Постанова

Іменем України

15 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 757/55752/17-ц

провадження № 61-4491св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», філія «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у складі судді Підпалого В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз»), філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укратрансгаз», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 02 листопада 2015 року по 22 серпня 2017 року він обіймав посаду заступника директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

03 травня 2017 року його було попереджено про зміну штатного розпису, виведення з 01 травня 2017 року посади, яку вій обіймає.

Наказами т.в.о. президента ПАТ «Укртрансгаз» Химка М. П. № 451-к та директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укратрансгаз» Зябченка Ю. Д. № 172-к від 22 серпня 2017 року його звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Вважає, що вказані вище накази винесені з порушенням трудового законодавства, що призвело до порушення його трудових прав, оскільки звільнення відбулось без пропозиції щодо працевлаштування при наявності на підприємстві вільних вакантних посад, які відповідали його кваліфікації, а також без урахування переважного права залишитись на роботі.

Позивач просив визнати незаконними і скасувати накази від 22 серпня 2017 року № № 451-к та 172-к про його звільнення; поновити його на посаді заступника директора апарату філії «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укратрансгаз»; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано наказ ПАТ «Укртрансгаз» від 22 серпня 2017 року № 451-к про звільнення ОСОБА_1 - заступника директора апарату філії «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

Визнано незаконним і скасовано наказ філії «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» від 22 серпня 2017 року №172-к про звільнення ОСОБА_1 - заступника директора керівництва апарату.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора апарату філії Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення до дати поновлення на посаді в сумі 74 273, 65 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора апарату філії Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» та стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» середньомісячної заробітної плати в межах одного місяця.

Стягнуто з ПАТ «Укртрансгаз» на користь держави 640,00 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив із того, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки ПАТ «Укртрансгаз», з дня попередження про вивільнення до дня звільнення із займаної посади, не пропонувало позивачу інших вакантних посад, не зазначало всіх вакансій.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року рішенняПечерського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року змінено.

Збільшено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 , з 74 273,65 грн до 679 628,92 грн. Сума визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції в частині вимог про стягнення середнього заробітку вважав рішення суду першої інстанції неправильним через помилкове визначення середньоденної заробітної плати.

В іншій частині позовних вимог апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз»), яке є правонаступником ПАТ «Укртрансгаз», подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, їх висновки не відповідають фактичним обставинам та наявним у матеріалах справи доказам.

Суди не врахували, що позивачу в день вручення попередження про звільнення 03 травня 2017 року пропонувалось переведення на вакантні посади у ПАТ «Укртрансгаз» та інших структурних підрозділах, проте від запропонованих вакантних посад він відмовився.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вважає, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укртрансгаз», філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

Витребувано із Печерського районного суду міста Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 02 листопада 2015 року по 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

03 травня 2017 року на виконання наказу ПАТ «Укртрансгаз» від 19 вересня 2013 року № 337 «Про формування штатних розписів та внесення змін до них», наказу від 28 квітня 2017 року № 259 «Про затвердження змін до штатних розписів» позивача попереджено про зміну штатного розпису, виведення з 01 травня 2017 року посади заступника директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» та запропоновано переведення на вакантні посади згідно з переліком станом на 03 травня 2017 року.

Згідно з протоколом засідання первинної профспілкової організації апарату «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» від 22 серпня 2017 року № 8-02 звільнення ОСОБА_1 - заступника директора апарату філії «Управління магістральних газопроводів «Київстрансгаз» ПАТ «Київстрансгаз» з підстав пункту 1 статті 40 КЗпП Українипогоджено.

Наказами т. в. о. президента ПАТ «Укртрансгаз» ОСОБА_2 та директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» Зябченка Ю. Д. від 22 серпня 2017 року № № 451-к та 172-к відповідно ОСОБА_1 звільнений з 22 серпня 2017 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Згідно з рішенням акціонера ПАТ «Укртрансгаз» від 21 травня 2018 року № 186 змінено тип товариства із публічного акціонерного товариства на приватне товариство.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників.

Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Статтею 141 КЗпП України визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності.

При звільненні працівників у зв`язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників.

Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за період з 03 травня 2017 року (вручення попередження) до 21 серпня 2017 року у філіях ПАТ «Укртрансгаз» додатково з`являлися вакантні посади: директора філії «Агрогаз», заступника директора філії «Агрогаз», заступника директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз», начальника управління Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, однак такі посади позивачу не пропонувались.

Обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. За змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані усі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вказаний правовий висновок щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18), провадження № 11-43/асі18.

Порушення зазначеного порядку щодо пропонування працівнику іншої роботи є підставою для поновлення працівника на роботі.

Установивши, що ПАТ «Укртрансгаз» з дня попередження про вивільнення до дня звільнення із займаної посади не пропонувало позивачу інших вакантних посад, не зазначило всіх вакансій, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України, та поновив його на роботі.

Правильним є висновок апеляційного суду про те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ПАТ «Укртрансгаз» на користь позивача, визначена судом першої інстанції з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Аргументи касаційної скарги АТ «Укртрансгаз» про дотримання власником вимог статті 49-2 КЗпП України, оскількипозивачу в день вручення попередження про звільнення - 03 травня 2017 року пропонувалось переведення на вакантні посади у ПАТ «Укртрансгаз», однак від запропонованих посад він відмовився, колегія суддів відхиляє, оскільки суди встановили, що відповідач не пропонував позивачу всі вакантні посади (іншу робота), які з`явилися та існували на підприємстві з дня попередження про вивільнення і до дня розірвання трудового договору, тобто протягом цього періоду на день звільнення.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук