Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 759/18948/19

провадження № 61-8259св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк»

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року

у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду

від 28 червня 2022 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

АТ «УкрСиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтовано тим, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого

є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредитування від 05 грудня 2006 року № 11089846000, за умовами якого позивач надав позичальнику кредит в сумі 29 900,00 дол. США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати проценти на умовах, визначених кредитним договором та додатковими угодами, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі у строк не пізніше 05 листопада 2016 року, якщо не встановлений інший термін повернення кредиту (пункт 1.2 кредитного договору).

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань між позивачем

та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 05 грудня 2006 року № 35485, відповідно до якого в іпотеку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 34,10 кв. м, житловою площею 17,20 кв. м, ринковою вартістю 344 210,00 грн.

Також укладено договір поруки від 05 грудня 2008 року № 71458 з дружиною позичальника, ОСОБА_1 .

У зв`язку з тривалим невиконанням умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати процентів заочним рішенням Святошинського районного суду

м. Києва від 23 січня 2015 року у справі № 759/14126/14-ц задоволено позов

АТ «УкрСиббанк» та стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно

на користь банку заборгованість в сумі 15 923,48 дол. США, що в національній валюті згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ)

на 21 січня 2014 року становило 127 276,36 грн, та судовий збір по 636,38 грн

з кожного. Отримані виконавчі листи направлені для примусового виконання

до органів державної виконавчої служби. Рішення суду не виконано в повному обсязі.

14 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з заявою від 11 квітня 2019 року, в якій повідомила, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що надала копію свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 18 липня 2017 року.

Після смерті позичальника за вказаним кредитним договором у неї залишилися кредитні зобов`язання, які на 09 жовтня 2019 року становлять

25 969,56 дол. США, що станом на 09 жовтня 2019 року по курсу НБУ еквівалентно 641 630,46 грн, з яких: 14 383,06 дол. США - заборгованість

за кредитом, 1 520,40 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованими до 05 грудня 2016 року відповідно до статті 1048 ЦК України, 9 443,17 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованими до 14 липня 2017 року відповідно до статті 625 ЦК України, 622,93 дол. США - пеня, що стягнута за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року та не погашена.

Дізнавшись про смерть ОСОБА_2 , банк направив до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори та дружині померлого, ОСОБА_1 , вимоги до спадкоємців щодо погашення заборгованості в повному обсязі одноразовим платежем.

З листа Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 25 вересня 2019 року № 5618/02-14 відомо, що свідоцтво про право на спадщину

ще не видавалося, спадкоємцем за законом є дружина померлого, ОСОБА_1 (відповідач) яка прийняла спадщину.

Відповідач повідомила банк про відкриття спадщини лише у травні 2019 року, заборгованість одноразовим платежем не сплатила у повному обсязі.

Посилаючись на викладене, банк просив задовольнити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною

на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року, позов залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що до спірних правовідносин не застосовуються норми статей 1281 1282 ЦК України, тому що вони регулюються Законом України «Про виконавче провадження». Суд встановив, що відповідач виконує рішення суду

у справі від 23 січня 2015 року № 759/14126/14-ц, що підтверджується повідомленням Святошинського відділу державної виконавчої служби у м. Києві (далі - Святошинський ВДВС у м. Києві) від 06 вересня 2021 року, залишок

її заборгованості перед банком становить 88 849,54 грн, тобто менше

120 000,00 грн, а тому з урахуванням частини сьомої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на житло боржника

не здійснюється. Крім того, задоволення позову в такому разі призведе

до подвійного стягнення заборгованості з відповідача.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що в разі неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Суди не врахували, що ОСОБА_1 , прийнявши спадщину не погасила заборгованість у повному обсязі одноразовим платежем. Також суд необґрунтовано зазначив, що нарахування позивачем відсотків

за період після ухвалення судом заочного рішення від 23 січня 2015 року

є безпідставним.

Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17,

від 12 листопада 2020 року у справі № 127/17686/13-ц, від 09 жовтня 2020 року

у справі № 799/23407/18, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц тощо.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу, в якому просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначала, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/18948/19, витребувано її зі Святошинського районного суду Київської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

05 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого

є АТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту.

05 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого

є АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки та поруки.

Як видно із заяви ОСОБА_1 від 11 квітня 2019 року та свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд також встановив, що позивач звертався з вимогою до спадкоємців.

На звернення АТ «УкрСиббанк» 12 Київська державна нотаріальна контора повідомила, що після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за законом

є його дружина, ОСОБА_1 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено, стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 15 923,48 дол. США, що згідно з курсом НБУ на 21 січня 2014 року становить 127 276,36 грн,

та судовий збір по 636,38 грн з кожного.

На підставі цього рішення суду Святошинським ВДВС у м. Києві видано виконавчі листи та відкрито виконавче провадження.

Вказане судове рішення відповідач в повному обсязі не виконала.

Згідно з повідомленням Святошинського ВДВС у м. Києві від 06 вересня

2021 року сума коштів за виконавчим документом, стягнених на користь стягувача становить 38 426,82 грн та наявна заборгованість на користь стягувача становить 88 849,54 грн. Стягнення виконується шляхом звернення стягнення

на зарплату відповідача.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору

та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні

і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання.

У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала

в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем

за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав

та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),

до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах,

що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи -

її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника

в зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Норми статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором

і спадкоємцями боржника, зокрема у зобов`язаннях, забезпечених іпотекою.

За змістом цих норм: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки

у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу

до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки

в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Отже, іпотека

у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування

чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували

до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).

Крім того, у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено,

що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки

в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.

Суд першої інстанції та апеляційний суд наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження», оскільки у цій справі ОСОБА_1

є спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка, ОСОБА_2 , тому

з урахуванням статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» набула статус іпотекодавця.

Разом із тим загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заперечуючи проти позову в суді першої інстанції, ОСОБА_1 , крім обґрунтування своїх заперечень, подала заяву про застосування позовної давності у справі.

Заочним рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 23 січня 2015 року

у справі № 759/14126/14-ц задоволено позов АТ «УкрСиббанк» та стягнено

із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь банку заборгованість.

Із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки банк звернувся в жовтні 2019 року, тобто зі спливом позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,

є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У суді першої та апеляційної інстанцій позивач не довів поважність причин пропуску позовної давності.

На вказане суди попередніх інстанцій належної уваги не звернули та допустили неправильне застосування норм матеріального права.

Тому у задоволенні позову у справі, що переглядається, суди мали відмовити саме з цієї підстави, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення підлягають зміні

в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року

та постанову Київського апеляційного суду від 28 червня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов