ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня2024 року

м. Київ

справа № 758/12635/18

провадження № 61-2458св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -- Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області,

треті особи:ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року у складі судді Гребенюка В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія» (далі - ТОВ «Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія»), про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач багато разів, у тому числі двічі послідовно, не з`являвся у судове засідання, будучи належно повідомленим про розгляд справи, а заяву про розгляд справи за його відсутності на подав.

При цьому, судами враховано, що позов ОСОБА_1 подано ще у 2018 році, тобто пройшли розумні терміни розгляду справи, а процесуальна поведінка позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2024 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем було подано клопотання з проханням не розглядати справу за його відсутності під час воєнного стану, при цьому з 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 був госпіталізований, тому за станом здоров`я не зміг прибути в судове засідання. Крім того, позивач не з`явився в судове засідання 14 березня 2023 року, оскільки був за кордоном та просив не призначати судові засідання у цей період часу. Вважає, що залишення позову без розгляду є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливого судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу у встановленому порядку до суду не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

29 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки неодноразово викладені у постановах Верховного Суду, зокрема: від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18, від 05 жовтня 2022 року у справі № 465/6745/17 та інших.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, обґрунтовано виходив з того, що він неодноразово, будучи належним чином повідомленим, не з`являвся у судові засідання на розгляд справи, у тому числі на два останні підряд та не подав заяву про розгляд справи без його участі, на підставі чого можна дійти висновку, що він умисно затягував розгляд поданого ним же позову по суті.

Посилання заявника на воєнний стан в Україні не є підставою для не розгляду справи, оскільки судова система України продовжує функціонувати, відправляючи правосуддя. Більш того, розгляд цієї справи здійснювався у місті Києві, бойові дії в якому не велися у 2023 році та більшій частині 2022 року.

Крім того, позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції у порядку, визначеному статтею 212 ЦПК України, проте таким своїм процесуальним правом не скористався.

Доводи заявника, що залишення позову ОСОБА_1 без розгляду є порушенням його права на справедливий суд та обмеження доступу до правосуддя є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). При цьому, саме постійні неявки в судові засідання позивача порушують справедливий судовий розгляд.

Крім того, сама оскаржувана ухвала судом першої інстанції була постановлена з правильним застосуванням норм процесуального права.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність їх судових рішень не впливають.

Також, Верховний Суд бере до уваги тривалість розгляду справи (позов був поданий ще у 2018 році), а також те, що сам позивач касаційну скаргу не подав.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник