№ 758/10761/13-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

25 січня 2021 року

м. Київ

справа № 758/10761/13-ц

провадження № 61-19815сво19

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Висоцької В. С.

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

розглянув справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Черкаській області Редьки Олександра Олександровича, заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач), боржник - ОСОБА_1 , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Лівінського С. В., Суханової Є. М.,

учасники справи:

заявник-боржник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - начальник Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Редька Олександра Олександровича,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

у Черкаській області Редька О. О. (далі - Монастирищенський РВДВС ГТУЮ у Черкаській області), заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що у провадженні Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області на виконанні знаходиться виконавчий лист

№ 758/10761/13-ц про стягнення з нього на користь

ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 19 серпня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

У порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 , він набув право власності на 1/2 частку квартири

АДРЕСА_1 , інша 1/2 частка квартири належала йому відповідно

до свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 серпня

2006 року Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації м. Києва, на підставі розпорядження (наказу) від 11 серпня 2006 року № 617.

07 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 4949,

він відчужив належну йому квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 . Продаж вчинено

за 964 920 грн, що еквівалентно 34 000 доларів США.

За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про проведення перерахунку аліментів з урахуванням доходу, отриманого боржником від відчуження нерухомого майна, начальником Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редьком О. О. було включено до доходів, з яких утримуються аліменти, вартість продажу заявником вказаної вище квартири, що призвело до виникнення у нього заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 12 лютого 2019 року склала 241 230 грн (1/4 частина від 964 920 грн).

Посилаючись на те, що державний виконавець при визначенні розміру аліментів необґрунтовано включив до його доходів за лютий 2019 року грошові кошти, отримані від продажу квартири, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редька О. О. про стягнення аліментів у розмірі 241 230 грн; визнати незаконною та скасувати постанову начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редька О. О. про арешт майна боржника від 12 лютого 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірним включення до доходів ОСОБА_1

за лютий 2019 року грошових коштів, отриманих від продажу квартири

АДРЕСА_1 , для визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні

№ 41494533.

Скасовано постанову начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ

у Черкаській області Редька О. О. від 12 лютого 2019 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні

№ 41494533.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редька О. О. щодо нарахування аліментів з вартості відчуженого боржником нерухомого майна є протиправними, оскільки вжите у Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного

з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів), формулювання «інші види заробітку» (підпункт 19 пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів)

не є тотожним поняттю «доходу». За своєю економічною суттю дохід

від продажу нерухомого майна не є «заробітком», а є виручкою, тобто різницею між вартістю майна при його набутті та після його продажу. Кошти від продажу майна, у розумінні статті 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України), не є фактичним заробітком платника аліментів, а є майном, яке до продажу мало вираз квартири, а після продажу - її грошовий еквівалент, а тому за наслідками продажу зазначеного нерухомого майна платник аліментів не отримав заробітку/доходу.

Місцевий суд дійшов висновку, що заявнику безпідставно нарахована заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 241 230 грн, тому державний виконавець не мав передбачених статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 81, частини третьої статті

181 СК України, якими передбачено, що розмір аліментів визначається від частки доходу, а не заробітку платника. Системний аналіз положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів дає підстави дійти висновку, що поняття «заробітку» включаються і виплати, які не є заробітною платою, зокрема, доходи

від підприємницької діяльності, а тому має більш широке тлумачення, ніж виплати, що виплачуються у межах трудових відносин. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток», у контексті положень зазначеного Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, може розумітися як визнання цих понять синонімами. Такого висновку апеляційний суд дійшов, посилаючись на висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18).

Апеляційний суд вказав, що нарахування аліментів з отриманих боржником доходів, у тому числі виручених від продажу нерухомого майна, відповідає нормам чинного законодавства України

та узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, який не містить вичерпного переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на дітей. Правомірність такого висновку, на думку апеляційного суду, ґрунтується на положеннях пункту 14.1.54 Податкового кодексу України

(далі - ПК України), відповідно до якого доходом з джерелом походження з України - є будь-який дохід, отриманий резидентами

або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності

на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи

у вигляді, зокрема доходів від продажу рухомого та нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаюсь на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що від продажу квартири АДРЕСА_1 він отримав дохід. Зазначеного висновку суд дійшов без урахування підстав набуття ним права власності на нерухоме майно (приватизація та отримання в поряку спадкування),

а тому виручення ним грошових коштів від продажу квартири, в обмін

на передачу покупцю права власності на нерухоме майно, як правильно зазначив суд першої інстанції, не може вважатися отримання ним прибутку. Поза оцінкою апеляційного суду залишився і той факт,

що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків,

у період з 2 кварталу по 3 квартал 2018 року він не мав доходів.

Зважаючи на те, що у контексті податкового законодавства (пункт 172.1 статті 172 ПК України) дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року квартири або її частини, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, що не розповсюджується на майно, отримане ним у спадок, не оподатковується, тобто продаж такої нерухомості не розглядається державою як отримання платником податку доходу, а тому державний виконавець не мав правових підстав для включення до розрахунку аліментів грошових коштів, виручених

від продажу квартири, 1/2 частку якої ним було набуто у власність

у порядку приватизації, а іншу 1/2 - у порядку спадкування.

Заявник також указував на безпідставні посилання апеляційного суду

на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 05 вересня 2019 року у справі

№ 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), оскільки фактичні обставини справи №760/4569/18-ц є відмінними від справи,

що переглядається.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому вона просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанцій повно встановив фактичні обставини справи

та правильно застосував норми матеріального права.

У відповіді на відзив на касаційну скаргу, що надійшла до Верховного Суду у січні 2020 року, ОСОБА_1 зазначив, що підтримує подану ним касаційну скаргу та вказав на те, що належним чином виконує рішення суду про сплату аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , інша заборгованість перед стягувачем ОСОБА_2 ,

крім нарахованої державним виконавцем від продажу нерухомого майна, у нього відсутня.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року справу передано

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року справу за скаргою

ОСОБА_1 на дії начальника Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Редьки О. О., заінтересована особа - ОСОБА_2 , боржник - ОСОБА_1 , прийнято

до розгляду.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що аналіз положень

СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181,

статей 183 195 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку» та «доходу».

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів включає до поняття «заробітку» також і виплати,

які не є заробітною платою, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються

в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу),

що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів Переліку видів доходів,

які враховуються при визначенні розміру аліментів. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів

не є вичерпним.

Зазначеного висновку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100 сво18).

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі 234/15413/17 (провадження

№ 61-1685св20).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у наведеній постанові дійшла іншого висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого ним до укладення шлюбу та народження дитини, відноситься до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід може бути здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.

Системний аналіз наведених вище положень СК України та Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, дає підстави для висновку, що вирішальне значення для визначення видів заробітку/доходу, які ураховуються при визначенні розміру аліментів, має відповідь на питання: чи відбулося отримання боржником доходу від використання належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, наслідком чого стало отримання ним прибутку (доходу), на який у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України нараховуються аліменти (заборгованість), чи наслідком такого використання є отримання грошового еквіваленту вартості нерухомого майна, що існувало до його продажу.

Відповідно до пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів утримання аліментів провадиться з сум заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається, зокрема, і дохід

від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або

їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від

її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.

Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого

від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Системний аналіз положень пункту 13 Переліку видів доходів,

які враховуються при визначенні розміру аліментів, а також наведених вище положень ПК України, дає підстави для висновку, що за відсутності заробітку (доходу) та нарахованих на нього податків, відсутні підстави для нарахування аліментів на отриманий платником аліментів грошовий еквівалент вартості реалізованого ним нерухомого майна (квартири).

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що отримані ОСОБА_1 кошти від продажу майна у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України

та пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є фактичним заробітком платника аліментів,

а є грошовим еквівалентом майна, що належало йому до продажу.

На думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначений висновок відповідає засадам справедливості, оскільки заявник, не маючи поточної заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у разі нарахування аліментів на отримані ним кошти від продажу належної йому на праві власності квартири, не тільки не отримав дохід, а й буде позбавлений можливості придбати за вирученні від реалізації цього майна кошти інше рівноцінне житло.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2013 року у справі № 758/10761/13-ц з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини

з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 19 серпня 2013 року

до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового рішення, Подільським районним судом

м. Києва 18 грудня 2013 року видано виконавчий лист № 758/10761/13-ц.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції від 15 січня

2014 року за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № 41494533.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції від 13 серпня

2018 року за заявою боржника ОСОБА_1 виконавче провадження № 41494533 про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано до Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області, за місцем реєстрації та проживання боржника.

07 вересня 2018 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Василенком О. А., зареєстрований у реєстрі за № 4949, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає у власність, належну продавцю на праві власності квартиру

АДРЕСА_1 . Квартира, що продається, належить продавцю на підставі: - 1/2 частка - свідоцтва про право власності на житло, виданого

11 серпня 2006 року Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації міста Києва, згідно з розпорядженням (наказом) від 11 серпня 2006 року № 617; - 1/2 частка - свідоцтва про право

на спадщину за законом, виданого Десятою київською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2015 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3-245.

Продаж вчинено за 964 920 грн, що еквівалентно 34 000 доларів США,

які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору (пункт 2 договору).

12 лютого 2019 року начальником Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редьком О. О. складений розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, до якого включено аліментні зобов`язання боржника ОСОБА_1 у розмірі 241 230 грн, що становить 1/4 частину

від отриманого ним доходу за продаж квартири

АДРЕСА_1 .

Того самого дня начальником Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редьком О. О. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке належить боржнику ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу

її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У частині першій статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку»

та «доходу», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів.

ЦК України також ототожнює поняття «заробітку» та «доходу», зокрема

у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів,

які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу),

що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків (пункт 13 Переліку видів доходів,

які враховуються при визначенні розміру аліментів).

Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми,

що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.

або їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки,

не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.

від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.

Отже, доходи боржника, які звільнені від оподаткування, не належать до бази відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, які підлягають стягненню у виконавчому провадженні.

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості

та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише

той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки

він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів,

які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Натомість, грошовий дохід, який є просто еквівалентом відчуженого платником аліментів майна, не повинен враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Тлумачення наведених вище норм права дає підстави Верховному Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для висновку, що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються

при визначенні розміру аліментів.

За викладених обставин, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку про відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року

у справі 234/15413/17 (провадження № 61-1685св20) про те, що дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого

ним до укладення шлюбу та народження дитини, відноситься

до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід може бути здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.

Щодо доводів касаційної скарги по суті

У справі, яка переглядається, платником аліментів ініційовано судовий спір про визнання неправомірними дій органів Державної виконавчої служби щодо проведення перерахунку аліментів з урахуванням доходу, отриманого боржником від відчуження нерухомого майна.

Заявник вважав неправомірним включенням державним виконавцем

до доходів, з яких утримуються аліменти, вартість продажу власності (квартири), що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають,

що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено,

що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень

і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб,

що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами

та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Встановивши, що отримані ОСОБА_1 кошти від продажу майна

у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України

та пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів не є фактичним заробітком платника аліментів,

а є грошовим еквівалентом майна, що належало йому до продажу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те,

що заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 241 230 грн нарахована ОСОБА_1 безпідставно, а відтак підстав для накладення арешту на майно платника аліментів відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було.

Апеляційний суд помилково зазначив, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі

№ 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), тоді

як правовідносини у зазначеній справі не є подібними тим, що виникли

у справі, яка є предметом касаційного перегляду, оскільки стосуються правомірності віднесення до доходів отриманих платником процентів від грошових коштів на депозитних рахунках.

Відповідно до вимог статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права,

які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про відмову

в задоволенні позову.

Скасовуючи правильне по суті рішення суду першої інстанції

та задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду відповідно

до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Висновки щодо застосування норм права (частина друга статті 416 ЦПК України)

Тлумачення положень СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181, частини другої статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробітку»

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи)

є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Саме тому лише

той дохід, який збільшує майно платника аліментів, якщо тільки

він прямо не звільнений від цього Переліком видів доходів,

які враховуються при визначенні розміру аліментів, має враховуватись під час визначення розміру аліментів.

Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку,

що виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів, а є грошовим еквівалентом вартості цього майна до його продажу та не є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року скасувати, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. Висоцька

Судді: Б. І. Гулько

В. І. Крат

Д. Д. Луспеник

Є. В. Синельников

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська