ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 759/8904/16

провадження № 61-40113св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним і зустрічним позовами - ОСОБА_2 , комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»,

третя особа, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія Святошинського району міста Києва» на постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року в складі колегії суддів Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , КП «Керуюча компанія Святошинського району м. Києва «Житлово-експлуатаційна дільниця №3» і просив:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46 664 грн майнової шкоди, завданої залиттям квартири,

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути порушення технічних вимог і правил експлуатації будинку шляхом демонтажу керамічної плитки і відкриття доступу до системи ГВП, негайно здійснити ремонт ГВП відповідно до вимоги Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, надати позивачу копію акту виконаних робіт.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , КП «Керуюча компанія Святошинського району м. Києва «Житлово-експлуатаційна дільниця №3» і просила:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 23 332 грн майнової шкоди, завданої залиттям,

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути порушення технічних вимог і правил експлуатації будинку шляхом демонтажу керамічної плитки та відкриття доступу до системи ГВП, провести експертне обстеження технічного стану мереж свого помешкання з отриманням відповідного рішення щодо визначення можливості та умов його подальшої експлуатації та, в разі визнання їх аварійними, вжити необхідні заходи.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували, що 02 березня 2016 сталося залиття квартири АДРЕСА_1 , співвласниками якої є позивачі.

Згідно з актом Житлово-експлуатаційної дільниці № 3 від 21 квітня 2016 року залиття відбулося з вини власника квартири № 42 (розташованої над квартирою позивачів) через самовільне закладення керамічною плиткою стояка системи гарячого водопостачання, що перекрило доступ до відповідної труби.

Указаний випадок завдав майнової шкоди позивачам, яку в добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється відшкодувати.

Протокольною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2017 року ОСОБА_3 залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 як третю особу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року в задоволенні позовів відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що акт про залиття від 21 квітня 2016 року не містить обов`язкових ознак (перелік пошкодженого майна, їх орієнтовну вартість, висновок щодо встановлення вини особи відповідачів у залитті, присутність відповідача при його складенні, причину залиття), лише містить інформацію про те, що залиття відбулось внаслідок пошкодження труби, у зв`язку з тривалою експлуатацією, проте винних осіб зносу труби ГВП не зазначено. Крім того, витяг розрахунку кошторису не містить обґрунтованого розрахунку суми ремонтно-будівельних робіт, переліку пошкодженого майна, вартості його відновлення, не зазначено, хто був присутній при проведенні експертизи, не надано повного висновку проведеної експертизи. Таким чином, надані докази не підтверджують факту завдання позивачам шкоди саме з вини відповідачів та що дії останніх були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходив із того, що вони є похідними від вимог про зобов`язання вчинити дії та відшкодування майнової шкоди, які не доведені в установленому законом порядку.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позови задоволено частково.

Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 5820,5 грн майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, 3500 грн за послуги експерта та 551,2 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, а всього - 9871,7 грн.

Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» на користь ОСОБА_3 5820,5 грн майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та 2426,8 грн судового збору, сплаченого за подання позову та апеляційної скарги, а всього -8247,3 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що витягом із розрахунку кошторисної вартості проведення ремонтно-будівельних робіт підтверджується вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню жилих приміщень квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка становить 11 641 грн, а оскільки квартира № 35 , в якій сталося залиття, належить позивачам на праві спільної часткової власності по Ѕ частині кожному, то відшкодування вказаної шкоди має бути здійснене в рівних частинах на користь кожного з позивачів.

Стягуючи майнову шкоду з КП, апеляційний суд виходив із того, що залиття квартири сталося через неналежне утримання обладнання будинку з вини підприємства.

Відмовляючи в стягненні майнової шкоди з ОСОБА_2 , апеляційний суд урахував, що позивачі не довели в установленому законом порядку факт завдання їм майнової шкоди саме ОСОБА_2 , наявність її вини, неправомірність її дій і наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та шкодою.

Щодо відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням майна (речей) внаслідок залиття квартири, то позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження існування такого майна й речей, розрахунку його вартості, чеків (квитанцій) його придбання, ступінь зносу матеріали справи не містять.

Що стосується позовних вимог обох позивачів щодо відшкодування моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, оскільки не доведені в установленому законом порядку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2018 року КП «Керуюча компанія Святошинського району міста Києва» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказану постанову апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі комунальне підприємство вказує, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позовні вимоги до нього не були пред`явлені та судом першої інстанції не розглядалися.

Апеляційний суд позбавив відповідача права на судовий захист і подачу доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовів; у матеріалах справи відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями комунального підприємства та завданою позивачам шкодою.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині частково задоволених позовних вимог про стягнення майнової шкоди до комунального підприємства, а в іншій частині в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на дану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Указує, що апеляційний суд не виходив за межі позовних вимог, оскільки вони були пред`явлені обома позивачами в тому числі й до комунального піприємства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 23 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності по Ѕ частині кожному належить квартира АДРЕСА_1 .

На підставі розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58, жилий будинок АДРЕСА_1 на праві господарського відання закріплено за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та обліковується на балансі вказаного підприємства.

Згідно з актом Житлово-експлуатаційної дільниці № 3від 21 квітня 2016 року 02 березня 2016 року через тривалу експлуатацію труб ГВП відбулось залиття квартири № 35 із розташованої над нею квартири АДРЕСА_2 . При обстеженні 10 березня 2016 року квартири № 35 відслідковувались сліди залиття на стіні та стелі кухні розміром 1,5 м2, на стелі коридору розміром 0,5 м2 та сліди залиття і відшарування шпалер у житловій кімнаті розміром 1,5 м2. Також сліди залиття відслідковувались на стінах туалету та ванній, які на час обстеження знаходились в стадії ремонту.

Залиття відбулося через тривалу експлуатацію труб, що призвело до пошкодження труби гарячого водопостачання, виявити які своєчасно не було можливим, оскільки інженерні мережі в квартирі № 42 закладені в короб і обкладені керамічною плиткою. В результаті залиття у квартирі необхідно виконати ремонтні роботи.

Власником кватири № 42 у вказаному будинку є ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з розрахунку кошторисної вартості проведення ремонтно-будівельних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню жилих приміщень квартири становить 11 641 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідаєзазначеним вимогам закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналіз положень статті 119 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, свідчить, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Стягуючи майнову шкоду з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» як одного з двох відповідачів, до якого пред`явлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, встановивши, що така шкода заподіяна з вини підприємства, зробив обґрунтований висновок, що саме з підприємства як винної особи підлягає стягненню завдана майнова шкода.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Технічне обслуговування житлових будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо. Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків (абзаци третій, четвертий пункту 2 цих Правил).

Відповідно до абзацу 16 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог і нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми для стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Ураховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду, що оскільки залиття квартири позивачів сталося внаслідок неналежного виконання КП обов`язків по експлуатації та обслуговуванню обладнання будинку, то винною особою в такому залитті є КП.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинковх територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №7 6 від 17 травня 2005 року, в разі залиття квартири складається відповідний акт.

Відповідно до додатку № 4 до зазначених Правил у акті, зокрема, зазначається, що трапилось, причини та наслідки залиття, акт складається комісією у складі головного інженера виконавця послуг, майстра, слюсаря-сантехніка, з актом ознайомлюються мешканці квартир.

Установивши, що факт залиття квартири з вини підприємства підтверджується належними та допустимими доказами та згідно з витягом розрахунку кошторисної вартості проведення ремонтно-будівельних робіт, згідно якого вартість ремонтно-будівельних робіт по відновленню жилих приміщень квартири Полякових становить 11 641 грн, а також з того, що квартира №35 , в якій сталося залиття, належить обом позивачам на праві спільної часткової власності, по Ѕ частині кожному позивачу, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями в оскаржуваній частині, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи заначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Керуюча компанія Святошинського району міста Києва» залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2018 року в частині вимог позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»? третя особа ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук