Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 758/1854/18-ц

провадження № 61-1117св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва, у складі судді

Гребенюка В. В., від 07 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:Кашперської Т. Ц.,

Фінагеєва В. О., Яворського М. А., від 02 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору іпотеки недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 серпня 2008 року між нею та закритим акціонерним товариством «ОТП БАНК», яке змінило своє найменування на ПАТ «ОТП БАНК», укладений договір іпотеки

№ РМ-SME 016/397/2008.

Позивач вважала, що зазначений договір іпотеки, зокрема його пункти 6.1, 5.4, 5.2, не відповідають положенням чинного законодавства України.

Умовами пункту 6.1 іпотечного договору на неї покладено обов`язок щодо укладення додаткових угод до договору іпотеки, яким порушується її право на вільне укладення таких договорів.

За умовами пункту 5.4 договору іпотекодержатель наділяється правом здійснити дострокове стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо зобов`язання виконується в повному обсязі, з причин зменшення вартості предмета іпотеки, втрати початкової ліквідності, окрім випадків звичайного зносу, що суперечить принципу справедливості та розумності.

За умовами пункту 5.2 договору зобов`язано іпотекодавця в будь-який час протягом усього строку дії договору надавати безперешкодний прохід представникам іпотекодержателя з метою здійснення контролю за станом та умовами користування предметом іпотеки, а також зобов`язано іпотекодавця в день укладення цього договору передати іпотекодержателю на весь строк його дії оригінал документу, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки чим порушується її право на недоторканість житла і покладаються обов`язки передати оригінали документів без належної на це правової підстави.

Пунктом 6.1 договору не передбачено детального опису способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що є істотною умовою іпотечного договору та має бути погодженою між сторонами при укладенні такого договору.

Посилаючись на те, що вказані умови договору не відповідають приписам статті 30 Конституції України, статей 4, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статей 3 575 587 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 10, 18 Закону України «Про іпотеку», просила суд визнати недійсним договір іпотеки № РМ-SME 016/397/2008

від 14 серпня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, спростовуються умовами іпотечного договору, які погоджені сторонами в іншій редакції, аніж зазначено в позовній заяві.

Судом не встановлено обставин, які б могли бути підставою для визнання недійсним іпотечного договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником

ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року - без змін.

Приймаючи постанову 02 жовтня 2019 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог. При цьому врахував, що сторонами в пункті 6.4 договору іпотеки погоджений спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Клопотань про витребування довіреностей посадових осіб банку, які підписали оспорюваний договір, позивач в суді першої та апеляційної інстанцій не заявляла, як і вимог про визнання недійсним іпотечного договору з підстав його укладення неповноважними особами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.

У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність підстав для задоволення позову. Вважала, що суди поставилися упереджено до обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу

У поданому в квітні 2020 року відзиві на касаційну скаргу представник

АТ «ОТП Банк» Храновський В. М., посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, а позивач посилається на неіснуючі положення оспорюваного договору іпотеки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 14 серпня 2008 року ОСОБА_1 та

ЗАТ «ОТП Банк» уклали договір іпотеки № РМ-SME 016/397/2008, за умовами якого для забезпечення і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за кредитним договором № СМ-SME 016/397/2008

від 14 серпня 2008 року в розмірі 150 000 доларів США, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру

АДРЕСА_1 .

Пункт 6.1 іпотечного договору погоджений сторонами в наступній редакції: «Вимоги, що задовольняються із вартості предмета іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити такі вимоги (далі - «фактичні вимоги»): (а) всі боргові зобов`язання, не сплачені іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по незабезпеченим кредитам отриманим від іпотекодержателя; (б) вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов`язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв`язку із реалізацією його прав за цим договором».

Пункт 5.4 іпотечного договору погоджений сторонами в такій редакції: «Наслідки втрати чи пошкодження предмета іпотеки. У разі знищення, втрати чи пошкодження предмета іпотеки або його частини із будь-яких причин, при якому вартість предмета іпотеки на ринку нерухомості зменшується порівняно з тою, яка існує на дату укладення цього договору, іпотекодавець зобов`язаний, за вибором іпотекодержателя: (а) за свій кошт і в строки, погоджені із іпотекодержателем, відновити предмет іпотеки до такого технічного і експлуатаційного стану, який існує на дату укладення цього договору; (б) замінити предмет іпотеки іншим предметом іпотеки тієї ж або вищої вартості; (в) повністю сплатити всі несплачені боргові зобов`язання негайно або в строк, визначений іпотекодержателем, в тому числі шляхом реалізації предмету іпотеки; або (г) здійснити встановлену іпотекодержателем комбінацію дій, зазначених у п.п. (а) - (в) вище».

Пункт 5.2 іпотечного договору погоджений сторонами в наступній редакції: «Утримання і збереження предмета іпотеки. Протягом всього терміну дії цього договору іпотекодавець зобов`язаний: а) своєчасно здійснювати всі дії (у т.ч. всі ремонтні, відновлювальні та профілактичні роботи) для забезпечення справного технічного та експлуатаційного стану предмета іпотеки, який повинен бути не гіршим від того, що існує на дату укладення цього договору, за винятком звичайного природного зносу;

b) утримуватись від, і не допускати вчинення будь-якою третьою особою, будь-яких дій, які можуть призвести до погіршення технічного чи експлуатаційного стану предмета іпотеки, його пошкодження, руйнування, або втрати, чи зниження його вартості на ринку нерухомості, а також своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за цим договором; с) не відчужувати предмет іпотеки (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя на таке відчуження; d) без отримання письмової згоди іпотекодержателя не створювати і не допускати існування будь-якої Іпотеки (застави), оренди (суборенди), заборони відчуження, арешту чи іншого обтяження стосовно предмета іпотеки; е) своєчасно повідомляти про існування іпотеки, створеної за цим договором, кожну третю особу, із якою іпотекодавець має, або має намір укласти, будь-який правочин стосовно будь-якої частини предмета іпотеки, або відносно якої іпотекодавець є чи стає будь-яким іншим чином зобов`язаним стосовно будь-якої частини предмета іпотеки; f) без зволікань повідомляти іпотекодержателя про претензії будь-якої третьої сторони стосовно будь-якої частини предмета іпотеки, і вчиняти всі такі дії для захисту предмета іпотеки проти таких претензій і для забезпечення чинності і пріоритетності прав іпотекодержателя стосовно предмета іпотеки, які є необхідними чи бажаними в даній ситуації, а також яких може вимагати іпотекодержатель; g) негайно повідомляти іпотекодержателя про зміну документів, що стосуються предмету іпотеки; h) у випадку, якщо предмет іпотеки відноситься до житлового фонду: 1) не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя; 2) у випадку звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки іпотекодавець, на письмову вимогу іпотекодержателя, зобов`язаний забезпечити звільнення предмета іпотеки всіма мешканцями протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідної вимоги; і) не здійснювати будь-яке перепланування чи реконструкцію предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя, а також всіх передбачених законодавством дозволів уповноважених органів; j) у разі порушення іпотекодавцем будь-яких із його зобов`язань за статті 5 цього договору, іпотекодержатель має право на негайне виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки».

За змістом пункту 6.4.1 іпотечного договору іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому законодавством України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження

№ 61-30435сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вказав, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується

(не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Разом із тим оспорюваний іпотечний договір укладений в письмовій формі і нотаріально посвідчений. Укладаючи зазначений правочин, сторони погодили всі його істотні умови, зокрема: зміст та розмір основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою; строк і порядок виконання основного зобов`язання; опис та склад предмета іпотеки; порядок задоволення вимог іпотекодержателя тощо.

При укладенні іпотечного договору ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за цим договором і погоджується з ними.

Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що правові підстави, передбачені статтями 203 215 ЦК України для визнання недійсним іпотечного договору № РМ-SME 016/397/2008 від 14 серпня

2008 року відсутні, оскільки позивачем, усупереч вимогам статей 76-83

ЦПК України, не доведено наявність обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, натомість матеріали справи містять докази, з яких вбачається, що сторони, під час укладення іпотечного договору, досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Доводи касаційної скарги переважно аналогічні доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

За таких обставин, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального та допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта