Постанова
Іменем України
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 760/16864/19
провадження № 61-2555св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (боржник) - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-Шахтарське»,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Горелик Євген Борисович,
заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність «Ново-Шахтарське» - адвоката Щербака Івана Івановича на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2021 року, постановлену у складі судді Дурач О. А., та постанову Донецького апеляційного суду від 13 січня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Лопатіної М. Ю., Баркова В. М., Зайцевої С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-Шахтарське» (далі - СТОВ «Ново-Шахтарське») звернулось до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій та рішень приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелика Є. Б. (далі - приватний виконавець) щодо оскарження постанов, винесених у межах процедури виконавчого провадження, та їх скасування, заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_1 .
Скаргу СТОВ «Ново-Шахтарське» мотивувало тим, що 01 березня 2021 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 64677446 з примусового виконання виконавчого листа № 760/16864/19, виданого 18 листопада 2020 року Великоновосілківським районним судом Донецької області про стягнення зі СТОВ «Ново-Шахтарське» на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 15 305 824,11 грн та судового збору у розмірі 9 605,00 грн.
Заявник вказував, що 02 серпня 2021 року з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП) йому стало відомо, що 19 липня 2021 року приватним виконавцем у рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову, згідно з якою визначено для боржника розмір додаткових витрат виконавчого провадження у сумі 1 600 000,00 грн, пов`язаних зі сплатою за послуги охорони, згідно з договором від 14 липня 2021 року № 1-07/2021, який укладений між приватним виконавцем та фізичною особою ОСОБА_2 .
Із цією постановою заявник не згодний з тих підстав, що фізичною особою ОСОБА_2 будь-яких послуг щодо зберігання врожаю озимої пшениці 2021 року на полях СТОВ «Ново-Шахтарське», починаючи з 14 липня 2021 року по 21 липня 2021 року, не надавалося, жодного акта виконаних робіт не підписано, а збір врожаю озимої пшениці 2021 року з полів СТОВ «Ново-Шахтарське», за офіційною домовленістю з приватним виконавцем під його контролем, почався та здійснювався самим СТОВ «Ново-Шахтарське». Крім того, фізична особа ОСОБА_2 не є суб`єктом господарювання відповідного до вимог статті 55 ГК України, а тому трьохсторонній договір № 1-07/2021 про надання послуг зберігання та інших у ВП № 64677446 від 14 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 , приватним виконавцем і ОСОБА_1 , є нікчемним і не породжує права і обов`язків для сторін, що його уклали, та для боржника СТОВ «Ново-Шахтарське». У матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова приватного виконавця про залучення громадянина ОСОБА_2 для участі у проведенні виконавчих дій.
Крім того, 02 серпня 2021 року з АСВП заявнику стало відомо, що 18 травня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у ВП № 64677446, яка мотивована тим, що під час проведення виконавчих дій виявлено нерухоме майно боржника, а саме: нежитлова будівля, критий тік, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівля зерносховища № 1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; будівля зерносховища № 2, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; будівля зерносховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; будівля зерносховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; будівля магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яке потребує оцінки за регульованими цінами, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, який визначений стягувачем на підставі його заяви, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІНЕС ГРУП» (далі - ТОВ «ГІНЕС ГРУП»), в особі директора Донецького А. В.
Заявник стверджував, що станом на 10 серпня 2021 року залишається не ознайомленим з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, йому приватним виконавцем не надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна. Також приватний виконавець не уклав договір з ТОВ «ГІНЕС ГРУП» на проведення оцінки майна, а оцінювач не здійснював натурний огляд об`єктів оцінки, а відтак процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника могла проводитися на підставі недостовірних та неактуальних даних, наданих приватним виконавцем, без проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності, а тому визначена суб`єктом оціночної діяльності вартість не може свідчити про актуальну дійсну ринкову вартість майна боржника.
СТОВ «Ново-Шахтарське» просило суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця; скасувати постанову про визначення розміру додаткових витрат ВП № 64677446 від 19 липня 2021 року, якою передбачена сплата за послуги охорони згідно з договором від 14 липня 2021 року № 1-07/2021 на загальну суму додаткових витрат 1 600 000,00 грн; скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «ГІНЕС ГРУП», в особі Донецького А. В., для участі у ВП № 64677446 від 18 травня 2021 року;
- визнати поважною причину пропуску СТОВ «Ново-Шахтарське» строку на подання скарги та поновити цей строк, з огляду на несвоєчасне отримання ним копії ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, якою було відмовлено у відкритті провадження у справі № 200/10546/21 за аналогічною скаргою СТОВ «Ново-Шахтарське» про визнання неправомірними дій та рішень приватного виконавця щодо винесення постанов у межах процедури ВП № 64677446 від 19 липня 2021 року про визначення додаткових витрат виконавчого провадження та постанови від 18 травня 2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «ГІНЕС ГРУП».
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2021 року у задоволенні скарги СТОВ «Ново-Шахтарське» відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу СТОВ «Ново-Шахтарське» залишено без задоволення, ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2021 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про визначення розміру додаткових витрат від 19 липня 2021 року є законною та обґрунтованою, оскільки приватним виконавцем доведено належними та допустимими доказами реальність здійснених витрат у ВП № 64677446 та підтверджено їх розмір. При цьому суд виходив з того, що витрати щодо зберігання та охорони арештованого майна за своєю природою є додатковими витратами виконавчого провадження, а тому укладаючи договір від 14 липня 2021 року № 1-07/2021, предметом якого є як надання послуг щодо охорони арештованого майна, так і його зберігання, приватний виконавець діяв у межах статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Складений 01 вересня 2021 року акт приймання-передачі наданих послуг на виконання підпунктів 1.1, 2.3, 3.5 договору про надання послуг зберігання та інших у ВП № 64677446 від 14 липня 2021 року, підтверджує факт сплати замовником виконавцеві плати у розмірі 1 600 000,00 грн. Вказаний документ відповідає положенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.
Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що приватний виконавець, у відповідності до вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на те, що сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо вартості описаного та арештованого майна боржника, обґрунтовано вчинив дії щодо визначення вартості майна шляхом призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «ГІНЕС ГРУП» та виніс відповідну постанову від 18 травня 2021 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року представник СТОВ «Ново-Шахтарське» - адвокат Щербак І. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 13 січня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
04 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу СТОВ «Ново-Шахтарське» залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
16 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Великоновосілківського районного суду Донецької області.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги.
Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, заявник вказує, що судами не надана правова оцінка наступному:
- постанові приватного виконавця від 14 липня 2021 року про заміну відповідального зберігача описаного та арештованого майна боржника з юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВМВ - ГРУП» на фізичну особу - ОСОБА_2 та укладення приватним виконавцем 14 липня 2021 року договору про надання послуг зберігання з фізичною особою - ОСОБА_2 , який не є суб`єктом підприємницької діяльності, не має спеціальних дозволів (ліцензій). Отже, приватний виконавець порушив вимоги пункту 30 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», частину першу статті 1, частину першу статті 5, частину першу статті 6, пункт 10 частини першої статті 10, частини першу, третю статті 11 Закону України «Про охоронну діяльність», також порушив Ліцензійні умови, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 960, статтю 58 ГК України щодо здійснення підприємницької діяльності на підставі реєстрації як юридичної особи або фізичної особи-підприємця та інші;
- яким чином приватний виконавець сформував вартість додаткових витрат з охорони майна у розмірі 1 600 000 грн;
- суперечностям, які містяться у постанові приватного виконавця від 19 липня 2021 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження за послуги охорони та акта приймання-передачі наданих послуг від 01 вересня 2021 року, укладеного між приватним виконавцем та ОСОБА_2 , в якому мова йде про послуги зберігання.
Вказує, що до видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, відносяться, зокрема, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, зберігачів, перекладачів, суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій та інше. Однак, фізичною особою ОСОБА_2 вказані послуги не могли надаватися.
Судами не надано оцінку порушення приватним виконавцем статей 2, 14, 18, 42, 43, 58 Закону України «Про виконавче провадження», статей 3, 4, 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», вимог Кодексу професійної етики приватних виконавців, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Крім того, суд апеляційної інстанції, після того як встановив, що спір у частині скасування постанови приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, все таки розглянув справу в порядку цивільного судочинства і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, вказавши, що оскільки ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження у справі за аналогічного скаргою, це поставило б під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) права заявника на доступ до правосуддя. Таким чином, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 754/2223/15-ц (провадження № 14-568цс19), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18) та у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21), чим порушив критерії розмежування судової юрисдикції. Отже, заявник вважає, що є достатні підстави для застосування статті 411 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року приватний виконавець подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2021 року та постанова Донецького апеляційного суду від 13 січня 2022 року прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, тому їх слід залишити без змін.
Звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника. Отже, дії приватного виконавця щодо винесення постанови про зміну зберігача описаного та арештованого майна боржника від 14 липня 2019 року не суперечать вимогам законодавства.
Крім того, постановою Донецького апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 760/16864/19 за скаргою СТОВ «Ново-Шахтарське» про визнання дій приватного виконавця Горелика Є. Б. неправомірними апеляційні скарги приватного виконавця та ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 серпня 2021 року скасовано. У задоволенні скарги СТОВ «Ново-Шахтарське» на дії приватного виконавця про визнання неправомірними та скасування постанов про опис та арешт майна від 18 червня 2021 року у ВП №64677446, відкритому на виконання судового рішення у справі №760/16864/19 за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Ново-Шахтарське» про стягнення суми боргу, відмовлено.
Витрати щодо зберігання та охорони арештованого майна за своєю природою є додатковими витратами виконавчого провадження.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Частиною третьою вказаної правової норми передбачено, що у разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.
Таким чином, приватний виконавець, укладаючи 14 липня 2021 року договір № 1-07/2021, предметом якого є як надання послуг щодо охорони арештованого майна, так і його зберігання, діяв у межах статті 58 Закону України «Про виконавче провадження». Зворотнє заявником не доведено.
Враховуючи, що відповідно до пункту 8 розділу І Інструкції акт - це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події, то складений 01 вересня 2021 року акт приймання-передачі наданих послуг на виконання пунктів 1.1, 2.3, 3.5 договору про надання послуг зберігання та інших у ВП № 64677446 від 14 липня 2021 року, підтверджує факт сплати замовником виконавцеві плати у розмірі 1 600 000,00 грн. Вказаний документ відповідає положенням Інструкції.
Таким чином, приватний виконавець вважає, що ним доведено належними та допустимими доказами реальність здійснених витрат у спірному виконавчому провадженні, підтверджено їх розмір, тому постанова про визначення розміру додаткових витрат у виконавчому провадженні від 19 липня 2021 року є законною та обґрунтованою.
Вказана постанова є діючою, боржником і його представниками не оскаржена, адже призначення зберігачем саме ОСОБА_2 узгоджено із представником боржника - виконуючим обов`язки директора СТОВ «Ново-Шахтарське» Парохнею Г. Д.
Судами попередніх інстанцій правильно враховано, що дії виконавця при призначенні зберігання ґрунтуються на вимогах законодавства, а витрати на зберігання описаного та арештованого майна безумовно є додатковими витратами за виконавчим провадженням, що прямо зазначено у Законі України «Про виконавче провадження».
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 березня 2021 року приватним виконавцем на підставі виконавчого листа № 760/16864/19, виданого 18 листопада 2020 року Великоновосілківським районним судом Донецької області про стягнення з СТОВ «Ново-Шахтарське» на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 15 305 824,11 грн та судового збору у сумі 9 605 грн, відкрито виконавче провадження № 64677446.
13 травня 2021 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою про призначення експерта, спеціаліста, який має необхідну кваліфікацію та дозвільні документи на здійснення оцінки нерухомого майна, перелік якого визначений у заяві.
18 травня 2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «ГІНЕС ГРУП» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення за виконавчим листом № 760/16864/19, виданим 18 листопада 2020 року Великоновосілківським районним судом Донецької області.
Вказаним підприємством проведено оцінку вартості майна боржника СТОВ «Ново-Шахтарське», у межах вказаного виконавчого провадження, 08 червня 2021 року складені звіти щодо оцінки будівлі критого току (літ.В-1 та літ. Г-1), ринкова вартість якого складає 1 598 370,00 грн, будівлі зерносховища (інв.12001), ринкова вартість якого складає 59 870,00 грн; будівлі зерносховища (інв.12002), ринкова вартість якого складає 201 990,00 грн; будівлі зерносховища № 2, ринкова вартість якого складає 132 020,00 грн; будівлі зерносховища № 1, ринкова вартість якого складає 109 650,00 грн.
11 червня 2021 року за вих.№ 4475 на адресу СТОВ «Ново-Шахтарське» приватним виконавцем направлено повідомлення про оцінку арештованого нерухомого майна та повідомлено про можливість ознайомлення з повним висновком експерта.
Під час проведення виконавчих дій зі встановлення майнового стану боржника, виявлено рухоме майно боржника, а саме незібраний врожай озимої пшениці 2021 року, який знаходився на земельних ділянках, переданих в оренду СТОВ «Ново-Шахтарське». З 15 по 18 червня 2021 року зазначений незібраний врожай озимої пшениці описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання ТОВ «ВМВ-Груп».
Постановою приватного виконавця Горелика Є.Б. від 14 липня 2021 року, замінено відповідального зберігача ТОВ «ВМВ-Груп» на ОСОБА_2 .
Згідно з договором № 1-07/2021 від 14 липня 2021 року, укладеним між приватним виконавцем як замовником та фізичною особою ОСОБА_2 як виконавцем, ОСОБА_1 як стягувачем, сторони погодили, що з метою забезпечення виконання судового рішення у ВП № 64677446, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, а саме, починаючи з 14 липня 2021 року та до дати повного збору врожаю щодня бути присутнім при зборі врожаю, здійснювати підрахунок кількості автомашин під час збору врожаю, бути присутнім при перевезенні вказаного врожаю, при передачі замовником або боржником чи будь-якими іншими особами на елеватор (ток) зібраного врожаю 2021 року озимої пшениці, забезпечити умови збереження описаного та арештованого врожаю озимої пшениці, забезпечити умови збереження від розкрадання чи втрати зібраного 2021 року врожаю озимої пшениці, забезпечити умови для працівників та техніки замовника, боржника чи інших осіб під час збору описаного та арештованого врожаю; при цьому замовник своєчасно сплачує вартість послуг виконавця згідно умов цього договору за Законом України «Про виконавче провадження».
19 липня 2021 року приватним виконавцем прийнята постанова про визначення розміру додаткових витрат ВП № 64677446, якою визначено для боржника СТОВ «Ново-Шахтарське» розмір додаткових витрат виконавчого провадження за послуги охорони, згідно вищевказаного договору від 14 липня 2021 року № 1-07/2021 у загальній сумі 1 600 000,00 грн.
01 вересня 2021 року на виконання пунктів 1.1, 2.3, 3.5 договору про надання послуг зберігання та інших у ВП № 64677446 від 14 липня 2021 року, приватним виконавцем та фізичною особою ОСОБА_2 складено акт приймання-передачі наданих послуг та зазначено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві плату у розмірі 1 600 000,00 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 19 липня 2021 року № 4720 та від 02 вересня 2021 року № 5128 приватним виконавцем перераховано отримувачу ОСОБА_2 за договором від 14 липня 2021 року № 1-07/2021 суму у розмірі 100 000,00 грн та 1 500 000,00 грн.
Ці перерахування грошових коштів приватним виконавцем Удоду С. А. підтверджені виписками АТ КБ «ПриватБанк».
31 травня 2021 року СТОВ «Ново-Шахтарське» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду (справа № 200/10546/21) зі скаргою про:
- визнання неправомірними дій приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелика Євгена Борисовича та скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №64677446 від 19 липня 2021 року, якою передбачена сплата за послуги охорони, згідно договору від 14 липня 2021 року № 1-07/2021 на загальну суму додаткових витрат - 1 600 000,00 грн;
- визнання незаконною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «ГІНЕС ГРУП» в особі Донецького А. В. для участі у виконавчому провадженні № 646771446 від 18 травня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року про виправлення описки, СТОВ «Ново-Шахтарське» відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки суд дійшов висновку, що у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, розгляд таких скарг здійснюється за правилами ЦПК України судом, який видав виконавчий документ.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо юрисдикції справи про оскарження постанови приватного виконавця
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 382/389/17 (провадження № 11-1009апп19) зазначено, що «імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18).
У справі, що переглядається, СТОВ «Ново-Шахтарське» пред`явило вимоги про скасування постанови приватного виконавця, зокрема, про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, тому скарга підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, заявник (СТОВ «Ново-Шахтарське») уже звертався до Донецького окружного адміністративного суду (справа № 200/10546/21) зі скаргою, зокрема, про визнання неправомірними дій приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області Горелика Є. Б. та скасування постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження №64677446 від 19 липня 2021 року, якою передбачена сплата за послуги охорони, згідно договору від 14 липня 2021 року № 1-07/2021 на загальну суму додаткових витрат - 1 600 000,00 грн.
Однак ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року про виправлення описки, яка набрала законної сили, СТОВ «Ново-Шахтарське» відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами цивільного судочинства, розгляд таких скарг здійснюється за правилами ЦПК України, судом який видав виконавчий документ. Тому окружний адміністративний суд вважав, що скаргу у цій частині належить розглядати Великоновосілкіському районному суду Донецької області за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», (заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13, 14, 23, 25, 26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122 - с125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду її позову за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
Ураховуючи зазначене, з метою недопущення порушення гарантованого Конвенцію права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, колегія суддів з урахуванням правових позицій, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року
у справі № 243/5078/17 (провадження № 14-393цс18), від 12 грудня
2018 року у справі № 490/9823/16-ц (провадження № 14-509цс18),
від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17 (провадження
№ 14-516цс18), від 27 лютого 2019 року у справі № 442/7753,16-ц (провадження № 14-35цс19), вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства виключно і лише тому, що заявнику має бути забезпечений доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у належному адміністративному судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю адміністративного суду.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що розгляд скарги у частині оскарження постанови приватного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 19 липня 2021 року за правилами цивільного судочинства, гарантує заявнику право на доступ до суду та ефективний спосіб юридичного захисту, з урахуванням того, що адміністративний суд вже відмовив заявнику у відкритті провадження за аналогічною скаргою.
Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині колегія суддів не приймає до уваги.
Щодо суті скарги на дії приватного виконавця
Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов`язки державного виконавця.
Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною п`ятою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.
У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.
Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина четверта статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок і умови зберігання зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону майна, на яке накладено арешт, встановлюються відповідно до умов договорів, укладених з банками України, з урахуванням вимог до таких договорів, встановлених Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України, іншого майна - Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 затверджено Види та розміри витрат виконавчого провадження. Пунктом 3 розділу I цього наказу визначено види витрат виконавчого провадження, до яких віднесено послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій, зокрема зберігачів.
Згідно з частинами першою, другою розділу ІІ Наказу № 2830/5, розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені, зокрема у пункті 3 розділу I, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Наказу № 2830/5, саме приватний виконавець має визначати розмір таких витрат на підставі документів про закупівлю товарів та (або) послуг, тобто розмір понесених приватним виконавцем витрат виконавчого провадження має бути підтверджений відповідними документами про придбання товарів або послуг.
Положеннями абзацу 2 пункту 12 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на час оскарження дій) встановлено, що якщо описане майно передано на зберігання не боржнику чи його представнику, а іншій особі, то постанова про опис та арешту майна (коштів) складається в чотирьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, а інші - вручаються зберігачеві майна та сторонам виконавчого провадження під підпис.
Пунктом 13 розділу VIII вказаної Інструкції визначено, що у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім`я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім`я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі необхідності (наявність інформації про псування або розтрату майна тощо) виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому виконавець готує повідомлення до органів досудового розслідування щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.
Факт передачі майна новому зберігачу засвідчується актом виконавця або актом приймання-передавання майна, який долучається до постанови про заміну зберігача.
Суди попередніх інстанцій встановили, що під час проведення виконавчих дій зі встановлення майнового стану боржника СТОВ «Ново-Шахтарське» у ВП № 64677446, приватним виконавцем виявлено рухоме майно боржника, а саме незібраний врожай озимої пшениці 2021 року, який знаходився на земельних ділянках, переданих в оренду СТОВ «Ново-Шахтарське». Це рухоме майно у період з 15 по 18 червня 2021 року було описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання ТОВ «ВМВ-Груп».
Постановою приватного виконавця від 14 липня 2021 року замінено відповідального зберігача ТОВ «ВМВ-Груп» на ОСОБА_2 , з яким 14 липня 2021 року укладено договір про надання послуг зберігання та інших у ВП 64677446. Надання послуг, передбачених договором зберігання та інших, підтверджено актом приймання-передачі наданих послуг до договору про надання послуг зберігання та інших у ВП № 64677446 від 14 липня 2021 року, складеного 01 вересня 2021 року між приватним виконавцем (замовником) та фізичною особою ОСОБА_2 (виконавцем).
Ураховуючи те, що матеріалами справи підтверджено надання зберігачем ОСОБА_2 послуг, передбачених умовами зазначеного вище договору, а приватним виконавцем визначено розмір додаткових виконавчих витрат з урахуванням положень розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що постанова приватного виконавця від 19 липня 2021 року про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у розмірі 1 600 000,00 грн є правомірною і скасуванню не підлягає.
Твердження СТОВ «Ново-Шахтарське» про те, що ОСОБА_2 , який не є фізичною особою-підприємцем, не може бути зберігачем, оскільки це суперечить положенням ГК України, на увагу не заслуговують, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» таких вимог не містить, про що правильно вказав суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки майна залучається суб`єкт оціночної діяльності-суб`єкт господарювання. Суб`єкт оціночної діяльності-суб`єкт господарювання зобов`язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться у постанові.
Згідно з частиною третьою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.
Установивши, що сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо вартості описаного майна, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» виніс 18 травня 2021 року постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «ГІНЕС ГРУП», тобто вчинив дії для визначення вартості майна.
Доводів на спростування цих висновків касаційна скарга не містить.
Інші доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Судами попередніх інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували положення статей 20, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність «Ново-Шахтарське» - адвоката Щербака Івана Івановича залишити без задоволення.
Ухвалу Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 жовтня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 13 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник