№ 757/58377/16-а - Судова практика України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

справа № 757/58377/16-а

касаційне провадження № К/9901/32161/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2017 (суддя - Матійчук Г.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до Чернігівської митниці ДФС (правонаступник - Чернігівська митниця), Державної фіскальної служби України (далі у тексті - Митниця, відповідач), про скасування постанов та закриття провадження у справі,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом, в якому просив скасувати постанову заступника начальника Чернігівської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Литвиненка В.В. у справі про порушення митних правил від 21.09.2016 № 0265/10203/16 та постанову головного державного інспектору відділу провадження у справах про порушення митних правил Департаменту боротьби з митними правопорушеннями Державної фіскальної служби України Бевза О.В. від 18.10.2016, а також просив провадження у справі про порушення митних правил № 0265/10203/16 відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що являється резидентом в розумінні положень митного законодавства і 16.01.2016 він ввіз на територію України транспортний засіб (далі у тексті - ТЗ) марки «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , у режимі транзиту строком на 10 днів, про що ОСОБА_1 повідомив усно співробітника митної служби. Також позивач повідомив уповноважений орган у письмовій формі, що ТЗ перебував на ремонті, а тому позивач з об`єктивних причини пропустив термін транзиту, однак вказані обставини не були належним чином досліджені відповідачем при прийнятті постанов від 21.09.2016 та від 18.10.2016, а тому дані рішення підлягають скасуванню. Крім того, зазначає, що строк накладення адміністративного стягнення за нібито наявні порушення митних правил ОСОБА_1 закінчився 01.09.2016, а тому оскаржувані постанови, що винесені вже після закінчення вказаного строку, мають бути скасовані з цієї підстави, а провадження у справі про порушення митних правил відносно позивача має бути з цієї підстави закрито.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у зв`язку із наявністю в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови. Суди дійшли висновку, що відповідачем доведено факт зазначення позивачем неправдивих відомостей про місце реєстрації, що призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 та прийняти у справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дії позивача не містять ознаки порушення митних правил визначених статтею 485 Митного кодексу України, у зв`язку з чим позивача необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач має паспорт громадянина України, має постійне місце проживання в Україні, що підтверджується записом у паспорті про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , можливо прийти до висновку, що Позивач має статус резидента в розумінні положень чинного законодавства України. Позивач не міг ввозити автомобіль у режимі тимчасового ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, відповідно до ч. З ст. 380 МКУ, оскільки не давав письмового зобов`язання про його зворотне вивезення за умови письмового декларування та не сплачував відповідні митні платежі. Крім того, вважає днем виявлення правопорушення є 01.03.2016 - день здійснення Чернігівською митницею ДФС орієнтування № 852/25-70-26-03, Отже, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил закінчився 01.09.2016. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена статтею 485 Митного кодексу України, з огляду на недоведеність Чернігівською митницею ДФС умислу та спеціальної протиправної мети у нього для вчинення цього порушення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.10.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу вказує на те, що твердження Позивача щодо ввезення автомобіля на митну територію України 16.01.2016 в режимі «транзит» було спростоване доказами наявними в матеріалах справи про ПМП (далі у тексті - порушення митних правил), тому суди першої та апеляційної інстанцій вірно встановили, що автомобіль було ввезено в режимі «тимчасове ввезення». Доказів існування визначених статтею 460 Митного кодексу України обставин (аварії, дії обставин непереборної сили), наявність яких звільняє особу від адміністративної відповідальності, позивачем до митного органу в межах строку, встановленого частиною першою статті 95 Митного кодексу України не надано. При цьому, ОСОБА_1 звернувся лише 06.06.2016 до митниці із повідомленням про перебування ТЗ на ремонтних роботах на СТО з 18.01.2016 по 06.06.2016, тоді як транспортний засіб підлягав вивезенню 27.01.2016. Фактичне виявлення триваючого правопорушення відбулося 06.06.2016, тобто, строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності (накладення на нього стягнення) за цим протоколом про ПМП спливав лише 06.12.2016.

Переглядаючи прийняті у справі судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01.02.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017, далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова РФ.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.12.2021 цю справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 21.12.2021.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни відповідача у справі з Чернігівської митниці ДФС її правонаступником - Чернігівською митницею (ЄДРПОУ ВП: 43985581).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи про порушення митних правил встановили, що 16.01.2016 ОСОБА_1 ввіз на територію України без сплати митних платежів транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», р.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова - НОМЕР_2 , по смузі руху «зелений коридор» у митному режимі «тимчасове ввезення» на строк до 1 року з метою особистого користування ввезено автомобіль, що зареєстрований у відповідних реєстраційних органах Молдавської республіки (MD) 27.04.2007 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

У подальшому, вже 06.06.2016 через пункт пропуску «Славутич-Комарин» ВМО № 2 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС у напрямку «Україна-Республіка Білорусь», заїхав вказаний ТЗ під керуванням позивача на митну територію України.

У ході здійснення митних формальностей щодо пропуску даного автомобіля на митну територію України спрацювала Автоматизована система аналізу управління ризиків ДФС за орієнтуванням митниці від 01.03.2016 № 852/25-70-26-03, згідно з даних якої ОСОБА_1 має реєстрацію місця проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , а у закордонному паспорті можуть бути відбитки підроблених штампів та печаток консульських установ України за кордоном.

В той же час, витягом з АСМО «Інспектор-2006» ДФС України та протоколом опитування старшого державного інспектора ВМО № 1 митного поста «Нові Яриловичі» митниці Литвиненко Н. Б., підтверджується, що ТЗ оформлено в режимі тимчасового ввезення строком до 1 року на підставі наданих ОСОБА_1 документів: паспорт для виїзду за кордон № НОМЕР_4 із зазначенням адреси водія: АДРЕСА_2 , технічний паспорт на автомобіль.

Однак, у митного органу виникли підозри, що зазначений паспорт містив неправдиві відомості щодо статусу ОСОБА_1 як громадянина-нерезидента, зареєстрованого в Республіці Молдова.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у цій справі, що позивач є громадянином України, має закордонний паспорт громадянина України Серії НОМЕР_5 та паспорт громадянина України Серії НОМЕР_6 .

Як пояснив позивач, під час пропуску даного автомобіля на митну територію України він надав для здійснення митного контролю паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , виданий Центрально - Міським РВ УМВС України у м. Горлівці 20.10.1995 із відміткою про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , та ним було ввезено транспортний засіб в режимі транзиту, однак, в десятиденний термін у позивача була відсутня можливість перетину кордону через перебування транспортного засобу в період з 18.01.2016 по 06.06.2016 у ремонті, про що відповідача повідомлено 06.06.2016.

Посольство України в Республіці Молдова відповідно до листа від 12.08.2016 №6136/17-522/5-1414КП повідомило, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на консульському обліку в Посольстві України в Республіці Молдова не перебував, громадянство України через посольство не набував, відповідно штамп про консульський облік та печатка в його закордонний паспорт в консульському відділі Посольства України в Республіці Молдова не проставлялися.

Згідно із службовою запискою відділу адміністрування митних платежів Чернігівської митниці ДФС від 27.07.2016 №1526/25-70-19-01 на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 встановлено митну вартість автомобіля марки ««VOLKSWAGEN PASSAT» з робочим об`ємом двигуна 1984 м3, тип двигуна - бензиновий на рівні 51476, 35 грн та загальну суму митних платежів, які підлягали сплаті на момент ввезення останнього на митну територію України (16.01.2016) становить 169 886, 02 грн.

06.06.2016 за даним фактом уповноваженою посадовою особою Чернігівської митниці ДФС відносно позивача складено протокол про порушення митних правил № 0265/10203/16 за статтею 485 Митного кодексу України.

За результатами розгляду справи про порушення митних правил № 0265/10203/16 заступник начальника Чернігівської митниці ДФС - начальник управління боротьби з митними правопорушеннями Литвиненко В.В. прийняв постанову від 21.09.2016, яку було в наслідок адміністративного оскарження скасовано у зв`язку із неточністю розрахунків суми митних платежів та винесено головним державним інспектором відділу провадження у справах про порушення митних правил Департаменту боротьби з митними правопорушеннями Державної фіскальної служби України Бевза О. В. постанову від 18.10.2016, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 509 658, 06 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 21, 24, 25, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК) визначено, що: митна процедура - це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення; митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 366 Митного кодексу України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

За змістом частиною четвертої статті 366 Митного кодексу України громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач обрав канал «зелений коридор» для проходження митного контролю.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 366 Митного кодексу України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Отже, обираючи «зелений коридор» для проходження митного контролю, позивач фактично заявив про те, що переміщуваний ним через митний кордон України автомобіль не підлягає письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадає під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України.

Згідно з частинами першою, другою статті 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

Натомість частиною третьою статті 380 Митного кодексу України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Аналіз змісту наведених норм Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що порядок ввезення, пропуску та декларування транспортних засобів особистого користування відрізняється залежно від суб`єкта ввезення - резидента або нерезидента.

Зокрема, у випадку, якщо тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування здійснюється громадянами-резидентами, таке ввезення здійснюється під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення та за умови письмового декларування після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Отже, транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Аналізуючи зміст статті 485 Митного кодексу України, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що склад правопорушення, викладений у даній нормі, передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети в диспозиції вказаної норми свідчить про те, що зазначене правопорушення може бути вчинене лише з умисною формою вини.

Судами встановлено, що відповідач на підтвердження правомірності своїх дій щодо прийняття спірної постанови надав витяг з АСМО «Інспектор-2006» ДФС України «Електронного журналу пасажирського пункту пропуску» та ПІК «Облік ТЗ в пунктах пропуску для автомобільного сполучення». У вказаних документах зазначено, що за період з 13.02.2014 по 16.01.2016 автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н.з. НОМЕР_1 , ввезено ОСОБА_1 через «зелений коридор» у митному режимі - тимчасове ввезення до 1 року, адреса - АДРЕСА_2.

Враховуючи вищезазначені докази в їх сукупності, суди обґрунтовано дійшли висновку про доведення відповідачем факту зазначення позивачем під час здійснення митного контролю неправдивих відомостей про місце реєстрації, що призвело до неправомірного звільнення від сплати митних платежів. Водночас позивачем ні під час розгляду справи про порушення митних правил, ні під час судового розгляду справи не надано доказів, які б спростували встановлені обставини.

Крім того, вирішуючи даний спір судами надано оцінку і поясненням позивача відносно того, що він не мав можливості своєчасно доставити автомобіль марки «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н.з. НОМЕР_1 до органу доходів і зборів у зв`язку із перебуванням його на СТО з 18.01.2016 по 06.06.2016 у ремонті, про що відповідача повідомлено 06.06.2016. При цьому, ОСОБА_1 повідомив заявою Київську митницю ДФС про факт перебування на СТО автомобіля безпосередньо у день складення уповноваженою посадовою особою Чернігівської митниці ДФС відносно позивача протоколу про порушення митних правил № 0265/10203/16 за статтею 485 Митного кодексу України.

Доказів того, що транспортний засіб дійсно перебував на ремонті у вказаний скаржником період на СТО позивачем у судовому процесі надано не було.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, гр. ОСОБА_1 до найближчого митного органу до завершення строку, визначеного статтею 95 МК України, з приводу обставин подій, у зв`язку з якими порушено ці строки, не звертався.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми права, згідно з якими у діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, визначеного статтею 485 Митного кодексу України.

Щодо посилань скаржника на притягнення його до адміністративної відповідальності відповідачем після закінчення строку накладення адміністративного стягнення, Суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 467 МК якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Згідно зі статтею 491 МК підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Відповідно до частини першої статті 522 МК справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Передбачене у статті 485 МК порушення митних правил є триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що починаються з певної протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

Орган доходів і зборів, здійснюючи з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи митні формальності, зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України, можуть у будь-який час виявити передбачене у статті 485 МК триваюче порушення митних правил та не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення порушення, накласти на суб`єкта адміністративної відповідальності адміністративне стягнення.

Установлені судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставини свідчать, що моментом виявлення відповідачем та фіксацією обставин даного правопорушення є саме адміністративний протокол складений 06.06.2016, оскільки орієнтуванням митниці від 01.03.2016 № 852/25-70-26-03 є підставою для перевірки, а не датою виявлення.

Разом з тим, Суд зазначає, що право закрити провадження у справі про порушення митних правил або змінити вид адміністративного стягнення належить лише центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність та обґрунтованість постанови у справі про порушення митних правил.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на порушення відповідачем норм Митного кодексу України при визначенні митної вартості автомобіля, то колегія суддів залишає їх поза увагою, оскільки ці доводи позивач не вказував ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим зазначені обставини не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

При цьому, посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення Митницею вимог статей 498 526 Митного кодексу України, в частині розгляду справи за його відсутності, а також статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, оскільки будь-яких належних доказів, які б підтверджували поважність причин його неявки до Митниці на розгляд справи про порушення митних правил, як-то: листки непрацездатності, наказ про відрядження тощо ОСОБА_1 під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. У силу вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача - Чернігівську митницю ДФС її правонаступником - Чернігівською митницею (ЄДРПОУ ВП: 43985581).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі № 755/17216/16-a залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова