Постанова

Іменем України

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 758/6263/23

провадження № 61-7406св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних, штрафних санкцій та інфляційних втрат

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року в складі судді Скрипник О. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зОСОБА_2 на його користь 3 % річних у розмірі 177 972,12 грн, збитки від інфляції в розмірі 504 130,13 грн, пеню в розмірі 234 500,50 грн, що разом становить 916 602,75 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року у справі № 758/3155/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками та договорами позики стягнено з ОСОБА_2 на його користь 2 189 926,00 грн заборгованості, з яких: 812 940,00 грн - борг; 1 338 960,00 грн - борг; 34 585,00 грн - пеня за період з 01 січня до 04 березня 2013 року; 3 441,00 грн судового збору.

У порядку виконавчого провадження з примусового виконання вказаного судового рішення на підставі виконавчого листа № 758/3155/13-ц, виданого 06 травня 2015 року Подільським районним судом м. Києва, державний виконавець ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві 13 липня 2017 року відчужив автомобіль марки «JEEP CHEROKEE», що на праві власності належав ОСОБА_2 , у зв`язку з чим було погашено заборгованість у розмірі 149 089,56 грн.

22 березня 2021 року ОСОБА_2 погасив заборгованість у повному обсязі в сумі 2 040 836,44 грн.

Факт прострочення виконання грошового зобов`язання ОСОБА_2 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, і цей факт продовжував існувати до моменту виконання рішення суду - 22 березня 2021 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Подільський районний суду м. Києва рішенням від 10 жовтня 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 831 316,00 грн, з яких: 234 500,50 грн - пеня, 177 972,12 грн - 3 % річних, 418 843,38 грн - інфляційній втрати. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з порушення строків виконання відповідачем грошового зобов`язання є підстави для стягнення з нього на користь позивача 3 % річних, пені та інфляційних втрат за період з 25 квітня 2018 року до 22 березня 2021 року. Позивач заявив позов щодо захисту свого порушеного права у межах загального трирічного строку.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року в частині стягнення пені в сумі 234 500,50 грн та судового збору скасував і ухвалив нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року залишив без змін. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Вимоги позивача про стягнення пені не ґрунтуються на нормах закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц та постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 396/661/15-ц, від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц, від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує, що відповідно до пунктів 1, 2 договорів позики від 22 вересня 2011 року сторони визначили, що грошове зобов`язання між ними виражено у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати і 3 % річних стягненню не підлягають.

При вирішенні спору суди не врахували, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних фактично є пенею, оскільки умовами договору позики визначено строк повернення грошових коштів та передбачено відповідальність за невиконання зобов`язань у вигляді пені, яку відповідач сплатив.

Ураховуючи наведене, предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_3 як представника ОСОБА_1 , мотивовані законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Подільський районний суд м. Києва заочним рішенням від 17 грудня 2014 року в справі № 758/3155/13-ц задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 189 926,00 грн, з яких: 812 940,00 грн - сума боргу; 1 338 960,00 грн - сума боргу; 34 585,00 грн - пеня за період з 01 січня 2013 року до 04 березня 2013 року; 3 441,00 грн - судовий збір.

На виконання зазначеного рішення суду 06 травня 2015 року Подільський районний суд видав виконавчий лист № 758/3155/13-ц, який позивач пред`явив до виконання у встановленому законом порядку.

Під час примусового виконання виконавчого листа № 758/3155/13-ц від 06 травня 2015 року державний виконавець ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 13 липня 2017 року відчужив автомобіль марки «JEEP CHEROKEE», що на праві власності належав ОСОБА_2 , що дало можливість погасити борг в сумі 149 089,56 грн.

22 березня 2021 року ОСОБА_2 сплатив на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 040 836,44 грн, що свідчить про повне виконання зобов`язань відповідача перед позивачем за рішенням суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

Встановивши, що рішенням суду, яке набрало законної сили, стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість у гривні, і це рішення суду відповідач виконав 22 березня 2021 року, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, для стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих на суму боргу, вказану в судовому рішенні, за період з 25 квітня 2018 року до 22 березня 2021 року.

Аргументи касаційної скарги про те, що грошове зобов`язання між сторонами було визначене в іноземній валюті, а тому передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, заборгованість за розписками та договорами позики стягнена в гривні без визначення суми в еквіваленті до долара США.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_2 з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволених вимог, що не є правовою підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені в касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині задоволених вимог - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року в частині задоволених вимог залишити без змін.

Постанова касаційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов