Постанова

іменем України

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 760/3297/19

провадження № 51-1648 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у кримінальному провадженні № 42018100000000934 від 05 жовтня 2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишено без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 07 липня 2021 року - без зміни.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що апеляційний суд, залишаючи без зміни ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора щодо дотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування.

Крім того, прокурор вказує, що апеляційний суд залишив поза увагою твердження сторони обвинувачення про те, що надані захисником копії поштових конвертів, які містять штампи поштового відділення про прийняття для відправки з датами 23 грудня 2018 року та 27 грудня 2018 року, є тими поштовими конвертами, якими направлено повідомлення слідчого про завершення досудового розслідування від 17 грудня 2018 року.

Разом з тим прокурор наголошує, що апеляційним судом також було залишено поза увагою доводи апеляційної скарги щодо неправильності посилань в ухвалі місцевого суду на те, що обвинувальний акт був направлений 04 лютого 2019 року, оскільки фактично вказаний процесуальний документ стороною обвинувачення було направлено 28 січня 2019 року та отримано судом 31 січня 2019 року.

Одночасно прокурор зауважує, що судом апеляційної інстанції не було перевірено доводи сторони обвинувачення щодо затягування стороною захисту часу для направлення обвинувального акта до суду, зокрема не прибуття до прокурора для отримання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у встановлений строк.

На зазначену касаційну скаргу захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 подав заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_12 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 та просила її задовольнити.

Захисник ОСОБА_11 заперечував щодо задоволення поданої касаційної скарги та просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, тобто у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Положеннями ст. 219 КПК України визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення у ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України); з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (пункт 11, арк. пров. 21, том 1). При цьому в подальшому в рамках даного кримінального провадження строк досудового розслідування не продовжувався, а саме досудове розслідування не зупинялось.

Тобто кінцевою датою строку досудового розслідування було визначено 19 грудня 2018 року.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження 17 грудня 2018 року старший слідчий СУ ГУНП в м. Києві ОСОБА_13 склав повідомлення про завершення досудового розслідування, а також про право на доступ до матеріалів досудового розслідування, зазначивши, що для цього підозрюваному ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_14 необхідно прибути до слідчого відділу в робочі дні з 09:00 до 18:00, попередньо узгодивши дату та час зі слідчим.

В подальшому згідно з протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28 грудня 2018 року стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Разом з тим у зв`язку з відмовою підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_15 від ознайомлення із зазначеними матеріалами внаслідок закінчення строків досудового розслідування, 29 грудня 2018 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, яке було задоволено та встановлено стороні захисту строк ознайомлення до 18 січня 2019 року.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 було складено та затверджено прокурором 21 січня 2019 року, його копія була вручена обвинуваченому та його захиснику 28 січня 2019 року, а до суду обвинувальний акт надійшов 31 січня 2019 року.

В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції вказав, що ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування та скерування обвинувального акта щодо обвинуваченого відбулося поза межами строку досудового розслідування.

Колегія суддів погоджується з цією позицією апеляційного суду, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.

У цьому кримінальному провадженні слідчим ОСОБА_16 17 грудня 2018 року було складено повідомлення про завершення досудового розслідування та про право на доступ до матеріалів досудового розслідування.

Разом з тим, згідно копій поштових конвертів, в яких стороні захисту надійшли вказані повідомлення, то останні були направлені обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_14 23 грудня 2018 року та 27 грудня 2018 року відповідно. Тобто у даному випадку має місце факт неналежного повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування.

Дійсно, повідомлення про завершення досудового розслідування та про право на доступ до матеріалів досудового розслідування були направлені стороні захисту поза межами строку досудового розслідування, оскільки кінцевою датою цього строку було 19 грудня 2018 року.

За умови відсутності доказів належного повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування, яке стає початковим моментом відліку для зупинення строку досудового розслідування за правилами ч. 5 ст. 219 КПК України, ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінального провадження поза кінцевим строком досудового розслідування, слід вважати таким, що відбулося поза межами строку досудового розслідування.

Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 14 липня 2022 року в справі № 183/6198/20 (провадження № 51-1224км22).

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 був складений та затверджений прокурором 21 січня 2019 року, а до суду надійшов 31 січня 2019 року.

Отже, як складення обвинувального акта щодо ОСОБА_1 , так і його отримання місцевим судом також відбулося поза межами строку досудового розслідування. Відтак висновок апеляційного суду про наявність підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є правильним, оскільки ґрунтується на об`єктивно з`ясованих фактах щодо руху цього кримінального провадження.

Встановлені в даному кримінальному провадженні апеляційним судом факти щодо перебігу строку досудового розслідування спростовують доводи касаційної скарги сторони обвинувачення про те, що повідомлення слідчим обвинуваченого та його захисника про завершення досудового розслідування, відповідно до супровідних листів, відбулося саме 17 грудня 2018 року, оскільки вказане повідомлення було направлено стороні захисту 23 грудня 2018 року та 27 грудня 2018 року, а тому фактично ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_11 були повідомлені про завершення досудового розслідування поза межами строку досудового розслідування, дата якого припадала на 19 грудня 2018 року.

Посилання у касаційній скарзі прокурора на те, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків місцевого суду про направлення обвинувального акту до суду 04 лютого 2019 року, оскільки фактично вказаний процесуальний документ стороною обвинувачення було направлено 28 січня 2019 року та отримано судом 31 січня 2019 року, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Так, як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, констатував, що обвинувальний акт надійшов до суду першої інстанції саме 31 січня 2019 року, як про те останній вказував у своїй скарзі. При цьому Суд звертає увагу, що посилання у мотивувальній частині зазначеної ухвали на те, що обвинувальний акт було направлено 31 грудня 2019 року, є технічною помилкою, яка в цілому не впливає на законність судового рішення, оскільки граничний строк досудового розслідування датується 19 грудня 2018 року.

Що стосується доводів сторони обвинувачення про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, то Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У своїй касаційній скарзі прокурор, оскаржуючи ухвалу апеляційного суду, стверджує, що вона була постановлена з допущенням істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції не надав відповіді на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту.

Системне тлумачення ст. 419 КПК України свідчить про те, що в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляційної скарги, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Під час касаційного розгляду Судом встановлено, що прокурор, оскаржуючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, з-поміж іншого вказував, що обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_11 умисно не прибували у встановлений строк до прокурора для отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, чим затягували час для направлення обвинувального акта до суду. При цьому вищенаведені доводи взагалі не знайшли свого відображення в ухвалі апеляційного суду.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що порушення вимог ст. 419 КПК України, на яке у своїй касаційній скарзі посилається прокурор, має місце, однак у силу вимог ст. 412 КПК України Суд не вбачає достатніх підстав для визнання його таким, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, на яке у своїй касаційній скарзі вказує сторона обвинувачення, у даному конкретному випадку не є істотним, саме собою не впливає на правильність установлених судом обставин та не може бути безумовною підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б вказували про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19