Постанова

Іменем України

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 757/55747/18-ц

провадження № 61-13692св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 16»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року в складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року в складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Махлай Л. Д., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард Київ-Сервіс 16» (далі - ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16») та просила визнати недійсним договір № 41 про надання послуг з управління будинками і спорудами та прибудинковими територіями, додаткових послуг та компенсації комунальних послуг, укладений нею 17 травня 2018 року з ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16».

На обґрунтування позову зазначала, що вказаний договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам типового договору, передбаченого постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 484, № 529, порушує її права як споживача, був укладений під тиском, з використанням нечесної підприємницької практики, а отже з порушенням вимог статей 203 216 230 ЦК України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір було укладено з порушенням її прав та під тиском, вказаний договір підписаний сторонами по справі, що свідчить про досягнення між ними домовленості щодо усіх істотних умов.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталась до відповідача з протягом 30 днів з відмовою від укладення договору (внесення змін) з наданням своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього. Навпаки, вона отримувала від управителя надані їй послуги.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 908/549/19, від 11 червня 2020 року в справі № 281/129/17, від 14 липня 2020 року в справі № 466/8748/16-ц та від 29 липня 2021 року в справі № 908/2086/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про правомірність визначення ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16» управителем житлового комплексу «Новомостицький».

Суди не врахували, що положення, внесені до спірного договору відповідачем, не конкретизують положення типового договору, а змінюють їх з порушенням її прав та інтересів.

Відповідач уклав спірний договір в результаті нечесної підприємницької практики, чим порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» та позбавив її вільного вибору контрагента.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

20 січня 2022 року матеріали справи № 757/55747/18-ц надійшли до Верховного Суду.

ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі акту № 112 прийняття-передачі об`єкту інвестування від 17 травня 2018 року ТОВ «Будівельні мережі» на виконання договору про участь у Фонді фінансування будівництва передало ОСОБА_1 об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником вищевказаної квартири, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

17 травня 2018 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16» було укладено договір № 41 про надання послуг з управління будинками і спорудами та прибудинковими територіями, додаткових послуг та компенсації комунальних послуг. Згідно з пунктом 2 договору його предметом є визначення виконавця (ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16») управителем будинку і надання виконавцем, а споживачем своєчасна оплата послуг з управління будинком, спорудами та прибудинковими територіями (послуг з управління); компенсація послуг з централізованого постачання і водовідведення холодної води, послуг з постачання теплової енергії, опалення, постачання гарячої води та водовідведення, вартості спожитої електроенергії, вивезення побутових відходів - до укладення споживачем прямих договорів з виробниками цих послуг (комунальних послуг); забезпечення утримання служби консьєржів в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, патрульної служби в будинку і на території (додаткові послуги).

Відповідно до пункту 3.6. договору рішенням відповідних органів місцевого самоврядування та/або інших органів/установ, які мають відповідні повноваження, які обов`язкові для виконання виконавцем та споживачем і не потребують їх додаткового погодження, можуть встановлюватись нові тарифи на послуги з прибирання прибудинкової території, освітлення сходових кліток підвалів, номерних знаків, надання електроенергії, вивезення та утилізації твердого побутового та грубого сміття.

Виконавець та споживач домовились про те, що у випадку зміни та/або встановлення органами місцевого самоврядування та/або іншими органами/установами, які мають відповідні повноваження, тарифів стосовно вищевказаних послуг, то вартість таких послуг та розмір щомісячної плати, визначеної умовами договору, автоматично змінюються на відповідну суму без укладення сторонами додаткового договору (пункт 3.7. договору).

Пунктом 14.5. договору передбачено, що він (в частині надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та комунальних послуг) укладений відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на основі та згідно з типовими договорами, що затверджені постановами Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року та № 630 від 21 липня 2005 року. Цей договір містить інші погоджені сторонами умови, які не передбачені зазначеними типовими договорами, проте їх внесення допускається названими типовими договорами.

Договір в такій редакції підписано позивачкою 17 травня 2018 року без жодних зауважень, крім того протягом певного часу вона користувалась житлово-комунальними послугами, виконувала умови договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

09 листопада 2017 року було прийнято Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, який набрав чинності 10 грудня 2017 року. Згідно з пунктом 1 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 10 червня 2018 року), крім пункту 7 частини першої, пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7, частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, частини першої статті 26, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

З огляду на те, що оспорюваний договір був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16» 17 травня 2018 року, на спірні правовідносини поширює дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1875-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Частинами першою та другою статті 32 цього Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Частиною першою статті 7 Закону № 1875-IV визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в тому числі, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відході тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються та затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (стаття 14 Закону № 1875- IV).

Крім істотних договір у сфері житлово-комунальних послуг може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору).

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

17 травня 2018 року сторони уклали договір про надання послуг з управління будинками і спорудами та прибудинковими територіями, додаткових послуг та компенсації комунальних послуг, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язалася своєчасно оплачувати ТОВ «Форвард Київ-Сервіс 16» не лише комунальні послуги, а й послуги з управління та додаткові послуги, до яких входять забезпечення утримання служби консьєржів в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, патрульної служби в будинку і на території. Такі послуги не є житлово-комунальними послугами в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відтак його дія не поширюється на правовідносини з їх надання.

За змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За умовами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зі змісту оспорюваного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконувала його умови. З огляду на наведене, відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко