ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 759/12172/22-ц

провадження № 61-10988св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник відповідача- ОСОБА_2 ;

відповідач - Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду

м. Києва від 20 березня 2023 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі судді: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання відмови у приватизації незаконною та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що з 07 жовтня 2008 року він зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 07/10/08 серії «Арма», виданого закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Арма».

10 березня 2021 року він звернувся до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію жилого приміщення, ізольованої квартири за вказаною адресою. 25 березня 2021 року отримав відмову у приватизації.

ОСОБА_1 вважав відмову відповідача незаконною, оскільки 10 грудня

2010 року будинок, без виключення ізольованих квартир, які використовувалися під гуртожиток, було прийнято до сфери управління Святошинської районної

в м. Києві державної адміністрації згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» у статусі житлового будинку. Будь-яких даних, що ізольовані квартири АДРЕСА_2 мали зареєстрований у визначеному порядку статус гуртожитку у відповідача відсутні.

Згідно затвердженого реєстру гуртожитків, які перебувають у державній, комунальній та колективній власності, що розташовані на території Святошинського району м. Києва, гуртожитку за вищезазначеною адресою немає. Вважав, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового фонду.

Він зареєстрований у вищевказаному житловому приміщенні, участі у приватизації державного житлового фонду не брав, житлові чеки

не використовував.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати відмову Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації у наданні йому дозволу на приватизацію житлового приміщення у квартирі

АДРЕСА_3 незаконною; зобов`язати Святошинську районну в

м. Києві державну адміністрацію вчинити дії з приватизації вказаного житлового приміщення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті рішення про відмову у приватизації житлового приміщення, Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Питання приватизації квартири може бути розглянуто відповідачем після прийняття відповідних рішень Київською міською радою, упорядкування документів відповідно до статусу жилого приміщення та подання їх відповідно до чинного законодавства України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що чинним законодавством України визначено правові основи приватизації державного житлового фонду та регулює особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках після передачі їх у комунальну власність. Відсутні докази того, що приміщення, яке просив приватизувати позивач є гуртожитком, а також про передачу такого приміщення Святошинській районній в м. Києві державній адміністрації, за відсутності яких, у відповідача відсутні повноваження на розпорядження таким приміщенням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , з підстав передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , без виключення ізольованих квартир, які використовувались під гуртожиток, було прийнято до сфери управління Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про питання організації управління районами в місті Києві» від 10 грудня 2010 року № 1112 у статусі житлового будинку. На квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового фонду.

Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме:

не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Вказаний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає. ОСОБА_1 було надано весь необхідний перелік документів і підстав для відмови, на його думку, у приватизації у відповідача не було. Посилається на практику Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів

від 15 лютого 1982 року № 259 «Про дозвіл виробничому об`єднанню «Київпромарматура» на тимчасове використання під гуртожиток житлової площі будинку АДРЕСА_4 » дозволено, як виняток, виробничому об`єднанню «Київпромарматура» тимчасово використати до 1986 року тринадцять однокімнатних квартир з АДРЕСА_5 , під гуртожиток для поселення спеціалістів Міністерства хімічного і нафтового машинобудування, які прибувають до м. Києва у відрядження для виконання робіт по реконструкції, переобладнанню та випуску спеціальної арматури.

07 липня 2016 року між комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та ОСОБА_1 укладено договір № 2757 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (а. с. 21-26).

Відповідно до довідки приватного акціонерного товариства «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» від 10 серпня 2021 року № 142-КБ у період з 2008-2015 років здійснювало управління житловою площею у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 на підставі агентського договору від 25 серпня 2008 року № 08/08/25, укладеного із закритим акціонерним товариством «АРМА». Приватне акціонерне товариство «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» здійснювало оплату комунальних послуг з подальшою компенсацією наймачами, а з 2015 року не є управителем гуртожитку, не здійснює оплату комунальних послуг (а. с. 17).

Корінець ордера № 07/10/08 серія «АРМА» було отримано ОСОБА_1

01 грудня 2014 року (а. с. 20).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної державної адміністрації від 20 липня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18).

Згідно з актом від 19 серпня 2021 року фактичне місце проживання

ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з жовтня

2008 року до теперішнього часу (а. с. 19).

ОСОБА_1 працює у закритому акціонерному товаристві «Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування» та вселений у гуртожиток за адресою: АДРЕСА_6 на підставі ордеру на жилу площу у гуртожитку № 07/10/08 серія «АРМА» (а. с. 20).

Згідно з довідкою ТВБВ №10005/01 філії Житомирського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» від 17 грудня 2020 року № 154 вбачається, що ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_7 , але право на приватизацію житла не використовував (а. с. 29).

Відповідно до довідки Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 17 вересня 2020 року № 251 ОСОБА_1 за час реєстрації з 16 червня

2015 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 участі у приватизації квартири не приймав (а. с. 30).

Згідно з довідкою Державного ощадного банку України від 06 жовтня 2020 року № 100.40/0124/4-24/2184 ОСОБА_1 не значиться у списку громадян, які мають право на приватизацію житла (а. с. 31).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру

АДРЕСА_3 , квартира посімейного, спільного заселення розташована на 9 поверсі та складається з 1 кімнати житловою площею

18,2 кв. м, у тому числі 1-а кімната 18,2 кв. м, кухні площею 6,6 кв. м, вбиральні (сполученої) площею 3,1 кв. м, коридору площею 4,0 кв. м, комори площею

1,1 кв. м. Квартира обладнана балконом (терасою) 0,8 кв. м, лоджією, загальна площа квартири становить 33, 8 кв. м. (а. с. 32-34).

10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинської районної

у м. Києві державної адміністрації із заявою, у якій просив оформити передачу у приватну власність у порядку приватизації вищевказаної квартири, прав на яку він набув на підставі ордеру на поселення до гуртожитку, яку займає на умовах найму (а. с. 64).

25 березня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у приватизації з підстав, що приватизація жилого приміщення у гуртожитку-ізольованої квартири суперечить чинному законодавству. Станом на 24 березня 2021 року інформація про розміщення гуртожитку у будинку АДРЕСА_4 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації не надходило. Відсутня інформація, що квартира АДРЕСА_8 серії «АРМА», виданий закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «АРМА» на право зайняття кімнати № 234 розміром 33,7 кв. м у гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , що не відповідає фактичному статусу зайнятої житлової площі (а. с. 35-38).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню

не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що

є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

У частині п`ятій статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення

у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

У статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» заначено, що сферу дії цього закону, яка поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла,

не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Частиною третьою статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» (далі - Положення), яке встановлює процедуру передачі квартир

у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно

з процедурою, визначеною цим Положенням, в тому числі й рішенням органу приватизації.

Відповідно до пункту 14 Положення, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16 грудня 2009 року № 396, передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень.

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні докази того, що об`єкт нерухомості, розташований за адресою:

АДРЕСА_4 , має статус «гуртожиток», а органом місцевого самоврядування дозволено приватизацію його жилих та нежилих приміщень,

а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Верховний Суд зазначає, що оскільки реєстрація прав власності на вказану будівлю, як на гуртожиток, не проводилась, а тому дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на нього не поширюється.

Вірним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що органом місцевого самоврядування має бути прийнято відповідне рішення про реєстрацію квартири, яку просить приватизувати ОСОБА_1 , в якості житлового приміщення

у гуртожитку в установленому законом порядку, про її передачу Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації, а лише потім у відповідача виникне право на розпорядження таким житлом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Ураховуючи наведене, безпідставними є доводи у касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що на квартири, щодо яких не прийнято рішення про надання їм статусу гуртожитку, поширюється правовий режим, встановлений для жилих будинків і жилих приміщень державного і громадського житлового фонду.

Посилання у касаційній скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі

№ 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18) є безпідставні.

Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові, на яку посилався заявник, погодилася з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову та визнання неправомірною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації зачвникові квартири, зобов`язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири, та зазначила, що позивач при зверненні до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про приватизацію надав копію ордера, що передбачено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, а оскільки єдиною підставою для відмови позивачу у приватизації було ненадання ордеру, така відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації позивачем квартири є незаконною та порушує його право на житло.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, відмовою у приватизації є те, що об`єкт нерухомості не має статусу «гуртожиток», а органом місцевого самоврядування не прийнято відповідне рішення про приватизацію його жилих та нежилих приміщень. Отже у цій справі інші фактичні обставини справи та правове регулювання.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник