Постанова

Іменем України

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 759/19334/17

провадження № 61-10514св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Антонов»,

третя особа: Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов», третя особа: Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, про стягнення недонарахованої надбавки за стаж наукової роботи, доплати грошової допомоги при звільненні, стягнення суми компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди

за касаційними скаргами адвоката Фесенко Аліни Олександрівни як представника ОСОБА_1 та Державного підприємства «Антонов» на рішення Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року у складі судді П`ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, збільшивши вимоги якого просив стягнути з ДП «Антонов» суму в розмірі 602 239,36 грн, яка складається з:

1) 155 782,47 грн недорахованої надбавки за стаж наукової роботи за період з липня 1999 року до травня 2016 року;

2) 30 317,91 грн доплати за науковий ступінь за період з січня 2003 року до травня 2016 року,

3) 58 977,30 грн грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат; 4) 342 161,68 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

5) 10 000,00 грн моральної шкоди;

6) 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Зобов`язати відповідача надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з липня 1999 року до травня 2016 року.

На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він працював у ДП «Антонов» з 01 серпня 1966 року до 28 вересня 1968 року та з 23 жовтня 1970 року до 16 травня 2016 року, має вчений ступінь кандидата наук, має три авторські свідоцтва на винахід, чотири посвідчення на раціоналізаторські пропозиції, які введені в дію на ДП «Антонов» та ефективно ним використовувалися, має науково-технічні публікації з тематики діяльності ДП «Антонов», 158 звітів про науково-дослідну роботу та безліч інших, не менш важливих, публікацій та висновків.

За досягненням певного віку йому призначено пенсію згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», після чого він дізнався, що відповідач позбавив його законного права отримувати в повному обсязі пенсію наукового працівника, оскільки не в повному обсязі нараховував і виплачував надбавку за стаж наукової роботи та доплату за науковий ступінь.

Також відповідач при звільненні не виплатив йому грошову допомогу, що передбачена статтею 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Ненарахування і невиплата йому надбавки за стаж наукової роботи та доплати за вчений ступінь принижують його честь, гідність та ділову репутацію перед іншими працівниками підприємства, чим завдають моральної (немайнової) шкоди.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 22 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 174 526,77 грн, з яких: 81 536,40 грн недонарахованої надбавки за стаж наукової роботи за період з 26 листопада 2007 року до 20 жовтня 2012 року; 23 060,91 грн доплати за науковий ступінь за період з січня 2003 року до жовтня 2012 року; 69 930,37 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати із січня 2013 року до травня 2016 року. Стягнув з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовив. Стягнув з ДП «Антонов» на користь держави 2 617,90 грн судового збору.

Задовольняючи позов в частині донарахування надбавки за стаж наукової роботи, суд першої інстанції виходив з того, що статус ДП «Антонов» як наукової установи підтверджено з 26 листопада 2002 року до 20 листопада 2012 року. Оскільки займані позивачем посади належить до наукових, тому стягненню підлягає недонарахована надбавка за стаж наукової роботи за період з 26 листопада 2002 року до 20 жовтня 2012 року в розмірі 81 536,40 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення доплати за науковий ступінь, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу 15 січня 2003 року присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «міцність літальних апаратів», з вересня 2009 року відповідач почав виплачувати йому доплати за науковий ступінь у розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати), однак розраховував цей відсоток пропорційно відпрацьованому часу, а не сталою сумою, оскільки при незмінності розміру посадового окладу доплата має бути сталою сумою, тому стягненню підлягає доплата за науковий ступінь за період із січня 2003 року до жовтня 2016 року.

Частково задовольняючи вимогу позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив строки виплат надбавки за стаж наукової роботи, тому стягненню підлягає компенсація з часу невиплати цих сум, а саме з січня 2013 року до травня 2013 року.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині виплати грошової допомоги в розмірі шести посадових окладів, суд першої інстанції виходив з того, що внутрішніми документами підприємства відповідач закріпив положення, що поліпшують умови оплати праці порівняно з гарантіями, наданими законодавством, відповідно до яких позивач отримав одноразову грошову допомогу при звільненні в значно більшому розмірі.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не були порушені при нарахуванні йому заробітної плати, вини у діях відповідача немає, як і причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку пенсійних органів з липня 1999 року до травня 2016 року, суд першої інстанції вказав, що на час розгляду справи бездіяльність відповідача щодо непередання скоригованих даних не встановлена, тому немає підстав для його зобов`язання вчиняти ці дії.

Задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції зазначив, що є підстави для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Київський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року в частині стягнення з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу змінив, стягнув з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 1 257,49 грн витрат на правничу допомогу. У решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення недонарахованої надбавки за стаж наукової роботи, доплати за науковий ступінь, суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та в частині відмови в задоволенні позову про стягнення одноразової грошової допомоги науковому працівнику при виході на пенсію, моральної шкоди та зобов`язання відповідача надати скориговані дані до пенсійних органів, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки суд правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норму закону, що регулює спірні правовідносини.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вказав на принцип покладення на сторони судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд постановою від 04 грудня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Антонов» про стягнення надбавки за стаж наукової роботи, доплати за науковий ступінь, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати, стягнення моральної шкоди, витрат на правничу допомогу скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року та рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Антонов» про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат, зобов`язання ДП «Антонов» надати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишив без змін.

Постанова суду касаційної інстанції в частині виплати надбавки за стаж наукової роботи мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції щодо права позивача на отримання надбавки за стаж наукової роботи у період з 26 листопада 2002 року до 20 жовтня 2012 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494, є передчасними, оскільки необхідно встановити, чи належала його посада до посад, визначених Національним класифікатором України ДК 003:2010 та статтею 22-1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у редакції Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ (далі - Закон № 1977-ХІІ).

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині надбавки позивачу за науковий ступінь, апеляційний суд встановив період, за який позивач має право на отримання надбавки за науковий ступінь, однак не перевірив нарахувань та розрахунків, наданих позивачем, не надав оцінки зібраним доказам, що у цій справі має важливе юридичне значення для правильного вирішення спору. Крім цього, не звернув уваги на те, що суд першої інстанції задовольнив вимогу в частині нарахування надбавки за науковий ступінь починаючи з 2003 року, обмеживши цю виплату жовтнем 2012 року (період, коли відповідач мав статус наукової установи), тоді як суд апеляційної інстанції підтвердив право позивача на отримання такої надбавки до жовтня 2016 року.

Вирішення вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати, витрат на правничу допомогу прямо залежить від вирішення вказаних вимог позивача.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, в частині відмови в задоволенні позову щодо виплати одноразової грошової допомоги при виході на пенсію та зобов`язання подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва з липня 1999 року до травня 2016 року є законними і обґрунтованими.

Під час вирішення спору в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди апеляційному суду при новому розгляді слід звернути увагу на висновки, викладені у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо порядку застосування положень статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин та врахувати, що відновлення порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Київський апеляційний суд постановою від 02 червня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Антонов» про стягнення надбавки за стаж наукової роботи, доплати за науковий ступінь, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та витрат на правничу допомогу скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення. Стягнув з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 413 504,22 грн, з яких: 130 636,49 грн невиплаченої надбавки за стаж наукової роботи за період з липня 1999 року до травня 2016 року; 15 278,93 грн доплати за науковий ступінь за період з січня 2003 року до серпня 2009 року; 267 588,80 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь. Стягнув з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3 433,06 грн. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 є суб`єктом наукової діяльності, тому згідно зі статтею 23 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у редакції Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ (далі - Закон № 1977-ХІІ), та статті 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII (далі - Закон № 848-VIII), має право на отримання доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової роботи та інші надбавки, доплати та винагороди, передбачені законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Рішенням Вищої атестаційної комісії України на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки України від 15 січня 2006 року ОСОБА_1 присвоєний науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності «міцність літальних апаратів», тому відповідач був зобов`язаний нараховувати та виплачувати позивачу доплату за науковий ступінь.

Дійшовши правильного висновку про право ОСОБА_1 на стягнення недорахованої надбавки за стаж наукової роботи і доплати за науковий ступінь, суд першої інстанції допустив помилку у визначенні періоду та сум надбавок, які підлягають стягненню з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 .Відповідно, підлягає перерахуванню і компенсація втрати частини доходів у сумі у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Оскільки ДП «Антонов» порушило трудові права ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення із ДП «Антонов» моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів на них, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 14 липня 2020 року, адвокат Фесенко А. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що суди застосували статті 36, 37 Закону України від 26 листопада 2015 року № 548-19 «Про науково-технічну діяльність, статті 2, 6 Закону України «Про оплату праці», статтю 188 ЦК України (щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати) до спірних правовідносин без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 759/19329/17-ц, та правового висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного у постанові від 26 квітня 2017 року у справі № 759/22414/14-ц. Верховний Суд переглядаючи справу № 759/19329/17-ц, дійшов висновку, що ДП «Антонов» має відновити порушене право позивача та подати до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві коригуючі звіти за період з липня 1999 року до липня 2011 року з урахуванням проведених змін у бухгалтерській документації щодо сум донарахованої надбавки за стаж наукової роботи та донарахованої доплати за вчений ступінь для внесення їх до персоніфікованого обліку персональних даних позивача з метою перерахунку пенсії, при цьому виконати приписи законодавства щодо загальнообов`язкового державного пенсійного законодавства. ДП «Антонов», виплачуючи грошову допомогу при звільненні позивача, не врахувало нормстатті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та положення Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи».

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Щодо суми недорахованої надбавки за стаж наукової роботи

Основна заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), а надбавка за стаж наукової роботи (так само, як і доплата за науковий ступінь) є додатковою заробітною платою та встановлюється чинним законодавством.

Стаття 6 Закону України «Про оплату праці» зазначає всі можливі системи оплати праці, однак статті 2 цього Закону посадовий оклад структурно відносить до основної заробітної плати, а спірні надбавки і доплати - до додаткової заробітної плати, які затверджуються законодавчо у сталому розмірі. Тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що в разі виконання працівником місячної норми праці йому має нараховуватися оклад, якщо працівник відпрацював неповний місяць чи не виконав норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу), відноситься до посадового окладу, тобто до основної заробітної плати, а суд, не вдаючись до аналізу норм матеріального права, помилково ототожнює поняття основної та додаткової заробітних плат, тому всупереч нормам матеріального права неправильно здійснив перерахунок ОСОБА_1 суми недорахованої надбавки за стаж наукової роботи. Із цього питання вже є чітко сформована правова позиція судів касаційної інстанції, викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року у справі № 759/22414/14-ц, в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 759/19329/17-ц, які суд апеляційної інстанції до уваги не взяв, а тому всупереч матеріальному та процесуальному праву застосував норми без урахування вказаних правових позицій судів касаційної інстанції.

Позивач правильно здійснив розрахунок суми недорахованої надбавки за стаж його наукової роботи, а тому з ДП «Антонов» слід стягнути 155 782,47 грн недорахованої надбавки за стаж наукової роботи з липня 1999 року до травня 2016 року.

Щодо стягнення недорахованої доплати за науковий ступінь суди дійшли правильного висновку про те, що позивач однозначно мав право на таку виплату від дати присудження йому наукового ступеня кандидата технічних наук зі спеціальності «міцність літальних апаратів» (рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 15 січня 2003 року (протокол № 16-08/1) на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки України), тобто з січня 2003 року.

Однак Київський апеляційний суд, розглядаючи питання про суму недонарахованої доплати за науковий ступінь, знову ж таки дійшов хибного висновку, що така доплата має розраховуватися пропорційно відпрацьованому часу, не врахувавши правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 759/19329/17-ц.

Щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати

Оскільки позивач не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції щодо законодавчої обґрунтованості перерахунку як надбавки за стаж наукової роботи, так і доплати за науковий ступінь, відповідно і розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати розрахований неправильно. Вимога компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є похідною позовною вимогою, а тому сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є взаємозалежною від задоволення вимог щодо виплати надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь.

Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 759/19329/17-ц підтвердив право позивачів на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати та присудив до стягнення в повному, заявленому позивачами, розмірі.

Щодо грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів

Суди попередніх інстанцій не дослідили норми матеріального і процесуального права, тому ДП «Антонов» зобов`язане виконати вимоги Закону України «Про наукову науково-технічну діяльність» та виплатити позивачу грошову допомогу у разі виходу на пенсію.

Щодо подання скоригованих даних до системи персоніфікованого обліку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

Оскільки зі вступом рішення суду в силу одночасно виникає і обов`язк відповідача подати скориговані дані до системи персоніфіковано обліку системи ПФУ, тому з метою подальшого уникнення судового розгляду лише з однією вимогою до відповідача про подання ним скоригованих даних позивач і заявляє цю вимогу одночасно, адже вона є похідною.

Щодо стягнення моральної шкоди

Саме через те, що трудові права позивача були порушені відповідачем, позивач не зміг в повному обсязі отримувати пенсію наукового працівника, оскільки для розрахунку такої пенсії береться розмір заробітної плати помісячно, однак щомісяця позивач недоотримував як належні йому виплати, так і належну йому пенсію наукового працівника, яка могла би бути в рази вища, тому він має право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання надбавки за стаж наукової діяльності згідно із законодавством у позивача виникло ще починаючи з 23 жовтня 1973 року - 10 %, з 23 жовтня 1980 року - 20 %, з 23 жовтня 1990 року - 30 %, тобто протягом тривалого часу відповідач ігнорував законні вимоги позивача, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо виплати зазначеної надбавки за стаж наукової роботи.

Все це і призвело до моральних страждань та погіршення стану здоров`я.

Щодо витрат на правничу допомогу

Позивач вважає за належне стягнення з відповідача всієї суми понесених ним витрат на правничу допомогу, оскільки всі позовні вимоги обґрунтовані належним чином з посиланням на законодавство та чинні норми матеріального права, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 10 грудня 2020 року, ДП «Антонов» просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасувати в частині стягнення з ДП «Антонов» на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої надбавки за стаж наукової роботи за період з липня 1999 року до травня 2016 року у розмірі 130 636,49 грн, суму невиплаченої доплати за науковий ступінь за період з січня 2003 року до серпня 2009 року у розмірі 15 278,93 грн, суму компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплат надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь в сумі 267 588,80 грн та суму витрат на правничу допомогу в сумі 3 433,06 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2018 року в частині стягнення з ДП «Антонов» на користь держави судового збору в розмірі 2 617,90 грн; в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 759/19334/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 2-1550/11, від 16 січня 2019 року у справі № 826/25099/15, від 08 квітня 2020 року у справі № 750/5550/17, від 22 січня 2020 року у справі № 311/2813/17 та від 29 січня 2020 року у справі № 755/15364/17; необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 759/19334/17 та застосованого апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

На обґрунтування заявлених вимог ДП «Антонов» посилається на те, що постанова апеляційного суду в частині невиплаченої надбавки за стаж наукової роботи за період з липня 1999 року до травня 2016 року в розмірі 130 636,49 грн; невиплаченої доплати за науковий ступінь за період з січня 2003 року до серпня 2009 року в розмірі 15 278,93 грн; компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат стосовно надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь в сумі 267 588,80 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 3 433,06 грн постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» в редакції, що діяв на момент спірних правовідносин, взагалі не передбачав такого суб`єкта наукової діяльності як державна наукова організація, натомість зазначений закон передбачав такого суб`єкта як «державна наукова установа».

ДП «Антонов» отримувало свідоцтво про атестацію наукової установи від 26 листопада 2002 року № 003 та свідоцтво від 19 жовтня 2007 року № 1, відповідно до яких відповідач атестований як «наукова установа». Можливість атестації з наданням державному комерційному підприємству статусу «державної наукової установи» чи «державної наукової організації» не передбачена законодавством.

Відповідач за своєю організаційно-правовою формою є державним підприємством, яке не створювалося та не реорганізовувалося в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 321, не фінансується з державного бюджету, а відповідно не належить до державних наукових установ.

Отже, при застосуванні статті 8 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» суди допустили її неправильне тлумачення. Також суди не застосували норми матеріального права, що підлягають застосуванню, а саме постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 321 «Питання створення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ», Державного класифікатора України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК «002:2004» та Державного класифікатора України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК «002-94», що призвело до помилкового віднесення державного унітарного комерційного госпрозрахункового підприємства (яке у тому числі не фінансується з державного бюджету) до державних наукових установ, дійшовши помилкового та незаконного висновку про те, що ДП «Антонов» засноване на державній власності, а отже, згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» є державною науковою установою.

Суд правильно встановив, що у спірний період позивач обіймав посади начальника групи РДВ-1 та заступника начальника відділу-начальника групи. Однак, відповідно до Державного класифікатора професій України ДК 003:2010 професія позивача 1237.2 відноситься виключно до розділу 1 «Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери, управителі», а не до розділу 2 «Професіонали», як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494.

За таких обставин суди помилково застосували абзац другий пункту 1 «Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494), оскільки позивач працював за професією, що не відповідає умовам застосування цього підпункту (професія позивача не відноситься до розділу 2 (Професіонали) Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій») та Порядку в цілому. Така позиція ДП «Антонов» підтримана Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у цій справі.

Апеляційний суд не взяв до уваги, що Бюлетень «40 лет со дня создания ОКБ имени О. К. Антонова » не містить реквізитів, з цього документа не вбачається, ким він створений, виданий, на яких правових підставах та яким чином він може підтвердити наявність у ДП «Антонов» статусу наукової організації у спірний період. Крім того, Бюлетень у будь-якому разі не має жодного відношення до спірного періоду, оскільки на першій сторінці Бюлетеня зазначено «31 мая 1986 года», а спірний період - це час з липня 1999 року до травня 2016 року.

Вирішуючи справу, апеляційний суд взяв до уваги лист Міністерства освіти і науки України від 17 лютого 2000 року № 1/12.138, згідно з яким відповідачу присвоєно статус «державної наукової організації» із посиланням на статтю 1 Закону України № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» в редакції від 01 грудня 1998 року, однак ця стаття не містить такого поняття, як «державна наукова організація», а Міністерство освіти й науки України висловило припущення, а не надало висновок.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача доплати за науковий ступінь, суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, які не регулюють спірних правовідносин та не підлягають застосуванню.

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь, суди неправомірно задовольнили позовні вимоги щодо компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 267 588,80 грн.

Крім того, суд неправильно застосував пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суди порушили норми процесуального права та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 311/2813/17, від 29 січня 2020 року у справі № 755/15364/17.

17 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ДП «Антонов» на касаційну скаргу позивача, який мотивований тим, що позивач і суди помилково, всупереч нормам матеріального права, ототожнюють поняття «наукова установа» та «державна наукова установа», тоді як законодавець чітко розмежовує такі поняття, як «наукова установа» та «державна наукова установа». Згідно із Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» ці поняття співвідносяться як загальне та спеціальне, тобто будь-яка державна наукова установа є науковою установою, але не будь-яка наукова установа є державною науковою установою.

ДП «Антонов» було і залишається виключно унітарним державним комерційним підприємством, яке не фінансувалося за рахунок бюджетних коштів, тому не належить ані до бюджетних установ, ані до одержувачів бюджетних коштів. Зі змісту статутних документів відповідача та довідок № 19/6777, № 19/6778, № 19/6779 та №19/6780 випливає, що ДП «Антонов» є державним госпрозрахунковим, тобто комерційним, підприємством, яке фінансувалося з державного бюджету лише до IV кварталу 1986 року. Таким чином, нормативно-правові акти покладають обов`язок з виплати доплат за науковий ступінь на юридичних осіб тільки бюджетної сфери.

Позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплат надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь є похідними від вимог щодо стягнення надбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь, тому також задоволенню не підлягають.

Позивач не надав доказів завдання йому моральної шкоди діями відповідача.

Суди попередніх інстанцій не встановили наявність фактичних витрат на правову допомогу, адже наявність квитанції про певні витрати не вказує на їх безумовну обґрунтованість та наявність у позивача реальних витрат.

В уточненій касаційній скарзі позивач просить переглянути та скасувати судові рішення в частині стягнення грошової допомоги у розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок та доплат і в частині зобов`язання відповідача подати скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Правобережного об`єднання управління Пенсійного фонду України в. Києві, не взявши до уваги, що постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у цій справі позовні вимоги в указаній частині вже вирішено.

02 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу ДП «Антонов», який мотивований тим, що відповідач неодноразово зловживав процесуальними правами, штучно затягував строки розгляду справи шляхом невчасного подання уточненої касаційної скарги, наданням не в повному обсязі наказів з приховуванням додатків до них, неподанням частини додатків до касаційної скарги та частини додатків до заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, позивач просить Верховний Суд залишити касаційну скаргу ДП «Антонов» без розгляду з підстав, визначених статтями 44 393 410 ЦПК України.

Позивач є кандидатом технічних наук, експертом в галузі літакобудування, лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, у 2012 році лауреат премії Правління Російської Федерації в галузі науки і техніки, у 2007 році нагороджений іменним годинником від Українського союзу промисловців та підприємців за значний внесок у розвиток авіабудування України. Також ОСОБА_1 за роки своєї наукової діяльності неодноразово нагороджувався пам`ятними нагрудними знаками, що свідчить про його високий рівень як спеціаліста та професіонала своєї справи.

Відповідач у довідці від 22 червня 2016 року № 19/6777 про підтвердження стажу наукової роботи для призначення пенсії особам, які мають науковий ступінь і працюють на посадах за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, що видана ним, підтверджує те, що ОСОБА_1 працював за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, за якою присуджено науковий ступінь кандидата наук, а отже, у відповідача виник обов`язок нарахування позивачу доплати за науковий ступінь ще з часу присудження позивачу наукового ступеня, тобто з 15 січня 2003 року.

Керуючись законодавством України, позивач надав детальні розрахунки компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, які також є у відповідача. Однак відповідач за весь час слухання справи жодного разу не надав жодного контррозрахунку, лише весь час без будь-якого правового підґрунтя вказує, що розрахунки здійснено неправильно.

За весь час розгляду справи (вже більше трьох років) позивач жодного разу не порушив питання про збільшення розміру витрат на правничу допомогу та просить стягнути на його користь лише 5 000,00 грн, розрахунок яких поданий

у додатку 7 до позовної заяви.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Фесенко А. О. як представника ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 листопада 2020 справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «Антонов».

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 серпня 1966 року до 28 вересня 1968 року та з 23 жовтня 1970 року до 16 травня 2016 року працював у ДП «Антонов».

Згідно з довідкою № 19/6777, виданою ДП «Антонов» 22 червня 2016 року, ОСОБА_1 працював за спеціальністю «Міцність літальних апаратів» - 05.07.03 (код професії) відповідно до групи спеціальностей «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» галузі науки «Технічні науки», за якою йому присвоєно науковий ступінь кандидата наук.

Згідно з довідками № 19/6777, № 19/6778, № 19/6779, № 19/6780, виданими ДП «Антонов» 22 червня 2016 року, основним напрямом діяльності ДП «Антонов» є створення та виробництво нових зразків авіаційної техніки.

ОСОБА_1 працював у відділі РДВ-1, який є науковим структурним підрозділом ДП «Антонов».

Науково-технічна діяльність вказаного структурного підрозділу є основною.

Позивачу призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

З листа Міністерства промислової політики України від 09 серпня 2013 року № 24/1-112 встановлено, що рішенням колегії Мінпромполітики України від 26 листопада 2002 року № 12 та рішенням від 19 жовтня 2007 року № 10/4/1 ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О. К. Антонова», яке в подальшому перейменоване в ДП «Антонов», атестовано та віднесено до групи «А». 26 листопада 2002 року видано свідоцтво про атестацію наукової установи № 003, чинне до 27 листопада 2007 року.

19 жовтня 2007 року видано свідоцтво про атестацію наукової установи від 19 жовтня 2007 року № 1, яке чинне до 20 жовтня 2012 року.

Із бюлетня «40 років з дня створення ОКБ імені Ак. Антонова» та викопіювання розділу «О компании» з сайту ДП «Антонов» (на той час - Дослідно-конструкторське бюро-153 (ОКБ-153)) встановлено, що від самого початку напрям діяльності підприємства - проведення наукової роботи та підвищення рівня науково-конструкторських розробок по новій техніці.

06 березня 1946 року прийнято постанову про створення ОКБ-53, а 31 травня 1946 року це рішення затверджене Постановою ЦК ВКП(б) та Ради Міністрів УРСР.

Згідно з довідкою від 29 березня 2011 року № 19/3438 ДП «Антонов» з IV кварталу 1986 року атестовано як наукову установу та визначено його головним з питань науково-технічного забезпечення за напрямом «створення та виробництво зразків авіаційної техніки».

З наказу Авіаційного науково-технічного комплексу «Антонов» від 14 квітня 1993 року № 224 «Щодо Положення про Головну наукову організацію» встановлено, що наказом Мінмашпрому від 31 липня 1992 року № 98 (наказ по АНТК «Антонов» від 16 вересня 1992 року № 577) на відповідача покладено обов`язки Головної наукової організації Мінмашпрома України з авіаційної техніки та відповідальність за організацію і координацію науково-технічної діяльності головних та базових організацій України щодо різних напрямів авіаційної науки. Цим же наказом уведено в дію затверджене Міністерством Положення про Головну наукову організацію Мінмашпрому України з авіаційної техніки.

Рішенням президії Вищої атестаційної комісії України від 15 січня 2003 року (протокол № 16-08/1) на підставі рішення спеціалізованої вченої ради Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки України ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності «міцність літальних апаратів».

З вересня 2009 року відповідач здійснює ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь.

20 травня 2008 року на ДП «Антонов» введено в дію Положення «Про виплату грошової допомоги при виході на пенсію».

24 січня 2013 року на ДП «Антонов» введено в дію Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок».

10 травня 2016 року до Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок» введено Зміну № 3.

Розмір грошової допомоги при виході на пенсію ОСОБА_1 розраховано на підставі Положення «Про порядок заохочення працюючих пенсіонерів при виході на заслужений відпочинок» у розмірі 10 окладів, що становило 67 790,00 грн.

Компенсація з часу невиплати надбавки за стаж наукової роботи, а саме із січня 2013 року до травня 2013 року, становила 69 930,37 грн.

Між ОСОБА_1 та адвокатом Фесенко А. О. укладено договір про надання правничих послуг від 29 листопада 2017 року № 3/17.

Послуги адвоката позивачем оплачено, що підтверджується копією квитанції від 29 листопада 2017 року 08-СВК № 74406 (форма ПО-Д2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційних скарг, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про: 1) стягнення надбавки за стаж наукової роботи, 2) стягнення доплати за науковий ступінь, 3) нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, 4) стягнення моральної шкоди, 5) стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суди встановили, що відділ РДВ-1, у якому працював ОСОБА_1 , є науковим структурним підрозділом наукової установи ДП «Антонов». Науково-технічна діяльність цього структурного підрозділу є основною. Отже, позивач, працюючи на ДП «Антонов», займався науково-технічною діяльністю з основного напряму діяльності підприємства та проходив атестацію на відповідність займаним посадам.

Наказом Авіаційного науково-технічного комплексу «Антонов» від 14 квітня 1993 року «Щодо положення про Головну наукову організацію» передбачено, що наказом Мінмашпрому від 31 липня 1992 року на відповідача покладені обов`язки Головної наукової організації Мінмашпрому України з авіаційної техніки та відповідальність за організацію і координацію науково-технічної діяльності головних та базових організацій України щодо різних напрямів авіаційної науки. Цим же наказом введено в дію затверджене Міністерством Положення про Головну наукову організацію Мінмашпрому України з авіаційної техніки.

Згідно з частинами першою - третьою статті 11 Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» (у редакції від 06 березня 1993 року) суб`єктами науково-технічної діяльності є юридичні та фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у процесі створення та впровадження науково-технічної продукції. Основним суб`єктом науково-технічної діяльності є науковий та науково-технічний працівник, який займається самостійно або у різноманітних організаційних формах науково-дослідницькою, проектно-конструкторською та іншою науковою діяльністю. Правовий статус наукового та науково-технічного працівника визначається законодавством України. Основною організаційною ланкою в науково-технічній сфері є науково-технічний колектив, що об`єднує наукових та науково-технічних працівників. Постійні об`єднання науково-технічних колективів створюють наукові організації, правовий статус яких визначається законодавством України.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 17 лютого 2000 року АНТК ім. О.К. Антонова має статус державної наукової організації, на наукових працівників якої поширюється дія статті 24 Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статутом ДП АНТК ім. О. К. Антонова, затвердженим Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України 13 вересня 1993 року, підприємство засноване на державній власності та утворене, серед іншого, з метою створення та випробування нових дослідних зразків авіаційної техніки і літальних апаратів.

У статуті ДП АНТК ім. О. К. Антонова, затвердженому наказом Міністра промислової політики України від 27 серпня 2004 року № 430, з подальшими змінами, зазначено, що підприємство засноване на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери управління Міністерства промислової політики України. У статті 2 «Мета і напрямки діяльності» також вказано, що підприємство утворене, серед іншого, з метою створення та випробування нових дослідних зразків авіаційної техніки і літальних апаратів.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ДП «Антонов» було науковою установою із самого початку створення.

Вказане підтверджується і тим, що ДП «Антонов» відповідно до бюлетеня «40 лет со дня создания ОКБ имени О. К. Антонова » мало статус наукової установи, зі змісту якого випливає, що підприємство, окрім як науково-технічною та випробувальною діяльністю, іншою не займалося та від самого початку мало на меті проведення наукової роботи та підвищення рівня науково-конструкторських розробок з нової техніки. 06 березня 1946 року колегія Міністерства прийняла постанову про створення ОКБ-153 (тепер - ДП «Антонов»), а вже 31 травня 1946 року це рішення було затверджене Постановою ЦК ВКП(б) та Ради Міністрів СРСР, тому наказ Мінмашпрому України від 31 липня 1992 року № 98 та наказ АНТК ім. О. К. Антонова від 14 квітня 1993 року № 224 були прийняті з дотриманням чинного на той час законодавства та покладали на ДП «Антонов» обов`язки Головної наукової організації України з авіаційної техніки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 759/19329/17-ц.

Аргументи касаційної скарги ДП «Антонов» в цій частині не спростовують висновки судів, а зводяться до незгоди з ними, тлумачення законодавства України на власний розсуд та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Щодо виплати надбавки за стаж наукової роботи

Науковим працівникам, які мають право на виплату надбавок за стаж наукової роботи і за стаж науково-педагогічної роботи, виплачується надбавка згідно з порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів України.

Скасовуючи попереднє рішення апеляційного суду в цій частині Верховний Суд указував, що встановивши, що для нарахування та виплати надбавки за стаж наукової роботи, передбаченої Порядком виплати надбавки за стаж наукової роботи, затвердженимо постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 року № 494, суттєвим є наявність акредитації у підприємства відповідно до Закону № 848 (пункт 2 постанови), апеляційний суд не звернув уваги на те, що для отримання такої надбавки працівником наявність акредитації підприємства повинна поєднуватися з вимогами, викладеними в пункті 1-2 самого Порядку щодо займаної посади працівника, визначеної Національним класифікатором України ДК 003:2010 чи статтею 22-1 Закону № 1977-ХІІ.

Апеляційний суд встановив, що основним напрямом діяльності ДП «Антонов» є створення та виробництво нових зразків авіаційної техніки.

ОСОБА_1 з 01 серпня 1966 року до 28 вересня 1968 року та з 23 жовтня 1970 року до 16 травня 2016 року працював у ДП «Антонов» на посаді, яка входить до переліку посад наукових працівників, визначеного статтею 22-1 Закону № 1977-ХІІ та статтею 31 Закону України № 848-VIII, за спеціальністю «міцність літальних апаратів» - 05.07.03 (код професії) відповідно до групи спеціальностей «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» галузі науки «Технічні науки», за якою йому присвоєно науковий ступінь кандидата наук.

ОСОБА_1 працював у відділі РДВ-1, який є науковим структурним підрозділом ДП «Антонов». Науково-технічна діяльність цього структурного підрозділу є основною.

Наказами ДП «Антонов» від 10 грудня 2015 року № 3945к, від 25 квітня 2016 року № 1521к затверджено поіменний список працівників підприємства, атестованих відповідно до Положення про атестацію наукових працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1999 року № 1475, згідно з яким ОСОБА_1 атестований на ДП «Антонов» як науковий працівник.

22 червня 2016 року ДП «Антонов» видало ОСОБА_1 довідки про підтвердження стажу наукової роботи № 19/6777, № 19/6778, № 19/6779, № 19/6780.

Згідно із цими довідками з 01 серпня 1966 року до 28 вересня 1968 року ОСОБА_1 працював на посаді інженера, з 23 жовтня 1970 року до 03 листопада 1972 року - на посаді інженера-конструктора 3 категорії, з 04 листопада 1972 року до 01 жовтня 1975 року - на посаді конструктора 2 категорії, з 02 жовтня 1975 року до 06 червня 1979 року - на посаді провідного інженера наукового розрахунково-дослідного відділу, з 06 червня 1979 року до 09 жовтня 1982 року - на посаді провідного конструктора наукового розрахунково-дослідного відділу, з 10 жовтня 1982 року до 25 листопада 1997 року - на посаді начальника групи наукового розрахунково-дослідного відділу, з 26 листопада 1997 року до 31 травня 2000 року - на посаді начальника групи наукового розрахунково-дослідного відділу, з 01 червня 2000 року до 31 грудня 2001 року - на посаді заступника начальника наукового розрахунково-дослідного відділу, з 01 березня 2003 року по 30 червня 2008 року - на посаді заступника начальника наукового розрахунково-дослідного відділу, з 01 липня 2008 року до 20 жовтня 2012 року - на посаді заступника начальника наукового розрахунково-дослідного відділу, з 21 жовтня 2012 року до 16 травня 2016 року - на посаді заступника начальника наукового розрахунково-дослідного відділу - начальника сектору. Згідно з наказами ДП «Антонов» від 10 грудня 2015 року № 3945к, від 25 квітня 2016 року № 1521к ОСОБА_1 був атестований на ДП «Антонов» як науковий працівник. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Згідно з вказаними довідками ОСОБА_1 працював за спеціальністю «міцність літальних апаратів» - 05.07.03 (код професії) відповідно до групи спеціальностей «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» галузі науки «Технічні науки», за якою йому присвоєно науковий ступінь.

Посади, на яких працював позивач, входять до переліку посад наукових працівників, визначеного статтею 22-1 Закону № 1977-ХІІ та статтею 31 Закону України № 848-VIII.

Указом Президента України від 31 грудня 2003 року ОСОБА_1 присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки 2003 року за роботу в галузі авіаційного приладобудування.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом наукової діяльності, тому має право на отримання згідно зі статтею 23 Закону № 1977-ХІІ та статті 36 Закону № 848-VIII доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової роботи та інші надбавки, доплати та винагороди, передбачені законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності, є обґрунтованим.

Такі висновки судів доводи касаційної скарги ДП «Антонов» не спростовують.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону № 848-VIII заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Умови оплати праці наукових працівників державних наукових установ визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати надбавки за стаж наукової роботи затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1110, яка була чинною до 26 квітня 2003 року, від 26 квітня 2003 року № 609, яка була чинною до 14 квітня 2004 року, від 14 квітня 2004 року № 494, яка є чинною і до тепер.

З 1999 року до 2003 року була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1110, положенням якої визначено, що надбавка за стаж роботи у науковій сфері виплачується щомісяця науковим працівникам, які займають посади, передбачені переліком посад наукових працівників державних наукових установ, організацій та державних вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, яким встановлюється надбавка за стаж наукової роботи в науковій сфері, затвердженим цією постановою.

Після зазначеного нормативного акта була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 609 «Про виплату надбавки за стаж наукової роботи», яка визначала аналогічні положення, що і постанова Кабінету Міністрів України № 494.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 № 494 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за стаж наукової роботи» розмір щомісячної надбавки, відсотків посадового окладу визначається: за стаж наукової роботи понад 3 роки - 10 %; понад 10 років - 20 %, понад 20 років - 30 %. Надбавка за стаж наукової роботи нараховується щомісяця, виходячи з посадового окладу наукового працівника за основним місцем роботи.

Оскільки ДП «Антонов» на час роботи на підприємстві позивача було науковою державною установою, а займані ОСОБА_1 посади відносилися до наукових, тому ДП «Антонов» зобов`язано було нараховувати та виплачувати позивачу надбавку за стаж наукової роботи. Проте ДП «Антонов» таких виплати не здійснювало, а тому позові вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачаневиплаченої надбавки за стаж наукової роботи за період з липня 1999 року до травня 2016 року є обґрунтованими, а висновок апеляційного суду правильним.

Щодо надбавки за науковий ступінь

Згідно зі статтею 4 Закону № 848-VIII суб`єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад`юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації.

Відповідно до статті 6 цього Закону науковий працівник провадить наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) діяльність у наукових установах, вищих навчальних закладах, наукових підрозділах установ, організацій, підприємств.

Згідно з частиною другою статті 31 Закону № 848-VIII до наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей за галузями наук, за якою присуджено науковий ступінь.

Аналогічну норму містить стаття 22-1 Закону № 1977-ХІІ.

Згідно з абзацом г) підпункту 3) пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» доплата працівникам за науковий ступінь, зокрема, кандидата наук становить у граничному розмірі 15 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати).

Зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання, повинні відповідати вимогам, передбаченим законодавством.

Аналогічну норму містить наказ Міністерства освіти та науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Суди встановили, що 15 січня 2003 року рішенням Президії вищої атестаційної комісії України ОСОБА_1 присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук зі спеціальності «міцність літальних апаратів».

Відповідач починаючи з вересня 2009 року розпочав виплати надбавки, передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298.

Ураховуючи наведене висновок судів про порушення прав ОСОБА_1 на отримання надбавки за науковий ступінь із січня 2003 року є обґрунтованим, доводи касаційної скарги ДП «Антонов» його не спростовують.

Щодо проведеного апеляційним судом розрахункунадбавки за стаж наукової роботи та доплати за науковий ступінь

Скасовуючи попередню постанову апеляційного суду в частині проведених розрахунків без урахування фактично відпрацьованого часу Верховний Суд указав, що такі висновки не ґрунтуються на положеннях, викладених в статті 2 Закону України «Про оплату праці», та суперечать підпункту третьому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 6 цього Закону основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців за місяць.

Якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу).

Відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону № 1977-ХІІ та Закону № 848-VIII надбавка за стаж наукової роботи є складовою заробітної плати та має вираховуватися з суми нарахованого працівнику окладу відповідно до фактично відпрацьованого часу. У разі якщо працівник йде у відпустку, йому не нараховується окремо посадовий оклад та надбавка за стаж наукової роботи, а виплачуються відпускні, виходячи із середнього заробітку за минулий період, в який включаються також надбавки.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердив, що в спірний період він працював не у всі дні, використовував щорічні відпустки та в деякі періоди перебував на лікарняному.

З урахуванням наведеного висновок апеляційного суду про те, що розрахунок зазначених надбавок має здійснюватися від розміру окладу за фактично

відпрацьований час, є обґрунтованим.

Аргументи касаційної скарги позивача щодо неправильно здійсненого апеляційним судом розрахунку надбавок на увагу не заслуговують, адже оплата щорічних відпустки та лікарняних регулюється відповідними постановами Кабінету Міністрів України, і позовних вимог щодо перерахування таких виплат ОСОБА_1 не заявляв.

Щодо вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків виплат

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків апеляційний суд здійснив з урахуванням закону, що регулює спірні правовідносини. Аргументи касаційної скарги висновки апеляційного суду в цій частині не спростовують, зводяться до незгоди з ними, однак жодного свого розрахунку відповідач не надає.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із заса д розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши, що ДП «Антонов» порушувало трудові права ОСОБА_1 з липня 1999 року, однак позивач звернувся з цим позовом лише у грудні 2017 року після виходу на пенсію, та врахувавши тривалість порушення, а також зусилля, які мав докласти позивач для відновлення своїх прав, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині.

Доводи касаційних скарг у цій частині зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, що до повноважень Верховного Суду не входить.

Щодо витрат на правову допомогу

Оскільки є правові підстави для часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, апеляційний суд, з урахуванням положень пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, правомірно стягнув на користь позивача витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно до задоволених вимог.

Висновки судів у частині, що переглядається, не суперечать висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 759/19334/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 2-1550/11, від 16 січня 2019 року у справі № 826/25099/15, від 08 квітня 2020 року у справі № 750/5550/17, від 22 січня 2020 року у справі № 311/2813/17 та від 29 січня 2020 року у справі № 755/15364/17. Підстав для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 759/19334/17, немає.

Інші доводи касаційних скарг спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи, що підтверджені доказами, яким надано правову оцінку, та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо відшкодування моральної шкоди та постанову суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги адвоката Фесенко Аліни Олександрівни як представника ОСОБА_1 та Державного підприємства «Антонов» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун