Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 759/19167/19

провадження № 61-12745св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року під головуванням судді Миколаєць І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф. у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року Департамент патрульної поліції (далі - ДПП) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у розмірі 382 926,61 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що ДПП належить на праві власності автомобіль «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 .

16 листопада 2016 року близько 01 год 30 хв на вулиці Чорнобильській, 1 у м. Києві, сталася ДТП за участю службового автомобіля ДПП «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті ДТП службовий автомобіль ДПП «Toyota» н.з. НОМЕР_1 зазнав пошкоджень.

Висновком експертного дослідження від 19 липня 2017 року № 19/13-1/56-ЕД/17 встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику колісного ТЗ «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП, станом на момент проведення експертного дослідження, складає 382 926,61 грн.

З накладенням адміністративного стягнення за порушення статті 124 КУпАП, Святошинський районний суд м. Києва встановив факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , що підтверджує порушення останнім основних обов`язків поліцейського, визначених Законом України «Про Національну поліцію», Інструкції та Дисциплінарного статуту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Святошинський районний суд м. Києва заочним рішенням від 07 липня 2020 року у задоволені позову ДПП відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ДПП задовольнив частково. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року змінив, виклавши мотивувальну частину судового рішення з підстав зазначених в цій постанові.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вищезазначений пошкоджений автомобіль був наданий ОСОБА_1 у користування, а доказів для застосування повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, передбаченої Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (далі - Положення) та іншими актами законодавства матеріали справи не містять.

Разом із тим, апеляційний суд вважав помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положення статей 133 134 КЗпП України, оскільки в даному випадку питання про відшкодування матеріальної шкоди регулюється спеціальним нормативним актом, а саме Положенням, і тому в цій частині рішення суду підлягало зміні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року представник ДПП- Шуміленко С. М. звернуся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника вказує, що суди обох попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/39300/16 та у постанові від 09 вересня 2019 року у справі № 522/16964/15. З вказаних постанов вбачається усталена практика про наявність підстав для вирішення цієї справи в порядку адміністративного судочинства, як таких, що пов`язані із питанням реалізації статусу особи, яка перебуває на публічній службі.

Додатково вказував на те, що в рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише під час здійснення адміністративного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Святошинського районного суду м. Києва.

20 січня 2022 року цивільна справа № 759/19167/19 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 26 травня 2022 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В користуванні ОСОБА_1 під час виконання обов`язків поліцейського патрульної служби знаходився службовий автомобіль «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 .

16 листопада 2016 року близько 01 год 30 хв на вулиці Чорнобильскій, 1 у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю службового автомобіля ДПП «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди службовий автомобіль ДПП «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 зазнав пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суд м. Києві від 05 грудня 2016 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 КУпАП (справа № 759/16007/16-п) (а. с. 7).

При розгляді вказаної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перед поворотом не зменшив швидкості для безпечного його проходження, не врахував стан дорожнього покриття, внаслідок чого здійснив наїзд на лінію електропередач, що призвело до пошкодження транспортного засобу.

Висновком експертного дослідження від 19 липня 2017 року № 19/13-1/56-ЕД/17 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди станом на момент проведення експертного дослідження складає 382 926,61 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У пункті 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба визначається як діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Частиною четвертою статті 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що спір між сторонами виник з приводу проходження ОСОБА_1 служби, під час якої, у результаті неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, завдано матеріальну шкоду державі в особі ДПП шляхом пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки «Toyota Prius» н.з. НОМЕР_1 .

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року в справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) зазначено, що підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням № 243/95-ВР. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. Дія цього положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1, 2 Положення № 243/95-ВР).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що служба у ДПП є публічною службою.

Враховуючи наведене, цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Отже, у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих ОСОБА_1 державі під час проходження публічної служби, є публічно-правовими, тому спір в цій частині підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм процесуального права, а тому оскаржені рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд роз`яснює позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд касаційної інстанції роз`яснює позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Щодо клопотання про повернення надміру сплаченої суми судового збору за подання касаційної скарги

У липні 2021 року ДПП звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року.

Верховний Суд ухвалою від 06 серпня 2021 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 658,52 грн. Роз`яснив наслідки невиконання вимог ухвали.

26 серпня 2021 року Департамент патрульної поліції подав до Верховного Суду заяву на виконання вимог ухвали до якої долучив платіжне доручення від 04 серпня 2021 року № 12591 про сплату судового збору за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції у справі № 759/19167/19 в сумі 11 487,80 грн.

17 лютого 2022 року Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду із клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору.

Клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням наведеного надміру сплачений Департаментом патрульної поліції судовий збір згідно з платіжним дорученням від 04 серпня 2021 року № 12591 в розмірі 3 829,28 грн слід повернути заявнику.

Керуючись статтями 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди закрити.

Повідомити Департамент патрульної поліції, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Повернути Департаменту патрульної поліції надміру сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 3 829,28 грн, що внесений згідно з платіжним дорученням від 04 серпня 2021 року № 12591 на розрахунковий рахунок - (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс. р-н/22030102, код банку отримувача (МФО) - 899998, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук