№ 759/3687/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 759/3687/21

провадження № 61-362св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Самофаловою Оксаною Юріївною, на постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (далі - університет «Україна») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з університетом «Україна» з 21 січня 2003 року, працював на посаді головного бухгалтера.

08 грудня 2020 року університетом «Україна» видано наказ № 1-д «Про оголошення догани», згідно з яким йому, як головному бухгалтеру, оголошено догану за свідомий бойкот і невиконання наказів, розпоряджень і вказівок президента щодо виконання службових обов`язків.

15 січня 2021 року університетом «Україна» видано наказ № 9-К «Про звільнення», згідно з яким його звільнено 15 січня 2021 року з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, як такого до якого раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (пункт 3 частини першої стаття 40 КЗпП України).

Вважав, що вказані накази є незаконними та підлягають скасуванню. У відповідача відсутні докази систематичного невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі на посаді головного бухгалтера університету «Україна» з 16 січня 2021 року та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 січня 2021 року по дату ухвалення рішення у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року у складі судді Бабич Н. Д. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ від 08 грудня 2020 року № 1-д «Про оголошення догани» в частині оголошення догани головному бухгалтеру ОСОБА_1 .

Скасовано наказ від 15 січня 2021 року № 9-К «Про звільнення» в частині звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера закладу вищої освіти Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» з 16 січня 2021 року.

Стягнуто з Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 січня 2021 року у розмірі 88 068,75 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» з 16 січня 2021 року та в частині стягнення з Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 15 000 грн звернуто до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують вину позивача та факт неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, як складових дисциплінарного проступку, за що йому було оголошено догану. Відповідно, він не міг бути звільнений з роботи за систематичне невиконання трудових обов`язків (пункт 3 частини першої стаття 40 КЗпП України).

Крім того, відповідачем не доведено факти порушення позивачем правил внутрішнього розпорядку, зафіксовані актом від 14 січня 2021 року, зокрема, вживання алкогольних (спиртних) напоїв.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що керівництво університету «Україна» обґрунтовано наклало 08 грудня 2020 року на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани, оскільки він навмисно відмовився від виконання розпоряджень та наказів керівництва, які стосувалися виконання його безпосередніх посадових обов`язків стосовно складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установлені строки, а також здійснення заходів щодо надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства, що, на думку суду, позивач і підтвердив, виходячи зі змісту позовної заяви.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 , маючи непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді догани, 15 січня 2021 року порушив правила внутрішнього трудового розпорядку університету «Україна», не знаходячись на робочому місці в робочий час, за що відповідачем правомірно було винесено наказ про його звільнення згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року, додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, не надавши належної правової оцінки тому, що відповідач не надав суду жодних доказів вчинення ним як дисциплінарного проступку, за який було оголошено догану, так і дисциплінарного проступку за який його було звільнено.

Вказує, що ним не було надано керівництву запитувану документацію з об`єктивних причин, без його вини.

Крім того, зазначає, що вживання ним на робочому місці спиртних напоїв є надуманим, оскільки не підтверджується жодним належним доказом, а, навпаки, спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами та оціненими доказами.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

05 травня 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з університетом «Україна» з 21 січня 2003 року, працюючи на посаді головного бухгалтера.

Згідно із вказаним наказом підставами для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани були: невиконання вимоги розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-Р «Про запровадження системи внутрішнього контролю в університеті «Україна»; ухилення від погодження та підписання наказу від 29 жовтня 2020 року № 179 «Про запровадження системи внутрішнього контролю в університеті «Україна», у зв`язку із чим вказаний наказ був розісланий відділом організаційної роботи і контролю тільки 04 грудня 2020 року; відмова погоджувати наказ «Про адміністрування автоматизованої системи «Акцент»; зміст типового договору (контракту) з головним бухгалтером ТВСП, свідомий бойкот системи «Акцент».

Причинами звільнення ОСОБА_1 було те, що ним, станом на 15 січня 2021 року, не виконані вимоги розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-Р, наказу від 04 грудня 2020 року № 179, наказу від 14 грудня 2020 року № 212, наказу від 23 жовтня 2020 року № 174, що передбачали заходи ліквідації перешкод проведення незалежного аудиту фінансово-господарської діяльності університету.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2018 року у справі № 172/1113/16-ц, від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 20 січня 2020 року у справі № 466/15/17, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 та від 17 грудня 2020 року у справі № 643/9770/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У пунктах 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно із частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до положення частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку наданим сторонами доказам та викладеним обґрунтуванням, з`ясувавши, у чому конкретно проявилось порушення позивача, що стало приводом до винесення йому догани, а, в подальшому, звільнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач безпідставно застосував до нього заходи дисциплінарного стягнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково вказав, що керівництво університету «Україна» наклало 08 грудня 2020 року на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани, оскільки він навмисно відмовився від виконання розпоряджень та наказів керівництва, які стосувалися виконання його безпосередніх посадових обов`язків, що позивач, нібито, підтвердив, виходячи зі змісту позовної заяви.

З огляду на обставини справи ОСОБА_1 не погоджувався з тим, що він навмисно відмовився від виконання розпоряджень та наказів керівництва, а, навпаки, вказував, що їх невиконання відбулося не з його вини.

Судом першої інстанції було обґрунтовано вказано, що позивач не мав можливості виконати вимоги розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-р «Про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті «Україна» з поважних причин, однак вони не були враховані відповідачем під час винесення догани.

Суд встановив, що вимоги розпорядження від 29 жовтня 2020 року № 67-р «Про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті «Україна» зводилися до того, що позивач зобов`язаний надати до Центру внутрішнього аудиту оборотно-сальдові відомості, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості за кожен квартал, договори позички та фінансової допомоги, касові документи, журнали-ордери за рахунками 376, 377, за кожен квартал, за період з 01 січня 2015 року до 30 жовтня 2020 року, включно, у строк до 03 листопада 2020 року, на що було надано недостатньо часу.

Наказом від 10 серпня 2020 року № 114 в університеті «Україна» здійснювалися зміни в організації виробництва і праці, що пов`язані з вдосконаленням структури університету та управлінської діяльності. Зазначені зміни передбачали зміну трудової функції всіх працівників департаменту фінансово-господарської діяльності.

Отже, непідписання позивачем наказу від 29 жовтня 2020 року № 179 «Про запровадження системи внутрішнього контролю в Університеті «Україна» не може бути кваліфіковано як винна умисна поведінка, яка призвела до порушення трудової дисципліни, оскільки він не зобов`язаний був погоджуватися на змінені умови праці (змінені трудові функції), що проводились із порушення КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують винну умисну поведінку, що призвела до порушення трудової дисципліни, внаслідок не підписання позивачем вказаного наказу.

Щодо непогодження позивачем наказу від 07 грудня 2020 року № 206 «Про адміністрування автоматизованої системи «Акцент» районний суд встановив наступне.

З огляду на лист від 30 листопада 2020 року, фінансовий директор університету «Україна» ОСОБА_2 проінформувала президента університету про те, що автоматизована система «Акцент» не має адміністратора, що створює незручності для користувачів цього програмного комплексу та загрозу виходу з ладу і зупинки її роботи; просила також надати дозвіл на закупівлю іншого ліцензованого програмного забезпечення.

Службовою запискою від 08 грудня 2020 року фінансовий директор ОСОБА_2 інформувала керівництво університету про відсутність можливості перевірки залишків і руху коштів на поточних рахунках університету «Україна» за допомогою систем клієнт-банків у зв`язку із блокуванням облікових записів на вхід та електронних підписів; через це працівники департаменту фінансово-господарської роботи не мали технічної можливості виконувати свої функціональні обов`язки і здійснювати оплату рахунків та виплати заробітних плат з причини зміни карток підписів і електронних ключів в банківських установах.

Вказане спростовує твердження відповідача, що позивач ОСОБА_1 свідомо здійснював блокування системи « Акцент », у зв`язку з чим відбулося уповільнення правової роботи в університеті «Україна».

Встановивши вказані обставини, а саме те що університетом «Україна» не надано доказів, що підтверджують вину позивача та факт неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, як складових дисциплінарного проступку, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12 81 ЦПК України, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний наказ № 1-д в частині оголошення догани ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що догану ОСОБА_1 було висловлено безпідставно, відсутні і передбачені пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстави для його звільнення за систематичне порушення посадових обов`язків.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції правильно виходив з пунктів 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України про те, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законні та обґрунтовані рішення та додаткове рішення суду, не вказавши належних обґрунтувань про те, що висновки районного суду не відповідають встановленим обставинам та висловлені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ставка, що була сплачена при поданні касаційної скарги ОСОБА_1 складала 1816 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з університету «Україна» на його користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким його позов задоволено

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Самофаловою Оксаною Юріївною - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасувати.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (ЄДРПОУ 30373644) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 816 (однієї тисячі вісімсот шістнадцяти) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк