ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2024 року
м. Київ
справа № 757/6016/20-ц
провадження № 61-9575св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач -Держава Україна в особі Державної казначейської служби України та Мостиського районного відділу Держаної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Мостиського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Мостиський РВ ДВС ЗМУМЮ (м. Львів)) про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щопостановою Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року конфісковано у доход держави транспортний засіб марки «Audi А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2004 року випуску.
05 березня 2018 року Львівська митниця ДФС України звернулася до Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року.
Постановою заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 05 березня 2018 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5.
У зв`язку з неможливістю реалізувати конфіскований автомобіль на електронних торгах начальник Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області безоплатно передав його командиру автомобільної роти військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 згідно з актом передачі від 11 жовтня 2018 року.
Вказував на те, що, не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження та діями у межах виконавчого провадження, він оскаржив їх до суду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 липня 2019 року визнано такою, що не підлягає виконанню постанова Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року про конфіскацію транспортного засобу, оскільки Львівській митниці ДФС України не поновлений строк пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2019 року за його адміністративним позовом визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. від 05 березня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5.
Зазначав, що його права порушені неповерненням його майна за відсутності правових підстав для його утримання.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати заподіяну незаконним рішенням та діями посадової особи Мостиського РВ ДВС ЗМУМЮ (м. Львів) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 шкоду за рахунок держави у розмірі 908 160,56 грн, що відповідає вартості конфіскованого автомобіля.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року, ухваленим у складі судді Литвинової І. В., позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 908 160,56 грн у відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним рішенням заступника начальника Мостиського РВДВС Буриш Л. А.
Судові витрати компенсовано за рахунок Держави.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної протиправними рішеннями шкоди шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 грошових кошти у розмірі 908 160, 56 грн, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту завдання майнової шкоди незаконними рішеннями та діями посадових і службових осіб Мостиського РВ ДВС ЗМУМЮ (м. Львів).
Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року, ухваленим у складі судді Литвинової І. В., поновлено строк на подання клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 55 500,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55 500,грн, які підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційні скарги Мостиського РВ ДВС ЗМУМЮ (м. Львів) та ДКС України задоволено, заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що вимоги про відшкодування вартості автомобіля можуть бути пред`явлені лише у разі його втрати або знищення, а автомобіль марки «Audi А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_3 , а тому правильним способом захисту для позивача як власника автомобіля було б витребування його з чужого незаконного володіння або зобов`язання володільця автомобіля повернути його, а не одержання його вартості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.
Апеляційний суд не врахував, що витребування майна з чужого незаконного володіння неможливо, оскільки право власності ОСОБА_1 на автомобіль припинилося на підставі постанови Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року у справі № 461/4964/17.
Повернення автомобіля також неможливо, оскільки жодним нормативним актом не передбачено повернення конфіскованого майна, якщо його безоплатно передано органам, державної влади, закладам охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім 'ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі.
Враховуючи те, що спірний автомобіль позивачу не повернуто і Державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, єдиним належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків - вартості майна.
Підставами касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 310/2647/17-ц (провадження № 61-7734св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 2/1522/12319/11 (провадження № 61-25529св18), від 25 березня 2020 року у справі № 592/3596/17 (провадження № 61-18877св19), від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц (провадження № 61-15968/св19), від 12 червня 2019 року у справі № 688/2507/16-ц (провадження № 61-16686св18); відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо повернення конфіскованого та переданого безоплатно автомобіля на потреби Збройних Сил України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року заступник начальника Мостиського ВДВС у Яворівському районі Львівської області ЗМУ МЮ подав відзив на касаційну скаргу та письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2017 року у справі № 461/4964/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні митного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України. Накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 11 500,00 грн, а транспортний засіб, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил № 0543/209090401/17 від 20 лютого 2017 року, легковий автомобіль марки «Audi А8» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2004 року випуску (з ключем запалювання)) із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 04 лютого 2017 року вирішено повернути ОСОБА_1 .
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 03 серпня 2017 року у справі № 461/4964/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, скасовано в частині повернення ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «Audi A8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2004 року випуску (з ключем запалювання), а також свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 04 лютого 2017 року.
Транспортний засіб, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил № 0543/209090401/17 від 20 лютого 2017 року, а саме: легковий автомобіль марки «Audi A8» реєстраційний2 номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2004 року випуску (з ключем запалювання), а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 04 лютого 2017 року - конфісковано у дохід держави.
В решті постанову суду залишено без змін.
05 березня 2018 року Львівська митниця ДФС України звернулася до Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року про конфіскацію в дохід держави легкового автомобіля марки «Audi А8» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2004 року випуску (з ключем запалювання)) та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 04 лютого 2017 року.
Постановою заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. від 05 березня 2018 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року про конфіскацію вказаного автомобіля.
У межах вказаного виконавчого провадження, з метою реалізації конфіскованого у ОСОБА_1 автомобіля, начальник Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Дідик Р.З. направив до Львівської філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію транспортного засобу. Згідно з інформацією, яка міститься у заявці, вартість автомобіля становить 908 160,56 грн.
У зв`язку з неможливістю реалізувати вказаний конфіскований автомобіль на електронних торгах на ДП «СЕТАМ» начальник Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_3 безоплатно передав автомобіль марки «Audi А8» (реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2004 року випуску) командиру автомобільної роти військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 згідно з актом передачі майна безоплатно від 11 жовтня 2018 року.
11 жовтня 2018 року постановою заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. закінчено виконавче провадження № НОМЕР_5 та припинено чинність арешту майна боржника.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року у справі № 461/4964/17відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 483 Митного Кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у справі № 461/4964/17 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 16 жовтня 2018 року. Визнано такою, що не підлягає виконанню, постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року про конфіскацію транспортного засобу.
Приймаючи вказану постанову, Львівський апеляційний суд виходив з того, що постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2018 року стягувачу Львівській митниці ДФС України відмовлено у поновленні строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2019 року у справі № 461/6691/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. від 05 березня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що постановою заступника начальника Мостиського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області Буриш Л. А. від 05 березня 2018 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року про конфіскацію спірного автомобіля, яка в подальшому визнана незаконною та скасовано рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 вересня 2019 року у справі № 461/6691/18.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у справі № 461/4964/17 визнано такою, що не підлягає виконанню, постанову Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року про конфіскацію спірного автомобіля.
Разом з тим, постанова Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року про конфіскацію в дохід держави автомобіля марки «Audi А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , 2004 року випуску, не була скасована та набрала законної сили.
У зв`язку з тим, що автомобіль не був реалізований, 11 жовтня 2018 року за актом він був переданий начальником відділу державної виконавчої служби безоплатно командиру автомобільної роти військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 та перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_3 .
Одним із видів адміністративних стягнень за порушення митних правил, що визначені у пункті 3 статті 461 Митного кодексу України, є конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.
Відповідно до статті 465 Митного кодексу України конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до статті 29 КУпАП конфіскація предмета, який став безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Порядок застосування конфіскації встановлюється цим Кодексом та іншими законами України.
Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку (стаття 541 Митного кодексу України).
Статтею 296 КУпАП передбачено, що скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.
Пунктом 20 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митниць під час передавання майна, конфіскованого за рішеннями судів, та розпорядження ним, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України 23 березня 2018 року № 892/5/379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2018 року за № 362/31814, визначено, що у разі скасування рішення суду про конфіскацію майна орган, у якого воно знаходиться на зберіганні чи у розпорядження якого надійшло, повертає майно власникові в порядку, встановленому законодавством.
У справі, яка переглядається, позивачем не зазначено і не надано доказів неможливості повернення спірного автомобіля і судами не встановлено неможливість повернути автомобіль у порядку, передбаченому законодавством України.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про відшкодування з Державного бюджету України шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, а саме вартості спірного автомобіля, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки вимоги про відшкодування вартості автомобіля можуть бути пред`явлені лише у разі його втрати або знищення, а автомобіль марки «Audi А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_3 , а тому правильним способом захисту для позивача як власника автомобіля було б витребування його з чужого незаконного володіння або зобов`язання володільця автомобіля повернути його, а не одержання його вартості.
З огляду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що єдиним належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків - вартості майна.
Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) та у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 310/2647/17-ц (провадження № 61-7734св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 2/1522/12319/11 (провадження № 61-25529св18), від 25 березня 2020 року у справі № 592/3596/17 (провадження № 61-18877св19), від 20 травня 2020 року у справі № 727/9199/16-ц (провадження № 61-15968/св19), від 12 червня 2019 року у справі № 688/2507/16-ц (провадження № 61-16686св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник