімбанк» перерахувало 26 лютого 2020 року на рахунок приватного виконавця.

Таким чином приватний виконавець Павлюк Н. В. порушив статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме після виконання рішення суду він не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, не зняв арешт з коштів заявника та безпідставно стягнув кошти у розмірі 39 227,76 грн.

Суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, а саме статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Аргументи інших учасників справи

Відзив адвоката Нагалки Я. Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на касаційну скаргу мотивований тим, що АТ «Сітібанк» зобов`язано виконати рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року саме так, як визначено у резолютивній частині рішення, тобто сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 201 167,97 грн.

Здійснення АТ «Сітібанк» виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі меншому, ніж зазначено в рішенні суду (в тому числі з вирахуванням податків і зборів), не є виконанням рішення суду.

Отже, в діях приватного виконавця Павлюка Н. В. немає порушень, оскільки відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний виконати резолютивну частину рішення суду, як зазначено у виконавчому документі.

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року) у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційного оскарження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд переглядає справу в межах доводів касаційної скарги, що стосується неправильного застосування норм матеріального права та в частині неправомірних дій виконавця, врахувавши вимоги прохальної частини касаційної скарги.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року визнано незаконним та скасовано рішення наглядової ради АТ «Сітібанк» про припинення повноважень ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Департаменту роботи з персоналом АТ «Сітібанк» Воропаєвої К. Ю. від 19 липня 2019 року № к-190719-1 про звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із припиненням повноважень посадової особи, згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту міжнародного банківського обслуговування комерційних операцій АТ «Сітібанк» з 19 липня 2019 року. Стягнено з АТ «Сітібанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 201 167, 97 грн та судовий збір 5 779,24 грн.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту міжнародного банківського обслуговування комерційних операцій АТ «Сітібанк» з 19 липня 2019 року та стягнення з АТ «Сітібанк» на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 201 167,97 грн.

10 лютого 2020 року приватний виконавець Павлюк Н. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 61232109) про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Департаменту міжнародного банківського обслуговування комерційних операцій АТ «Сітібанк» з 19 липня 2019 року.

10 лютого 2020 року приватний виконавець Павлюк Н. В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 61232109) про стягнення з АТ «Сітібанк» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 201 167,97 грн.

10 лютого 2020 року приватний виконавець Павлюк Н. В. виніс постанову про арешт коштів АТ «Сітібанк» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 221 499,77 грн.

Згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року № 200510038 АТ «Сітібанк» перерахувало приватному виконавцю Павлюку Н. В. кошти у розмірі 161 940,21 грн («призначення платежу: перерах. заборг. зг. викон. листа № 757/44003/19-ц від 10 лютого 2020 року та постанови про ВП № 61232057 від 10 лютого 2020 року»).

Згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року № 200510031 АТ «Сітібанк» перерахувало Офісу великих платників податків Державної податкової служби кошти у розмірі 1 500,00 грн («призначення платежу: ЄСВ за лютий 2020 року 22%»).

Згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року № 200510032 АТ «Сітібанк» перерахувало Управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва кошти у розмірі 36 210,24 грн («призначення платежу: перерахування податку на доходи фіз. осіб за лютий 2020 р»).

Згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року № 200510033 АТ «Сітібанк» перерахувало Управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва кошти у розмірі 3 017,52 грн («призначення платежу: перерахування військового збору за лютий 2020 р.»).

Згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року № 200510042 АТ «Сітібанк» перерахувало приватному виконавцю Павлюку Н. В. кошти у розмірі 215,00 грн («призначення платежу: перерах. мін. витрат виконав. провадження, зг. постанови ВП № 61232057 від 10.02.2020 р.»).

Згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2020 року № 200510041 АТ «Сітібанк» перерахувало приватному виконавцю Павлюку Н. В. кошти у розмірі 20 116,80 грн («призначення платежу: перерах. основної винагороди приватного виконавця зг. постанови ВП № 61232057 від 10.02.2020 р.»).

24 лютого 2020 року приватний виконавець Павлюк Н. В. виніс постанову про зняття арешту з коштів АТ «Сітібанк», крім коштів у межах стягнення суми 39 227,76 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 - 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, такої засади, як обов`язковості виконання рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті третьої Закону № 1404-VIIIпідлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

У виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (пункт 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII).

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статті 56 Закону № 1404-VIII арешт коштів боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та в межах суми стягнення.

Згідно із частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час виконання рішення АТ «Сітібанк» в частині виплати середнього заробітку сплатило усі необхідні податки та збори, тому рішення суду виконано відповідно до закону, а дії приватного виконавця є неправомірними.

Суд апеляційної інстанції, вважаючи, що суд першої інстанції не зазначив, чи підлягають вирахуванню податки та обов`язкові платежі із стягненої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, дійшов помилкового висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, зазначивши про звернення до суду із заявою про роз`яснення рішення.

Не зазначення у рішенні суду, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягнута без урахування податків і зборів, не означає, що визначена сума підлягає повному стягненню, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає таку суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, провадження № 61-14794св18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, провадження № 61-10657св20.

У вказаних постановах Верховного Суду викладені висновки, що виконуючи судове рішення про стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав, роботодавець як податковий агент обґрунтовано утримує із присудженої суми відповідні податки і збори, оскільки суд, задовольняючи позовні вимоги працівника, визначає суму без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Висновки у вказаних постановах Верховного Суду, які ухвалені у подібних правовідносинах, суд апеляційної інстанції не врахував, тому доводи касаційної скарги є обґрунтованими.

Доводи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу відображають мотиви рішення суду апеляційної інстанції, тому не заслуговують на увагу з урахуванням вищезазначеного.

Оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до постановлення незаконної постанови суду апеляційної інстанції, то вона підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції залишенню в силі.

Верховний Суд зауважує, що доводи скарги на дії приватного виконавця в частині зобов`язання повернути АТ «Сітібанк» кошти у розмірі 39 227,76 грн, не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції не переглядав судове рішення першої інстанції в цій частині, а також відсутні такі доводи у касаційній скарзі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З урахуванням сплаченого АТ «Сітібанк» судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 102,00 грн, з приватного виконавця на користь АТ «Сітібанк» підлягають стягненню судові витрати у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 389 400 406 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сітібанк» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року скасувати, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Назара Васильовича на користь Акціонерного товариства «Сітібанк» судовий збір у розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко