ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2023 року

м. Київ

справа №760/19772/21

провадження № 51-581км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

потерпіла ОСОБА_7 ,

представник потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 20 червня

2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021100090000504, стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася та проживає в АДРЕСА_1 , засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального законута суворість призначеного покарання, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.

Свою вимогу захисник мотивує тим, що винуватості ОСОБА_9 в умисному вбивстві не доведено поза розумним сумнівом: немає прямих доказів її причетності до завдання тілесного ушкодження, немає свідків - очевидців події, надані стороною обвинувачення докази, у тому числі висновки експертів, є суперечливими. Зокрема, речовий доказ - ніж, оглянутий в судовому засіданні, не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та не доведено, що саме цей ніж є знаряддям злочину. Крім того, поза увагою суду залишилося те, що в ході конфлікту ОСОБА_9 також отримала тілесні ушкодження, що підтверджується медичною документацією, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, при цьому потерпілому завдано лише одного удару. Стороною захисту неодноразово заявлялись клопотання про допит в судовому засіданні експертів для усунення розбіжностей, проте в їх виклику було безпідставно відмовлено.Не були проведені дактилоскопічна, хімічна експертизи.

Стверджує, що наступного дня після затримання за підозрою у вбивстві ОСОБА_9 булодопитано слідчим без участі захисника, чим порушено її право на захист.

Зазначає, що суд безпідставно визнав у вироку наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, оскільки в ході досудового розслідування цього встановлено не було. Зокрема, у ОСОБА_9 не було відібрано біологічних зразків для проведення судово-токсикологічної експертизи.В обвинувальному акті цієї обставини не зазначено. Крім того, при призначенні покарання суд не врахував, що протягом останніх декількох років потерпілий ОСОБА_10 зловживав спиртними напоями, внаслідок чого ставав агресивним, застосовував фізичне насильство до дружини та тещі, неодноразово проходив лікування від алкогольної залежності. ОСОБА_9 активно сприяла розкриттю злочину, добровільно погодилась відшкодувати матеріальну шкоду.

Указує на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції приписам статей 370 404 419 КПК України. Апеляційний суд в ухвалі обмежився загальним формулюванням правильності висновків суду першої інстанції та не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не дослідив їх безпосередньо, не надав власної оцінки, формально продублювавши зміст вироку, та не навів обґрунтованих мотивів залишення без задоволення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження

За вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_9 20 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 000 грн - моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, вирок стосовно ОСОБА_9 - без зміни.

ОСОБА_9 визнано винуватою у тому, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 близько17:00 перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1 , в ході бійки із зятем ОСОБА_10 на ґрунті довготривалого конфлікту через те, що останній постійно ображає її та її дочку - свою дружину ОСОБА_11 , морально з них знущається, б`є та систематично принижує, маючи умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , утримуючи в правій руці ніж, який взяла з кухонної стільниці, умисно завдала потерпілому одного удару ножем у живіт, тобто у життєво важливий орган, спричинивши проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів та магістральної судини, що супроводжувалось гострою крововтратою та шоком, від якого настала смерть ОСОБА_10 .

Позиції учасників судового провадження

Від потерпілої ОСОБА_7 та її представника адвоката ОСОБА_8 надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 .

У судовому засіданні захисник підтримала касаційну скаргу, прокурор, потерпіла та її представник заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Межі перегляду та вимоги закону, якими керується Суд

Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник крім іншого, посилається на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;; висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності; судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб. Таким чином, захисник оспорює неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України. Надаючи власну оцінку доказам, захисник по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК України до повноважень Суду законом не віднесено.

З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, Суд виходить з фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами. Касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.

Щодо висновків суду про доведеність винуватості засудженої

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні умисного вбивства зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.

Так, обвинувачена ОСОБА_9 , яка під час досудового розслідування неодноразово змінювала свої версії події,у суді першої інстанції стверджувала, що тілесних ушкоджень потерпілому не завдавала. Пояснила, що під час конфлікту ОСОБА_10 взяв ніж та погрожуючи ним почав наближатись до неї, після чого провів лезом собі по животу з правого боку, тобто сам завдав собі ушкодження, щоб налякати її.Визнала свою вину в тому, що не надала належну медичну допомогу потерпілому, хоча й намагалася зупинити кровотечу, та не повідомила одразу про подію до медичного закладу, в правоохоронні органи, тобто залишила потерпілого в небезпеці. Не заперечувала, що в той день вживала алкоголь у невеликій кількості. До приїзду поліції разом з дочкою прибирала квартиру від крові, виносила закривавлені речі.

Проте суд першої інстанції визнав версію ОСОБА_9 про вчинення потерпілим ОСОБА_10 під час конфлікту самогубства способом завдання собі поранення в живіт неспроможною і такою, що спростовується матеріалами кримінального провадження.

Зокрема, суд першої інстанції взяв до уваги висновок експерта КМКБ СМЕ від 17 червня 2021 року № 12-31-1026-2021, згідно з яким, враховуючи анатомічне розташування виявленого колото-різаного поранення, а також розташування та напрямок виявленого ранового каналу слід вважати, що зазначене поранення не могло виникнути при обставинах, вказаних підозрюваною під час проведення з нею слідчого експерименту. Окрім проникаючого колото-різаного поранення живота, яке обумовило настання смерті і знаходиться в анатомічній ділянці, доступній для спричинення власною рукою, на тілі ОСОБА_10 виявлено численні садна на обличчі, шиї, спині, кінцівках, які виникли прижиттєво, в період від 0 до 24 годин до настання смерті, від дії тупого (тупих) предмету (предметів) за механізмом удару, тертя та мають ознаки легкого тілесного ушкодження. Враховуючи характер, локалізацію та об`єм всіх виявлених тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_10 , заподіяння їх власноруч малоймовірно.

Також суд першої інстанції врахував показання свідка ОСОБА_12 про те, що безпосередньо перед отриманням її чоловіком ножового поранення вона чула гучну сварку між останнім та її матір`ю ОСОБА_9 . Сторонніх осіб в квартирі не було. Зайшовши до кімнати, побачила потерпілого з пораненням живота та великою подряпиною на обличчі, яких не було до сварки. Потерпілий щось намагався їй сказати, однак вона його не розуміла, при цьому він показував на ОСОБА_9 . Вони з матір`ю намагалися надавати допомогу, обробляли рану, зупиняли кровотечу. Одночасно з цим вона за вказівкою матері прибирала в квартирі, зокрема замивала від крові килим, мила плитку на кухні, виносила сміття, в якому були пляшки від алкоголю, закривавлені рушники, пелюшки, бинти і пластирі. Крім того, ОСОБА_9 наказала їй пояснити швидкій та поліції, що ОСОБА_10 отримав поранення на вулиці.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у суді вказували на відсутність у ОСОБА_10 будь-яких тілесних ушкоджень за декілька годин до смерті. Також вони спростували твердження обвинуваченої щодо схильності їх сина до суїциду.

Суд першої інстанції встановив, що про неспроможність версії про самогубство свідчать і характеризуючі дані про потерпілого ОСОБА_10 , які не спростовані та не викликають сумнівів, зокрема висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, медична документація, показання свідків та потерпілих.

Суд першої інстанції критично поставився до пояснень обвинуваченої про її небажання настання наслідку у виді смерті потерпілого, оскільки вона, бачивши як потерпілий самостійно наніс ножове поранення, вважала рану невеликою та намагалася надати потерпілому допомогу. Проте згідно з висновком вищевказаної судово-медичної експертизи довжина ранового каналу становить біля 13 см, а отже поранення є досить небезпечним для життя потерпілого, також у потерпілого були ознаки крововтрати та шоку, зокрема кров в черевній порожнині загальним об`ємом до 1300 мл та велика зовнішня кровотеча; для зупинення та витирання крові обвинувачена та свідок ОСОБА_12 використали три рушники, пелюшки, пластирі, прокладки, ганчірки, які в подальшому склали в сміттєві пакети та викидали на смітник. Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що потерпілий відразу після отриманого тілесного ушкодження не міг говорити, у нього почав западати язик, який остання тримала ложкою. Тому суд першої інстанції визнав, що обвинувачена ОСОБА_9 як медичний працівник розуміла характер поранення потерпілого та наслідки, які настануть, якщо не надавати кваліфіковану допомогу.

При цьому суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_9 разом із дочкою викликали швидку о 18:35, тобто більше як через півтори години після отримання потерпілим тілесного ушкодження та близько через 40 хвилин як він помер.

На підставі аналізу вищевказаних фактів та наявних у провадженні доказів у їх сукупності, зважаючи на об`єктивні обставини, встановлені судом, характер дій обвинуваченої при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, використаний при цьому спосіб застосованого насильства шляхом завдання колото-різаного тілесного ушкодження із застосуванням предмету, що має високі травмуючі властивості, ненадання потерпілому медичної кваліфікованої допомоги, приховування слідів та спотворення обставин злочину, суд першої інстанції дійшов висновку про вчинення ОСОБА_9 умисного вбивства ОСОБА_14 .

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав у повному обсязі.

На думку Суду, за встановлених судом першої інстанції обставин дії ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував доводи апеляційної скарги захисника, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, і надав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 та допустимості окремих доказів.

За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції.

Питання щодо повторного дослідження обставин та доказів вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин провадження. Водночас сторона захисту відповідного клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України в апеляційній скарзі та в засіданні апеляційного суду не заявляла.

Щодо доводів про порушення права на захист

Захисник у касаційній скарзі посилається на те, що на початку досудового розслідування, а саме 01 березня 2021 року, затриману за підозрою у вбивстві ОСОБА_9 булодопитано слідчим без участі захисника, чим порушено її право на захист.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 було затримано 01 березня 2021 року. Цього ж дня Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги для здійснення захисту ОСОБА_9 було призначено адвоката ОСОБА_15 , який був присутній при затриманні, про що свідчить його підпис в протоколі затримання (т. 2, а.п. 149 - 152). З 02 березня 2021 року захист ОСОБА_9 здійснювала захисник за договором ОСОБА_6 , за участю якої проведено всі слідчі і процесуальні дії стосовно ОСОБА_9 .

Даних про те, що ОСОБА_9 було допитано без участі захисника, матеріали провадження не містять. Суд у вироку не посилається як на доказ на показання ОСОБА_9 під час досудового розслідування. Крім того, як видно з матеріалів провадження, ОСОБА_9 як на досудовому слідстві, так і в суді свою винуватість у вчиненні вбивства заперечувала. Будь яких скарг щодо порушень її права на захист від підозрюваної (обвинуваченої) ОСОБА_9 не надходило.

Щодо доводів про порушення ст. 290 КПК України

Суд першої інстанції, приймаючи рішення щодо знаряддя вчинення злочину, врахувавши наявні у провадженні докази, у тому числі висновки експертів за результатами проведених судово-медичних експертиз предмета, схожого на ніж (№ 071-49-2021) та п`яти ножів (№ 071-50-2021), встановив, що знаряддям злочину є кухонний ніж з довжиною леза приблизно 15 см та чорним руків`ям, який був знайдений за допомогою кінологічної служби у зливному каналізаційному колекторі, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 28 лютого 2021 року прилеглої території між будинками АДРЕСА_2 , упакований, а в подальшому оглянутий та визнаний речовим доказом як знаряддявчинення кримінального правопорушення (т.1 а.п. 154-159). Інші п`ять ножів не могли бути знаряддям злочину.

Захисник у скарзі стверджує, що речові докази - ніж, знайдений у дощовому колекторі, а також п`ять ножів, вилучених у квартирі ОСОБА_9 , не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

При цьому захисник не заперечує, що ці речові докази було оглянуто в судовому засіданні, а також досліджено відповідні висновки експертів. Питання про порушення ст. 290 КПК України в ході судового та апеляційного розгляду не ставилось.

За даними реєстру матеріалів досудового розслідування 23 липня 2021 року стороні захисту та потерпілим повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Сторона захисту ознайомлювалась з матеріалами провадження з 23 по 28 липня 2021 року.

Разом із тим, зі змісту висновків убачається, що хоча судово-медичні експертизи ножів було призначено під час досудового розслідування, однак експертизу № 071-49-2021 розпочато 23 липня, а закінчено 12 серпня 2021 року; експертизу № 071-50-2021 розпочато 23 липня, а закінчено 18 жовтня 2021 року, тобто поза межами досудового розслідування, коли кримінальне провадження вже перебувало на розгляді в суді першої інстанції.

Отже, посилання як на докази на вищевказані висновки експертів № 071-49-2021 та № 071-50-2021 підлягають виключенню з судових рішень як отриманих з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (поза межами досудового розслідування).

Водночас на переконання Суду виключення вищевказаних висновків не впливає на доведеність винуватості засудженої, враховуючи наявність інших допустимих та достатніх доказів.

Щодо призначеного покарання

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи свій висновок про визнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення ОСОБА_9 злочину в стані алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції послався на те, що цього не заперечували остання та інші учасники судового провадження. Зазначену обставину було встановлено в ході судового розгляду без проведення спеціальних досліджень.

Проте з обвинувального акта вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні обвинувачення, яке в подальшому визнав доведеним суд першої інстанції, не інкримінував ОСОБА_9 вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Також вказану обставину не було зазначено в обвинувальному акті як таку, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України.

На думку Суду, визнання обставини «вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння» згідно зп. 13 ч. 1 ст. 67 КК України такою, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України, а тому посилання на цю обставину підлягає виключенню з мотивувальних частин судових рішень.

Зазначене узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 грудня 2018 року (справа № 679/783/17, провадження № 51-8609км18).

З вироку вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_9 , врахував, що вона раніше не судима, позитивно характеризується, працювала. Разом із тим, суд першої інстанції взяв до уваги, що ОСОБА_9 вчинила особливо тяжкий злочин, умисно позбавивши життя особу, з якою перебувала у родинних відносинах, наслідки чого не мають зворотного характеру; вину не визнала та не розкаялись, а після вчинення умисного вбивства вчиняла дії, спрямовані на приховання слідів злочину. Обставини, які пом`якшують покарання, відсутні. Даних, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду надано не було.

Отже, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, думку потерпілих, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, мотивувавши належним чином своє рішення.

Виключення із судових рішень стосовно ОСОБА_9 обставини, що обтяжує покарання, не впливає на розмір призначеного покарання, оскільки Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України правильно з урахуванням усіх обставин кримінального провадження та особи ОСОБА_9 визначив покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк десять років, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

За встановлених судом обставин твердження у касаційній скарзі про те, що суд не звернув уваги на агресивну поведінку потерпілого; наявність в обвинуваченої синців; на те що ОСОБА_9 надавала йому першу медичну допомогу, а також визнала матеріальну шкоду, яку в добровільному порядку не відшкодувала, то зазначені обставини не є такими, які спростовують правильність висновків суду щодо призначеного покарання.

Підстав для пом`якшення покарання не вбачається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК України) та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність - ст. 67 КК України (п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України), тому відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підстави для скасування чи зміни судових рішень стосовно ОСОБА_9 .

Водночас з урахуванням того, що винуватість засудженої ОСОБА_9 доведено наведеними у вироку доказами в повному обсязі, вищевказані порушення може бути усунуто в судовому засіданні суду касаційної інстанції шляхом виключення з мотивувальних частин судових рішень посилань на висновки експертів № 071-49-2021 та № 071-50-2021, оскільки вони здобуті поза межами досудового розслідування, а також на обтяжуючу покарання ОСОБА_9 обставину - вчинення нею злочину в стані алкогольного сп`яніння, яку не було інкриміновано ОСОБА_9 в ході досудового розслідування, у зв`язку з чим касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

При цьому обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 та правильності кваліфікації її дій, у касаційній скарзі захисника не наведено, а тому з огляду на вищевказане відсутні підстави для задоволення інших вимог, викладених в касаційній скарзі, про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.

Даних, які б свідчили, що судові рішення в іншій частині прийнято з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, або що засудженій призначено явно несправедливе покарання, не виявлено.

З урахуванням наведеного судові рішення підлягають зміні, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року стосовно ОСОБА_9 змінити.

Виключити з мотивувальних частин вищевказаних судових рішень посилання на висновки експертів № 071-49-2021 від 12 серпня 2021 року та № 071-50-2021 від 18 жовтня 2021 року, як на докази винуватості,а також виключити обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3