Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 760/16469/15-ц

провадження № 61-37754св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , Національний банк України,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у складі судді Бобровник О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 17 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2706/0108/71-011,за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 57 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 9,5 % річних з кінцевим строком повернення до 17 жовтня 2037 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 січня 2008 року між банком і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 2706/0108/71-011-Z-1, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 29,2 кв. м, житловою площею 14,7 кв. м. ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим в нього станом на 28 липня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 528 269,99 грн, з яких: за основним боргом кредиту -478 181,78 грн, за відсотками - 50 088,21 грн. Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором звернути стягнення на вищевказану квартиру шляхом визнання права власності на неї.

16 серпня 2017 року за клопотанням ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу залучено ОСОБА_3 , а за клопотанням ПАТ «Дельта Банк» - Національний банк України.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення цієї ухвали (далі - ЦПК України 2004 року).

Ухвала мотивована тим, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, позивач повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки суд не сповістив і заяву про розгляду справи за його відсутності не подав. При цьому місцевий суд роз`яснив ПАТ «Дельта Банк», що воно має право повторно звернутися до суду після усунення умов, що стали підставою для залишення заяви без розгляду.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, позивач не з`явився в судові засідання, призначені на 30 жовтня 2017 року та 22 листопада 2017 року, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про залишення позовної заяви без розгляду. При цьому апеляційний суд звернув увагу на наявність в матеріалах справи клопотань позивача про проведення судових засідань, призначених на 13 квітня 2016 року та на 25 травня 2016 року за його відсутності. Проте, враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи 30 жовтня 2017 року, він мав намір взяти участь в розгляді справи та фактично відмовився від клопотань про розгляд справи за його відсутності. Дані обставини підтверджуються й тим, що апеляційна скарга не містить доводів про те, що позивач дав письмову згоду (заяву) про розгляд справи за його відсутності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що представник позивача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не з`явився в судове засідання, призначене на 30 жовтня 2017 року, з поважних причин та подав клопотання про відкладення розгляду справи, тому його неявку в судове засідання 22 листопада 2017 року без поважних причин не можна вважати повторною. Суд повинен був дотриматися вимог пункту 3 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року та відкласти розгляд справи, а не залишати позовну заяву без розгляду. Крім цього, судову повістку про виклик в судове засідання на 22 листопада 2017 року було направлено лише представнику ПАТ «Дельта Банк» за адресою: місто Київ, бульвар Дружби Народів, 38, а не на юридичну адресу банку - місто Київ, вулиця Щорса, 36-Б.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду міста Києва.

09 серпня 2018 року справа № 760/16469/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з частинами першою, другою статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Пунктом 3 частини першої статті 169 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд відкладає розгляд справи у разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

У разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 169 ЦПК України 2004 року).

Судами встановлено, що Солом`янським районним судом міста Києва розгляд справи було призначено на 30 жовтня 2017 року.

27 жовтня 2017 року представник позивача надіслав суду заяву про відкладення розгляду справи 30 жовтня 2017 року у зв`язку з його зайнятістю в іншому суді. За змістом цієї заяви представник ПАТ «Дельта Банк» просив також направити судову повістку за адресою: місто Київ, бульвар Дружби Народів, 38, з поміткою - представнику Приходько Т. П.

30 жовтня 2017 розгляд справи було відкладено на 22 листопада 2017 року за клопотанням представника позивача у зв`язку з його неявкою.

15 листопада 2017 року представником позивача отримано судову повістку-повідомлення про розгляд справи 22 листопада 2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак в судове засідання представник позивача не з`явився.

За правилами пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року та положень статті 169 цього Кодексу свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне, тобто не вказує на врахування судом поважності таких причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов`язано з дією принципу диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Отже, суд може залишити заяву без розгляду в разі повторної (другої підряд) неявки в судове засідання представника позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, незважаючи на причини неявки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Залишаючи позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судових засідань 30 жовтня та 22 листопада 2017 року, повторно не з`явився в судове засідання, що має своїм наслідком залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги про те, що неявка представника позивача в судове засідання 30 жовтня 2017 року мала місце з поважних причин, а 22 листопада 2017 року - без поважних причин вперше, не заслуговують на увагу, оскільки передбачені частиною третьою статті 169 та пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року наслідки застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки позивача до суду, незалежно від поважності причин такої неявки, чим забезпечується виконання вимог цивільного процесуального закону та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо строків розгляду справ у суді.

Частиною третьою статті 27 ЦПК України 2004 року передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії, заява № 11681/85, пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року).

Відповідно до частини третьої статті 38 ЦПК України 2004 року юридичних осіб представляють їхні органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, або їх представники.

Частиною п`ятою статті 74 ЦПК України 2004 року передбачено, що судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Оскільки ПАТ «Дельта Банк» брало участь у справі через свого представника Приходько Т. П., то за її заявою від 27 жовтня 2017 року судову повістку-повідомлення про розгляд справи 22 листопада 2017 року було направлено за адресою: місто Київ , бульвар Дружби Народів, 38 та отримано представником 15 листопада 2017 року. Тому доводи касаційної скарги про те, що суд не направив судову повістку на юридичну адресу банку, не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов