Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 759/17145/18

провадження № 61-1200св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олена Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Гуля В. В., Сержанюка А. С. від 23 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О., про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що при укладенні договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року було порушено право позивача на переважне право купівлі частки квартири. Указував, що на забезпечення позову ним внесено на депозит суду 306 700 грн.

Просив перевести на нього права та обов`язки покупця Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 2074.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, а саме з того, що позивач був обізнаний про намір ОСОБА_2 продати належну йому частку квартири, своїм переважним правом на купівлю цієї частки у визначений статтею 362 ЦК України строк не скористався, а відтак його права спірним правочином не порушені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О. та зареєстровано в реєстрі за № 2074.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 є співвласником спірного житла, маж переважне право на придбання частки у спільному майні у зв`язку з її продажем, а тому позов про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року є обґрунтованим.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

22 січня 2021 року ОСОБА_3 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про продаж Ѕ частини квартири і не скористався своїм правом переважної покупки, а його твердження про неотримання повідомлення нічим не підтверджено, а відтак вимоги про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу є безпідставними.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

30 березня 2021 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що він жодних повідомлень щодо викупу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ціною 306 700 грн не отримував, жодних підписів на поштових повідомленнях не ставив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 759/17145/18 з Святошинського районного суду м. Києва.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 на праві власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією свідоцтва про право на спадщину за законом.

Інша Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 належала на підставі свідоцтва про право на спадщину батькові останнього ОСОБА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбав Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О. О. за реєстровим № 2074.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 362 ЦК України встановлено обов`язок продавця-співвласника майна письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку за відповідною ціною та про інші умови продажу, а також правові наслідки порушення ним права переважної купівлі.

Відповідно до частини другої статті 362 ЦК України продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснюють цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобовязаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець (частина четверта статті 362 ЦК України).

Убачається та встановлено судом, що нотаріус надсилала на адресу позивача заяву ОСОБА_2 про продаж своєї частки квартири, на що вказує зворотнє поштове повідомлення. Згідно з даним повідомленням поштове відправлення не містить особистого підпису позивача від 24 листопада 2017 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про переведення прав покупця, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів у справі, дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 був зобов`язаний повідомити позивача письмово з дотриманням місячного строку про намір продати частку в спільному майні, вказавши при цьому ціну та інші умови його продажу. ОСОБА_1 як співвласник спірного майна має переважне право на придбання житла у зв`язку з його продажем, докази про отримання ним повідомлення про намір продажу частки квартири відсутні, а тому позов ОСОБА_1 про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2017 року, із застосуванням механізму встановленого частиною четвертою статті 362 ЦК України, є обґрунтованим.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України суд апеляційної інстанції всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун