Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 757/44889/19

провадження № 61-3310св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживача - визнання кредитного договору виконаним та його припинення.

Позов обґрунтований тим, що 15 лютого 2013 року між ним та банком укладена Генеральна угода № SAMDN52000075735808 про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої сторони домовились про зменшення заборгованості за кредитним договором № SAMDN52000051676349 від 17 жовтня 2011 року та визначили нові строки її погашення.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 квітня 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованість у розмірі 56 555,93 грн за кредитним договором б/н від 15 лютого 2013 року та 565,56 грн судового збору.

У подальшому борг позивача за генеральною угодою від 15 лютого 2013 року збільшився до 107 992,66 грн.

У серпні 2016 року банк направив ОСОБА_1 лист, де зазначив, що в разі погашення основного боргу в сумі 43 692,96 грн в строк до 22 серпня 2017 року, банк зобов`язується провести сторнування (списання) нарахованих відсотків пені, комісій в повному обсязі і здійснити закриття договорів № SAMDN52000075735808 та WWBWJF@12124167, про що надати довідку про відсутність боргових зобов`язань між банком і клієнтом.

Позивач виконав вказані зобов`язання та сплатив необхідну суму до спливу зазначеного строку. Однак, відповідач не визнає виконання позивачем вказаного договору і продовжує нарахування відсотків, пені та інших штрафних санкцій за кредитним договором № SAMDN52000075735808, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач просив визнати виконаною та припиненою генеральну угоду № SAMDN52000075735808 про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт від 15 лютого 2013 року, укладену між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є відповідач, та позивачем.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року позов задоволено.

Визнано генеральну угоду № SAMDN52000075735808 про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт від 15 лютого 2013 року, укладену між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 припиненою.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 11 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 в повному обсязі та належним чином виконав умови угоди про погашення заборгованості по кредитному договору № SAMDN52000075735808 від 15 лютого 2013 року, у зв`язку з чим його зобов`язання перед банком є припиненим.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1 261,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов`язання, прийнятого кредитором, в результаті якого би припинились права та обов`язки сторін, враховуючи той факт, що банк заперечує належне виконання кредитних зобов`язань і наявну заборгованість позивача перед банком. Не містять таких застережень і умови Генеральної угоди. За таких обставин між сторонами існує спір щодо визначення розміру наявної заборгованості. Пред`явлення позову щодо припинення дії кредитного договору, за наявності неврегульованих питань між сторонами, унеможливлює вирішення справи по суті. Спосіб захисту, обраний позивачем є неналежним, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб є неможливим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_3 , в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом не застосовано статтю 599 ЦК України, що регулює порядок припинення зобов`язання пов`язане з його виконанням та статті 641 642 ЦК України, які регулюють питання прийняття пропозиції укласти договір і відповідно застосування наслідків укладення такого договору.

Позивачем виконані домовленості, а тому кредитний договір є виконаним і припиненим. Відповідач посилається на пункти Умов та Правил, які на їх думку передбачають можливість подальшого нарахування відсотків за користування коштами. Однак така позиція є невірною. Якщо звернутися до генеральної угоди укладеної між сторонами, на підставі якої в подальшому АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, то в пункті 2.1 такої було передбачено, що кредит надається строком на 36 місяців і має бути погашений до 29 лютого 2016 року. Отже, договірні відносини між сторонами носили строковий характер. В процесі врегулювання питання щодо погашення заборгованості за рішенням суду від 15 квітня 2014 року досягнуті домовленості викладені в гарантійному листі від банку. Зобов`язання за вказаною пропозицією позивач виконав, а тому цілком законно констатувати виконання позивачем зобов`язань. Нарахування відповідачем відсотків, пені та інших платежів є незаконним, оскільки суперечить домовленостям, що викладені в гарантійному листі банку.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що погоджуються з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спосіб захисту, обраний позивачем є неналежним, а відповідно, і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб є неможливим, оскільки пред`явлення позову щодо припинення дії кредитного договору за наявності неврегульованих питань між сторонами унеможливлює вирішення справи по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 757/44889/19 надійшли до Верховного Суду та 02 березня 2021 року передані судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 березня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 05 лютого 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та Правил надання продукту кредитних карт, відповідно до умов якої позивач отримав кредит у розмірі 43 521,94 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку за кредитом та погашення заборгованості здійснювати починаючи з 1 по 25 число кожного місяця.

Відповідно до умов генеральної угоди сторони дійшли згоди щодо зменшення розміру заборгованості, що виникла за кредитними договорами №SAMDN52000051676349 від 17 жовтня 2011 року № Б\н від 29 вересня 2011 року. Відповідно до пункту 1.6 угоди, підписання даної генеральної угоди не є рішенням Банку про анулювання заборгованості позичальника.

Внаслідок неналежного виконання позивачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15 квітня 2014 року у справі № 2/679/261/2014 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 15 лютого 2013 року у розмірі 56 555,93 грн та 565,56 грн суму судового збору.

Листом заступника керівника Департаменту безпеки Південно-Західного РУ ПАТ КБ «Приватбанк» Демчука Ю. О. від 22 серпня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про прийняття позитивного рішення про можливість не стандартного погашення заборгованості по кредитному договору № SAMDN52000075735808 від 15 лютого 2013 року з відкриттям гривневого рахунку № НОМЕР_1 на ім`я позивача. Також зазначено, що станом на 22 серпня 2016 року загальна заборгованість по кредитному договору № SAMDN52000075735808 від 15 лютого 2013 року становить 107 992,66 грн.

Позивачу необхідно внести загальну суму 43 692,96 грн на погашення по договору № SAMDN52000075735808 від 15 лютого 2013 року в строк до 22 серпня 2017 року. При умові повного погашення основного боргу у розмірі 43 692,96 грн ПАТ КБ «Приватбанк» зобов`язується провести сторнування (списання) нарахованих відсотків, пені, комісій в повному обсязі і здійснити закриття договорів № SAMDN52000075735808 та «WWBWJF@12124167», про що надати довідку про відсутність боргових зобов`язань між Банком та ОСОБА_1 .

Починаючи з 01 вересня 2016 року по 05 липня 2017 року, позивач ОСОБА_1 здійснював платежі на погашення заборгованості на рахунок № НОМЕР_1 . Загальна сума сплачених коштів складає 43 700,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на серпень 2019 року заборгованість становить 150 521,51 грн.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 березня 2021 року, зазначено, що«ПАТ «Укрсоцбанк» у касаційній скарзі посилається, серед іншого, на те, що чинне законодавство не містить такого способу захисту, як визнання правочину припиненим. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду погоджується з такими висновками. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником)».

У справі, що переглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом виконаною та припиненою генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.

За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), яка оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 16 березня 2021 року, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржене судове рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук