Постанова

Іменем України

06 липня 2022 року

м. Київ

справа № 758/8680/17

провадження № 61-4458св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Корчевний Андрій Васильович,

відповідач - Подільська районна в м. Києві державна адміністрація,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корчевний Андрій Васильович, на постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М.,

Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням.

Позовну заяву мотивовано тим, що у 2006 році йому як працівнику житлово-комунальної сфери генеральним директором Комунального підприємства «Поділ-Житло» (далі - КП «Поділ-Житло») після узгодження із Подільською районною державною адміністрацією було надано в користування житлове приміщення - квартиру

АДРЕСА_1 .

В 2006 році він разом зі своєю сім`єю вселився в надану квартиру, ордер на зайняття вказаного приміщення з незрозумілих причин видано не було.

З моменту вселення він виконує всі обов`язки наймача житлового приміщення, несе витрати на його утримання та оплату комунальних послуг.

Не зважаючи на те, що між ним таПодільською районною в місті Києві державною адміністрацією виникли правовідносини, які регулюються статтями 9 51 53 58 61 ЖК України, відповідач не надавав йому договір найму житлового приміщення та не надає можливості здійснити його реєстрацію у зазначеному житловому приміщенні, чим порушує його права.

Вважав, що його права на користування житловим приміщенням неправомірно обмежені та підлягають захисту.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва

від 03 березня 2020 року до участі в справі залучено як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_6 - особу, місце проживання якого на час розгляду справи зареєстровано в спірній квартирі.

Протокольною ухвалою Подільського районного суду міста Києва

від 09 березня 2021 року до участі в справі залучено як третіх осіб,

які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, члени сім`ї позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямПодільського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2021 року

у складі судді Ларіонової Н. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою

АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вселення позивача та його сім`ї до спірної квартири не було самоправним, у вказаній квартирі він фактично проживає тривалий час, виконував всі права та обов`язки наймача житлового приміщення. Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача іншого житла, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є його житлом в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року апеляційну скаргу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації задоволено.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Подільської районної

в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , про визнання права користування житловим приміщенням відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що задовольняючи позов ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання за позивачем права користування житловим приміщенням, суд першої інстанції не врахував, що у спірній квартирі

з 20 березня 1992 року зареєстрований ОСОБА_6 , та не залучив його до участі у справі як відповідача, тому позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корчевний А. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував того, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до житлового фонду, який належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (Розпорядження Подільської районної в м. Києві Державної адміністрації від 29 січня

2015 року № 50).

Вважає, що Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

є належним відповідачем у справі, оскільки є балансоутримувачем квартири, яка є комунальною власністю та належить громаді, а не

ОСОБА_6 .

Зазначає, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , був усиновлений

в США. ОСОБА_6 ніколи не вселявся до спірного житлового приміщення як наймач та ніколи не користувався цим житловим приміщенням як наймач, не отримував ордер на вселення до цього житлового приміщення. Таким чином, його право користування не виникло взагалі.

Апеляційний суд протиправно, всупереч закону, обмежив права позивача та його родини, незаконно пов`язав їхні права із правами іншої особи.

З часу набуття ОСОБА_6 повноліття (2010 рік) до дня звернення до суду з позовом у цій справі у 2017 році пройшло 7 років, жодних позовів та претензій від нього позивачу не надходило.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корчевний А. В., посилається на те, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року Подільська районна в м. Києві державна адміністрація подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 03 грудня 1999 року до 03 грудня 2002 року був прописаний в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 ,

а з 04 грудня 2002 року - зареєстрований у вказаному житловому приміщенні, але фактично там не проживає і кімната за ним не закріплена

(а.с. 6, 8 т. 1).

Відповідно до наказу КП «Поділ-Житло» від 12 грудня 2006 року № 639 водію СКП «Поділ-ліфт» ОСОБА_1 дозволено користуватися квартирою

АДРЕСА_1 , житловою площею 18,0 кв. м, з оплатою за фактичне проживання.

Зазначений наказ виданий за наслідками звернення виконуючого обов`язки заступника голови Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасове користування квартирою

АДРЕСА_1 , житловою площею 18,0 кв. м, водію СКП «Поділ-ліфт» ОСОБА_1 .

У грудні 2006 року позивач разом з членами сім`ї: дружиною

ОСОБА_2 та дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , вселилися у вказану квартиру.

Відповідно до акта про проживання від 16 червня 2017 року, складеного сусідами ОСОБА_1 , позивач та його сім`я, а саме: дружини

ОСОБА_2 , діти ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 з осені 2006 року (а.с. 5, т. 1).

Подільська районна в місті Києві державна адміністрація листом

від 22 червня 2017 року № 106-106/Д-459-1665 надала відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо видачі ордера на вищевказану квартиру. Відповідно до змісту зазначеної відповіді, згідно з наданою інформацією Комунального підприємства «Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» за вказаною адресою зареєстрована особа, яка була усиновлена за межі України, тому надати ордер на квартиру

АДРЕСА_1 , яка не є вільною, немає законних підстав (а.с. 71, т. 1).

Згідно з картотекою реєстраційного обліку місця проживання фізичних осіб та інформаційної системи «Реєстр територіальної громади міста Києва»,

за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована одна особа з 20 березня 1992 року, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 108, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корчевний А. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що вселився до спірної квартири в 2006 році та проживає в ній. Підставою для свого проживання у спірній квартирі зазначав наказ генерального директора Комунального підприємства «Поділ-житло» від 12 грудня

2006 року № 639, яким йому було дозволено користуватися квартирою АДРЕСА_1 з оплатою квартирної плати за фактичне користування.

Відповідно до статті 51 ЖК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Статтею 58 ЖК України встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Ордер - правовстановлюючий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім`єю

у жиле приміщення.

Порядок надання службових жилих приміщень визначений статтями 121 122 ЖК України та Постановою Ради Міністрів Української РСР

від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення» (далі - Постанова № 37).

Згідно з пунктом 3 Постанови № 37жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної

в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району

в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Відповідно до пункту 21 Постанови № 37 на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

Згідно з пунктом 22 Постанови № 37 ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

На підставі спеціального ордера (пункт 21 Постанови № 37) між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її

відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією)

і наймачем - громадянином, на ім`я якого виданий ордер, укладається договір найму службового жилого приміщення (пункт 26 Постанови № 37).

Відповідно до частини другої статті 61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією)

і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Судом встановлено, що ордер ОСОБА_1 на квартиру

АДРЕСА_1 не надавався, що підтверджується листом Подільської районної у м. Києві державної адміністрації

від 22 червня 2017 року № 106-106/Д-459-1665 (а.с. 71, т. 1).

Відповідач не включав спірну квартиру до числа службових.

Оскільки ордер у позивача відсутній, отже, і договір найму спірної квартири відповідач з ОСОБА_1 не укладав.

За таких обставин, ОСОБА_1 вселився в спірну квартиру

з порушенням встановленого порядку, без отримання рішення про надання жилого приміщення, без ордера, проживає в ньому без укладеного

в установленому порядку договору найму, тому його позовні вимоги

є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд посилався на те, що задовольняючи позов до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання за позивачем права на користування житловим приміщенням, суд першої інстанції, не залучив до участі в справі відповідачем особу, яка в ньому зареєстрована і не визнана такою, що втратила право на користування спірним житловим приміщенням.

Тому рішення апеляційного суду підлягає зміні в частині мотивів відмови

у задоволенні позову ОСОБА_1 з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, тому судове рішення апеляційного суду підлягає зміні, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400 402 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Корчевний Андрій Васильович, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року змінити

в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк