Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 758/5200/16-ц

провадження № 61-9412св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ткаченко Ольгою Василівною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Пінкевич Н. С. від 28 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. В. від 08 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Головне територіальне управління юстиції у Київській області на підставі довіреності від Міністерства юстиції України, подало позов в інтересах громадянина Франції - ОСОБА_1 на підставі Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року. Указували, що сторони по справі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , 2012 року народження. Шлюб між сторонами не укладався. Дитина народилася та проживає на території України. Починаючи з народження дитини, мати відмовляє батькові у спілкуванні та побаченнях з сином, не надає інформації про дитину, що унеможливлює виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків. Ними вживались заходи досудового врегулювання спору між батьками, які були безрезультатними, оскільки батько бажає вивозити дитину на обмежений час до Франції та Тунісу без присутності матері, витрати відповідно взявши на себе. Але відповідач категорично заперечувала щодо виїзду дитини за кордон без неї. Указували, що батько та мати мають рівні права та обов`язки на дитину, батько дитини, який не проживає з дитиною, має право на спілкування, побачення з нею, в тому числі, на території країни, де він проживає. Оскільки сторони не можуть домовитись про участь батька у спілкуванні та побаченнях з дитиною, тому спосіб участі батька у вихованні дитини має визначити суд.

Просили суд встановити спосіб спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , 2012 року народження, шляхом надання дозволу на відвідування ОСОБА_3 , 2012 року народження, батька ОСОБА_1 за місцем його постійного проживання у Французькій Республіці: АДРЕСА_1 (країні походження ОСОБА_1 ) на обмежений період часу; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні батька з сином по телефону, скайпу та іншими засобами комунікацій; надавати вільний доступ до дитини під час приїздів батька в Україну, надавати щоквартально інформацію про стан здоров`я дитини, шкільні успіхи дитини, фотографії з особливих подій в житті дитини на прохання позивача.

ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмета позову. Указував також, що протягом останніх років позивач постійно намагається налагодити спілкування з дитиною, але ОСОБА_2 чинить штучні перешкоди, чим порушує не тільки його права, а й права дитини. Просив суд встановити спосіб спілкування батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , 2012 року народження, шляхом надання ОСОБА_1 дозволу на вивезення сина на територію Французької Республіки протягом не менше 45 днів у літній період (червень-серпень) та на новорічні свята у парні роки, на всій території України щоквартально не менше 7 днів без участі матері, попередньо за 7 днів попередивши її про дату прибуття в Україну та необхідність забезпечити зустріч батька з дитиною; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , 2012 року народження, по телефону, скайпу та інших засобах комунікацій щоденно з 18 год. до 21 год за київським часом; зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 інформацію про наявні засоби зв`язку з відповідачем (номер телефону, скайпу, тощо) для спілкування батька з дитиною; зобов`язати ОСОБА_2 надавати інформацію ОСОБА_1 про зміну номера телефону, облікового засобу скайпу та інших засобів зв`язку, необхідних для спілкування батька з сином.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє Головне територіальне управління юстиції У Київській області, до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визначення способу участі батька у вихованні дитини задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням дистанційних засобів зв`язку. Встановлено участь батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відвідування його на території України в присутності матері дитини - ОСОБА_2 . У задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язуючи ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням дистанційних засобів зв`язку та встановлюючи участь батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відвідування його на території України в присутності матері дитини ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з прав та інтересів дитини та висновку Органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, зазначив, що місцевий суд, установивши характер спірних правовідносин, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини, врахувавши висновок органу опіки та піклування і вимог статей 157 158 СК України, дійшов правильного висновку про встановлення способу та порядку участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 саме згідно з висновком органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 12 грудня 2017 року.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана адвокатом Ткаченко О. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи; докази та обставини доведені позивачем були упущені, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалюючи рішення судом було порушено принцип диспозитивності судового процесу. Фактично із заявлених позовних вимог суд не задовольнив жодної. Позивач, як батько дитини має бажання приймати участь у вихованні дитини, спілкуватися з нею, як засобами зв`язку, так і за місцем поживання батька у Французькій Республіці та в Туніській Республіці, але мати чинить у цьому перешкоди. Крім того, посилається на порушення судом норм процесуального права з приводу порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки суд в перерві розглядав справи.

Узагальнені доводи пояснень на касаційну скаргу

У липні 2019 року на адресу Верховного суду від Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшли пояснення, у яких заявник просить прийняти законне та справедливе рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 758/5200/16-ц з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2010 року зазначено справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що сторони по справі не перебували в зареєстрованому шлюбі, не проживали однією сім`єю.

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва.

З часу народження 2012 рік неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю в Україні, а батько дитини проживає за межами держави Україна. Останній раз бачив дитину - наприкінці 2017 року. Позивач не володіє українською, російською мовами, між собою сторони спілкуються англійською мовою, а дитина іноземних мов взагалі не знає.

Самостійно і добровільно сторони не можуть визначитися із спільною участю у вихованні та утриманні спільної дитини, а тому порушено питання про участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх малолітньою дитиною батька, який мешкає окремо від дитини за межами України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ткаченко О. В., на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами другою та третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина перша, друга статті 159 СК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (справа «Хант проти України», № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа «Мамчур проти України» № 1038309, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 12 грудня 2017 року доцільно встановити участь батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відвідування його на території України в присутності матері дитини - ОСОБА_2 . Останній - не чинити перешкоди у спілкуванні батька з малолітньою дитиною з використанням дистанційних засобів зв`язку.

Згідно поданої медичної документації на дитину судом встановлено, що ОСОБА_3 , 2012 року народження, має загальний недорозвиток мови ІІ р.

Відповідно до психологічного обстеження дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження: дитина довго не засинає без присутності поруч близьких, стає занадто збудливим, коли потрібно стримуватися або загальмованим і млявим при виконанні чогось: дитина за допомогою кольорів ОСОБА_8 обирала рідних та всіх друзів, при цьому тату кольору не дісталось, тобто для дитини це не важлива особа; дитина має труднощі в спілкуванні; поведінка дитини адекватна, контакт утруднений, дрібна моторика недостатньо розвинена, є схильність до появи нервового розладу, має розлади аутистичного спектру. При цьому дитині рекомендовано благополучний мікроклімат в оточенні дитини, постійний режим дня, збалансоване харчування, повноцінний сон, розвивати адаптованість до соціуму, комунікативну функцію, посидючість, увагу, пам`ять, мислення, мовну функцію. Будь-які зміни в оточенні дитини можуть призвести до погіршення стану нервової системи через наявність аутичних рис характеру. Враховуючи особливість дитини, який має надмірну прихильність до матері, дитині не рекомендовано допускати різкі зміни в його оточенні.

Суди попередніх інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини, врахувавши висновок органу опіки та піклування і вимоги статей 157 158 СК України, дійшли до правильного висновку про встановлення способу та порядку участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_6 саме згідно з висновком органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 12 грудня 2017 року.

При цьому, судами попередніх інстанцій правильно враховано особливості дитини, вік дитини, його народження та проживання з матерью в Україні, висновок судів про те, що виїзд за кордон без супроводу матері на даний час не буди відповідати інтересам дитини є правильним.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обраний спосіб участі батька у вихованні малолітньої дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

Доводи касаційної скарги про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, оскільки суд в перерві розглядав інші справи, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Так, з протоколу судового засідання від 27 листопада 2018 року вбачається, що судом в засіданні було оголошено перерву, що не заборонено нормами чинного процесуального закону. 28 грудня 2018 року судове засідання було продовжено, в якому було оголошено повний текст судового рішення, сторони в судове засідання не з`явилися, що підтверджено відповідною довідкою суду, доказів про порушення судом норм процесуального права позивачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником -адвокатом Ткаченко Ольгою Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. І. Крат