Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 759/17417/17

провадження № 61-13899св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Вінницька митниця Державної фіскальної служби України, ОСОБА_2 ,

третя особа - Міністерство культури України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Вінницької митниці Державної фіскальної служби України (далі - Вінницька митниця), ОСОБА_2 , третя особа - Міністерство культури України, про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 26 вересня 1983 року вона та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

05 липня 2015 року її чоловіка ОСОБА_3 було затримано в зоні прикордонно-митного контролю відділу митного оформлення «Автомобільний» Вінницької митниці та вилучено в нього дві книги, які є культурними цінностями, а саме: «Богослужбове видання, що починається з праці «Об исходе души и тела»» Кирила Александрійського, вартістю 150,00 грн, та «Богослужбове видання для служби у вересні місяці», вартістю 100,00 грн.

Зазначені книги належали її чоловіку на праві приватної власності на підставі усного договору дарування, укладеного між ним і його батьком ОСОБА_4 , який був громадянином Республіки Молдова. Цивільним законодавством Республіки Молдова не передбачено обов`язкової письмової форми договору дарування.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня

2015 року у справі № 127/26878/15-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 Митного кодексу України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу - сто відсотків вартості вилучених товарів, що становить 250,00 грн, з конфіскацією вилученого товару, а саме двох старовинних книг, що зберігаються на складі Вінницької митниці.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2016 року у справі № 127/26878/15-п апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2015 року скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення.

Починаючи з квітня 2016 року її чоловік неодноразово звертався до Вінницької митниці з заявами про повернення належних йому книг, які залишилися без задоволення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

У грудні 2016 року від Вінницької митниці надійшов лист у відповідь на звернення ОСОБА_3 , у якому було вказано про те, що вищевказані книги можуть бути видані та йому необхідно здійснити їх митне оформлення.

20 січня 2017 року вона подала до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка.

Вона, як спадкоємець ОСОБА_3 , звернулася до Вінницької митниці з заявою про повернення двох виучених старовинних книг, однак їй було відмовлено у задоволенні заяви.

Крім неї, у вересні 2017 року з аналогічною заявою до Вінницької митниці звертався також її син ОСОБА_2 , якому також відмовлено у поверненні книг.

Посилаючись на статті 328 1216-1218 1261 1268 1269 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачка просила визнати у порядку спадкування з моменту відкриття спадщини, а саме 26 листопада 2016 року, після смерті ОСОБА_3 , за нею право власності на Ѕ частку книги «Богослужбове видання, що починається з праці «Об исходе души и тела»» Кирила Алексадрійського, та книги «Богослужбове видання для служби у вересні місяці».

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме на Ѕ частку: книги «Богослужбове видання, що починається з праці «Об исходе души и тела»» Кирила Александрійського; книги «Богослужбове видання для служби у вересні місяці».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 15 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вказав, що він повністю визнає всі зазначені у позовній заяві позовні вимоги ОСОБА_1 ; повністю визнає обставини, про які наведено у позовній заяві ОСОБА_1 ; повністю погоджується з правовою оцінкою обставин, які наведені ОСОБА_1 у її позовній заяві. Тому він не має заперечення щодо наведених позивачем ОСОБА_1 обставин та правових підстав позову. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали разом зі своїм відповідно чоловіком та батьком - ОСОБА_3 , в тому числі і на час його смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім цього, своїм право на прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 також скористалася ще і у формі, яка передбачена положеннями ст. 1269 ЦК України, а саме 20 січня 2017 року особисто подала до нотаріальної контори письмову заяву про прийняття спадщини. 26 листопада 2016 року до позивача ОСОБА_1 перейшла та вона прийняла спадщину (права та обов`язки) від спадкодавця - ОСОБА_3 , тобто в тому числі і на

Ѕ частки книг: Богослужбове видання, що починається з праці «Об сходе души і тела Кирила Александрійського»; «Богослужбове видання для служби у вересні місяці». Визначаючи за позивачем ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування саме на частку в розмірі Ѕ вказаних книг, суд виходив з того, що відповідно до положень частини першої статті 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними і відповідно до статей 1216 1218 1261 1268 ЦК України вона має право на спадкування

Ѕ частки спірних книг.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу Вінницької митниці задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дванадцятої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Постанови про відмови у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, в тому числі на спірне спадкове майно, матеріали справи не містять. Таким чином, позивач, звертаючись до суду з даним позовом обрав помилковий спосіб захисту, як наслідок, позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частину книги є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

У липні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не врахував, що мотиви відмови Вінницької митниці у поверненні належних її чоловікові книг з підстав ненадання документів, що підтверджують право власності, є незаконними, оскільки відповідно до чинного законодавства документальне оформлення права власності на книги не є обов`язковою умовою для виникнення та підтвердження права власності на них. Підстав припинення права власності на книги, передбачених статтею 346 ЦК України, апеляційний суд не встановив.

Суд апеляційної інстанції не вказав, на підставі чого він дійшов висновку про те, що вона обрала неправильний спосіб захисту порушеного права, та не зазначив, який спосіб є правильним. Постанова апеляційного суду не містить висновків, у чому полягало неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у тому числі й статті 328 ЦК України.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 05 липня 2015 року ОСОБА_3 (чоловік позивачки) був затриманий у зоні прикордонно-митного контролю відділу митного оформлення «Автомобільний» пункту пропуску «Могилів-Подільський-Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці в павільйоні прикордонно-митного контролю слідував по пішохідному напрямку «вхід в Україну»; працівниками Вінницької митниці у нього вилучено дві книги, які є культурними цінностями, а саме:

- «Богослужбове видання, що починається з праці «Об сходе души и тела»» Кирила Александрійського»»;

- «Богослужбове видання для служби у вересні місяці».

Про вилучення у ОСОБА_3 книг та прийняття їх на зберігання працівниками Вінницької митниці складено уніфіковану митну квитанцію МД 1 серії КБ

№ 200759.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня

2015 року у справі № 127/26878/15-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 472 МК України, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі ста відсотків вартості вилучених товарів, що становить 250,00 грн на користь держави, з конфіскацією вилученого товару - двох старовинних книг, що зберігаються на складі Вінницької митниці, зі стягненням витрат на їх зберігання в розмірі 8,30 грн.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2016 року у справі № 127/26878/15-п постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2015 року скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення.

При розгляді справи № 127/26878/15-п судами встановлено, що 05 липня

2015 року в зоні прикордонно-митного контролю відділу митного оформлення «Автомобільний» пункту пропуску «Могилів-Подільський-Отач» митного поста «Дністер» Вінницької митниці в павільйоні прикордонно-митного контролю по пішохідному напрямку «вхід в Україну» було проведено усне та письмове декларування громадянина України ОСОБА_3 , в ході яких він заявив про наявність у нього одного місця багажу з особистими речами, а на інші пункти митної декларації дав відповідь «ні». Після оформлення митної декларації, в ході подальшого митного контролю багажу інспектором митниці виявлено не задекларовані ОСОБА_3 за встановленою формою дві старовинні книги з паперу, з надрукованим текстом, обкладинками з дерева, обтягнуті шкірою, з чисельними пошкодженнями та ознаками старіння, які знаходилися в дорожній сумці.

Відповідно до висновків комісії з проведення державної експертизи культурних цінностей Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва від 13 липня 2015 року № 294 та

від 12 жовтня 2015 року № 526 надані на дослідження книги:

1. «Богослужбове видання, що починається з праці «Об сходе души и тела»» Кирила Александрійського. Папір XVIII ст., з водяними знаками, пожовтілий, забруднений, по краях затертий. Друк двокольоровий. Гравюри: дереворити з рослинним орнаментом. Кількість наявних аркушів - 98. Є втрати: титульний, початкові та прикінцеві аркуші. Формат - 6 o. Обкладинка: дошки, обтягнути шкірою темно-коричневого кольору з тисненням. Шкіра потерта та пошкоджена. Збереглися елементи застібок. Станом на 13 липня 2015 року її вартість становить 150,00 грн;

2. «Богослужбове видання для служби у вересні місяці». Папір другої половини XIX ст., затертий, забруднений. Друк двокольоровий. Гравюри: дереворити з рослинним орнаментом. Кількість наявних аркушів - 197. Є втрати аркушів: титульний та окремі по тексту. Формат - 6 о. Обкладинка: дошки, обтягнуті шкірою темно-коричневого кольору з тисненням. Шкіра потерта і пошкоджена. Збереглися елементи застібок. Станом на 13 липня 2015 року її вартість становить 100,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Суди встановили, що на момент смерті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали разом із ОСОБА_3

20 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 .

Того ж дня, 20 січня 2017 року, ОСОБА_1 також звернулась до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3

20 січня 2017 року нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 51/2017 після смерті

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Крім того, судами встановлено, що за життя ОСОБА_3 звертався до Вінницької митниці з заявами про повернення йому спірних книг.

Відповідно до відповіді Вінницької митниці від 27 квітня 2016 року з урахуванням частини четвертої статті 83 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи. Однак в резолютивній частині рішення апеляційного суду Вінницької області від 01 квітня 2016 року у справі

№ 3127/26878/15 не зазначено, що книги, вилучені у справі про порушення митних правил № 0515/401060201/15, підлягають поверненню власнику. А тому, законні підстави для повернення ОСОБА_3 вилучених книг відсутні. Одночасно Вінницькою митницею роз`яснено ОСОБА_3 його право звернутися до апеляційного суду Вінницької області із заявою про роз`яснення порядку виконання рішення по справі.

У листі Вінницької митниці від 02 липня 2016 року зазначено, що Вінницька митниця не заперечує проти повернення вилучених книг ОСОБА_3 , проте книги можуть бути повернуті після надання документів для підтвердження права власності на культурні цінності або законності ввезення їх на територію України.

Листом Вінницької митниці від 13 січня 2017 року ОСОБА_1 запропоновано надати документи, що підтверджують право власності на культурні цінності та законності їх ввезення на територію України.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові в задоволенні позову апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дванадцятої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Постанови про відмови у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, в тому числі на спірне спадкове майно, матеріали справи не містять. Таким чином, позивач, звертаючись до суду з даним позовом обрав помилковий спосіб захисту, як наслідок, позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частину книги є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Відповідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 367 ЦК України, статті 1278 ЦК України та вказано, що «якщо спадкодавець склав заповіт і в ньому не зазначив частки спадкоємців, вони вважаються рівними. Навпаки, якщо заповідач розподілив спадщину між спадкоємцями в нерівних частках, то кожний має право саме на ту частку, яку вказав спадкодавець. За відсутності заповіту частки кожного спадкоємця в спадщині визнаються рівними. Відступ від цього принципу можливий за домовленістю спадкоємців між собою (стаття 1267 ЦК України). Спадщина належить спадкоємцям, які прийняли її на праві спільної часткової власності (частина четверта статті 355 ЦК України), а тому при її поділі застосовуються правила передбачені в главі 26 ЦК України, які регулюють відносини спільної часткової власності. Якщо згоди про поділ спадщини досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».

У частині п`ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі

№ 6-318цс15 зроблено висновок, що «згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_8 поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_3 , пред`явила позов про визнання права у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , права на Ѕ частки спірних книг, які вилучені Вінницькою митницею;

відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_3 , позов визнав;

відсутній спадковий спір між ОСОБА_1 та Вінницькою митницею, ОСОБА_2 .

За таких обставин, ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_3 , яка вважає, що стала співвласником індивідуально визначених речей (спірних книг), які перебувають у володінні іншої особи і нею не повертаються, то ефективним способом захисту для ОСОБА_1 , як спадкоємця, є віндикаційний позов до особи, у володінні якої перебуває спірні речі, а не позов про визнання права у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 - права на Ѕ частки спірних книг, які вилучені Вінницькою митницею.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині без змін.

Керуючись статтями 400 та 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого

2020 року) 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов