Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 757/9894/20-ц

провадження № 61-2333св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції»,

заінтересовані особи - Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк», Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року

у складі колегії суддів:Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні

у справі № 2-4619/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») суми заборгованості за кредитним договором від 17 квітня 2007 року № 49.4/32/07-In у розмірі 297 680,15 дол. США.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» задоволено. Замінено стягувача

з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»

з виконання виконавчого листа від 02 квітня 2010 року № 2-4619/09.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наявні підстави для заміни стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»».

Узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати рішення скасувати і справу передати

на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дали належної оцінки доказам, не звернули увагу на те, що заява про заміну стягувача підписана представником ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»

Ільченко Ю. О., у той же час до заяви додано довіреність від АТ «Кредобанк», яке не є стороною про відступлення права вимоги та не є заявником, а тому суд першої інстанції, відповідно до статті 257 ЦПК України, мав би залишити заяву без розгляду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 947/27780/19, витребувано її з Київського районного суду м. Одеси.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

у серпні 2009 року ВАТ «Кредитпромбанк» звернулось до суду із позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 січня 2010 року, стягнено з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк»

297 680,15 дол. США заборгованості за кредитним договором № 49.4/32.07-In. Вирішено питання судових витрат.

27 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») який є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), укладено договір купівлі - продажу прав вимоги,

в тому числі і за кредитним договором від 17 квітня 2007 року № 49.4/32/07-In, усіма змінами та доповненнями до нього, за яким первісний кредитор продав,

а новий кредитор придбав право вимоги.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 червня 2017 року, замінено сторону виконавчого провадження № 19418466 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2009 року у справі № 2-4619/09, а саме: стягувача ПАТ «Кредитпромбанк», на стягувача

ТОВ «ФК «Дельта Банк».

05 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2151/К, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 17 квітня 2007 року № 49.4/32/07-In, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 , перейшли до нового кредитора,

а саме: ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі

за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора

у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону

її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічні приписи містяться у частині п`ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора

в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту статей 512 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні

в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження (у виконавчому листі) шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України

від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі)

її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення,

не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права

на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду

та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача

у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18),

від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження

№ 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), від 06 серпня 2020 року у справі

№ 2029/2-2180/11 (провадження № 61-4475св20).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано про те, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити

з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Судами встановлено, що ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»» набуло всіх прав кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_1 за договором кредиту

від 17 квітня 2007 року № 49.4/32/07-In,.

Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного оформлення доданих до заяви про заміну сторони виконавчого провадження доказів, зокрема неналежної довіреності, колегія суддів спростовує, оскільки залишення заяви

ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції»» про заміну стягувача без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України, очевидно було

б проявом надмірного формалізму та призвело б до порушення права заявника на справедливий суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться

до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська