№ 757/49265/19-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 757/49265/19-ц

провадження № 61-125 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, після перейменування - Міністерство економіки України, ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а після перейменування - Міністерство економіки України, ОСОБА_3 про визнання реєстрації авторського права і свідоцтва про реєстрацію авторського права недійсними, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є автором твору, а саме - назви, графічного елементу, графічного зображення логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який створений ним ІНФОРМАЦІЯ_21.

21 червня 2013 року до Державної служби інтелектуальної власності України подано заяву № 51177 про авторство ОСОБА_3 на графічне зображення логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1» - твору образотворчого мистецтва у вигляді зображення обрамленої широким контуром п`ятикутної рівносторонньої зірки, яка розташована у центрі поміж словами «ІНФОРМАЦІЯ_16» та «ІНФОРМАЦІЯ_17». У заяві вказано, що датою остаточного завершення роботи над твором є 19 березня 2009 року. Відомості про твір ОСОБА_3 не оприлюднювалися.

16 липня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України за вищевказаною заявою здійснено реєстрацію авторського права ОСОБА_3 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

16 липня 2013 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про реєстрацію авторського права № НОМЕР_1 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Зазначений твір, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 , не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки не має ознак оригінальності та новизни, так як повністю повторює зображення його логотипу, створеного раніше. ОСОБА_3 не доведено належними доказами створення спірного твору саме 19 березня 2009 року.

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 довідався про те, що він, позивач, також зареєстрував три знаки для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» та отримав відповідні свідоцтва від 27 серпня 2012 року, від 25 липня 2014 року, від 10 листопада 2015 року та звернувся до суду з позовом про визнання недійсними цих свідоцтв, провадження у справі № 757/43585/17-ц відкрито Печерським районним судом, проте справу не розглянуто.

Реєстрацією Державною службою інтелектуальної власності України спірного твору на ім`я ОСОБА_3 порушено його авторські права, оскільки твір «ІНФОРМАЦІЯ_6» повністю повторює створений ним раніше твір - графічне зображення.

Згідно з висновком експертного дослідження товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія комп`ютерної криміналістики» (далі - ТОВ «Лабораторія комп`ютерної криміналістики») від 04 липня 2019 року № 19/4КТ-26, виконаним на його замовлення, на веб-сайті Drive2.ru , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, міститься публікація « ІНФОРМАЦІЯ_3 » блогу « ІНФОРМАЦІЯ_18 » користувача « ІНФОРМАЦІЯ_19 », де відображено графічне комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_16 ? ІНФОРМАЦІЯ_17 та словосполучення ІНФОРМАЦІЯ_1. Публікація « ІНФОРМАЦІЯ_3 » блогу «ІНФОРМАЦІЯ_18» користувача « ІНФОРМАЦІЯ_19 » (мовою оригіналу) створена ІНФОРМАЦІЯ_5 . На веб-сайті « Youtube » ( ІНФОРМАЦІЯ_20), міститься канал « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (мовою оригіналу), де відображено словосполучення ІНФОРМАЦІЯ_1 і вкладення « О канале » (мовою оригіналу). Ютуб канал « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (мовою оригіналу) веб-сайту « Youtube » зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_9 . У соціальній мережі «Одноклассники», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10, міститься профіль користувача під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_19 », де відображено графічне комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_16 ? ІНФОРМАЦІЯ_17 , що є ім`ям профіля, графічне комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_16 ? ІНФОРМАЦІЯ_17 та словосполучення ІНФОРМАЦІЯ_1, на фотозображеннях. Дата створення профіля користувача «ІНФОРМАЦІЯ_19» - ІНФОРМАЦІЯ_21.

Відповідно до висновку експертизи об`єктів інтелектуальної власності судового експерта ОСОБА_5 від 11 листопада 2019 року № 26-11/19, виконаного на його замовлення, твір «ІНФОРМАЦІЯ_6», авторське право на який зареєстровано за ОСОБА_3 , не є результатом його творчої праці, складається з неоригінальних, неохороноздатних елементів, де низький рівень творчості при їх підборі та розташуванні не призводить до створення оригінального охороноздатного твору.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсною реєстрацію авторського права ОСОБА_3 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_6», здійснену 16 липня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України за заявою ОСОБА_3 від 21 червня 2013 року № 51177; визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_6» від 16 липня 2013 року № НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 , як автора; зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості про визнання недійсною реєстрації авторського права ОСОБА_3 на твір « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за визнаним недійсним свідоцтвом № НОМЕР_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року

у складі судді Козлова Р. Ю. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем скріншоти інтернет-публікацій, інтерв`ю, фотографій, відеороликів на підтвердження факту створення та використання ним спірного твору датуються пізніше березня 2009 року, тобто дати створення відповідачем спірного твору. Крім того, більшість вказаних доказів датуються пізніше дати видачі відповідачу спірного свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір від 16 липня 2013 року.

Щодо знімку екрана портативного комп`ютера (скріншот) профілю позивача у соціальній мережі «Однокласники», створеного ІНФОРМАЦІЯ_21, а також знімку екрана, який фіксує відомості з веб-сайту Drive2.ru щодо використання ОСОБА_1 логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у 2008 році, суд дійшов висновку про те, що вказаними документами зафіксовано назву сторінки, зміст публікації та інше, які були наявні на веб-сторінках на час створення відповідних знімків, тобто 03 червня 2019 року. Отже, на підставі цих доказів неможливо достовірно встановити зміст веб-сторінок станом на грудень 2007 року та грудень 2008 року. Крім того, інформація, яка зафіксована на знімках станом на 03 червня 2019 року, вже видозмінювалася позивачем, про що він сам не заперечував, і що підтверджено показаннями свідків.

Наданий позивачем висновок експертного дослідження ТОВ «Лабораторія комп`ютерної криміналістики» від 04 липня 2019 року № 19/4КТ-26 не підтверджує створення та використання ним спірного твору у період до березня 2009 року та до 03 червня 2013 року, оскільки на підставі вказаного висновку фактично встановлюється лише фіксація змісту досліджуваних веб-сторінок на момент проведення дослідження, а саме - 04 липня 2019 року. Будь-якого дослідження стосовно факту та історії редагування відповідних веб-сторінок експертом здійснено не було, тому виявлення змісту веб-сторінок станом на грудень 2007 року та грудень 2008 року є неможливим.

Висновок експертизи об`єктів інтелектуальної власності судового експерта ОСОБА_5 від 11 листопада 2019 року № 26-11/19 також не підтверджує обставини, на які посилався позивач, оскільки він ґрунтується на вищевказаних неналежних і недостовірних доказах.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсною реєстрацію авторського права ОСОБА_3 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_6», здійснену 16 липня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України за заявою ОСОБА_3 від 21 червня 2013 року № 51177. Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_6» від 16 липня 2013 року № НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_3 як автора. Зобов`язано Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості про визнання недійсною реєстрації авторського права ОСОБА_3 на твір « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за визнаним недійсним свідоцтвом № НОМЕР_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт створення чи використання спірного твору до березня 2009 року, не зазначив, з яких підстав посилався саме на цю дату, оскільки ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не підтверджено створення станом на березень 2009 року спірного твору.

Відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували дату розміщення позивачем відповідної текстової публікації із використанням позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», тому посилання районного суду на те, що інформації у скріншотах профілю позивача у соціальній мережі «Однокласники» та відомостей з веб-сайту Drive2.ru щодо використання ОСОБА_1 логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1» існувала станом на час створення відповідних скріншотів, а не станом на грудень 2007 року та грудень 2008 року, доказами не підтверджені.

ОСОБА_3 клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи у суді першої інстанції не заявляв, поважних причин, які унеможливлювали реалізацію цього права не навів, тому в апеляційного суду відсутні законні підстави для призначення відповідної експертизи на стадії апеляційного перегляду справи.

Висновок експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2020 року № ЕД-19-20/32620-КТ виконаний на замовлення ОСОБА_3 , не можна вважати висновком експертизи та належним засобом для встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки в ньому відсутнє посилання на його підготовку для подачі до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

ОСОБА_1 використовував позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», у тому числі до реєстрація ОСОБА_3 авторського права на спірний твір, що підтверджується інтерв`ю позивача інтернет-виданню «InspirationBreakfast.com», наданому у ІНФОРМАЦІЯ_22; інтерв`ю позивача інтернет ресурсу «Іnspiration for Breakfast» наданому у ІНФОРМАЦІЯ_23; інтерв`ю позивача інтернет ресурсу «BIT.UA» від ІНФОРМАЦІЯ_24.

Відсутні належні докази створення ОСОБА_3 спірного твору саме у березні 2009 року.

Апеляційний суд погодився з доводами позивача щодо відсутності у графічного зображення логотипу «ІНФОРМАЦІЯ_1» таких ознак, як оригінальність і новизна, такий конкретно результат не є об`єктом авторського права з огляду на положення статей 421 433 435 ЦК України, статей 7, 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки відсутній особистий інтелектуальний (творчий) внесок відповідача в обсязі, достатньому для виникнення охоронюваного законом самостійного об`єкта інтелектуальної власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/49265/19-ц з Печерського районного суду м. Києва.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у призначенні комп`ютерно-технічної експертизи, оскільки ОСОБА_3 посилався на винятковість випадку її призначення та неможливість подачі цього доказу у суді першої інстанції. ОСОБА_3 вказував про те, що відомості на веб-сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке апеляційний суд прийняв як належний доказ, є недостовірними та піддавалися зміні, у тому числі змінена дата публікації за вказаним посиланням, що є правовою підставою для проведення комп`ютерно-технічної експертизи.

Висновком експертного дослідженняДержавного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2020 року № ЕД-19-20/32620-КТ, який виконано на замовлення ОСОБА_3 , встановлено, що у ході дослідження здійснювався пошук збережених в Інтернеті архівів на веб-сайті https://web.archve.org « Wayback Machine » веб-сторінок за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інформації щодо існування цих веб-сторінок з ім`ям «ІНФОРМАЦІЯ_18» з розміщеним відеороликом з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 » у 2008 році та з ім`ям «ІНФОРМАЦІЯ_18» і логотипом у вигляді п`ятикутної зірки та напису «ІНФОРМАЦІЯ_1» не виявлено. Інформацію щодо цього профілю виявлено 31 серпня 2014 року, тобто пізніше реєстрації авторського права ОСОБА_3 на твір « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Згідно з інформацією Інтернет архіву «Wayback Machine» профіль користувача веб-сайту drive2 . ru з ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_18 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 до 2014 року мав назву «ІНФОРМАЦІЯ_25».

Експертом ОСОБА_7 , допитаним у судовому засіданні, підтверджено, що у виконаному ним висновку експертного дослідження ТОВ «Лабораторія комп`ютерної криміналістики» від 04 липня 2019 року № 19/4КТ-26 дата відповідної публікації на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 не досліджувалася, а лише зафіксовано зміст веб-сторінки на час проведення дослідження та у цілому її наявність у мережі Інтернет.

ОСОБА_3 дізнався про те, що експерт ОСОБА_7 не досліджував вихідний код веб-сторінки, історію змін веб-сторінки при допиті експерта на стадії розгляду справи по суті у суді першої інстанції, тому не мав процесуальної можливості заявити клопотання про призначення експертизи в районному суді.

Апеляційний суд безпідставно послався, як на належний доказ, на інтерв`ю позивача інтернет-виданню «InspirationBreakfast.com, яке начебто підтверджує дату використання спірного твору, оскільки воно надано у вигляді роздруківки з веб-сайту, такий доказ судом не досліджувався за місцем його знаходження. Посилання апеляційного суду на інтерв`ю позивача інтернет ресурсу «BIT.UA» є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять такого доказу.

Отже, ОСОБА_3 підтверджено, що було змінено дату публікації позивача, текс публікації, графічне зображення, логотип блогу та назва сторінки блогу, які розміщені на веб-сайті Drive2.ru, що враховано апеляційним судом як доказ.

Соціальні мережі та веб-сайти, де є можливість створення власного профілю користувача, у тому числі веб-сайти «Однокласники», Drive2.ru , ««Facebook»», надають можливість їх користувачам у будь-який час встановлювати і змінювати сам профіль користувача, зазначені у профілі ім`я, фото профілю, дати публікацій користувача у профілі. Вказані обставини свідчать про те, що надані позивачем скріншоти веб-сторінок не можуть бути належними, допустимими та достовірними доказами дати використання позивачем спірного твору.

Посилання апеляційного суду на те, що наданий ОСОБА_3 висновок експертного дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 03 листопада 2020 року № ЕД-19-20/32620-КТ не можна вважати належним доказом, оскільки у ньому відсутнє посилання щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є безпідставними, тому що за результатами проведення вказаного дослідження складено висновок експертного дослідження, а не висновок експерта, унаслідок чого експерт такого дослідження не може бути суб`єктом злочину, а отже, не має попереджатися про кримінальну відповідальність.

Факт створення ОСОБА_3 спірного твору станом на 19 березня 2009 року підтверджується його показаннями, як свідка, та файлом на USB-накопичувачі, на якому зберігається графічне зображення логотипу у двох варіантах і зазначена дата створення файлу - 30 січня 2009 року.

Доводи особи, яка подала відзив

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Апеляційним судом вірно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення комп`ютерно-технічної експертизи, оскільки останнім такого клопотання у суду першої інстанції заявлено не було, а докази подаються у районному суді.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено використання спірного логотипу, у тому числі з 2007 року у соціальній мережі «Однокласники», з 2008 року на веб-сайті Drive2.ru, з 2011 року у соціальній мережі «Facebook». Проте ОСОБА_3 заперечував факт використання позивачем спірного логотипу виключно на веб-сайті Drive2.ru.

Відсутні докази створення відповідачем спірного логотипу у січні, березні 2009 року, а поданий ним USB-накопичувач, на якому зберігається графічне зображення логотипу у двох варіантах і зазначена дата створення файлу - 30 січня 2009 року, не є належним доказом, так як цей USB-накопичувач не містить ознак авторства ОСОБА_3 щодо спірного логотипу. Крім того, метадані файла, який міститься на USB-накопичувачі можливо редагувати, зчитати, створити і знищити, у тому числі ім`я автора, дата створення файлу. У файлі розміщеному на USB-накопичувачі відсутні ознаки твору, а саме існування в одному примірнику та пов`язаність із одним матеріальним носієм на якому вони втілені.

Відсутні докази зміни позивачем змісту профіля у соціальній мережі «Однокласники» і блогу на веб-сайті Drive2.ru.

Зміст інтерв`ю позивача, текст яких розміщено на веб-сайтах засобів масової інформації, зміст інформації на веб-сайті спільноти «ІНФОРМАЦІЯ_1» у соціальній мережі «Facebook», створеної позивачем, ОСОБА_3 не заперечувалися в суді першої та апеляційної інстанцій.

Посилання касаційної скарги на відсутність на веб-сервісі архівування https://web.archve.org профіль користувача веб-сайту D rive2 . ru з ім`ям « ІНФОРМАЦІЯ_18 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , є безпідставним, тому що інформація з ресурсу https : //web.archve.org не може бути належним доказом, оскільки цей ресурс, власником якого є некомерційна організація, створює цифрову бібліотеку Інтернет-сайтів, проте відсутні докази на підтвердження повноти цього веб-сайту, він не є офіційним джерелом інформації.

Отже, твір «ІНФОРМАЦІЯ_6», авторське право на який зареєстровано за ОСОБА_3 , не є результатом творчої праці останнього, складається з неоригінальних, неохороноздатних елементів, де низькій рівень творчості при їх підборі та розташуванні не призводить до створення оригінального охороноздатного твору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 липня 2013 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про реєстрацію авторського права № НОМЕР_1 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Висновком експертного дослідження ТОВ «Лабораторія комп`ютерної криміналістики» від 04 липня 2019 року № 19/4КТ-26, виконаного на замовлення ОСОБА_1 , на веб-сайті Drive2.ru , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, міститься публікація «ІНФОРМАЦІЯ_3» блогу « ІНФОРМАЦІЯ_18 » користувача « ІНФОРМАЦІЯ_19 » (мовою оригіналу), де відображено графічне комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_16 ? ІНФОРМАЦІЯ_17 та словосполучення ІНФОРМАЦІЯ_1. Публікація « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (мовою оригіналу) блогу «ІНФОРМАЦІЯ_18» користувача « ІНФОРМАЦІЯ_19 » (мовою оригіналу) створена ІНФОРМАЦІЯ_5 . На веб-сайті « Youtube » ( ІНФОРМАЦІЯ_20), міститься канал « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (мовою оригіналу), де відображено словосполучення ІНФОРМАЦІЯ_1 і вкладення «О канале» (мовою оригіналу). Ютуб канал « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (мовою оригіналу) веб-сайту « Youtube » зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_9 . На веб-сайті « Одноклассники », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10, міститься профіль користувача під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_19 », де відображено графічне комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_16 ? ІНФОРМАЦІЯ_17 , що є ім`ям профіля, графічне комбіноване позначення ІНФОРМАЦІЯ_16 ? ІНФОРМАЦІЯ_17 та словосполучення ІНФОРМАЦІЯ_1, на фотозображеннях. Дата створення профіля користувача «ІНФОРМАЦІЯ_19» - ІНФОРМАЦІЯ_21.

Відповідно до висновку експертизи об`єктів інтелектуальної власності судового експерта ОСОБА_5 від 11 листопада 2019 року № 26-11/19, виконаного на замовлення ОСОБА_1 , твір «ІНФОРМАЦІЯ_6 », авторське право на який зареєстровано за ОСОБА_3 не є результатом його творчої праці, складається з неоригінальних, неохороноздатних елементів, де низький рівень творчості при їх підборі та розташуванні не призводить до створення оригінального охороноздатного твору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Будь-яка Договірна Держава, за внутрішнім законодавством якої неодмінною умовою охорони авторського права є дотримання формальностей, як-от: депонування примірників, реєстрація, застереження про збереження авторського права, нотаріальні посвідчення, сплата зборів, виготовлення або випуск у світ примірників твору на території цієї Держави, - має вважати ці вимоги виконаними щодо всіх творів, які охороняються на підставі цієї Конвенції, і які вперше випущені в світ поза територією цієї Держави і автори яких не є її громадянами, якщо, починаючи з першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з дозволу автора або будь-якого іншого власника його прав, носитимуть знак «С» із зазначенням імені власника авторського права і року першого видання, цей знак, ім`я і рік випуску мають бути розташовані таким чином і на такому місці, які б ясно показували, що авторське право зберігається. Положення пункту 1 цієї статті не заважають будь-якій Договірній Державі вимагати додержання формальностей або інших умов для одержання і здійснення авторських прав на твори, вперше випущених у світ на її території, або на твори її громадян, незалежно від місця випуску їх у світ (пункти 1 і 2 статті ІІІ Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).

Авторське право виникає з моменту створення твору (частина перша статті 437 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини п`ятої статті 5 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

Згідно з пунктами 6, 17 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заявка на реєстрацію авторського права на твір обов`язково повинна містити: заяву, викладену українською мовою, що складається за формою, затвердженою Державною службою; примірник твору (оприлюднений чи неоприлюднений) у матеріальній формі, визначеній пунктом 15 цього Порядку; документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору; документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору; документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати мита за видачу свідоцтва. Зазначений документ подається до Державної служби після одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір; довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені автора або його спадкоємця подається довіреною особою, або копію довіреності, засвідченої відповідно до законодавства; документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора); інші документи згідно з переліком, наведеним у пунктах 8, 9 і 10 цього Порядку.

Заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку.

Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки.

Під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства.

Усталеним у цивілістичній доктрині є те, що авторське право на твір виникає з моменту об`єктивізації твору. Для набуття авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-якого спеціального його оформлення, а також виконання яких-небудь інших формальностей. Тобто в сфері авторського права одним з принципів є принцип автоматичної охорони: охорона творові надається автоматично (фактом створення твору) і не залежить від його реєстрації, депонування, проведення експертиз та інших дій. Цим набуття авторського права істотно відрізняється, наприклад, від набуття прав на торговельну марку (частина перша статті 494 ЦК України, стаття 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). За загальним правилом в Україні застосовується реєстраційна система набуття прав на торговельну марку, що передбачає проведення формальної та кваліфікаційної експертизи.

Про це також судам роз`яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», згідно з яким авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором (стаття 431 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об`єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Аналіз норм цивільного законодавства свідчить, що недійсність реєстрації як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Правовим наслідком недійсності реєстрації в сфері інтелектуальної власності по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого такою реєстрацією (тобто вважається, що не відбулося виникнення/переходу виключних прав взагалі).

Тому застосування недійсності реєстрації в сфері інтелектуальної власності, як способу захисту, ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав, а в інших випадках такий спосіб не присікає порушення цивільних прав та інтересів та не відновлює їх.

Звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 , як суб`єкт виключних майнових прав, зазначав, що оспорювана реєстрація авторського права та видане свідоцтво ОСОБА_3 порушує його права на твір, які виникли раніше.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду й задовольняючи позов ОСОБА_1 , не врахував, що у сфері авторського права одним з принципів є принцип автоматичної охорони: охорона творові надається автоматично (фактом створення твору) і не залежить від його реєстрації, депонування, проведення експертиз та інших дій. Для набуття авторського права не вимагається реєстрації твору чи будь-якого спеціального його оформлення, а також виконання інших формальностей. Застосування недійсності реєстрації у сфері інтелектуальної власності, як способу захисту, ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав, а в інших випадках такий спосіб не присікає порушення цивільних прав та інтересів і не відновлює їх.

Подібні правові висновки щодо способу судового захисту у сфері захисту прав інтелектуальної власності викладено у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 357/13160/19 (провадження № 61-16057 св 20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні правові висновки, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304 гс 18), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703 цс 19).

Таким чином, апеляційний суд не врахував вищевказані норми права та правові висновки Верховного Суду, які вже існували на час апеляційного перегляду справи, не звернув уваги на те, що позовна вимога про визнання недійсною державної реєстрації авторського права не є належним способом захисту прав, так як право на твір виникає з моменту його створення, тому в її задоволенні необхідно було відмовити з цієї підстави. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права, зобов`язання вчинити певні дії необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що вони є похідними.

Суд першої інстанції по суті правильно вирішив спір та вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 , проте дійшов помилкового висновку щодо мотивів такої відмови.

Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції щодо його мотивів.

Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції зміні у мотивувальній частині з її викладенням у редакції цієї постанови.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 4 610,40 грн.

Керуючись статтями 141 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року скасувати, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а у решті - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 4 610 (чотири тисячі шістсот десять) грн 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець