№ 757/4675/20-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 757/4675/20-ц

провадження № 61-19992св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Синиченко Олексій Юрійович, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року у складі судді Писанця В. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просила розірвати спадковий договір, укладений 24 травня 2016 року, посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 1469 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Ляшенко В. В., а також виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна предмет договору - квартиру АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову посилалася на таке.

24 травня 2016 року між нею, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений спадковий договір. У зв`язку з посвідченням зазначеного договору накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 до припинення дії договору.

Умовами спадкового договору передбачено, що позивачка як відчужувач після своєї смерті передає у власність відповідачів як набувачів у рівних частках, а останні приймають у власність зазначену квартиру.

До обов`язків набувачів за договором належить забезпечення позивачки медикаментами, лікарськими засобами, оплата всіх витрат, пов`язаних з підтриманням та відновленням здоров`я, сплата кожного місяця грошових коштів в сумі 3 000,00 грн та захоронення відчужувача на кладовищі «Лісний» у м. Києві.

Після підписання спадкового договору відповідачі проживають в іншому місці, не відвідують позивачку, не цікавляться її здоров`ям, не купують ліків, не виконують розпоряджень, передбачених умовами спадкового договору.

На теперішній час ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги, лікування, у тому числі невідкладного хірургічного лікування.

ОСОБА_2 відмовився оплачувати операцію позивачці, пояснивши це відсутністю коштів на лікування.

У 2019 році відповідачі припинили сплачувати кошти у розмірі 3 000,00 грн, які передбачені договором.

Для покриття витрат на її лікування та догляд у 2015 році позивачка подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку, яка коштує приблизно 500 000,00 грн.

Умовами спадкового договору не передбачено можливості невиконання його умов набувачами за певних обставин, а тому відсутність грошових коштів у відповідачів для оплати витрат на підтримання та відновлення стану здоров`я позивачки не є підставою для невиконання умов договору.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження невиконання умов спадкового договору, а тому немає підстав стверджувати про неналежне виконання обов`язків, визначених договором.

Відповідачі надали достатні докази перерахування коштів у порядку, визначеному спадковим договором, а також докази щодо належного догляду позивачки, тому суд не встановив факту невиконання та/або неналежного виконання умов спадкового договору, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та розірвання спадкового договору як це передбачено статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту невиконання відповідачами розпоряджень відчужувача за спадковим договором.

Відповідачі на підтвердження обставин, яким вони обґрунтовували свої заперечення проти позову, надали суду достатньо доказів виконання ними умов спадкового договору.

Посилання на обставину, що відповідачі не відвідують позивачку та проживають в іншому місці, а позивачку відвідує соціальний працівник, не дає підстав для висновку про невиконання відповідачами умов спадкового договору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Синиченко О. Ю., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували статті 651 та 1308 ЦК України, висновки Верховного Суду з питань застосування яких відсутні.

Відповідно до пункту 11.1 спадкового договору до обов`язку відповідачів належить забезпечити позивача медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів, оплачувати всі витрати, пов`язані з підтриманням та відновленням здоров`я відчужувача.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обов`язок з оплати догляду за хворою позивачкою спадковим договором не передбачений.

Суди не врахували, що відповідачі не виконують пункту 11.1 спадкового договору, не з`ясували, з яких причин відповідачі відмовилися виконувати розпорядження позивачки, які передбачені умовами спадкового договору.

Суди не врахували, що чітко погодженого способу забезпечення відчужувача медикаментами, лікарськими засобами, оплати всіх витрат, пов`язаних з підтриманням та відновленням здоров`я відчужувача, спадковим договором не передбачено.

Відповідачі мають самостійно здійснювати всі витрати, пов`язані із підтриманням та відновленням здоров`я позивачки. Проте суд першої інстанції зазначив, що позивачка не має іншого способу реалізації свого права на оплату, пов`язану із «підтриманням та відновленням здоров`я», окрім як укладення договорів та надання їх на оплату відповідачам.

Такий механізм не відповідає умовам спадкового договору та можливостям позивачки, яка не здатна до самообслуговування, та суперечить вимогам статті 1305 ЦК України.

Відповідачі не надали належних доказів на виконання умов пункту 11.1 спадкового договору після погіршення стану здоров`я позивачки у 2019 році, доказів щодо забезпечення позивачки медикаментами для полегшення гострого больового синдрому та оплати медичних послуг, зокрема вони відмовились оплачувати витрати на проведення операції.

Зазначене є підставою для розірвання спадкового договору відповідно до частини першої статті 1308 ЦК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 651 та частини першої статті 1308 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Синиченко О. Ю., на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що 24 травня 2016 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Ляшенко В. В., зареєстрований у реєстрі за № 1469.

За умовами договору ОСОБА_1 після своєї смерті передає у власність належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язалися:

забезпечувати ОСОБА_1 медикаментами, лікарськими засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікарських засобів, оплачувати всі витрати, пов`язані з підтриманням та відновленням здоров`я відчужувача (пункт 11.1);

сплачувати відчужувачу кожного місяця грошові кошти в сумі 3 000,00 грн. Зазначена сума повинна сплачуватись не пізніше першого числа кожного місяця (пункт 11.2);

після смерті відчужувача захоронити його на кладовищі «Лісний» у м. Києві (пункт 11.3).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Відповідно до статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

З урахуванням наведеного можна зробити висновок, що спадковий договір є нерозривно пов`язаний з його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (див. постанову Верховного Суду від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21)).

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю, оскільки набувачі надали належні та допустимі докази на підтвердження виконання ними умов спадкового договору та розпоряджень відчужувача.

Позивачка посилається на те, що відповідачі не виконують пункт 11.1 спадкового договору, зокрема не забезпечують позивачку медикаментами для полегшення гострого больового синдрому, не здійснюють оплату медичних послуг, зокрема вони відмовились оплачувати витрати на проведення операції. Зазначене є підставою для розірвання спадкового договору відповідно до частини першої статті 1308 ЦК України.

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надала суду довідки Державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» (т. 1, а. с. 19-22), виписку з історії хвороби, висновок з відділення діагностики МРТ (т. 1, а. с.22-25), в яких містяться рекомендації лікарів щодо проведення хірургічного лікування.

ОСОБА_1 направила відповідачам вимогу про оплату, у тому числі, витрат на проведення хірургічного лікування в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» на суму 82 940,00 грн (т. 1, а. с. 38), проте відповідачі відмовились сплачувати зазначену суму.

Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку листу, який був отриманий відповідачами, та містить вимогу сплатити 82 940,00 грн на лікування позивачки, а також аркушу паперу, на якому відображена копія квитанції ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» про сплату ОСОБА_1 однієї тисячі благодійної допомоги, надруковано платежі та їх вартість, а саме: госпіталізація - 3 000,00 грн; аналізи - 1 100,00 грн; медикаменти 6 000,00 грн; розхідники - 36.420 * 2, та дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачка не надала суду належних доказів на підтвердження зазначеної вартості оперативного втручання, а саме 82 940,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що квитанція про сплату благодійної допомоги та зазначена роздруківка без ідентифікації суб`єкта, що її видав, без наявності в ній інформації, що давала б можливість вважати, що вона стосується позивачки, є неналежними доказами та не підтверджують невиконання відповідачами умов спадкового договору.

Також суди встановили, що у матеріалах справи немає належних доказів на підтвердження того, що позивачка зверталася до відповідачів з вимогою про купівлю їй необхідних медичних препаратів, а відповідачі відмовляються виконувати зазначені розпорядження.

Під час розгляду справи відповідачі на спростування позовних вимог надали належні докази на підтвердження виконання ними своїх зобов`язань за спадковим договором, зокрема сплату ОСОБА_2 7 000 грн на лікування зубів та забезпечення її лікуванням у ТОВ «Новий зір» (т. 1, а. с.126).

Крім того, ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_4 договір доручення від 14 липня 2017 року № 757, за умовами якого остання зобов`язана надавати послуги, передбачені цим договором згідно з вимогами довірителя, з пошуку доглядальниці для догляду за ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 82-83), ОСОБА_2 також здійснював оплату за надання послуг ОСОБА_4 за зазначеним договором на суму 13 650,00 грн.

Суди також встановили, що відповідачі сплачували позивачці кошти на виконання пункту 11.2 спадкового договору. На підтвердження зазначених обставин відповідачі надали судам попередніх інстанцій докази переказу коштів, розписки позивачки, відповідно до яких відповідачі у певні періоди перераховували позивачці кошти навіть у більшому розмірі ніж визначено договором.

З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій, проаналізувавши надані сторонами докази, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не довела, що відповідачі не виконують умов спадкового договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Заявниця у касаційній скарзі посилається на частину третю статті 72 ЦК України (помилково зазначено статтю 78 ЦК України) та стверджує, що відповідачі як опікуни мають самостійно здійснювати витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання, оскільки відповідачі у справі не є опікунами позивачки, а тому вони виконують розпорядження відчужувача відповідно до умов спадкового договору.

Водночас суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оспорюваним договором не встановлено обов`язку для набувачів здійснювати саме догляд за ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції зазначив, що позивачка не має іншого способу реалізації свого права на оплату, пов`язану із підтриманням та відновленням здоров`я, окрім як укладення договорів та надання їх на оплату відповідачам, зводяться до власного тлумачення висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачка не позбавлена права на укладення договорів з іншими організаціями щодо підтримання її стану здоров`я, а відповідачі щодо оплати послуг по їх виконанню.

Зазначене не суперечить вимогам статті 1305 ЦК України, відповідно до якої набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характерудо відкриття спадщини або після її відкриття.

За змістом зазначеної норми набувач вчиняє дії майнового або немайнового характеру відповідно до умов спадкового договору.

Відповідно до частини першої статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Водночас суди встановили, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів про невиконання відповідачами умов спадкового договору та істотних порушень умов спадкового договору, зокрема, щодо надання грошової допомоги та забезпечення лікувальними засобами, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з невиконанням набувачами розпоряджень відчужувача та недотриманням відповідачами умов спадкового договору.

З урахуванням наведеного позов на підставі статей 651 1308 ЦК України не підлягає задоволенню.

Відповідно твердження заявниці про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 651 та частини першої статті 1308 ЦК України є необґрунтованими, оскільки, хоча заявниця і посилається на зазначену правову підставу перегляду оскаржуваних судових рішень, проте по суті не погоджується зі встановленими обставинами справи та оцінкою доказів, що у спірному випадку не потребує висновку щодо правил застосування указаних норм права.

Верховний Суд також зауважує, що практика застосування Верховним Судом частини другої статті 651 та частини першої статті 1308 ЦК України у подібних правовідносинах, в тому числі на час подання касаційної скарги у цій справі, є поширеною (див. наприклад постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 280/1356/16-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 280/1380/17, від 12 травня 2021 року у справі № 460/1496/14-ц, від 03 вересня 2021 року у справі № 263/16438/19, від 01 листопада 2021 року у справі № 639/6326/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 643/4873/20).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Синиченко Олексій Юрійович, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко