№ 760/17155/14-ц - Судова практика України

Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 760/17155/14-ц

провадження № 61-21768св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Солом`янського районного суду

м. Києва від 17 липня 2019 року в складі суддіБукіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк» (далі - ПАТ «Фортуна-Банк», Банк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 березня 2015 року позов ПАТ «Фортуна-Банк» до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фортуна-Банк» заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 17-К-К/40-Ф в сумі

548 886,00 дол. США, що станом на 02 березня 2015 року згідно із офіційного курсу валют НБУ до гривні складає 14 742 024,77 грн. Стягнуто солідарно

з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фортуна-Банк» сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.

На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист від 29 квітня

2015 року № 760/17155/14-ц.

Заявник вказував, що 11 березня 2015 року між ним та ПАТ «Фортуна-Банк» укладено договір відступлення права вимоги та договір відступлення права вимоги за договором поруки № 17к-К/40-Ф/П 16.07.2008.

Згідно із пунктом 1.2 договорів про відступлення права вимоги первісний кредитор (Банк) відступає та передає новому кредитору (Заявник) всі без виключення права кредитора, які він має за Кредитним договором, а саме: право вимоги повернення кредиту в сумі 360 000,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 7 824 855,60 грн, право вимоги сплати процентів в сумі 211 245,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 4 591 560,06 грн, право вимоги сплати інших платежів за кредитним договором (в т. ч. процентів в повній сумі, зазначеній в рішенні суду, пені, штрафу, інфляційних, 3 % річних), всі інші права кредитора, передбачені кредитним договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 1.4 договорів про відступлення права вимоги, право вимоги вважається відступленим з дати укладення цього договору.

Заявник зазначав, що заборгованість, яка має бути стягнута на користь Банку складається з 360 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 188 886,00 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, що охоплюється змістом пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги,

а отже ОСОБА_1 є правонаступником по заборгованості, яка має бути стягнута з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фортуна-Банк» за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 02 березня 2015 року.

Враховуючи викладене, заявник просить суд замінити стягувача по виконанню виконавчого листа з ПАТ «Фортуна-Банк» на його правонаступника

ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, заяву ОСОБА_1 задоволено.

Замінено стягувача по виконанню виконавчого листа № 760/17155/14-ц, виданого Солом`янським районним судом м. Києва від 29 квітня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 17К-К/40-Ф в загальному розмірі 548 866,00 дол. США, що станом на 02 березня 2015 року згідно із офіційного курсу НБУ до гривні складає 14 742 024,77 грн з ПАТ «Фортуна-Банк» на ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які

є боржниками ПАТ «Фортуна-Банк». Наявність чи відсутність відкритого виконавчого провадження не впливає на вирішення питання щодо заміни стягувача у виконавчому листі.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не виконав обов`язкову умову щодо сплати коштів за договором про відступлення права вимоги відповідно до умов зазначених в пункті 2.1 договору, а тому він не набув права нового кредитора, оскільки заявником не надано платіжного документу, якій посвідчував би вказану бухгалтерську операцію, та повідомлення про заміну кредитора в порядку пункту 3.1.2 договору про відступлення права вимоги.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

31 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

19 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 638/22396/14-ц.

13 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду поновлено та зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 346/1305/19.

11 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження у цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 березня 2015 року позов ПАТ «Фортуна-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фортуна-банк» заборгованість за кредитним договором № 17К-К/40-Ф від 18 липня

2008 року в загальному розмірі 548 886,00 доларів США, що станом на

02 березня 2015 року згідно офіційного курсу валют НБУ до гривні складає

14 742 024,77 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Фортуна-банк» сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 654,00 грн.

29 квітня 2015 року Солом`янським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі №760/17155/14-ц.

11 березня 2015 року між ПАТ «Фортуна-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором №17К-К/40-Ф від 18 липня 2018 року, укладеним між

ПАТ «Фортуна-Банк» та ОСОБА_2 перейшло до ОСОБА_1 .

Того ж дня, між ПАТ «Фортуна-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги за договором поруки № 17К-К/40-Ф/П від 16 липня 2008 року, укладеним між ПАТ «Фортуна-Банк» та ОСОБА_2 .

Згідно пункту 1.2. договорів про відступлення права вимоги первісний кредитор (банк) відступає та передає новому кредитору (заявник) всі без виключення права кредитора, які він має за кредитним договором, а саме: право вимоги повернення кредиту в сумі 360 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору (з 14.30 10.03.2015 100 дол. США/2173.5710 грн) становить 7 824 855,60 грн, право вимоги сплати процентів в сумі 211 245,00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору становить 4 591 560,06 грн, право вимоги сплати інших платежів за кредитним договором (в т. ч. процентів в повній сумі, зазначеній в рішенні суду, пені, штрафу, інфляційних, 3% річних), всі інші права кредитора, передбачені Кредитним договором та чинним законодавством України.

Згідно пункту 1.4. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається відступленим з дати укладення цього договору.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

У статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача

у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»

у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були

б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої сторони. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від

20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні

в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не

є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися , зокрема, внаслідок договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина тертя статті 656 ЦК України; (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України; (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 6.11.-6.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) вказано, що: «після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як в межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також

у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження у учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі

й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно

з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 496/2685/13-ц про те, що заміна сторони правонаступником можлива і після закриття виконавчого провадження у зв`язку з його виконанням. З аналізу наведенного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 52 ГПК України). Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (пункт 73)».

Отже, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватись на будь-якій стадії процесу, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора

у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з частиною другою статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постанові Другої палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що «тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимогиіншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним».

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від

23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 не набув права нового кредитора, оскільки не виконав обов`язкову умову щодо сплати коштів за договором про відступлення права вимоги відповідно до умов зазначених в пункті 2.1 договору. Зазначені доводи були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, якими встановлено, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги є чинним, а його умовами момент відступлення права вимоги обумовлений саме датою укладення цього договору (пункт 1.4.),

а не іншими обставинами (т. 1 а. с. 206-209).

За таких обставин суди зробили правильний висновок про задоволення заяви ОСОБА_1 . При цьому згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук