ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 758/521/17
провадження № 61-13497св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа Банк», Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року у складі судді Гребенюка В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» (далі - ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву») про визнання недійсним та скасування кредитного договору.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 05 грудня 2005 року уклала з АКБ «Укрсоцбанк» кредитний договір № 08-038/468к, відповідно до умов якого отримала кредит у розмірі 52 500,00 доларів США зі сплатою 12,75 % річних та терміном повернення до 05 грудня 2020 року, для придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Вказаний договір підписала, розраховуючи на часткову компенсацію Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву відсоткової ставки за кредитом відповідно до Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853.
Відповідно до положень спірного договору обов`язок документального оформлення (забезпечення документального оформлення) та керівництва контролю процесу належного документального оформлення обіцяної компенсації Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву відсоткової ставки кредиту лежить на банку, а обов`язки позичальника полягали в тому, щоб сплачувати встановленому за це комісійну винагороду і виконувати всі усні вказівки банку. Зокрема, згідно з підпунктами 5.3.19 та 5.3.20 цього договору на неї був покладений обов`язок сплати за це оформлення комісійної винагороди банку, яку вона вчасно та в повному обсязі сплачувала.
Зазначала, що оспорюваний договір був підписаний нею під впливом умисного обману з боку АКБ «Укрсоцбанк», який полягав у тому, що перед його підписанням банківська установа умисно приховала намір не надавати їй необхідну інформацію щодо порядку документального оформлення часткової компенсації відсоткової ставки кредиту, а також намір не виконувати встановлені в оспорюваному договорі зобов`язання банку щодо документального оформлення часткової компенсації ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» відсоткової ставки кредиту.
Окрім того, банк, посилаючись на банківську таємницю, не надав їй копії передбаченого спірним правочином договору між банком та ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про співпрацю від 25 серпня 2004 року № 65, а також довідку про суму сплати відсотків за користування кредитом для надання Регіональному фонду сприяння молодіжному будівництву відповідно до Інструкції до договору про співпрацю № 65. Унаслідок цього, вона не змогла відповідно до пункту 8 Порядку надати Фонду довідку-розрахунок комерційного банку про розмір зобов`язань за кредитом і прогнозний розмір відсотків за користування кредитом для прийняття рішення про часткову компенсацію.
Вказувала, що внаслідок обману з боку АКБ «Укрсоцбанк» протягом усього часу користування кредитними коштами не отримувала компенсацію відсоткової ставки, що призвело до виникнення заборгованості перед банком, оскільки всі сплачені нею за оспорюваним договором кошти зараховувались як сплата відсотків, штрафів та пені, а не тіла кредиту.
Уточнивши та зменшивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсним та скасувати кредитний договір від 05 грудня 2005 року № 08-38/468к із додатковими угодами до нього в частині положень, що встановлюють розмір відсоткової ставки процентів річних за користування кредитом, та в частині положень, що встановлюють порядок та суми сплати банку процентів за користування кредитом на погашення заборгованості за процентами.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої виходив із відсутності підстав для визнання недійсним кредитного договору, з огляду на те, що оспорюваний правочин вчинений у встановленій законом формі, відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, про що свідчать підписи сторін. Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 не повідомляла банку про наявність у неї будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої їй інформації, умов отримання, користування та повернення кредиту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішення спору.
Зазначала, що оспорюваний договір був підписаний нею під впливом умисного обману з боку банку, який полягав у тому, що перед його підписанням останній умисно приховав намір не надавати їй необхідну інформацію щодо порядку документального оформлення часткової компенсації відсоткової ставки кредиту, а також намір не виконувати встановлені в оспорюваному договорі зобов`язання банку щодо документального оформлення часткової компенсації ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» відсоткової ставки кредиту.
Доводи інших учасників справи
Представник ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначав, що на підставі рішення про надання часткової компенсації, погодженого з правлінням Фонду, укладається договір про надання часткової компенсації строком на 5 років, і якому попередньо визначається її розмір, а також зазначається умова, що наданню часткової компенсації припиняється у разі невиконання позичальником зобов`язані за кредитним договором. Тобто, підставою для часткової компенсації є саме укладення договору про її надання між позичальником та регіональним управлінням Фонду, передумовою для укладення якого є проходження процедур та погодження на рівні регіональних управлінь Фонду (є окремими юридичними особами) та Фонду. У Фонду, а також у жодного з регіональних управлінь Фонду (є окремими юридичними особами) немає і не було жодних договірних відносин із ОСОБА_1 , договір про надання часткової компенсації між ОСОБА_1 та Фондом чи жодним із регіональних управлінь Фонду не укладався.
ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, у якій підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, наполягала на їх урахуванні та просила скаргу задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Подільського районного суду міста Києва цивільну справу № 758/521/17 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк», Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про визнання недійсним та скасування кредитного договору.
Матеріали справи № 758/521/17 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 25 серпня 2004 року між Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву та АКБ «Укрсоцбанк» укладено договір про співпрацю № 65, відповідно до умов якого сторони зобов`язуються шляхом об`єднання зусиль спільно діяти з метою виконання «Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», затвердженого постановою КМУ від 04 червня 2003 року № 853, щодо надання стороною 1 часткової компенсації (відшкодування) відсоткової ставки кредитів, що надані стороною 2 молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла.
23 листопада 2005 року Кредитний комітет малого складу Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» прийняв протокольне рішення № 216 про погодження запиту Міжрайонного відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» щодо можливості видачі разового кредиту фізичній особі - ОСОБА_1 на купівлю житлової нерухомості на таких умовах: сума кредитування не має перевищувати 52 500,00 доларів США, строк кредитування - 180 місяців, відсоткова ставка - 12,75 % річних, розмір авансового внеску сумі складає 25,00 % від вартості інвестиційного договору. Комісія за відкриття позичкового рахунку - 1,00 % від суми кредиту по курсу НБУ на день оплати. В якості забезпечення повернення кредиту та відсотків укласти з ОСОБА_1 нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якого виступатиме нерухомість, що придбається. Обов`язкове внесення застави до Державного реєстру іпотек. Обов`язкове страхування заставленого майна на користь банку в НАСК «Оранта». Погашення кредиту ануїтетнимиплатежами. Кредитування можливе лише при повторному рішенні КМФ.
29 листопада 2005 року Кредитний комітет малого складу Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» прийняв протокольне рішення № 220 про погодження запиту Міжрайонного відділення Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» щодо можливості кредитування фізичної особи - ОСОБА_1 на купівлю житла за умовами співпраці з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву (з частковою компенсацією відсотків за кредитом) на АДРЕСА_2 за такими умовами: строк кредитування - 180 місяців, загальний ліміт по кредитній операції - 52 500,00 доларів США, відсоткова ставка за кредитом 12,75 % річних, розмір авансового внеску сумі складає 25.00 % від вартості квартири. Надання довідки про отримання права на часткову компенсації кредиту. Комісія та відкриття позичково рахунку - 1,00 процента від суми кредиту по курсу НБУ на день оплати. Щомісячне погашення кредиту та відсотків ануїтетними платежами. В якості забезпечення повернення кредиту та відсотків укласти з ОСОБА_1 нотаріально завірений договір іпотеки, предметом якого виступає квартира, загальною площею 58,60 кв. м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною вартістю 353 500,00 грн. Комісії: одноразово - 100 грн за оформлення часткової компенсації відсоткової ставки за кредитом, щомісячно - 10 грн за супроводження часткової компенсації відсоткової ставки за кредитом. Обов`язкове внесення застави до Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна. Обов`язкове страхування заставленого майна на користь банку в НАСК «Оранта».
30 листопада 2005 року Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву видав ОСОБА_1 довідку № 6-13/1930 про те, що молода сім`я в особі ОСОБА_1 відповідає умовам кандидата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853 «Про затвердження Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким громадянам та будівництво (реконструкцію) і придбання житла» та має намір отримати часткову компенсацію відсоткової ставки кредиту комерційного банку на будівництво (реконструкцію)/придбання житла.
05 грудня 2005 року ОСОБА_1 уклала з АКБ «Укрсоцбанк» договір кредиту № 08-038/465к, за умовами якого отримала кредит у розмірі 52 500,00 доларів США зі сплатою 12,75 % річних та терміном повернення до 05 грудня 2020 року на придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , площею 58,6 кв. м.
Пунктом 1.1.1. вказаного договору визначено, що, починаючи з місяця, що слідує за місяцем надання кредиту, позичальник щомісячно до 05 числа кожного місяця рівними частинами сплачує кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 662,00 дол. США з кінцевим терміном погашення до 05 грудня 2020 року.
Відповідно до пункту 3.3.19 кредитного договору позичальник зобов`язаний у день укладення цього договору сплатити кредитору комісію за оформлення кредитного договору відповідно до договору про співпрацю від 25 серпня 2004 року № 65 в розмірі 100 гривень шляхом внесення коштів готівкою в касу кредитора або шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк».
Згідно з пунктом 3.3.20. позичальник зобов`язаний щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним сплачувати кредитору комісію за ведення справи відповідно до договору про співпрацю від 25 серпня 2004 року № 65 в розмірі 10 грн. шляхом внесення готівкою в касу кредитора або шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», у випадку, якщо п`ятнадцяте число місяця є неробочим днем, комісія сплачується у попередній робочий день.
20 лютого 2007 року ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали додаткову угоду № 1 до договору кредиту від 05 грудня 2005 року № 08-038/468к, відповідно до умов якої, у зв`язку з достроковим погашенням частини кредиту позичальником, сторони домовились здійснити перерахунок ануїтетного платежу, встановивши розмір останнього у сумі 636, починаючи з 20 лютого 2007 року.
10 листопада 2009 року ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали додаткову до договору кредиту від 05 грудня 2005 року № 08-038/468к, за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до умов кредитування, визначених договором, зокрема, порядку погашення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом. Відповідно до пункту 4 додаткової угоди від 10 листопада 2009 року детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки, абсолютне значення подорожчання кредиту наведено у додатку до цієї додаткової угоди.
22 грудня 2013 року сторони уклали договір № 08-038/74к-1 про внесення змін до договору кредиту від 05 грудня 2005 року, згідно з яким внесено зміни в частині рахунку, що визначений як рахунок для погашення заборгованості за договором кредиту та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до розрахунку вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором від 05 грудня 2005 року станом на 01 лютого 2015 року заборгованість позивача становила 45 685,28 доларів США, еквівалент 738 472,99 грн станом на 01 лютого 2015 року.
03 вересня 2015 року Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» направив ОСОБА_1 повідомлення про те, що договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків з Іпотечним центром Фонду не підписаний, у зв`язку з чим позивач не отримує часткову компенсацію відсоткової ставки.
Листом від 02 грудня 2015 року Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» повідомила представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що договір часткової компенсації відсоткової ставки за кредитом між Іпотечним центром Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» та позивачем не укладався, часткова компенсація відсоткової ставки по кредиту не надавалась. Довідка регіонального відділення в Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» від 30 листопада 2005 року про відповідність молодої сім`ї в особі позивача умовам кандидата відповідно до Порядку № 853 лише встановлює факт відповідності кандидата для участі у державній програмі вимогам Порядку № 853, а підставою для сплати відсотків по частковій компенсації є конкретний договір про надання часткової компенсації.
У листі від 07 грудня 2015 року,адресованому ПАТ «Укрсоцбанк», Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» повідомив, що договір про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів між Державної спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 не укладався, докази наявності факту договірних відносин щодо часткової компенсації відсоткової ставки за оспорюваним договором в Іпотечному центрі Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» відсутні
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 сформульовано висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
У частині першій статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, потрібно довести, по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
Встановивши, що позивачка не довела обставин щодо укладання оспорюваного договору обманним шляхом з боку банку та під тиском, а також, в силу статті 230 ЦК України, належним чином такі обставини не обґрунтувала, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Окрім того, у справі, яка переглядається, суди встановили, що механізм відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, визначений Порядком часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 853 (далі - Порядок № 853).
Згідно з пунктами 8-10 Порядку № 853 для прийняття рішення про надання часткової компенсації кандидати подають регіональному управлінню Фонду: копію кредитного договору, завірену комерційним банком, який видав кредит; копію інвестиційного договору із забудовником (підрядником) на будівництво (реконструкцію) або копію договору про участь у фонді фінансування будівництва, укладеного відповідно до закону чи нотаріально засвідчену копію договору купівлі- продажу житла; звіт проведення експертної оцінки та нотаріально засвідчену копію договору іпотеки об`єкта кредитування (у разі придбання житла); довідку-розрахунок комерційного банку про розмір зобов`язань за кредитом і прогнозний розмір відсотків за користування кредитом. Регіональні управління ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» подають управлінню Фонду на погодження рішення про надання часткової компенсації та розрахунок відповідних сум на підставі документів, зазначених у пунктах 6 та 8 цього Порядку.
На підставі рішення про надання часткової компенсації, погодженого з правлінням Фонду, укладається договір про надання часткової компенсації строком на 5 років, в якому попередньо визначається її розмір, а також зазначається умова, що надання часткової компенсації припиняється у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Таким чином, позивачка мала укласти договір про надання часткової компенсації з ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву».
Відповідно до відповідей Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву від 03 вересня 2015 року, від 02 грудня 2015 року та від 07 грудня 2015 року договір часткової компенсації ставки по кредиту між Іпотечним центром Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_1 не укладався, часткова компенсація відсоткової ставки не надавалась.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Посилання в касаційній скарзі на неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки за встановлених у цій справі обставин та досліджених судами доказів, з урахуванням змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне тлумачення наведених норм або застосували закон, який не підлягав застосуванню чи не застосували закон, який підлягав застосуванню.
Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун