№ 759/10689/14-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 759/10689/14-ц

провадження № 61-14323св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», подану представником Пасацькою Вірою Вікторівною, на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 вересня 2010 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300910-UAН, за умовами якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 3 640 000,00 грн на споживчі цілі зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22 % річних строком до 01 квітня 2011 року.

30 березня 2011 року сторони уклали додатковий договір № 1 про зміну кредитного договору, відповідно до п. 1.4. якого, у разі порушення п. 4.3 договору, плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, встановлюється у розмірі 44% річних. У період з 01 квітня 2011 року до 29 липня 2011 року плата встановлюється у розмірі 22% річних. Остаточний строк погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним та комісій встановлено до 01 квітня 2012 року.

Останні зміни до кредитного договору було внесено 29 березня 2012 року договором № 2 про зміну кредитного договору, відповідно до якого позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та комісії до 01 жовтня 2012 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Кредит Дніпро» укладено договір іпотеки № 300910-UAН-ІП.

У зв`язку з невиконанням належним чином забов`язань ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 13 433 590,07 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3 538 326,52 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 132 226,78 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8 173 534,26 грн, заборгованості за пенею за несплаченим кредитом у розмірі 516 595,67 грн та заборгованості за пенею за несплаченими відсотками у розмірі 1 072 906,84 грн.

Банк неодноразово надсилав вимоги щодо повернення кредиту, відсотків за його користування з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, які були отримані ОСОБА_1 проте залишені без задоволення.

Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а саме:

- квартиру № 1 літера А, загальною площею 101,0 м2, житловою площею 101,0 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30993167;

- квартиру № 2 літера А, загальною площею 101,0 м2, житловою площею 101,0 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30992870;

- квартиру № 3 літера А , загальною площею 118,1 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 3099323;

- квартиру № 4 літера А , загальною площею 107,4 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30993300;

- квартиру № 5 літера А , загальною площею 114,7 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30993349;

- квартиру № 6 літера А , загальною площею 107,4 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 3099 3484;

- квартиру № 7 літера А, загальною площею 114,7 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30994016;

- квартиру № 8 літера А , загальною площею 107,4 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30994254;

- квартиру № 9 літера А , загальною площею 114,7 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30994438;

- квартиру № 10 літера А , загальною площею 107,4 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30994570;

- квартиру № 11 літера А , загальною площею 114,7 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30994712;

- квартиру № 12 літера А , загальною площею 107,4 м2, житловою площею 102,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30995482;

- гараж-бокс № 1 літера В, загальною площею 19,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30995881;

- гараж-бокс № 2 літера В, загальною площею 19,6 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996102;

- гараж-бокс № 3 літера В, загальною площею 18,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996188;

- гараж-бокс № 4 літера В, загальною площею 20,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996246;

- гараж-бокс № 5 літера В, загальною площею 20,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996286;

- гараж-бокс № 6 літера В, загальною площею 21 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996339;

- гараж-бокс № 7 літера В, загальною площею 20,5 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996374;

- гараж-бокс № 8 літера В, загальною площею 18,7 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996402;

- нежиле приміщення № 14-1 - сторожка в літері В, загальною площею 23,3 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996519;

- нежитлову будівлю господарського блоку літ. Б, загальною площею 97,3 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 30996627;

- земельну ділянку, площею 0,0900 га, в межах згідно з планом, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0119148100:04:001:0124, які належать ОСОБА_1 на праві власності; а також стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року позов задоволено.

З метою погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором № 300910-UAN від 30 вересня 2010 року, яка станом

на 01 лютого 2018 року становить 13 433 590,07 грн, звернуто стягнення шляхом набуття ПАТ «Банк Кредит Дніпро» права власності на предмети іпотеки за договором іпотеки № 300910-UAN-ІП від 30 вересня 2010 року, а саме на:

- земельну ділянку, площею 0,0900 га, в межах згідно з планом, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 0119148100:04:001:0124.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору та договору іпотеки у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки. Керуючись розділом 7 Договору іпотеки позивач обрав в якості способу звернення стягнення на предмет іпотеки - вступ у право власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Суд першої інстанції вважав, що у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі як набуття права власності на предмет іпотеки, банк на підставі частини другої статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328 335 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на правовий висновок, зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц та у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 липня 2019 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Верховного Суду, яка підписана представником Пасацькою В. В., у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року. При цьому посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на те, що у разі встановлення такого способу звернення стягнення в договорі іпотеки, як визнання права власності за іпотекодержателем, банк має право вимагати застосування його судом. Зазначене підтверджується правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі № 3-139гс11.

Доводи інших учасників справи

06 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАТ «Банк Кредит Дніпро», підписаний представником Щербанем Д. М., у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувану постанову залишити без змін.

При цьому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги, обрання неналежного способу захисту права позивачем і законність постанови Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, прийнятої без порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У серпні 2019 року справа № 759/10689/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 30 вересня 2010 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300910-UAН, за умовами банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 3 640 000, 00 грн на споживчі цілі зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22% річних строком до

01 квітня 2011 року.

Пунктом 1.4 кредитного договору сторони визначили, що у разі порушення п. 4.3 договору, плата за користування одержаним кредитом у період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, встановлюється у розмірі 44 % річних. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою. Також сторонами договору був погоджений графік погашення кредиту.

30 березня 2011 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 про зміну кредитного договору № 300910-UAН

від 30 вересня 2010 року, згідно з яким пункти 1.4, 4.3.та 9.1. кредитного договору були викладені у новій редакції, зокрема, було погоджено, що у період з 01 квітня 2011 року до 29 липня 2011 року плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 22 % річних, а остаточний строк погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним та комісій встановлено до 01 квітня 2012 року. Також сторонами був викладений у новій редакції графік погашення кредиту.

29 березня 2012 року між сторонами був укладений договір № 2 про зміну кредитного договору № 300910-UAН від 30 вересня 2010 року, відповідно до якого позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та комісії до 01 жовтня 2012 року. Також сторонами був погоджений графік погашення кредиту у новій редакції.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 вересня

2010 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 300910-UAН-ІП, за яким відповідач передав в іпотеку спірне нерухоме майно. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В. Г.

Загальна вартість предмета іпотеки була погоджена сторонами у розмірі

10 490 492,75 грн.

27 липня 2011 року та 29 березня 2012 року між сторонами були укладені договір № 1 про зміну договору іпотеки № 300910-UAН-ІП від 30 вересня 2010 року та договір № 2 про зміну договору іпотеки № 300910-UAН-ІП від 30 вересня 2010 року, якими були змінені пункти 1.1. та 1.2. договору іпотеки в частині визначення остаточної дати погашення кредиту.

Пунктом 5.1. договору іпотеки від 30 вересня 2010 року сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання строку виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою за цим договором, воно не буде виконане, та/або неналежне виконання цього договору.

Відповідно до пункту 5.2. договору іпотеки у разі передачи іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Пунктом 7 договору іпотеки сторони визначили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, пунктом 7.2. передбачено, що у разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом

30 календарних днів вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель набуває права розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору і діючого законодавства України.

Пунктом 8 договору іпотеки сторони погодили позасудове врегулювання, яке здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься в розділі 7 цього договору. Зазначене застереження про задоволення вимог іпотекодержателя дозволяє звернути стягнення на предмет іпотеки без додаткового укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зокрема, сторони дійшли згоди, що у разі порушення іпотекодавцем будь-якої з умов цього договору або основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити своїх вимоги за рахунок предмету іпотеки, отримавши предмет іпотеки у свою власність в рахунок виконання основного зобов`язання, а також інших вимог, передбачених в п 1.2. цього договору за ціною, встановленою п. 1.5. цього договору. У разі прийняття іпотекодержателем рішення про отримання предмета іпотеки у свою власність, цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункт 8.2., підпункт «а»).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01 лютого 2018 року заборгованість за кредитним договором становить 13 433 590,07 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3 538 326,52 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 132 226,78 грн, заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8 173 534,26 грн, заборгованості за пенею за несплаченим кредитом у розмірі 516 595,67 грн та заборгованості за пенею за несплаченими відсотками у розмірі 1 072 906,84 грн.

06 липня 2012 року та 05 листопада 2012 року банк направляв на адресу відповідача вимоги про погашення заборгованості та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі непогашення заборгованості.

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»

№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

З огляду на вказане Закон чітко визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 цього Закону).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»). Положення вказаної частини не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного зборута/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження

№ 14-38цс18).

Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що переглядається, встановлено, що у договорі іпотеки від 30 вересня 2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , сторони встановили порядок, за недотримання якого іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково.

Сторони погодили, що у разі порушення іпотекодавцем будь-якої з умов цього договору або основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити своїх вимоги за рахунок предмету іпотеки, отримавши предмет іпотеки у свою власність в рахунок виконання основного зобов`язання, а також інших вимог, передбачених в п 1.2. цього договору за ціною, встановленою п. 1.5. цього договору. У разі прийняття іпотекодержателем рішення про отримання предмета іпотеки у свою власність, цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (пункт 8.2., підпункт «а»).

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З огляду на наведені вище висновки щодо застосування приписів статей 35, 36, 37, 38 і 39 Закону України «Про іпотеку», враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які, визначаючи його умови, реалізували принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що в договорі іпотеки, який уклали сторони, міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов`язань у порядку позасудового врегулювання. Наявність істотних перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження позивач у судах першої й апеляційної інстанцій не обґрунтовував, а тому позивач просить захистити його право, яке ніхто не оспорює.

Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують таких висновків суду та не дають підстав вважати, що ним порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі банк.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», подану представником Пасацькою Вірою Вікторівною, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров