Постанова

Іменем України

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 758/169/21

провадження № 61-14868св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріджен Девелопмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Електронні торги України», Державне підприємство «Прозорро. Продажі»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у складі судді Якимець О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріджен Девелопмент» (далі - ТОВ «Ріджен Девелопмент»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Електронні торги України» (далі - ТОВ «Електронні торги України»), Державного підприємства «Прозорро. Продажі» (далі - ДП «Прозорро. Продажі»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор-Інвест» (далі - ТОВ «Амстор-Інвест») про зміну правовідносин та стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 21 грудня 2020 року позивач подав заяву на участь у торгах по реалізації майна, а саме, 1173/100000 будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в межах справи № 904/10293/17 про банкрутство ТОВ «Амстор-Інвест», які проведені на замовлення арбітражного керуючого Остапенка Є. С. через ТОВ «Електронні торги України» та веб порталі ДП «Прозорро. Продажі».

Позивач взяв участь у цьому аукціоні з ціновою пропозицією 22 133 грн та сплатив гарантійний внесок.

Іншим учасником торгів вказане ТОВ «Ріджен Девелопмент», яке насправді заяви на участь у торгах не подавало.

З протоколу електронного аукціону UA-PS-2020-12-02-000027-1 вбачається, що ТОВ «Ріджен Девелопмент» надало свою цінову пропозицію 21 210 грн ще 17 грудня 2020 року, хоча позивачеві достеменно відомо, що заяви з такою ціновою пропозицією зазначене товариство не подавало. Не міститься така заявка і в матеріалах торгів, розміщених ДП «Прозорро. Продажі» на вебсайті.

Зазначене свідчить, що до участі в торгах безпідставно було допущено ТОВ «Ріджен Девелопмент».

Сама лише реєстрація ТОВ «Ріджен Девелопмент» на вебсайті ДП «Прозорро. Продажі», заповнення електронної форми та сплата цим підприємством гарантійного внеску не дає йому права брати участь в аукціоні.

З протоколу електронного аукціону UA-PS-2020-12-02-000027-1 вбачається, що 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 на третьому раунді торгів запропонував ціну 100 555 грн, а ТОВ «Ріджен Девелопмент» - 1 000 000 грн.

Відтак, ТОВ «Ріджен Девелопмент» незаконно визнано переможцем торгів, в яких не мало права брати участь.

На думку позивача, незаконність допуску організаторами торгів до участі в торгах ТОВ «Ріджен Девелопмент» покладає на таких організаторів: ДП «Прозорро. Продажі» та ТОВ «Електронні торги України» обов`язок сплатити позивачу згідно частини першої статті 74 Кодексу України з процедур банкрутства 100 000 грн (10% ціни, за якою майно було продано на аукціоні).

Позивач просив

змінити правовідношення за результатами торгів, що відбулись 22 грудня 2020 року і оформлені протоколом електронного аукціон UA-PS-2020-12-02-000027-1, шляхом визнання його переможцем торгів, що запропонував ціну 100 555 грн,

стягнути з ДП «Прозорро. Продажі» та ТОВ «Електронні торги України» штраф у сумі 100 000 грн за порушення порядку підготовки та проведення аукціону, що перешкодило заявнику перемогти на аукціоні.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

В підготовчому судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме, вимог до ТОВ «Амстор-Інвест» в особі арбітражного керуючого Остапенка Є. С. з мотивів того, що позовні вимоги до цього відповідача заявлені помилково.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_2 про закриття провадження в частині вимог задоволено.

Прийнято відмову представника позивача ОСОБА_2 від позову у частині позовних вимог до ТОВ «Амстор-Інвест» у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ріджен Девелопмент», ТОВ «Електронні торги України», ДП «Прозорро. Продажі», ТОВ «Амстор-Інвест» в особі арбітражного керуючого Остапенка Є. С., про зміну правовідносин та стягнення коштів, а провадження у цій частині справи закрито.

У лютому 2021 року представник відповідача ДП «Прозорро. Продажі» Нагребельний А. В. подав клопотання про закриття провадження в справі, яке мотивовано тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки з аналізу змісту позовної заяви вбачається, що вона стосується електронного аукціону з продажу нерухомого майна у процедурі банкрутства ТОВ «Амстор-Інвест» в процедурі банкрутства останнього, що здійснюється в межах справи № 904/10293/17 Господарським судом Дніпропетровської області. Позовна вимога про зміну правовідношення нерозривно пов`язана з переходом права власності на електронному аукціоні на майно особи в процедурі банкрутства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вимог статей 7 та 8 Кодексу України з процедур банкрутства даний спір має вирішуватись за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року, заяву представника відповідача ДП «Прозорро. Продажі» Нагребельного А. В. про закриття провадження у справі задоволено.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ріджен Девелопмент», ТОВ «Електронні торги України», ДП «Прозорро. Продажі» про зміну правовідносин та стягнення коштів закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 його право звернення до суду із зазначеною вимогою в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позовна вимога про зміну правовідношення на підставі частини другої статті 7, частини першої статті 73 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Оскільки основна вимога підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, відтак в порядку господарського судочинства слід вирішувати і похідну вимогу про стягнення штрафу з організаторів аукціону за порушення під час його проведення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно віднесли спір про стягнення з осіб, які порушили порядок підготовки та проведення аукціону, суми штрафу за частиною першою статті 74 Кодексу України з процедур банкрутства до предметної юрисдикції господарських судів, а відтак неправильно застосували частину першу статті 19 та пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Частина перша статті 19 ЦПК України не дозволяє відносити до юрисдикції інших судів вимоги, що не відносяться до предметної юрисдикції інших судів, але є похідними від них. Вимога про стягнення штрафу з підстав частини першої статті 74 Кодексу України з процедур банкрутства не є похідною від іншої вимоги, адже може розглядатися як самостійний спір і підлягає такому розгляду незалежно від результатів розгляду судами іншої позовної вимоги. Спір щодо розгляду вимоги про заміну правовідношення за результатами торгів по продажу майна в силу частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства не є предметом виключної підсудності господарського суду, адже не потрапляє під зазначені у частині другій статі 7 Кодексу України з процедур банкрутства 9 груп спорів, підвідомчих господарським судам. Позовні вимоги стосуються лише прав та обов`язків учасників торгів та процедури їх проведення. Спір стосується процедури проведення торгів і визнання особи їх переможцем, що не призводить до переходу права власності на майно боржника, а є лише передумовою для вчинення інших дій для набуття такого майна у майбутньому (складення протоколу про визнання переможцем торгів, сплати коштів, складення акту, тощо). Вирішивши, що позивач просить визнати результати аукціону недійсним та посилаючись на частину другу статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вийшов за межі позовних вимог та порушив частину другу статті 264 ЦПК України. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права частини другої статті 7, частини першої статті 74 Кодексу України з процедур банкрутства у подібних правовідносинах та його фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2018 року у справі № 910/856/17 є безпідставними, оскільки у цій справі інші правовідносини.

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2021 року ДП «Прозорро. Продаж» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову апеляційного суду м. Києва від 06 серпня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що ДП «Прозорро. Продаж» є відповідальним за забезпечення функціонування електронної торгової системи та уповноваженим на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних електронної торгової системи, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування такої системи, забезпечення безперебійної роботи та доступу користувачів до системи, тобто здійснює функції з технічної підтримки та адміністрування Центральної бази даних системи (ЕТС). ДП «Прозорро.Продажі» як адміністратор ЕТС взагалі не вчиняє будь-яких дій у системі, не проводить жодних розрахунків на підставі протоколу проведення електронних торгів. Відповідно адміністратор ЕТС не є та не може вважатися організатором аукціону в будь-якому вигляді, не здійснює дій щодо передачі права власності на предмет торгів, не здійснює надання статусу учасника заявнику та взагалі не надає йому допуск до торгів. Отже, ДП «Прозорро. Продажі» є неналежним відповідачем по справі. Належним суб`єктним складом, а відтак сторонами спору про визнання аукціону та його результатів недійсними, є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону. З огляду на те, що позовна заява стосується переходу права власності на електронному аукціоні з продажу нерухомого майна у процедурі банкрутства ТОВ «Амстор-Інвест», участь у такому судовому процесі боржника у процедурі банкрутства ТОВ «Амстор-Інвест» в особі арбітражного керуючого Остапенка Є. С., що є замовником аукціону, є обов`язковою. Рішення суду по зазначеній справі буде впливати як на права, так і на обов`язки ТОВ «Амстор-Інвест», по суті такий спір прямо стосується майна боржника. Ураховуючи, що в діючому законодавстві України відсутня норма права, яка б надавала суду право без наявності визначених законом повноважень здійснювати розгляд справ, яка повинна розглядатися у межах провадження у справі про банкрутство, та вирішувати спір, виходячи за межі визначених законом повноважень, суд першої інстанції вирішив питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі виходячи за межі своїх повноважень. Позивачем помилково визначено відповідачем за цим позовом ДП «Прозорро.Продажі», яке є виключно адміністратором ЕСТ, більш того, у спосіб захисту порушеного права, що не передбачено кодексом та/або порядком.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 758/169/21, витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року справа № 758/169/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 09 листопада 2021 року про виправлення описки, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу № 758/169/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_1 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, виключних випадків, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, не встановлено.

Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 30 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ріджен Девелопмент», ТОВ «Електронні торги України», ДП «Прозорро. Продажі» про зміну правовідносин та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року повернуто на розгляд Верховного Суду у складі відповідної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Ухвала Великої Палати Верховного суду мотивована тим, що не було дотримано умов передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України. Крім того, Велика Палата Верховного Суду констатувала про те, що у справах про банкрутство всі процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Тому спори, які стосуються, зокрема, порушення порядку продажу майна боржника є безпосередньо пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство. А отже, їх слід розглядати за правилами господарського судочинства.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного суду

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

18 жовтня 2018 року прийнято Кодекс України з процедур банкрутства.

У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).

Суди встановили, що за замовленням арбітражного керуючого Остапенка Є. С. в межах справи №904/10293/17 про визнання банкрутом ТОВ «Амстор-Інвест» через сайт prozorro.sale проведено електронний аукціон з продажу будинку загальною площею 11765,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в якому взяли участь позивач та відповідач ТОВ «Ріджен Девелопмент». Остаточні цінові пропозиції становлять: ОСОБА_1 - 100 555 грн, ТОВ «Ріджен Девелопмент» - 1 000 000 грн. Переможцем визнано ТОВ «Ріджен Девелопмент», з яким 28 грудня 2020 року укладено відповідний договір.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) (провадження № 12-14гс21) зазначено, що «господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, зокрема, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає».

Згідно частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, тобто слід застосувати норми Кодексу України з процедур банкрутства, які є чинними на час перегляду справи.

Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.

Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20) висловлювала правову позицію щодо юрисдикції спорів що стосується наслідків реалізації майна боржника у процедурі банкрутства.

Так, Велика Палата Верховного Суду констатувала про те, що у справах про банкрутство всі процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Тому спори, які стосуються, зокрема, порушення порядку продажу майна боржника є безпосередньо пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство. А отже, їх слід розглядати за правилами господарського судочинства (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 635/6730/15-ц).

Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними (частина третя статті 55 Закону).

Частиною восьмою статті 44 Закону визначено, що спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Спір, що стосується наслідків реалізації майна боржника у процедурі банкрутства, суд не може вирішувати в порядку позовного провадження окремо від провадження у справі про банкрутство. Такий спір слід розглядати у межах останньої з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства задля ефективнішого захисту прав та законних інтересів кредиторів (аналогічні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі №908/4057/14, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17). Отже, спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутства треба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство.

Також у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб`єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб`єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 904/1693/19, від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/718/18, від 19 червня 2019 року у справі № 289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій зробили вірний висновок, що позовні вимоги про зміну правовідношення та стягнення коштів на підставі частини другої статті 7, частини першої статті 73 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні. Таким чином, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук