ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 760/17314/17
провадження № 61-19284св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Клименко Дмитро Борисович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року, постановлену у складі судді Оксюти Т. Г., та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Солом`янського районного суду
міста Києва від 4 жовтня 2018 року у справі за його позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клименка Д. Б., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку та визнання недійсним іпотечного договору.
Заява мотивована тим, що під час розгляду справи Київським державним нотаріальним архівом не було надано документів, на підставі яких укладався іпотечний договір від 29 жовтня 2015 року, тому йому не було та не могло бути відомо обставини щодо оплати нотаріальної дії за посвідчення іпотечного договору.
На думку заявника, нотаріус свідомо вніс до правочину недостовірну інформацію, а волевиявлення дружини заявника на укладення іпотечного договору не було вільним.
Крім того, зміст довідки ЖЕД № 905 від 28 жовтня 2015 року, на підставі якої укладався іпотечний договір, суперечить пункту 1.2 цього ж іпотечного договору.
Також позивачу на час розгляду справи не було відомо про те, що висновок про оцінку переданої в іпотеку квартири не зареєстрований в єдиній базі звітів про оцінку майна.
Заявник вважає, що вказані обставини є підставою для перегляду рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Суд першої інстанції зазначив, що обставини, на які посилається
ОСОБА_1 у своїй заяві, не є нововиявленими у розумінні частини другої
Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду у місті Києві від 20 серпня 2019 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, зазначивши, що такі висновки відповідають обставинам справи та нормам процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про обізнаність позивача на час ухвалення рішення з обставинами, на які він посилається у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Заявник вказує, що відповідач долучив до матеріалів справи копію документа, який свідчить про існування двох нотаріально посвідчених документів (заява і довіреність), які зареєстровані за одним номером (574) та на бланку НАН 141129. Така обставина йому стала відома після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
Також після ухвалення рішення з листа Фонду державного майна України
від 21 серпня 2019 року заявник дізнався про те, що висновку про ринкову вартість квартири (пункт 1.3 договору), на підставі якого укладено оспорюваний іпотечний договір, не існує. Крім того, опис предмета іпотеки, зазначений
у пункті 1.2 іпотечного договору, суперечить змісту довідки Комунального
підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» № 783 від 30 березня 2015 року, на підставі якої укладався спорюваний іпотечний договір.
Крім того, заявник вказує про неврахування апеляційним судом обставин щодо неналежного повідомлення його судом першої інстанції про дату, час і місце судового засідання з розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Суд апеляційної інстанції не врахував, стверджує заявника, що він не змінював місце проживання, повідомлення про судове засідання не отримував, а інформація на веб-сайті суду з`явилася 19 серпня 2019 року (переддень постановлення ухвали).
Позиція інших учасників справи
У березні 2020 року представник ОСОБА_4 - адвокат Губський Р. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність її доводів та відповідність висновків попередніх інстанцій обставинам справи і нормам процесуального права, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи з суду першої інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Клименко Д. Б., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_3 , про визнання недійсним застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку та визнання недійсним іпотечного договору.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 липня
2019 року, відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 липня
2018 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року у вказаній справі.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).
Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні (пункт 49.4.3 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21)).
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться
в статтях 424 426 ЦПК України.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта та п`ята статті 423 ЦПК України).
У справі, що переглядається, в обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що він не надавав своєї згоди на укладення договору позики, договору іпотеки, тому обставини підлягали встановленню під час розгляду справи. Посилання заявника про те, що при ухваленні рішення суду першої інстанції Київським державним нотаріальним архівом не було надано документів, на підставі яких укладався іпотечний договір від 29 жовтня 2015 року; заявнику не було відомо та він не міг знати, хто та яким чином оплатив нотаріальну дію за посвідченню іпотечного договору; волевиявлення його дружини на укладення договору не було вільним, так як остання не оплачувала нотаріальні витрати, не є обставинами, які процесуальний закон визначає як нововиявлені. Вказані обставини не зазначались ОСОБА_1 у позовній заяви та виходять за межі тих вимог, які були предметом розгляду суду першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, та врахував неможливість розглядати інші підстави позову
(частина п`ята статті 423 ЦПК України).
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи те, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини існували на час розгляду такої, але не були і не могли бути відомі заявнику та вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.
Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01,
§ 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що обставини, вказані у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є такими, які процесуальним законом визнаються нововиявленими у розумінні вимог статті 423 ЦПК України.
Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з висновком Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2022 року № 233/3880/19 (провадження № 61-18160св21).
Доводи касаційної скарги про необізнаність заявника щодо існування двох нотаріально посвідчених документів, а саме заява про надання згоди на укладення договорів від 1 квітня 2015 року і довіреності ОСОБА_3
від 21 жовтня 2015 року, які зареєстровані за одним номером (574) та на бланку НАН 141129, відхиляються касаційним судом, оскільки про зазначені обставини, враховуючи визнання під час розгляду справи факту написання такої заяви, неоспорення вказаної довіреності та незаявлення їх як підстав позову, не можуть призвести до іншого результату судового розгляду.
Посилання заявника про непроведення оцінки переданої в іпотеку квартири та суперечність опису предмета іпотеки, наведеного в пункті 1.2 іпотечного договору, з змісту довідки № 783 від 30 жовтня 2015 року аналогічні доводам заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та апеляційної скарги; цим доводами суди попередніх інстанції надали належну оцінку та навели висновки на їх спростування. З такими висновками погоджується і Верховний Суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що суд першої інстанцій не повідомив заявника про дату, час і місце розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відхиляються касаційним судом.
Апеляційний суд встановив, що судова повістка-повідомлення на 20 серпня
2019 року була надіслана судом першої інстанції за адресою місця проживання ОСОБА_1 , зазначеній ним у заяві, проте повернулася до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній».
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Працівником ПАТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено її підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля, що свідчить про додержання вимог пункту 91-1 Правил, тому суд першої інстанції враховув причину повернення до суду судової повістки.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня
2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17
(провадження № К/9901/28703/19), від 1 квітня 2021 року
у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 9 липня
2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20),
від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження№ 61-3782св21) та від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19
(провадження № 61-18085св21).
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виконання місцевим судом обов`язку щодо повідомлення ОСОБА_1 та вважав його належно повідомленим про розгляд справи 20 серпня 2019 року.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК
України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, судові
рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 410 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моментуїї прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк