Постанова
Іменем України
21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 758/1133/22-ц
провадження № 61-5320св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевська Наталія Вікторівна,
розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевська Наталія Вікторівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року ухвалене суддею Пінкевич Н. С., та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Савченко С. І.,Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог учасників справи
1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2011 року до 2021 року.
2. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2011 року проживали як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу, оскільки в такій реєстрації не було потреби. За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку, робили там ремонт, купували меблі та інші речі домашнього побуту, всі свята проводили в колі рідних та друзів, разом відпочивали.
3. ОСОБА_1 вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 . Для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 заявнику необхідно встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Відповідно до ухвали Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року матеріали справи № 758/1133/22-ц направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
5. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що позивачка не довела, що у неї з ОСОБА_3 склалися усталені відносини, притаманні подружжю, а саме спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, спільний відпочинок, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання майна, починаючи з 2011 року до 2021 року.
7. Крім того, суду не було надано доказів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали будь-які доходи, в тому числі і в спірний період з 2011 року до 2021 року, тобто мали можливість формувати спільний бюджет, мати спільні витрати тощо.
8. Також суд першої інстанції врахував, що у паспорті померлого ОСОБА_3 міститься відмітка про реєстрацію шлюбу 24 січня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відмітка про розірвання шлюбу між даними особами паспорт не містить. Відсутня інформація в матеріалах справи про розлучення на час розгляду справи. Позивач обмежилася лише усними поясненнями, що померлий ОСОБА_3 розірвав шлюб у 2004-2005 роках. Разом з тим, зважаючи на належність та допустимість доказів, суд першої інстанції врахував, що дана обставина має підтверджуватись лише письмовими доказами (свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду або витяг з актового запису). Таких доказів позивач не надала, не заявила клопотання про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні, тому суд позбавлений можливості встановити, чи був шлюб розірваний.
9. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відхиляє аргументи ОСОБА_1 , викладені у її апеляційній скарзі, а також зазначив, що встановлення факту проживання позивачки з померлим спадкодавцем для прийняття спадщини, про що вказує позивачка у позові, не призведе до виникнення у неї прав на спадкування, оскільки право на спадщину у неї виникне лише у випадку неприйняття спадщини спадкоємцями першої, другої та третьої черг, чого в даній справі не встановлено, оскільки спадщину прийняв син померлого - відповідач у справі.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .
11. Померлий ОСОБА_3 був батьком відповідача ОСОБА_2 .
12. Із заявами про прийняття спадщини до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори звернулися: 25 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_2 та 05 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 № 967/2021.
13. За життя померлий ОСОБА_3 заповіту не складав.
14. З матеріалів спадкової справи вбачається, що померлому ОСОБА_3 належало нерухоме майно, а саме: земельна ділянка площею 0,1001 га, кадастровий номер 3222485900:03:008:0239, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (договір дарування земельної ділянки від 10 липня 2015 року); земельна ділянка площею 0,070 га, кадастровий номер 3222486200:03:008:5271, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, Софіївсько-Борщагівська сільська рада (свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 грудня 2018 року); квартира АДРЕСА_2 (свідоцтво про право власності від 11 лютого 2009 року).
15. Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевської Н. В. від 10 листопада 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з непідтвердженням родинних відносин з померлим спадкодавцем, а саме проживання однією сім`єю з померлим як подружжя.
16. Як вбачається з копії паспорту ОСОБА_1 , остання з 23 квітня 1991 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
17. Згідно з копією паспорту померлого ОСОБА_3 , він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 12 грудня 1997 року.
18. Відповідно до довідки Голови ЖБК «Волга-2» від 10 листопада 2021 року № 9 ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з веденням господарства з ОСОБА_3 в період з кінця листопада 2011 року до кінця серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 . Довідка видана згідно з опитуванням сусідів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
19. Згідно довідки ОК «Товариство забудовників «Затишок» від 21 листопада 2021 року № 42-к ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з веденням господарства разом з ОСОБА_3 , починаючи з березня 2014 року (за спільні сімейні кошти) здійснювала будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485900:03:008:0239, площею 0,1001га, за адресою: АДРЕСА_1 . Рік забудови 2015. Довідка видана згідно опитування сусідів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року задоволене клопотання про поновлення строку касаційного оскарження - поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цієї справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
22. 15 червня 2023 року справа № 758/1133/22-ц надійшла до Верховного Суду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. З урахуванням змісту касаційної скарги відповідач оскаржує зазначені судові рішення на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
24. ОСОБА_1 вважає, що судами попередніх інстанцій проігноровано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, згідно з яким принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
25. Також суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15, про те, що належними допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
26. Крім того, на думку ОСОБА_1 , суди безпідставно не застосували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17 та від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, щодо того, що сама по собі відсутність реєстрації не є абсолютним підтвердженням того, що особа не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
27. Також ОСОБА_1 вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права відносно довідок, наданих житлово-комунальними організаціями про спільне проживання та ведення господарства. Судами по-різному сприймаються такі довідки в частині їх законності та належності як доказу. Також заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно того, чи вправі суди ігнорувати визнання відповідачем обставин справи, а також щодо наслідків такого визнання.
28. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
(2) Позиція інших учасників справи
29. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
31. Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
32. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
34. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
35. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15 16 ЦК України).
36. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
37. Предметом позову у справі, що переглядається в касаційному порядку, є вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю для прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
38. Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
39. Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
40. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.
42. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).
43. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 554/8629/17 (провадження № 61-3012св21).
44. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
45. На підтвердження своїх доводів позивач надала до суду першої інстанції письмові докази, зокрема:
45.1 довідку голови ЖБК «Волга-2» від 10 листопада 2021 року № 9, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з веденням господарства з ОСОБА_3 в період з кінця листопада 2011 року до кінця серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 . Довідка видана згідно з опитуванням сусідів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
45.2 довідку голови ЖБК «Волга-2» від 17 листопада 2021 року № 18, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з веденням господарства з ОСОБА_3 в період з кінця листопада 2011 року до кінця серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_3 ;
45.3 довідку ОК «Товариство забудовників «Затишок» від 21 листопада 2021 року №42-к, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю з веденням господарства разом з ОСОБА_3 , починаючи з березня 2014 року (за спільні сімейні кошти) здійснювала будівництво житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485900:03:008:0239, площею 0,1001га, за адресою: АДРЕСА_1 . Рік забудови 2015. Довідка видана згідно опитування сусідів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
45.4 фотознімки, товарні чекі за 2018 рік та 2020 рік, договір за 2016 рік на ОСОБА_1 .
46. Також, допитані в судовому засіданні суду першої інстанції інстанції свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .
47. Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
48. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
49. Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
50. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
51. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
52. Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дає змогу стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими юридичними фактами, як відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
53. На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти, як зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.
54. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
55. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
56. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
57. Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
58. Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
59. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
60. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
61. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
62. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
63. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
64. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
65. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
66. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.
67. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правомірно зазначив, що позивач не надала до суду передбачених статтями 77 78 ЦПК України належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період з 2011 року до 2021 року.
68. Доводи касаційної скарги про те, що судами дана неналежна оцінка тому факту, що померлий не був зареєстрований за місцем проживання, оскільки згідно Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрація місця проживання не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законом, а відмітка в паспорті не має ніякого значення для вирішення даного спору (постанови Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17 та від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17) колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки позивачка помилково тлумачить висновки суду.
69. З рішення судів попередніх інстанцій вбачається, що суди врахували факт відсутності реєстрації померлого за місцем проживання позивачки не як єдиний доказ, а у взаємозв`язку з іншими доказами в їх сукупності.
70. Щодо доводів скарги про те, що суди помилково не взяли до уваги довідки голови ЖБК «Волга-2» та ОК «Товариство забудовників «Затишок», Верховний Суд відхиляє їх з огляду на таке.
71. Суди попередніх інстанцій вірно критично оцінили вказані довідки у якості доказів, які підтверджують проживання сім`єю, оскільки у довідках відсутні конкретні дані щодо проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю. При цьому суди вірно врахували, що вказані у довідках свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 допитані не були, тому визначити, з яких саме міркувань вони виходили, вказуючи на певні обставини, особливо що стосується спільних сімейних коштів, неможливо.
72. Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15, про те, що належними допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, є безпідставними, оскільки вказані висновки та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається.
73. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
74. Питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
75. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що позивачка не довела належними та достовірними доказами наявність спільного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 .
76. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
77. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений такий факт, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
78. Отже, встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем позивач пов`язує з можливістю спадкування за законом майна померлого.
79. Вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка, слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
80. З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить встановити факт того, що вона та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, який їй необхідний для прийняття спадщини.
81. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)).
82. Померлий ОСОБА_3 був батьком відповідача ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Києва.
83. Із заявами про прийняття спадщини до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори звернулися: 25 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_2 та 05 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 , що стверджується матеріалами спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 № 967/2021.
84. За життя померлий ОСОБА_3 заповіту не складав.
85. Верховний Суд зазначає, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не тягне набуття ними статусу подружжя, оскільки відповідно до частин 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, а проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав і обов`язків подружжя.
86. Таким чином, з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 є сином померлого спадкодавця і відноситься до спадкоємців першої черги за законом, а також з урахуванням того, що він прийняв спадщину в установленому законом порядку, подавши 25 жовтня 2021 року відповідну заяву до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори, де заведена спадкова справа № 967/2021 до майна померлого ОСОБА_3 , то згідно зі статтею 1258 ЦК України право на спадщину має саме відповідач.
87. Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що встановлення факту проживання позивачки з померлим спадкодавцем для прийняття спадщини, про що вказує позивачка у позові, не призведе до виникнення у неї прав на спадкування, оскільки право на спадщину у неї виникне лише у випадку неприйняття спадщини спадкоємцями першої, другої та третьої черг, чого в даній справі не встановлено, оскільки спадщину прийняв син померлого - відповідач у справі.
88. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
89. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
90. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
91. Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
92. Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
93. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
94. Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
95. Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
96. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 389 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Пророк
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров