№ 758/14745/13-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 758/14745/13-ц

провадження № 61-2593св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - начальник Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Попок Володимир Вікторович,

заінтересована особа (стягувач) - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва, у складі судді Головчак М. М., від 13 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., від 20 грудня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Вишгородського відділу ДВС)

Попка В. В. від 10 червня 2021 року про перевірку виконавчого провадження № 47476960.

Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що 13 травня 2015 року державним виконавцем Вишгородського відділу Вишгородського відділу ДВС Ільницьким І. В. відкрито виконавче провадження № 47476960 на підставі виконавчого листа № 758/14745/13-ц, виданого 06 квітня 2015 року Подільським районним судом міста Києва, про стягнення із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 141 846,39 доларів США.

14 травня 2018 року державним виконавцем Вишгородського відділу ДВС Дороніною В. О. виконавчий лист № 758/14745/13-ц повернуто стягувачу. При цьому кошти у виконавчому провадженні № 47476960 кошти фактично не стягувались.

У постанові начальника Вишгородського відділу Вишгородського відділу ДВС Попка В. В. від 10 червня 2021 року про перевірку виконавчого провадження № 47476960, зокрема, зазначено:

1. Визнати дії державного виконавця Дороніної В. О. при виконанні виконавчого провадження № 47476960, такими що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

2. Головному державному виконавцю Вишгородського відділу ДВС

Мовчун Т. С. привести у відповідність до Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 47476960, шляхом винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження з ОСОБА_1 і виведення їх в окреме виконавче провадження.

3. Зняти з майна ОСОБА_1 , накладені раніше у виконавчому провадженні № 47476960, обтяження.

Заявник вважав, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору при поверненні виконавчого документа стягувачу, оскільки за виконавчим листом

№ 758/14745/13-ц у виконавчому провадженні № 47476960 з боржника кошти фактично не стягувались, а на момент повернення виконавчого документу стягувачу у вказаному виконавчому провадженні виконавчий збір міг стягуватися у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої з боржника суми.

Крім того, зобов`язання державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та виведення їх в окреме виконавче провадження через три роки після повернення виконавчого документа стягувачу є порушенням встановленого законом строку.

З цих підстав ОСОБА_1 вважав, що постанова начальника Вишгородського відділу ДВС Попка В. В. від 10 червня 2021 року про перевірку виконавчого провадження № 47476960 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що начальник Вишгородського відділу ДВС Попко В. В. діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким йому надано право здійснювати контроль за діями та рішеннями державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Оскільки зі змісту скарги, наданих в судовому засіданні пояснень

ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бобровської К. О. вбачається незгода з рішенням головного державного виконавця Вишгородського відділу ДВС Мовчун Т. С. про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, суд вважав, що встановлення відсутності у державного виконавця правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору це прерогатива суду під час розгляду адміністративного позову щодо визнання протиправною постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року скасовано, провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 закрито та роз`яснено, що розгляд справи належить до юрисдикції адміністративного суду.

Колегія суддів, закриваючи провадження, виходила з того, що скаргу, з якою заявник звернувся до суду належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки постанова начальника відділу ДВС прийнята у закінченому виконавчому провадженні і безпосередньо не стосується виконання рішення суду. При цьому постанова обґрунтована необхідністю вирішення питань про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та відомості про рух справи

26 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи № 758/14745/13-ц із Подільського районного суду міста Києва.

За повідомленням Подільського районного суду міста Києва від 16 травня 2022 року, справу № 758/14745/13-ц, відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 28 грудня 2021 року, направлено до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 січня

2022 року, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову начальника Вишгородського відділу ДВС Попка В. В. від 10 червня 2021 року про перевірку виконавчого провадження № 47476960.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року матеріали справи витребувано із Київського окружного адміністративного суду.

У липні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували, що він подав скаргу на постанову начальника Вишгородського відділу ДВС Попка В. В.

від 10 червня 2021 року про перевірку виконавчого провадження

№ 47476960, а не скаргу на постанови головного державного виконавця Вишгородського відділу ДВС Мовчун Т. С. у виконавчому провадженні

№ 47476960 про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження від 14 червня 2021 року.

Зазначає, що просив суд встановити відсутність правових підстав у начальника Вишгородського відділу ДВС Попка В. В. зобов`язувати головного державного виконавця Вишгородського відділу ДВС Мовчун Т. С. приймати у виконавчому провадженні № 47476960 постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Звертає увагу, що постанова начальника Вишгородського відділу ДВС

Попка В. В. від 10 червня 2021 року не є рішенням щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), в розумінні частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а стосується виконання судового рішення.

Наголошує, що на момент прийняття начальником Вишгородського відділу ДВС 10 червня 2021 року постанови про перевірку виконавчого провадження № 47476960 не існувало постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

У виконавчому провадження № 47476960 з боржника кошти фактично не стягувались, а тому у начальника Вишгородського відділу ДВС були відсутні підстави зобов`язувати державного виконавця виносити постанову про стягнення виконавчого збору. Крім того, зобов`язання державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та виведення їх в окреме виконавче провадження через три роки після повернення виконавчого документа стягувачу є порушенням встановленого законом строку.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 травня 2015 року державним виконавцем Вишгородського відділу ДВС Ільницьким І. В. відкрито виконавче провадження № 47476960 на підставі виконавчого листа № 758/14745/13-ц, виданого 06 квітня 2015 року Подільським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» коштів в сумі 141 846,39 доларів США.

14 травня 2018 року державним виконавцем Вишгородського відділу ДВС Дороніною В. О. виконавчий лист № 758/14745/13-ц повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із поданою стягувачем заявою про повернення виконавчого документа.

10 червня 2021 року начальником Вишгородського відділу ДВС Попком В. В. винесено постанову про перевірку зазначеного виконавчого провадження та вирішено:

1. Визнати дії державного виконавця Дороніної В. О. при виконанні виконавчого провадження № 47476960 такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

2. Головному державному виконавцю Вишгородського відділу ДВС

3. Зняти з майна ОСОБА_1 , накладені раніше у виконавчому провадженні № 47476960, обтяження.

Вказана постанова мотивована тим, що перевіркою встановлено порушення державним виконавцем Дороніною В. О. вимог пункту 3 статті 37 та пункту 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» щодо своєчасності зняття арешту з майна, а також порушенні вимоги пункту 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відтак, за змістом зазначеного Закону, як державний виконавець, так і керівники органів державної виконавчої служби є державними виконавцями та державними службовцями, а органи державної виконавчої служби є одночасно суб`єктами владних повноважень та органами, діяльність яких підпадає під контроль судових органів, що видали виконавчий документ.

За змістом пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист (частина п`ята

статті 287 КАС України).

Відтак, за загальним правилом скарги на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Вказане узгоджується із приписами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якими, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом із тим відповідно до частини другої статті 74 «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 зазначено, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 зазначено, що скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особу відділу ДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями, або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду підлягають розгляду за юрисдикцією того суду, що ухвалив відповідне судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 оскаржує постанову начальника Вишгородського відділу ДВС Попка В. В. від 10 червня 2021 року про перевірку виконавчого провадження, якою визнано дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 47476960 такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та зобов`язано державного виконавця винести постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження із ОСОБА_1 , а також зняти обтяження з майна ОСОБА_1 , накладені у виконавчому провадженні № 47476960.

Зазначена постанова винесена начальником відділу ДВС при здійсненні контролю за рішеннями та діями державного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі і не є постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, скарга ОСОБА_1 на постанову начальника Вишгородського відділу ДВС Попка В. В. від 10 червня 2021 року підлягає розгляду по суті за правилами цивільного судочинства.

В даному випадку слід розмежовувати постанову про перевірку виконавчого провадження із виконання рішення суду у цивільній справі, яка оскаржується у порядку, передбаченому частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», і постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які оскаржуються у порядку, передбаченому частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження оскаржені ОСОБА_1 за правилами адміністративного судочинства (справа № 320/7817/21).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за скаргою

ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на повноваження касаційного суду, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, із скасуванням оскаржуваної постанови та направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович