Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 758/5860/19
провадження № 61-1032св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Максимум»,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 рокуу складі судді Голуб С. А.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Максимум» (далі - ТОВ «ФК «Максимум») звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року позов задоволено. Стягнено солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Максимум»заборгованість за кредитним договором у розмірі 135 150,63 грн. Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Максимум»судовий збір у розмірі 960,50 грн з кожного.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушила договірні зобов`язання щодо погашення кредитних зобов`язань за договором, зокрема, повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами за встановленим графіком платежів, сплати пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а ОСОБА_2 порушив зобов`язання за укладеним договором поруки, що призвело до виникнення заборгованості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2020 року.
Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга ОСОБА_2 подана після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції вже розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року, просив її скасувати, направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , дійшов помилкових висновків про ідентичність доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо незастосування судом першої інстанції позовної давності, не врахував, що заявник не брав участі у розгляді справи, копію оскаржуваного судового рішення не отримував, суд апеляційної інстанції порушив його право на апеляційне оскарження судового рішення відповідно до статті 352 ЦПК України.
Наявні сумніви у неупередженості та об`єктивності судді Київського апеляційного суду Голуб С. А., в провадженні якої перебувала апеляційна скарга ОСОБА_2 , оскільки ця суддя розглядала апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Посилаючись на положення статті 37 ЦПК України щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, пункти 1, 2 частини першої статті 441 ЦПК України, зазначив, що правовим наслідком розгляду та вирішення справи неповноважним складом суду є скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 36 37 352 358 ЦПК України; він не брав участі у справі; йому відмовлено у доступі до суду.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування
Підставами для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 357 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно з матеріалами справи суд апеляційної інстанції 23 листопада 2020 року постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі, одноособово.
Відмовивши у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, керувався статтею 370 ЦПК України та виходив з того, що вона подана після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції вже розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1
Верховний Суд звертає увагу на те ЦПК України у редакції після 15 грудня 2017 року не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений статтею 34 ЦПК України, що розміщена у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. За змістом частини третьої вказаної статті перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.
Ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження перешкоджає подальшому розгляду справи і зумовлює необхідність докласти додаткових зусиль для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення такої ухвали вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. Такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів з огляду на загальні положення ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).
Оскільки суд апеляційної інстанції порушив процесуальний порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, щопризвело до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З огляду на викладене, інші доводи касаційної скарги Верховний Суд не оцінює та не переглядає.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення, передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 406 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко