ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 760/1172/21

провадження № 51-3403км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100090005454, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді обмеження волі на строк два роки і на підставі ст. 75 КК звільнено її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою в тому, що вона умисно заподіяла працівникові правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків за таких обставин.

31 жовтня 2020 року працівники правоохоронного органу - інспектори управління патрульної поліції у місті Києві роти № 6 батальйону № 3 полку № 1 (з обслуговування правого берега) - лейтенант поліції ОСОБА_8 (спеціальний жетон № 0164406) та молодший лейтенант поліції ОСОБА_9 (спеціальний жетон № 0176810) несли службу у складі патруля «Рубін 0902» на території Солом`янського району міста Києва.

В той же день приблизно о 23:28 годині поліцейські ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , отримавши повідомлення про адміністративне правопорушення, а саме про порушення тиші в нічний час у під`їзді № 3 будинку АДРЕСА_2 , прибули за вказаною адресою.

Піднявшись на п`ятий поверх зазначеного будинку, працівники поліції помітили раніше невідомих їм жінок, одна з яких представилась ОСОБА_6 . Під час спілкування поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , котрі були одягнені в формений одяг, представилися працівниками поліції та виявили, що ОСОБА_6 явно знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, при цьому зробили зауваження за куріння в публічному місці, нецензурну лайку та порушення тиші, попередивши ОСОБА_6 про адміністративну відповідальність, передбачену статтями 173 175-1 КУпАП, за вчинення дрібного хуліганства і за куріння в заборонених місцях.

ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що перед нею працівники правоохоронного органу - поліції, відреагувала неадекватно, почала висловлюватися до працівників патрульної поліції нецензурною лайкою і продовжувала вчиняти адміністративні правопорушення. В результаті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 затримали ОСОБА_6 , помістивши її на заднє сидіння свого службового автомобіля марки «Тоуоtа», державний номерний знак « НОМЕР_1 », попередньо одягнувши на останню кайданки в положенні рук спереду.

Далі ОСОБА_6 , сидячи на задньому сидінні зазначеного службового автомобіля, розпочала бити по склу дверей металевими кайданками, після чого її було виведено з автомобіля, щоб змінити положення рук в кайданках спереду назад, і спершу було знято кайданки з лівої руки. В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень патрульному поліцейському ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, не реагуючи на неодноразові зауваження, поводячи себе зухвало, ОСОБА_6 на прохання припинити протиправні дії не відреагувала, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 перебуває при виконанні службових обов`язків, з метою спричинення тілесних ушкоджень, розвернувшись обличчям до останнього, умисно нанесла йому один удар нігтями лівої руки в праву частину обличчя, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження у виді садна в надбрівній ділянці справа (в проекції тіла брови) з переходом на верхню повіку правого ока (в проекцію внутрішнього кута); садно в ділянці зовнішнього кута правого ока з переходом у скроневу ділянку до межі росту волосся.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 проситьскасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і закрити кримінальне провадження. Вважає, що в ході досудового розслідування не встановлені достатні докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_6 та вичерпані можливості їх отримати. Зазначає, що в рапорті ОСОБА_8 вказано про затримання ОСОБА_6 31 жовтня 2020 року і така ж дата складання медичної довідки № 601, але потерпілим отримано тілесні ушкодження саме 01 листопада 2020 року. На думку захисника, вказані докази, а також висновок експерта № 042-1696-2020 від 10 грудня 2020 року, що ґрунтується на цих документах, не є доказами, які доводять вину ОСОБА_6 . Крім того, зазначає, що відео з нагрудних камер поліцейських і відео, яке надала свідок ОСОБА_10 , взагалі не містять даних про нанесення ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень потерпілому. Вказує, що суди не встановили у діях ОСОБА_6 прямий умисел на вчинення злочину, а тому наявність у її діянні непрямого умислу свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК. Вважає, що всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд з достатньою повнотою не перевірив доводи його апеляційної скарги, зокрема про незаконність відібрання у ОСОБА_6 біологічних зразків шляхом складання протоколу огляду місця події, а не протоколу освідування особи, про недопустимість певних доказів, вичерпних відповідей на них не надав, не провів ретельного аналізу та оцінки обставин, на які посилалась сторона захисту, не навів мотивів,з яких апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 і засуджена ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,та просила ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_7 , засудженої ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 1 ст. 409 КПК суд апеляційної інстанції переглядає в апеляційному порядку законність та обґрунтованість судового рішення місцевого суду і надає сторонам кримінального провадження можливість перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

Поряд із цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, а також зазначити мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на вирок суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу і доповнення до неї, в якій вказував на відсутність належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт умисного заподіяння ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , як працівнику правоохоронного органу в зв`язку з виконанням ним службових обов`язків. Посилався на порушення вимог КПК при проведенні досудового розслідування. Зазначав, зокрема, що протоколи огляду місця події від 01 листопада 2020 року, висновки судово-медичних експертиз було отримано з порушенням вимог КПК, а тому вони не можуть бути визнані допустимими доказами в розумінні ст. 86 КПК.

За результатами апеляційного розгляду апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, визнав безпідставними доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість окремих доказів, зазначивши, що письмові докази, зокрема протоколи оглядів місця події, медичні документи відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, а також повністю узгоджуються з іншими доказами.

Однак апеляційний суд не проаналізував і належно не перевірив доводи апеляційної скарги захисника, який вказував, що відповідно до протоколу огляду місця події від 01 листопада 2020 року оглядалась територія біля під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , але події відбувались у під`їзді № 3 та поруч з ним; до того ж слідчий ОСОБА_11 , котрий оглядав місце події, не входив до групи слідчих у кримінальному провадженні, а фототаблиця до протоколу огляду місця події підписана іншим слідчим, який не брав участь у проведенні зазначеної слідчої (розшукової) дії.

Зазначивши про допустимість як доказу даних протоколу огляду місця події з фототаблицею від 01 листопада 2020 року, апеляційний суд не надав жодної оцінки цим доводам захисника і не звернув уваги на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17, провадження № 51-4963кмо20), в якій вказано, що у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.

Також у доповненні до апеляційної скарги захисник посилався на порушення положень статей 110 241 245 КПК щодо процедури взяття біологічних матеріалів у ОСОБА_6 під час огляду місця події.

Однак в ухвалі апеляційний суд не навів жодних відповідей на доводи захисника, котрий, вказуючи на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови прокурора про відбирання біологічних зразків, а саме змивів з долонь та зрізів нігтьових пластин пальців з правої та лівої рукиОСОБА_6 , просив визнати недопустимими доказами висновки експерта № 091-414-2020,

№ 091-413-2020 від 18 грудня 2020 року за результатами їх дослідження, згідно з якими при судово-цитологічному дослідженні зрізів нігтів рук ОСОБА_6 виявлені клітини шкіри людини та епітелію оболонок порожнини рота людини, що можуть походити за рахунок клітин ОСОБА_8 .

Відповідно ж до положень ч. 3 ст. 245, ч. 2 ст. 241 КПК (в редакції Закону України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року, яка була чинною на час вчинення процесуальних дій) відбирання біологічних зразків у особи здійснюється на підставі постанови прокурора, а у разі відмови особи добровільно надати зразки - відібрання проводиться примусово за ухвалою слідчого судді або суду за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому статтями 160-166 КПК.

Крім того, в апеляційній скарзі захисник зазначав, що відповідно до відеозаписів з нагрудних камер тілесні ушкодження могли бути отримані потерпілим лише 01 листопада 2020 року після 00:17 години, але суд на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 послався на дані медичної документації, зокрема, довідку № 601, видану черговим лікарем Олександрівської клінічної лікарні, та висновок судово-медичної експертизи № 042-1696-2020 від 10 грудня 2020 року, згідно з якими ОСОБА_8 звернувся за медичною допомогою 31 жовтня 2020 року.

Апеляційний суд, хоча і зазначив в ухвалі вказані доводи захисника про розбіжності в датах звернення потерпілого за наданням медичної допомоги, але належно їх не перевірив.

Поряд з тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі з доповненнями захисник просив апеляційний суд повторно дослідити у порядку ч. 3 ст. 404 КПК обставини, встановлені під час кримінального провадження, вказуючи на дослідження їх судом першої інстанції не повністю

та з явними порушеннями ст. 94 КПК.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПКза клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Із журналу судового засідання від 06 вересня 2022 року та аудіозапису цього судового засідання вбачається, що вказане клопотання захисника, яке він заявляв в апеляційній скарзі з доповненнями, взагалі не було предметом обговорення колегією суддів апеляційного суду та не містить підтвердження розгляду його клопотання і зміст ухвали апеляційного суду.

Отже,суд апеляційної інстанціїзалишив поза увагою зазначене клопотання захисника, жодним чином його не вирішив, в повній мірі не перевірив доводи його апеляційної скарги з доповненнями, не провів всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370 419 КПК, наведені порушення є істотними і такими, що могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

А тому ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі з доповненнями захисника, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, а за наявності для цього підстав - шляхом повторного дослідження обставин кримінального провадження, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3