№ 760/19816/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 760/19816/21

провадження № 61-16301св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковеєва Олена Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року у складі судді Ішуніної Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Олійника В. І.,Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маковеєва О. В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна сестра ОСОБА_7 , після смерті якої залишилась спадщина, яка складається з: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будинку у АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 1,4977 га, кадастровий номер 3220285300:05:046:0011, у с. Гостролуччя Баришівського району Київської області; земельної ділянки площею 1,7881 га, кадастровий номер 3220285300:05:069:0045, у с. Гостролуччя Баришівського району Київської області; земельної ділянки площею 1,078 га, кадастровий номер 3220285300:05:063:0013, у с. Гостролуччя Баришівського району Київської області; житлового будинку площею 91,9 кв. м, земельної ділянки площею 0,1358, кадастровий номер 3220285301:05:015:0013, та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3220285301:05:015:0012, на АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,437 га, кадастровий номер 3220285401:05:23:0114, на АДРЕСА_3 ; домоволодіння на АДРЕСА_2 ; авторських прав на підручник для вищих навчальних закладів «Маркетинг» ISBN: 966-7035-64-6.УДК:658.8 (075.8) та інших наукових видань у співавторстві з іншими науковцями. Заповіт спадкодавцем не складався.

Зазначала, що спадкоємці першої, другої, третьої та четвертої черг після смерті ОСОБА_7 відсутні, спадкоємцями п`ятої черги є її двоюрідні брати та сестри, які зазначені відповідачами в цій справі, та вона сама.

Вказувала, що відповідачами у справі спадщина після померлої була прийнята у встановленому законом порядку шляхом подання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Маковеєвій О. В. заяв про прийняття спадщини у встановлений законодавством 6-місячний строк.

Водночас, нею був пропущений строк на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки через три місяці після смерті ОСОБА_7 вона захворіла на COVID-19 та знаходилась з 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року на стаціонарному лікуванні у лікарні «Клініка Гальченко В. В.».

Після одужання їй стало відомо, що відповідачі прийняли спадщину померлої ОСОБА_7 та вже відкрито спадкову справу, у зв`язку із чим, 25 травня 2021 року вона звернулась за правовою допомогою до адвоката, який протягом двох місяців спілкувався з приватним нотаріусом Маковеєвою О. В., однак, вона відмовилась прийняти її заяву про прийняття спадщини, посилаючись на те, що у неї немає документів, які підтверджують родинні стосунки з померлою та пропущено 6-місячний строк.

Після цього, 16 липня 2021 року вона надіслала засобами поштового зв`язку, цінним листом з описом вкладення, приватному нотаріусу Маковеєвій О. В. заяву про прийняття спадщини, однак, вона її не отримала, на телефонні дзвінки не відповідає, при неодноразовому відвідуванні офісу приватного нотаріуса двері офісу були зачинені, будь-які оголошення про причини її відсутності на робочому місці відсутні, в особистому прийомі їй неодноразово було відмовлено.

Позивач вважала, що строк для прийняття спадщини був пропущений нею через об`єктивні, непереборні обставини.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати поважною причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 та визначити їй додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини у період з дати відкриття спадщини - 24 жовтня 2020 року до подання заяви про її прийняття, а вказані нею обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини, зокрема, шляхом надсилання засобами поштового зв`язку, що і було зроблено позивачем 16 липня 2021 року, але вже після спливу визначеного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, є правильними. Перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні від 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року підтверджено лише довідкою, виданою ТОВ «Клініка імені Гальченко В. В.», однак зазначена довідка не підтверджує перебування позивачки саме на стаціонарному лікуванні, що перешкоджало б їй подати заяву про прийняття спадщини.

Крім того, позивачкою не надано суду інших доказів щодо свого стану здоров`я, проходження нею реабілітації чи то інших медичних маніпуляцій.

Суд апеляційної інстанції вважав, що позивачка не скористалась можливістю та не надала доказів неможливості направлення заяви засобами поштового зв`язку чи надання довіреності своїй дочці, чи то іншій особі, для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. До того ж, позивачем не наведено причин, пов`язаних з об`єктивними непереробними істотними труднощами, які перешкоджали б їй звернутися із заявою про прийняття спадщини у період з 24 жовтня 2020 року до 24 лютого 2021 року, тобто, до її хвороби, а також до моменту подання заяви про прийняття спадщини (16 липня 2021 року).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявній у матеріалах справи довідці ТОВ «Клініки Гальченко В. В.», яка свідчить про те, що вона з 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року перебувала на лікуванні. При цьому звертає увагу на те, що нотаріус протягом майже двох місяців відмовлялася прийняти від неї заяву про прийняття спадщини.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц та від 13 березня 2023 року у справі № 314/2550/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу. Доказів направлення копії відзиву на адресу інших сторін ОСОБА_6 не надала.

У лютому 2024 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали відзив на касаційну скаргу.Доказів направлення копії відзиву на адресу інших сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не надали.

У лютому 2024 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу. Доказів направлення копії відзиву на адресу інших сторін ОСОБА_2 не надав.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 копії відзивів на касаційну скаргу на адресу інших сторін, колегія суддів залишає відзиви ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на касаційну скаргу без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , виданим повторно 24 червня 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції серії 1- БК № 012866, архівною довідкою про народження ОСОБА_8 , який є батьком позивача, від 30 червня 2021 року за № 01-43/1446, архівною довідкою про народження ОСОБА_9 , який є рідним братом батька позивача, від 23 червня 2021 року за № 01-43/1447 (1) (том 1, а. с. 20, 21, 22).

Крім того, факт спорідненості позивача з померлою не заперечувався відповідачами.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00031799777 від 23 липня 2021 року (том 1, а. с. 11).

03 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Маковеєвою О. В. на підставі заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про прийняття спадщини було заведено спадкову справу № 04/2020 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7

16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Києва Маковеєвої О. В. із письмовою заявою про прийняття спадщини.

13 серпня 2021 року приватним нотаріусом було надіслано ОСОБА_1 лист?роз`яснення від 11 серпня 2021 року за вих. № 82/02-14, в якому повідомлено, що надіслана заява оформлена неналежним чином та позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. Також, роз`яснено, що ОСОБА_1 може звернутись до суду за продовженням строку для прийняття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачеві, оскільки остання після смерті своєї двоюрідної сестри, будучи її спадкоємцем за законом, пропустила строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що строк для прийняття спадщини був пропущений нею через об`єктивні, непереборні обставини, зокрема, перебування з 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року на стаціонарному лікуванні у лікарні «Клініка Гальченко В. В. » та ухилення приватним нотаріусом Маковеєвою О. В. від прийняття від неї заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .

Разом з тим, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які прийняли у встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_7 , заперечували проти заявлених вимог та вказували, що відсутні підстави для поновлення позивачеві строку для прийняття спадщини, оскільки поважних причин пропуску такого строку не встановлено.

Встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкову справу після смерті якої заведено 03 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу міста Києва Маковеєвою О. В. на підставі заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довела наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку посиланням позивача на те, що вона з 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року перебувала на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із захворюванням на COVID-19, та всановлено відсутність поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Наявна у матеріалах справи довідка ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» від 04 травня 2021 року № 527 свідчить лише про те, що ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2021 року до 09 травня 2021 року проходила лікування у медичному закладі та не містить інформації про те, що лікування відбувалося стаціонарно. З огляду на зазначене, суди дійшли правильного висновку, що вказана довідка не підтверджує поважність причин пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Також не заслуговують на увагу посилання позивача на ухилення приватним нотаріусом від прийняття від неї заяви про прийняття спадщини, оскільки такі доводи не можуть визнаватися поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з їх недоведеністю. Крім того, позивач не була позбавлена можливості направити відповідну заяву засобами поштового зв`язку чи уповноважити третю особу для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Посилання касаційної скарги на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20) та від 13 березня 2023 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від обставин справи, встановлених у справі, що є предметом касаційного перегляду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність його судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник