№ 757/64417/17-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

06 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 757/64417/17-ц

провадження № 61-6570св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,відповідачі: Прокуратура міста Києва, Державна казначейська служба України,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Прокуратури міста Києва, Державної казначейської служби України

(далі - ДКСУ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, в якому просив стягнути з відповідачів на свою

користь матеріальну шкоду у розмірі 1 666 513,78 грн та моральну

шкоду - 700 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Печерський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 09 червня

2021 року (у складі судді Писанця В. А.) позов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судові засідання, призначені на 28 січня, 21 квітня та 09 червня 2021 року, позивач та його представник не з`явилися, повідомлені належним чином про дату,

час і місце судових засідань. Тому наявні підстави про залишення позову без розгляду.

Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва

від 09 червня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 16 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185 356 ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий апеляційним судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі суду від 28 січня 2022 року, не усунуті. Тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги, як неподаної.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій 12 липня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також у касаційній скарзі заявник посилається на:

- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), як на підставу оскарження судового рішення. Заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 4 частини другої статті 356 ЦПК України;

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу), а саме - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд спочатку зазначив, що позивач оскаржує ухвалу Печерського районного суду міста Києва

від 09 червня 2021 року, проте в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху апеляційний суд зобов`язав позивача зазначити, яку саме ухвалу позивач просить скасувати.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що у жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури міста Києва, ДКСУ

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури

(а. с. 2-4, т. 1).

Печерський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 14 березня

2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду першої інстанції) (а. с. 249, т. 1).

Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва

від 14 березня 2019 року, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку (а. с. 3-6, т. 2).

Київський апеляційний суд своєю постановою від 29 червня 2019 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції (а. с. 40-42, т. 2).

Печерський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 09 червня

2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (а. с. 135, т. 2).

Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва

від 09 червня 2021 року суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що не погоджується з ухвалою Печерського районного суду міста Києва

від 09 червня 2021 року, проте в прохальній частині просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня

2019 року і направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду (а. с. 139-144, т. 2).

Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 28 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявнику надати апеляційну скаргу, в якій уточнити, яке саме судове рішення оскаржується. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (а. с. 148, т. 2).

Копія ухвали суду апеляційної інстанції від 28 січня 2022 року направлена

на адресу заявника ОСОБА_1 (квартира

АДРЕСА_1 ), яка зазначена

в позовні заяві та апеляційній скарзі, та отримана заявником 18 березня 2022 року, що підтверджується інформацією щодо направлення поштових відправлень Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення (а. с. 150, 151, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту апеляційної скарги, передбаченим вимогам статті 356 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі.

Пунктом 4 частини другої статті 356 ЦПК України визначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційна скарга подана

з порушенням вимог статті 356 ЦПК України (заявник не погоджується

з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року, проте, в прохальній частині апеляційної скарги просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 березня 2019 року),

у зв`язку із чим постановив ухвалу від 28 січня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Установивши, що ОСОБА_1 не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 28 січня 2022 року, оскільки не заявив клопотання про скасування ухвали суду першої інстанції від 09 червня 2021 року, апеляційний суд обґрунтованого визнав її неподаною та повернув скаржнику, не порушивши при цьому його право на доступ до суду.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми пункту 4 частини другої статті 356 ЦПК України колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена підстава касаційного оскарження не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи у межах доводів касаційної скарги, оскільки саме процесуальним законодавством встановлюються вимоги щодо змісту та форми апеляційної скарги.

Зміст оскаржуваної ухвали відповідає вимогам статті 260 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що спочатку апеляційний суд зазначив,

що позивач оскаржує ухвалу Печерського районного суду міста Києва

від 09 червня 2021 року, проте в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху безпідставно зобов`язав позивача вказати, яку саме ухвалу позивач просить скасувати, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу в письмовій формі, в якій заявник повинен зазначити рішення або ухвалу, що оскаржуються. Невизначеність щодо процесуального документу (рішення або ухвали) суду, який заявник має намір оскаржити, не надає суду апеляційної інстанції можливості самостійно вирішити це питання, оскільки це є виключно обов`язком сторони - зазначення в апеляційній скарзі рішення або ухвали, що оскаржується (пункт 4 частини другої статті 356 ЦПК України).

Незазначення такої інформації є невиконанням вимог закону щодо змісту апеляційної скарги та має наслідком залишення її без руху. Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам частини другої статті 356 ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано вказав на недоліки скарги та залишив її без руху, надавши заявнику можливість усунути такі недоліки.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини

і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб

(частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах

(абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права.

Тому, повернення касаційної скарги не є порушенням права заявника на доступ до суду за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд роз`яснив заявнику, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

З огляду на матеріали справи, 13 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року (а. с. 158-160, т. 2).

Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала, на підставі статей 185 357 ЦПК України (а. 190-192, т. 2).

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк