ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 758/9350/19

провадження № 61-265св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Моя оселя»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргамак», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Таміла Олександрівна, державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Примушко Олександр Григорович, ОСОБА_3 ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Малиновська Вікторія Дмитрівна, на постанову Київського апеляційного суду

від 8 грудня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Іванової І. В.,

Сушко Л. П., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агентство нерухомості «Моя оселя» звернулось із позовом до ТОВ «Аргамак», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Т. О., державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Примушко О. Г., ОСОБА_3 , про визнання права власності та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позову зазначило, що 20 квітня 2017 року ТОВ «Аргамак» та

ТОВ «Агенство нерухомості «Моя оселя» уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. за № 506, відповідно до умов якого ТОВ «Агенство нерухомості «Моя оселя» набуло у власність нежилу будівлю літера К загальною площею 368,9 кв.м на АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору приватним нотаріусом прийнято рішення № 34862999 від 20 квітня 2017 року про державну реєстрацію права власності на вказане майно за ТОВ «Агенство нерухомості «Моя оселя».

25 вересня 2017 року Міністерством юстиції України видано наказ № 3047/5, яким, серед іншого, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34862999 від 20 квітня 2017 року та № 36873695 від 1 вересня

2017 року, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., що стосуються спірного майна.

Вказувало, що у подальшому право власності на вказану нежилу будівлю зареєстровано за ОСОБА_1 , який 22 грудня 2017 року подарував

1/2 частку вказаного майна ОСОБА_2

22 грудня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір іпотеки № 758, відповідно до умов якого нежилу будівлю літера К загальною площею 368,9 кв.м на АДРЕСА_1 передано в іпотеку ОСОБА_3 на забезпечення укладеного ним з ОСОБА_2 договору позики.

На думку позивача, оспорювані у цій справі реєстраційні дії щодо спірного майна проведені внаслідок прийняття Міністерством юстиції України незаконного наказу № 3047/5 від 26 вересня 2017 року, тому підлягають скасуванню.

За таких обставин просило визнати за ТОВ «Агенство нерухомості «Моя оселя» право власності на нежилу будівлю літера К загальною площею 368,9 кв.м на АДРЕСА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 22558034 від 27 вересня 2017 року, внесений на підставі рішення державного реєстратора Примушко О. Г. № 37304900

від 27 вересня 2017 року, про державну реєстрацію права власності на спірну нежилу будівлю за ОСОБА_1 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24120465 від 22 грудня 2017 року, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Ситницькою Т. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38919486) від 22 грудня 2017 року, про державну реєстрацію права власності на 1/2 частку вказаної нежилої будівлі за

ОСОБА_2 ; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24122235 від 22 грудня 2017 року, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38926917) від 22 грудня 2017 року за договором іпотеки нежилої будівлі № 758

від 22 грудня 2017 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24123390 від 22 грудня 2017 року, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ситницької Т. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 38928350).

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя», ТОВ «Аргамак» із зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20 квітня 2017 року, укладений

ТОВ «Аргамак» та ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя», предметом якого є нежила будівля літера К загальною площею 368,9 кв.м на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року, постановленою у складі судді Ларіонової Н. В., прийнято відмову ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» від позову. Закрито провадження у справі за позовом ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» до ТОВ «Аргамак», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України про визнання права власності та скасування державної реєстрації. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до

ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя», ТОВ «Аргамак» про визнання недійсним договору купівлі-продажу повернуто позивачу за зустрічним позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з подання

ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» заяви про відмову від позову та закриття провадження у справі. Суд зазначив, що право позивача відмовитись від позову передбачено пунктом 1 частини другої статті 49 та частиною першою статті 206 ЦПК України. Місцевий суд врахував, що заява про відмову від позову, посвідчена 27 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С. за № 755, містить печатку

ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» та підписана ОСОБА_5 , який на час розгляду справи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є директором цього товариства.

Постановою Київського апеляційного суду від 8 грудня 2020 року задоволено апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_4 , скасовано ухвалу Подільського районного суду міста Києві від 28 липня

2020 року і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_5 діяв від імені ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» (позивача) та від імені ТОВ «Аргамак» (відповідача), однак він не може бути представником одночасно позивача та відповідача, тому, відповідно, не має права підписувати від імені позивача заяву про відмову від позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не розглянув заяву ОСОБА_4 про залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та дійшов передчасного висновку про прийняття відмови від позову і закриття провадження у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малиновська В. Д. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 8 грудня 2020 року і залишити в силі ухвалу Подільського районного суду міста Києві від 28 липня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про існування у ОСОБА_4 права на подання апеляційної скарги, оскільки він не брав участі у справі і обґрунтовував таке право впливом оскарженого в апеляційному порядку судового рішення на корпоративні права, які він має у

ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя».

Заявник вказувала про відсутність висновку Верховного Суду щодо підстав застосування частини другої статті 61 ЦПК України, зокрема, чи є заборона процесуального сумісництва безумовною, чи вона існує у випадку суперечності інтересів сторін.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції безпідставно вийшов за межі вимог і доводів касаційної скарги, зазначивши про відсутність у ОСОБА_5 права одночасно діяти від імені позивача та відповідача, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_6 мотивована виключно порушенням його корпоративних прав, а можливе порушення судом частини другої статті 61 ЦПК України не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме за відсутності підстав, визначених частиною четвертою статті 367 ЦПК України, суд вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_4 ; суд безпідставно перевірив вплив ухвали суду першої інстанції про закриття провадження на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі; не врахував, що ОСОБА_4 не є членом ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя».

Крім того, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи заявника про відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 61 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

У липні 2019 року ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» в особі директора ОСОБА_4 звернулось із позовом до ТОВ «Аргамак», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ситницька Т. О., державний реєстратор Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Примушко О. Г., ОСОБА_3 , про визнання права власності та скасування державної реєстрації.

14 листопада 2019 року ОСОБА_4 , посилаючись на те, що він є учасником ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя», вважав, що вирішення спору у даній справі може вплинути на його права та обов`язки; подав до суду першої інстанції заяву про залучення його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суди встановили, що на посаду директора ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» з 4 березня 2020 року призначено ОСОБА_5 , який в цей же час є директором ТОВ «Аргамак».

30 березня 2020 року ОСОБА_5 як представником ТОВ «Агентство нерухомості «Моя оселя» подано заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі, яка засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С. 27 березня 2020 року за реєстровим № 755.

Цього ж дня ОСОБА_5 як директор ТОВ «Аргамак» подав заяву про розгляд справи без участі цього товариства.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У справі, яка переглядається, із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що ухвалою про закриття провадження вирішено питання про її права.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з порушення судом першої інстанції норм процесуального права, проте не встановив наявність у особи, яка подала апеляційну скаргу, права на оскарження судового рішення та не перевірив, чи вирішив суд першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції.

Вирішення такого питання є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що судовим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті судового рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та інтереси особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 127/4368/18 (провадження № 61-1258св19), від 4 листопада 2020 року у справі № 215/6648/15-ц (провадження № 61-2519св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 318/3230/13-ц (провадження № 61-15711св19), від 3 березня 2021 року у справі № 333/537/13-ц (провадження № 61-17767св19) та від 7 квітня 2021 року у справі № 202/2158/16-ц (провадження № 61-22913св19).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не дослідив питання, чи стосується прав та інтересів ОСОБА_4 оскаржувана ним ухвала про закриття провадження у справі, не надав оцінки доводам та доказам особи, яка подала апеляційну скаргу, не мотивував свого рішення про порушення прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу, тому висновки про скасування ухвали суду першої інстанції є передчасними.

Враховуючи те, що апеляційний суд не дослідив наявні у матеріалах справи докази, якими ОСОБА_4 обґрунтовував право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а також не перевірив, чи порушені права

ОСОБА_4 ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанцій дійшов передчасного висновку про наявність підстав для розгляду апеляційної скарги особи, яка її подала, та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції з підстав, якими заявник не обґрунтував апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції мотиви виходу за межі доводів апеляційної скарги не навів.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для перегляду судового рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, апеляційний суд зобов`язаний був виконати вимоги частини першої статті 352 та пункту 3 частини першої

статті 362 ЦПК України, тому відсутність правильних та обґрунтованих висновків про порушення прав та інтересів особи, яка подала апеляційну скаргу, ухваленим судовим рішенням суду першої інстанції виключає можливість залишення в силі ухвали суду першої інстанції.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин прийнята судом апеляційної інстанції постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, тому відповідно до статті 411 ЦПК Українипідлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд має врахувати викладене, надати належну оцінку доказам і запереченням, поданим сторонами, встановити, чи вирішено ухвалою суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 , та у випадку існування таких обставин переглянути ухвалу суду про закриття провадження відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Апеляційному суду також слід врахувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка подала касаційну скаргу,

або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особами, які подали касаційну скаргу, і сторонами спору не може братися до уваги.

Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 911/2635/17.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанцій дійшов передчасного висновку про наявність підстав для розгляду апеляційної скарги особи, яка її подала, та скасування судового рішення суду першої інстанції, підстави для перевірки Верховним Судом правильності застосування цим судом частини другої

статті 62 ЦПК України у спірних правовідносин та викладення відповідного висновку відсутні.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Малиновська Вікторія Дмитрівна, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 8 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук