ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 759/22397/19
провадження № 51-2160км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3.,
суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_8.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019100080006630 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 13 вересня 2019 року приблизно о 21:00, перебуваючи в
м. Києві, будучи в стані алкогольного сп`яніння, умисно заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України як спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили смерть потерпілого та засудив його до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років.
Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, судове рішення залишив без змін.
Захисник подав касаційну скаргу в якій просить змінити оскаржувані судові рішення у зв`язку з суворістю призначеного засудженому покарання та пом`якшити його шляхом застосування положень ст. 69 КК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Щодо правильності застосування судами у даному кримінальному провадженні закону України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання;
- Про наявність невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість у зв`язку з не застосування положень ст. 69 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада
2021 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Вирішено питання щодо заявленого цивільного позову та долі речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що він 13 вересня 2019 року приблизно о 21:00, перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого словесного конфлікту, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, маючи умисел на спричинення потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, кулаками наніс декілька ударів в область голови останнього, від яких той впав. Відразу після цього, ОСОБА_1 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наблизився до лежачого на землі потерпілого та ногою наніс останньому декілька ударів в область голови. Своїм діями засуджений спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження від яких той помер.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити оскаржувані судові рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і просить пом`якшити призначене засудженому покарання із застосуванням вказаної норми закону.
В обґрунтування своїх вимог захисник стверджує, що суд першої інстанції, а в подальшому і апеляційний суд, порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили засудженому занадто суворе покарання. Разом з цим, стверджує, що суди не врахували конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, обставин, які пом`якшують йому покарання, зокрема стан його здоров`я, що в сукупності давало судам підстави призначити засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
захисника не подавалися.
У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Що стосується покарання та його мети, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Нормами ст. 12 КК України передбачена класифікація кримінальних правопорушень:
1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України встановлено обставини, які пом`якшують покарання, зокрема щире каяття.
Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, водночас визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивовано у вироку.
Водночас, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.
При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей 65 66 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке було призначено засудженому без застосування положень ст. 69 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. ст. 50 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з їх класифікації, що передбачена нормами ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Так, з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції слідує, з яким погодився і апеляційний суд, при обранні виду та розміру покарання засудженому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, що скоєне проти життя людини, дані про особу винного, зокрема, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у
лікаря-психіатра не перебуває, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває. Також врахував думку потерпілої сторони щодо призначення засудженому покарання та обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, стан здоровя засудженого і обставину, що обтяжує його - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. До того ж, суд зважив на конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки.
При цьому, слід зазначити, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зважено на те, що об`єктом посягання даного кримінального правопорушення є життя іншої людини та наслідком вчинення якого є смерть людини.
До того ж, не знижує тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого засудженим за наведених обставин, його характеристика у загальносоціальному плані, а також його стан здоров`я.
Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, суд обґрунтовано призначив засудженому ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах санкції ч. 2
ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 років. З таким висновком суду першої інстанції погодився апеляційний суд та погоджується і колегія суддів.
З урахуванням наведеного, підстав для пом`якшення засудженому
ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не міститься, розглядом кримінального провадження
не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, які вказували б на неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, та погоджується з визначеним видом і розміром призначеного покарання, оскільки врахуванню підлягали всі наявні у кримінальному провадженні обставини.
Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам
ст. ст. 50 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Судові рішення у даному кримінальному провадженні належним чином мотивовані і відповідають вимогам статті 370 КПК України.
Врахувавши зазначене, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8. в інтересах засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5