ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2024 року
м. Київ
справа № 760/30720/21
провадження № 61-10885св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Тарасов Сергій Олексійович,
відповідач - Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва
від 02 лютого 2023 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Солом`янський РВ ДРАЦС) про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25 травня 1988 року між ним
та ОСОБА_2 був укладений шлюб. Від шлюбу вони мають чотирьох дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом 1992-2020 років вони спільно з дітьми проживали у Федеративній Республіці Німеччині, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, виховували спільних дітей. Наразі проживають у Лондоні, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.
У січні 2021 року він дізнався від своєї дружини про те, що у 1995 році шлюб
між ними нібито розірвано, проте будь-яких спрямованих на розірвання шлюбу дій він не вчиняв. На адвокатський запит його адвоката Солом`янський РВ ДРАЦС повідомив, що у відділі на зберіганні перебуває актовий запис про розірвання шлюбу № 362, складений 15 червня 1995 року, у якому містяться підписи обох заявників щодо отримання ними свідоцтв про розірвання шлюбу.
Позивач уважав указаний актовий запис таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до пункту 4 Порядку реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції Української РСР від 29 грудня
1984 року № 22/5 (у редакції станом на дату складання актового запису) відповідач зобов`язаний був перевірити посвідчення особи, відомості щодо якої вносяться
до актового запису. Разом із тим, він ніколи не пред`являв свій паспорт для розірвання шлюбу та відмітка про це у паспорті відсутня. При цьому у травні-червні 1995 року, на момент розірвання шлюбу, він не перебував на території України,
що підтверджується листом Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 15 червня 2021 року.
У зв`язку з цим, він звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва
з відповідним позовом (справа № 640/18013/21), проте ухвалою суду від 08 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в адміністративному судочинстві.
Крім того, позивач зазначав, що розмір судових витрат, які він поніс у зв`язку
з розглядом справи складаються з витрат: на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн та на правову допомогу у розмірі 410 256,10 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії Солом`янського РВ ДРАЦС, скасувати (анулювати) актовий запис від 15 червня 1995 року № 362, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою для вчинення оспорюваного актового запису було рішення Жовтневого районного суду
міста Києва від 02 червня 1995 року про розірвання шлюбу між сторонами. Сам факт отримання чи не отримання позивачем копії свідоцтва про розірвання шлюбу та відсутність у його паспорті відповідної відмітки про це, на правомірність вчинення оспорюваного актового запису не впливає. ОСОБА_1 не надав суду доказів, що рішення суду, на підставі якого було вчинено оспорюваний актовий запис, скасовано. Тому районний суд уважав, що у діях відповідача при складанні оспорюваного актового запису відсутні ознаки незаконності, даний актовий запис скасуванню (анулюванню) не підлягає.
При цьому суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи його підпису у відповідній графі актового запису, оскільки результат такого експертного дослідження не має значення
при оспорювані актового запису про розірвання шлюбу, вчиненого на підставі рішення суду, яке не оскаржено і не скасовано.
Суд першої інстанції керувався положеннями КпШС України, відповідним Порядком реєстрації актів громадянського стану в України, чинними на час вчинення оспорюваного актового запису, а також нормами ЦПК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С. О., задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду про відмову в позові ОСОБА_1 й відмовляючи в позові
з інших правових підстав, апеляційний суд мотивував це тим, що пред`явлені у цій справі вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , яка була дружиною позивача, й не можуть бути розглянуті судом без залучення останньої до участі у справі в якості співвідповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасов С. О., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 21 червня 2023 року, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, а саме: 1) суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 2) суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, у касаційній скарзі заявник указує, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 15 000,00 грн, докази на підтвердження понесення цих витрат буду надані додатково.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С. О., мотивована посиланнями на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: безпідставно розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження (справи у спорах, що виникають з сімейних відносин не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження); необґрунтовано відхилено клопотання представника позивача про витребування оригінала оспорюваного актового запису; розглянуто справу на підставі недопустимих доказів.
Заявник указує, що суди розглянули справу на підставі копії оспорюваного актового запису, який є недопустимим доказом, оскільки він викликав сумніви
у позивача. Паспорт, вказаний в цьому актовому записі, не належить позивачу, йому не видавався; зазначені недостовірні відомості щодо спільних дітей
до 18 років; його підпис є підробленим. Крім цього, наданий відповідачем акт
від 05 січня 2016 року № 09 про вилучення для знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду, також є недопустимим доказом, оскільки складений не за встановленою формою, визначеною у Додатку № 14 Порядку, умов і строків зберігання книг державної реєстрації актів цивільного стану, метричних книг у відділах державної реєстрації актів цивільного стану
та їх передачі до державних архівів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2013 року № 2804/5 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів з питань державної реєстрації актів цивільного стану».
Вважає, що рішення суду про розірвання шлюбу не існує.
Відповідачем не доведено, що оспорюваний актовий запис зроблено на підставі рішення суду, оскільки його немає в матеріалах справи, судом першої інстанції
не вказано номер справи, в якій було ухвалено таке рішення.
Крім цього, суди не врахували, що Солом`янський РВ ДРАЦС був зареєстрований як юридична особа лише 14 січня 2004 року й не міг вчинити запис акта
про розірвання шлюбу від 15 червня 1995 року № 369, що свідчить
про незаконність дій відповідача.
Заявник уважає, що належним відповідачем у даній справі є саме Солом`янський РВ ДРАЦС, оскільки він вчинив оспорюваний актовий запис, тому позивач вірно визначив склад сторін у справі.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова С. О., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду
з позовом до Солом`янського РВ ДРАЦС про визнання незаконними дій відповідача та скасування (анулювання) актового запису від 15 червня 1995 року № 362 про розірвання шлюбу. Позивач визначив відповідачем Солом`янський
РВ ДРАЦС, оскільки цей відділ вчинив оспорюваний актовий запис про розірвання шлюбу, який він уважав незаконним, так як, на його думку, рішення суду про розірвання шлюбу не ухвалювалося.
Норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права
й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.
За наведених обставин, підлягають застосуванню норми діючого законодавства, яке було чинним на момент вчинення оспорюваного актового запису, тобто
КпШС України у редакції 1996 року.
Статтею 38 КпШС України встановлено, що за життя подружжя шлюб може бути розірваний шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох.
Розірвання шлюбу провадиться в судовому порядку, а у випадках, передбачених статтями 41 і 42 цього Кодексу, - органами запису актів громадянського стану (стаття 39 КпШС України).
Згідно зі статтею 44 КпШС України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану.
У пунктах 75 та 76 Інструкції Про порядок реєстрації актів громадянського стану
в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції Української РСР
від 29 грудня 1984 року № 22/5 зазначено, що реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання подружжя або одного з них. Реєстрація розірвання шлюбу на підставі рішення суду провадиться за заявою подружжя
або одного з них по пред`явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу,
що набрало законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита. У випадках, коли один з подружжя, що розриває шлюб, звільнений від сплати державного мита, реєстрація розірвання шлюбу і видача йому свідоцтва провадиться незалежно від сплати державного мита другим
з подружжя. Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не дата постановлення рішення суду про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення
в органі реєстрації актів громадянського стану хоча б одним з подружжя.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно
до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право
за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій
та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача
або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі
про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати
за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача або незалучення належного
є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18.
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи. У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів
до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року
у справі № 677/1893/18, провадження № 61-18281св20.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 травня 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а. с. 13).
У Солом`янському РВ ДРАЦС на зберіганні перебуває актовий запис
про розірвання шлюбу № 362, складений 15 червня 1995 року, у якому містяться підписи обох заявників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) щодо отримання ними свідоцтв
про розірвання шлюбу. З указаного акта вбачається, що реєстрація розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проведена на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Києва від 02 червня 1995 року (а. с. 45, 102).
Позивач зазначав, що у січні 2021 року від своєї дружини він дізнався про те,
що у 1995 році їх шлюб було розірвано, проте будь-яких дій, спрямованих на це,
він не вчиняв. Разом із цим, доказів, що рішення суду було скасовано позивач
не надав.
Таким чином, апеляційний суд вірно встановив, що вирішення даного спору безпосередньо впливає на права та інтереси дружини позивача ОСОБА_2 ,
яка не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача, що є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені судами за належного суб`єктного складу
її учасників.
Касаційна скарга мотивована виключно доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, передбачених пунктами 2, 3,
4 частини третьої статті 411 ЦПК України. Іншими підставами касаційна скарга
не обґрунтована.
Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість наведених заявником підстав касаційного оскарження судового рішення, оскільки вказані доводи
не спростовують висновку суду про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси дружини позивача, яку не було залучено до участі
у справі, а тому відповідні доводи відхиляються Верховним Судом.
При цьому наявні в матеріалах справи докази дозволяли суду повно та всебічно з`ясувати характер спірних правовідносин та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу позивача, що він не позбавлений права на звернення до суду з вимогами до належних відповідачів на загальних підставах. При цьому, у разі доведення, що рішення суду про розірвання шлюбу ухвалювалося, то належним способом судового захисту буде оскарження цього рішення після відновлення втраченого судового провадження.
Отже, наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження
та не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, в основному зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права та переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400
ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися
для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність
та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат касаційним судом
не здійснюється.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасова Сергія Олексійовича, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець