№ 758/9883/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 758/9883/15

провадження № 61-17522св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Басараб Наталія Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна), просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запису щодо квартири АДРЕСА_1 , внесеного на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року № 3731 за № 3352021 за типом змін: зміна обтяження, за № 12449741 від 27 квітня 2012 року.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

Вона за договором купівлі-продажу від 21 вересня 2011 року в установленому законом порядку придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та 03 жовтня 2011 року зареєструвала право власності у Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна»(далі - КП «Київське МБТІ»).

08 серпня 2013 року вона звернулась до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, але 29 серпня 2013 року отримала відмову, з якої їй стало відомо про перебування зазначеної квартири у Державному реєстрі іпотек.

Проте, під час укладання договору купівлі-продажу попередній власник ОСОБА_2 надав нотаріусу оригінали документів про вилучення 20 листопада 2011 року з відповідних державних реєстрів записів щодо спірної квартири як об`єкта іпотеки.

Під час посвідчення договору купівлі-продажу нотаріус перевірив відсутність заборони відчуження (арешту) квартири, про що зазначив в договорі.

Наявність запису щодо належної їй квартири як предмета іпотеки порушує її право власності та перешкоджає у користуванні власністю.

З урахуванням наведеного на підставі статей 317 319 321 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила визнати право власності на вказану квартиру та усунути перешкоди у праві власності у вищезазначений спосіб.

У вересні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Гнідюк О. Б., КП «Київське МБТІ», АТ «ОТП Банк».

Проcило звернути стягнення на предмет іпотеки (майнової поруки) від 19 червня 2006 року № PCL-007/511/2006/1, а саме на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 червня 2006 року № ML-007/511/2006 у розмірі 1 129 657,15 грн, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

На обґрунтування зустрічного позову посилалося на таке.

Квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 договором іпотеки від 19 червня 2006 року для забезпечення виконання зобов`язань останнього за укладеним між ними кредитним договором.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року у справі № 2-6478/2009 за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2006 року.

За договором про відступлення прав вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за зазначеним кредитним договором та записом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13 листопада 2010 року обтяжувачем іпотечного майна ОСОБА_2 стало ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Приватний нотаріус Гнідюк О. Б. безпідставно вилучив 20 липня 2011 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 3352021 за заявою-листом ПАТ «ОТП Банк» від 05 липня 2011 року, оскільки на той час протягом семи місяців законним іпотекодержателем вже було ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Оскільки спірна квартира є предметом іпотеки, то на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 , до якої перейшло право власності на зазначену квартиру, несе всі обов`язки за іпотечним договором, що існували на час набуття нею права власності на іпотечне майно.

Заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 1 129 657,15 грн та не погашена, договір іпотеки не припинений, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержатель не надавав нотаріусу жодних листів про припинення іпотеки, щодо ОСОБА_2 є відкрите виконавче провадження, кредитний договір та договір іпотеки не визнавались недійсними.

Тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на підставі частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки має право на задоволення вимог за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 .

У січні 2020 року позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій, крім раніше заявлених вимог, просила усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом вилучення пункту 1004 з додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 05 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» (який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», на підставі якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором від 19 червня 2006 року № ML-007/511/2006 та договором іпотеки від 19 червня 2006 року

№ PCL-007/511/2006 та пункту 418 з додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» (який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк») та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», на підставі якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором від 19 червня 2006 року № ML-007/511/2006 та договором іпотеки від 19 червня 2006 року № PCL-007/511/2006 від 19 червня 2006 року.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у частині вимог про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено.

Усунуто їй перешкоди у користуванні власністю, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запису щодо квартири АДРЕСА_1 , внесеного на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року № 373 за № 3352021 від 19 червня 2006 року за типом змін: зміна обтяження за від 27 квітня 2012 року № 12449741.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині вимог про визнання права власності відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Гнідюк О. Б., КП «Київське МБТІ», АТ «ОТП Банк», про звернення стягнення на іпотечне майно відмовлено у повному обсязі.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час придбання ОСОБА_1 спірної квартири у Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна були відсутні відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень. Подальша реєстрація приватним нотаріусом та внесення до Державного реєстру іпотек запису про обтяження спірного нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року, обмежує право нового володільця, оскільки жодних зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має, тому обтяження її майна порушує її право володіння та вільне розпорядження ним.

Оскільки позивачка придбала спірну квартиру у встановленому законом порядку - за договором купівлі-продажу від 21 вересня 2011 року, який не визнавався судом недійсним, то позивачка на час розгляду справи має правовстановлюючий документ, на підставі якого набула права власності на спірну квартиру та є її власником на час розгляду справи.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги в частині визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, придбала квартиру в той час, коли запис про заборону був виключений з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, а тому стаття 23 Закону України «Про іпотеку» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 не знала, що спірна квартира знаходиться під обтяженням.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Гнідюк О. Б., КП «Київське МБТІ», АТ «ОТП Банк», про звернення стягнення на іпотечне майно змінено. Викладено мотивувальну частину у редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо вимог про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запису щодо квартири АДРЕСА_1 , внесеного на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року № 3731 за № 3352021 від 19 червня 2006 року за типом змін: зміна обтяження за № 12449741 від 27 квітня 2012 року скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в частині вимог про визнання права власності залишено без змін.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2021 року змінено в частині розподілу судових витрат. Судові витрати, понесені ТОВ «ОТП Факторинг Україна», покладено на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 , покладено на ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2 797,80 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні зустрічного позову до ОСОБА_1 не врахував, що іпотека не припинилася, зобов`язання, на забезпечення якого спірну квартиру передано в іпотеку, не виконане, тому вимоги кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку» до нового власника є обґрунтованими.

Проте ТОВ «ОТП Факторинг України» із зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернулося до суду з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо вимог ТОВ «ОТП Факторинг України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем за цією вимогою.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про усунення перешкод у здійсненні права власності, суд апеляційної інстанції зазначив, що сплив позовної давності до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняє іпотеки, іпотека за договором від 19 червня 2006 року не припинилася, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, на час придбання нею спірної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відсутнє обтяження на квартиру, тому на неї не поширюється статус іпотекодавця відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Лише 27 квітня 2012 року до Державного реєстру іпотек приватний нотаріус Бондар І. М. повторно вніс запис за № 12449741 про обтяження на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року, обтяжувачем за яким є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», однак позивачка вже з 21 вересня 2011 року була власницею спірної квартири.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17; Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15, від 27 травня 2020 року у справі № 905/2947/17.

Касаційна скарга не містить доводів про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо вирішення зустрічного позову, а тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

У грудні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що висновки Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, зроблені за інших обставин справи та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Басараб Н. В., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 21 вересня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Карпенко В. В. за реєстром № 3675, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 , що складається з двох кімнат, житловою площею 38,4 кв. м, загальною площею 56,9 кв. м.

Згідно з пунктом 6 зазначеного договору, відсутність заборони відчуження (арешту) квартири підтверджується витягом № 33039870 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21 вересня 2011 року.

03 жовтня 2011 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності у КП «Київське МБТІ», що підтверджується витягом від 03 жовтня 2011 року № 31522472.

16 лютого 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Максименко Л. А. від 29 серпня 2013 року № 5410024 за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначену квартиру з посиланням на те, що на підставі договору іпотеки від 19 червня 2006 року № 3731 зазначене нерухоме майно знаходиться в іпотеці, боржником за основним зобов`язанням є ОСОБА_2 .

Суди встановили, що 19 червня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна») та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ML-007/511/2006, відповідно до умов якого банк надав позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 147 600,00 дол. США на умовах, визначених вказаним договором, строком до 21 червня 2021 року.

Відповідно до договору іпотеки від 19 червня 2006 року

№ PCL-007/511//2006/1, укладеного між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Тверською І. В. за реєстром № 3733, на забезпечення виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_2 в іпотеку банку ОСОБА_4 передано нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

19 червня 2006 року приватний нотаріус Тверська І. В. як державний реєстратор внесла запис про зазначену квартиру (як об`єкт обтяження) до Державного реєстру іпотек, згідно з яким іпотекодержателем є АКБ «Райффайзенбанк Україна», іпотекодавцем - ОСОБА_4 , боржником за основним зобов`язанням - ОСОБА_2 .

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 грудня 2009 року у справі № 2-6478/2009 за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 129 657,15 грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 02 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження № 18450384 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6478, виданого 03 березня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП «Банк» заборгованості у розмірі 1 129 657,15 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як покупцем та ПАТ «ОТБ Банк» як продавцем, банк продав товариству заборгованість за зазначеним кредитним договором № ML-007/511/2006 щодо боржника ОСОБА_2 .

У реєстрі заборон відчуження 13 листопада 2010 року змінено контрольні суми за договорами та обтяжувачем майна з листопада 2010 року зазначено ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 листопада 2015 року у справі № 756/14237/15-ц за результатом розгляду заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» замінено сторону у зазначеному виконавчому провадженні, зокрема стягувача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна»

Також судами встановлено, що 20 липня 2011 року з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі заяви-листа ПАТ «ОТП Банку» від 05 липня 2011 року за № 107/2 був вилучений запис стосовно заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд України (див. постанови від 24 грудня 2014 року (провадження № 6-201цс14), від 05 лютого 2014 року (провадження № 6-131цс13)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що виключення запису про обтяження (зокрема на підставі судового рішення) саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Суд апеляційної інстанції встановив, що іпотека з підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку», не припинилася, зобов`язання, на забезпечення якого спірна квартира передана в іпотеку, не виконане.

З урахуванням наведеного, а також встановивши, що заборона відчуження була знята за заявою ПАТ «ОТП Банк», який уже не був кредитором, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного позову та зазначив, що на спірні правовідносини поширюється стаття 23 Закону України «Про іпотеку».

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18, предметом розгляду в якій були вимоги з подібних правовідносин.

Доводи касаційної скарги про те, що під час набуття у власність спірного майна позивачка не знала про наявність обтяжень, адже відомостей про це у публічному реєстрі не було, отже, набула його правомірно, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 та постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 905/294/17, від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У справі № 922/3537/17 Верховний Суд переглядав справу, у якій позивач просив визнати недійсними торги, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у справі № 905/294/17 позивач просив витребувати та повернути майно з чужого незаконного володіння і скасувати свідоцтво про право власності, тому підстави позовів та матеріально-правове регулювання спірних відносин не подібні.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» як іпотекодержатель не вчинило дій щодо виконання умов іпотечного договору, реєстрації обтяження іпотекою новозбудованої нерухомості, а також не уклало додаткової угоди до іпотечного договору про зміну предмета іпотеки, а тому немає підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тому Верховний Суд не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у наведених постановах, оскільки встановлені судами у зазначених справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є відмінними від тих, що установлені у справі, яка переглядається.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі, що переглядається, суди не ухвалювали рішення про позбавлення права власності позивачки на спірну квартиру, а тому відсутні порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Заявниця посилається на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справах«Pincova and Pine v. the Czech Republic» (Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки), «Gashi v. Croatia» (Ґаші проти Хорватії) та інші).

Водночас висновки ЄСПЛ необхідно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 мала можливість з`ясувати, що заборона відчуження предмета іпотеки була знята на підставі заяви неналежного кредитора.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Басараб Наталія Володимирівна, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

Г. І. Усик