Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 759/13627/16-ц

провадження № 61-18604св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду

м. Києва від 12 жовтня 2018 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання ордеру на житлове приміщення недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він, батько, мати та брат є внутрішньо переміщеними особами з району проведення антитерористичної операції, всі вони на законних підставах проживають в квартирі АДРЕСА_1 та сплачують комунальні послуги.

Зазначена квартира є службовою, 27 жовтня 2014 року КП по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва видано наказ № 175 «Про надання службового жилого приміщення» ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , 24 листопада 2014 року Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією видано розпорядження № 723 «Про затвердження наказу щодо надання службового жилого приміщення та видачу ордера», 31 грудня 2014 року видано ордер № 437.

Вважав, що ордер підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що згідно розпорядження № 723 ОСОБА_2 працює озеленювачем з 17 квітня

1995 року по час видачі ордера, проте ці дані є неправдиві, оскільки остання працює на іншій посаді у планово-економічному відділі комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району

м. Києва та не віднесена до категорії працівників, яким згідно із Переліком категорій працівників, яким може бути надано службові приміщення, затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР № 37

від 04 лютого 1988 року, може бути надано службове житлове приміщення. Окрім того, приміщення не було вільним, що також є перешкодою для надання його для проживання.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним ордер № 437 від 31 грудня 2014 року, виданий на підставі розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 28 листопада 2014 року № 723 ОСОБА_2 на сім`ю з двох осіб на службове жиле приміщення жилою площею 18,8 кв. м у ізольованій квартирі

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права чи інтересу позивача оспорюваним правочином, оскільки головною умовою, яку повинен довести позивач є не тільки наявність недотримання норм закону, а й наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання його недійсним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при зверненні до суду заявник повинен зазначити про порушене право, яке має бути захищене судом. Наявність порушеного права слід вважати існуючим, якщо буде установлено, що позивач звертається до суду за захистом своїх прав, які виникли або існували на законній підставі.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на правомірність поселення у спірну квартиру, проте таких доказів матеріали справи не містять. Зазначене дає підстави для висновку, що спірна квартира не є помешканням, наданим позивачу у визначений законом спосіб, відтак у позивача відсутні законні очікування щодо права користування цим житлом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити його позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Святошинської районної

в м. Києві державної адміністрації про визнання ордеру на житлове приміщення недійсним призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи. Згідно вказаної довідки та з дозволу балансоутримувача позивач проживає у квартирі, на яку видано оспорюваний ордер. У зв`язку із тим, що позивач не має іншого житла, він з родиною зареєстровані за вказаною адресою та сплачують за житлово-комунальні послуги, то позивач із родиною має право залишитись проживати у вищевказаній квартирі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , поданий представником - ОСОБА_4 , на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 28 листопада 2014 року № 723 «Про затвердження наказу щодо надання службового житлового приміщення та видачу ордеру» затверджено наказ комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва від 27 жовтня 2014 року № 175 «Про надання службового житлового приміщення» щодо надання

ОСОБА_2 та її сину ОСОБА_3 однокімнатної службової

квартири АДРЕСА_1 та 31 грудня 2014 року видано ордер на право зайняття службового жилого приміщення.

У вказаному розпорядженні зазначено, що ОСОБА_2 працює озеленювачем з 17 квітня 1995 року по час видачі розпорядження, проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на квартирному обліку в загальній черзі з 27 травня 1999 року з родиною із 3 осіб.

Факт трудових відносин підтверджують дані трудової книжки, яка містить відповідний запис, та довідки від 05 січня 2017 року № 064/235/10-1 комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києва.

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи з дитинства, що підтверджується даними пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 05 вересня 2017 року. Термін дії по 31 серпня 2019 року.

Згідно даних довідки від 17 лютого 2015 року № 3008010592 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 переміщений з тимчасово окупованої території, контактна адреса визначена

АДРЕСА_3 .

Відповідно до даних листа від 11 лютого 2015 року за підписом голови Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація та комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» не надавали дозволу на вселення до квартири АДРЕСА_1 .

Згідно із змістом розписки ОСОБА_5 (мати позивача) від 12 лютого

2015 року, у якій вона зобов`язується звільнити квартиру до 29 березня

2015 року, убачається, що вказуючи про те, на якій підставі відбулось вселення, зазначила, що це відбулось за дозволом родичів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до статті 121 ЖК УРСР порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Статтею 122 ЖК УРСР установлено, що на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

За змістом статті 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жили х при мішень.

Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у відповідних редакціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня

2014 року № 509, довідка є документом, яка посвідчує статус переміщеної особи, надає їй право на соціальні гарантії, містить інформацію про місце проживання особи.

Проте ця довідка сама по собі не встановлює права на проживання за зазначеною адресою, а фактичне проживання не утворює права користування.

Відповідно до пункту 6 частини восьмої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень забезпечують надання у тимчасове користування внутрішньо переміщеним особам житлового приміщення або соціального житла, придатного для проживання, за умови оплати зазначеними особами відповідно до законодавства вартості житлово-комунальних послуг.

Згідно із листом від 11 лютого 2015 року за підписом голови Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Святошинська районна в

м. Києві державна адміністрація та комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі

м. Києва» не надавали дозволу на вселення до квартири АДРЕСА_1 .

Визнання ордера недійсним з мотивів, що він був виданий на зайняте приміщення може мати місце, коли останнє зайнято правомірно. А доказів правомірного зайняття спірної квартири ОСОБА_1 не надав, тому підстав для визнання ордера недійсним у судів не було.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2008 року провадження № 6-12409св08, від 04 лютого 2009 року провадження № 6-15557св08, від 22 вересня 2010 року провадження №6-6263св10, від 22 жовтня 2014 року провадження

№ 6-159цс14, а також у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №199/10302/14-ц.

З огляду на положення вищезазначених норм процесуального права, суди дійшли обґрунтованого висновку по те, що при зверненні до суду заявник повинен зазначити про порушене право, яке має бути захищене судом. Наявність порушеного права слід вважати існуючим, якщо буде установлено, що позивач звертається до суду за захистом своїх прав, які виникли або існували на законній підставі.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на правомірність вселення у спірну квартиру, проте таких доказів матеріали справи не містять. Зазначене дає підстави для висновку, що спірна квартира не є помешканням, наданим позивачу у визначений законом спосіб, відтак у позивача відсутнє порушене право.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач зареєстрований у спірній квартирі на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є необґрунтованим, оскільки така довідка не є підтвердженням місця реєстрації, а лише засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи і не свідчить про наявність у позивача його порушеного права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович